23 лютого 2026 року м. ТернопільСправа № 921/361/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
розглянув матеріали справи
за первісним позовом Керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області (вул. Словацького, 6а, м. Кременець, Тернопільська область, 47000) в інтересах держави в особі:
1. Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601)
2. Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Кременецько - Почаївський державний історико - архітектурний заповідник (вул. Козубського, 6, м. Кременець, Тернопільська область, 47003)
2) Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул. М.Лисенка, буд. 20 А, м. Тернопіль, 46002)
до відповідача 1 - Почаївської міської ради (площа Тараса Шевченка, 16, м. Почаїв, Тернопільська область, 47025)
до відповідача 2 - Релігійної організації “Почаївська Свято-Успенська лавра» (вул. Лаврська (Возз'єднання), 8, м. Почаїв, Тернопільська область, 47025)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом: визнання незаконним та скасувати рішення; визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою; скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки; скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку; скасування державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку; повернення на користь держави земельної ділянки
за зустрічним позовом Почаївської Свято-Успенської Лаври (вул. Лаврська, 8, м. Почаїв, Тернопільська область, 47025)
до відповідача 1 - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601)
до відповідача 2 - Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021)
про усунення порушення прав, шляхом визнання права постійного користування земельною ділянкою.
За участі від:
прокуратури - Козлова О.В.
позивача 1 за первісним позовом/відповідача 1 за зустрічним - Олексієнко В.М.
позивача 2 за первісним позовом/відповідача 2 за зустрічним - Федун М.І.
відповідача 2 за первісним позовом/позивача за зустрічним - Серафимов І.М.
третіх осіб 1, 2, відповідача 1 за первісним позовом - не з'явились
Суть справи:
Керівник Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації до відповідачів Почаївської міської ради, Релігійної організації “Почаївська Свято-Успенська лавра» про усунення перешкод Тернопільській обласній державній (військовій) адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом:
- визнання незаконним та скасування рішення Почаївської міської ради від 04.03.2010 № 1445 «Про затвердження технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель для виготовлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками для обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності Почаївській Свято-Успенській Лаврі у м. Почаїв по вулиці Возз'єднання, 8»;
- визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 297263 від 31.03.2010, що зареєстрований за № 031065100001, та виданий на підставі рішення Почаївської міської ради від 04.03.2010 № 1445 Почаївській Свято-Успенській Лаврі видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. У державному акті вказано кадастровий номер земельної ділянки 6123410500:02:001:1918;
- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 12,3912 га із кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 з припиненням речових прав Почаївської територіальної громади в особі Почаївської міської ради та Почаївської Свято-Успенської Лаври;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності зареєстрованої за Почаївською міською радою Кременецького району Тернопільської області (код ЄРДПОУ 14052785) за № 13585527 від 05.06.2014 на земельну ділянку за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 площею 12,3912 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови в межах населеного пункту міста Почаїв Кременецького району Тернопільської області, з одночасним припиненням речового права на неї;
- скасування державної реєстрації права постійного користування зареєстрованого за Почаївською Свято-Успенською Лаврою (код ЄРДПОУ 14035189) за № 13587121 від 05.06.2014 на земельну ділянку за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 площею 12,3912 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови в межах населеного пункту міста Почаїв Кременецького району Тернопільської області, з одночасним припиненням речового права на неї;
- повернення на користь держави в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації земельної ділянки за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 площею 12,3912 га на якій знаходиться комплекс споруд Почаївської Лаври - пам'ятки архітектури національного значення, власником якого є держава в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, які надані для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови в межах населеного пункту міста Почаїв Кременецького району Тернопільської області, з незаконного користування та розпорядження Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області (код ЄРДПОУ 14052785) та користування Почаївської Свято-Успенської Лаври (код ЄРДПОУ 14035189).
Зміст обґрунтувань прокурора у позові зводиться до того, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 6123410500:02:001:1252 площею 12,3912 га належить до земель історико-культурного призначення у зв'язку з знаходженням на ній комплексу споруд, які є національною пам'яткою культури. Вказана земельна ділянка історико-культурного призначення є обмеженою у обороті, а тому не може вибувати із володіння держави. Оскаржуваними (спірними) рішеннями, на підставі яких здійснено відповідні реєстраційні дії, вчиняються перешкоди державі, як власнику землі, у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою.
Прокурором зазначено, що у даному випадку, на підставі ст. 391 ЦК України, мало місце звернення до суду з негаторним позовом, право на захист до суду з яким можливе протягом усього часу тривання порушення.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/361/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2025.
24.06.2025 судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кременецько - Почаївський державний історико - архітектурний заповідник та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
14.07.2025 Почаївська Свято-Успенська Лавра звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до відповідачів Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації про усунення порушення прав Почаївської Свято-Успенської Лаври, шляхом визнання за нею існуючого права постійного користування земельною ділянкою площею 12,3912 га за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 378258361234).
Ухвалою суду від 17.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Почаївської Свято-Успенської Лаври про звільнення від сплати судового збору, зустрічну позовну заяву Почаївської Свято-Успенської Лаври залишено без руху.
За наслідками проведеного підготовчого засідання 17.07.2025, судом постановлено ухвалу, якою: прийнято до розгляду: письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача №1 від 11.07.2025 (вх. 5122 від 14.07.2025) з додатками; письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача №2 від 14.07.2025 (вх. № 5134) з додатками; задоволено заяву представника відповідача №2 Серафимова І.М. від 17.07.2025 (вх. № 5123, 5125 від 14.07.2025) та продовжено йому строк для подання відзиву на позов до 18.07.2025; відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача № 2 Лещенка О.В. від 11.07.2025 (вх. № 5111 від 14.07.2025), з урахуванням його додаткових пояснень від 14.07.2025 (вх. № 5178 від 15.07.2025); відкладено підготовче засідання на 29.07.2025.
Надалі, ухвалою суду від 29.07.2025 прийнято зустрічний позов Почаївської Свято-Успенської Лаври про усунення порушення прав Почаївської Свято-Успенської Лаври до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №921/361/25.
За наслідками проведеного підготовчого засідання 29.07.2025, судом постановлено ухвалу, якою: прийнято до розгляду відзив представника відповідача № 2 Серафимова І. М. б/н від 18.07.2025 (від 21.07.2025 вх. № 5305) з додатками; задоволено клопотання представника позивача №1 від 25.05.2025 (вх. 5439) та продовжено йому строк на подання відповідей на питання відповідача № 2 в порядку ст. 90 ГПК України до 07.08.2025; відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача № 2 Лещенка О. В. від 22.07.2025 (вх. № 5367), а його відзив із додатками залишено без розгляду; зупинено провадження у справі №921/361/25 до звершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 922/264/24.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 скасовано ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 у справі №921/361/25, а справу передано на розгляд Господарському суду Тернопільської області.
22.01.2026 Господарським судом Тернопільської області постановлено ухвалу, якою: поновлено провадження у справі №921/361/25; прийнято до розгляду додаткові пояснення Міністерства культури та стратегічних комунікацій України б/н від 12.09.2025 (вх. № 6435 від 12.09.2025); підготовче засідання призначено на 23.02.2026.
26.01.2026 до матеріалів справи надійшов лист №921/361/25 від 23.01.2026 (вх. №595) Західного апеляційного господарського суду з додатком.
02.02.2026 від Кременецької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив №921/361/25 від 30.01.2026 (вх. №771) представника відповідача 2 - РО «Почаївська Свято-Успенська Лавра» з додатками.
09.02.2026 від Тернопільської ОДА (ОВА) надійшла відповідь на відзив б/н від 09.02.2026 (вх. №1033) з додатками.
10.02.2026 від Тернопільської ОДА (ОВА) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву №921/361/25 від 09.02.2026 (вх. №1048) з додатками.
10.02.2026 від Міністерства культури України надійшли додаткові пояснення у справі (відзив на зустрічний позов) б/н від 09.02.2026 (вх. №1053) з додатками.
У цих додаткових поясненнях (відзиві на зустрічний позов) заявник просив, зокрема замінити назву відповідача 1 з Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на Міністерство культури України.
23.02.2026 від Почаївської Свято-Успенської лаври надійшло клопотання б/н від 20.02.2026 (вх. № 1373) про передачу справи на розгляд до Господарського суду м. Києва на підставі ч.5 ст.30 ГПК України, у зв'язку з тим, що відповідачем за зустрічним позовом є Міністерство культури України.
23.02.2026 від Почаївської Свято-Успенської лаври надійшла заява б/н від 22.02.2026 (вх. № 1377) про зміну предмету позову, у якій та просила:
- визнати за Почаївською Свято-Успенською Лаврою існуюче право постійного користування земельною ділянкою площею 12,3912 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 378258361234);
- зобов'язати Міністерство культури України, Тернопільську обласну державну (військову) адміністрацію утриматися від вчинення будь-яких дій, які можуть призвести до виникнення перешкод у користуванні Почаївською Свято-Успенською Лаврою земельною ділянкою площею 12,3912 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 378258361234).
23.02.2026 від Тернопільської ОДА (ОВА) надійшло клопотання б/н від 23.02.2026 (вх. №1380) про передачу справи на розгляд до Господарського суду м. Києва на підставі ч.5 ст.30 ГПК України, у зв'язку з тим, що відповідачами за зустрічним позовом є Міністерство культури та стратегічних комунікацій України та Тернопільська обласна державна (військова) адміністрація.
23.02.2026 Почаївська духовна семінарія Тернопільської єпархії Української православної церкви звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою б/н від 21.02.2026 до відповідача Почаївської Свято-Успенської лаври про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 12,3912 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:1252. У окремому пункті прохальної частини позовної заяви позивачем викладено заяву про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви.
В підготовчому судовому засіданні 23.02.2026 представниками Тернопільської ОДА (ОВА) та Почаївської Свято-Успенської лаври підтримано їх клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
У підготовчому засіданні 23.02.2026 прокурором не заперечено щодо задоволення клопотань про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, а представником Міністерства культури та стратегічних комунікацій України їх вирішення віднесено на розсуд суду.
Ухвалою суду від 17.07.2025 було задоволено заяву представника Кременецько - Почаївського державно історико - архітектурного заповідника про його участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно з ч.8 ст.197 ГПК України використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов'язки.
23.02.2026 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного заповідника Деревінський І.М. приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Використовуваний ним технічний засіб забезпечив належну якість зображення, однак не забезпечив звуку.
Щодо цього суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
З урахуванням наведеного, суд вважав за можливе проведення судового засідання 23.02.2026 без урахування позиції третьої особи, оскільки її представник фактично не зміг прийняти участі під час його проведення.
Представники решти учасників справи не приймали участі в підготовчому засіданні 23.02.2026.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що справа №921/361/25 підлягає передачі за підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.
Згідно ч.3 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).
За загальними правилами територіальної підсудності, встановленими ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Як вказано вище, статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності справ.
За приписами ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Предмет первісного позову у даній справі стосується земельної ділянки за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 площею 12,3912 га у межах населеного пункту міста Почаїв Тернопільської області.
З урахуванням визначеного ч.3 ст.30 ГПК України правила виключної підсудності, прокурор звернувся з первісним позовом до Господарського суду Тернопільської області, а Господарським судом Тернопільської області 24.06.2025 відкрито провадження у справі №921/361/25.
Як вже зазначалось, 14.07.2025 Почаївська Свято-Успенська Лавра звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до відповідачів Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації про усунення порушення прав Почаївської Свято-Успенської Лаври, шляхом визнання за нею існуючого права постійного користування земельною ділянкою площею 12,3912 га за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 378258361234).
Відповідно до частини 14 статті 30 ГПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Суд відзначає, що хоча норми ч. 14 ст. 30 ГПК України містять застереження щодо непоширення цих правил у випадку наявності обставин виключної підсудності розгляду зустрічного позову іншим судом, разом з тим, ні вказана норма, ні інші норми ГПК України не містять заборони господарському суду приймати зустрічний позов до розгляду та об'єднувати із первісними позовними вимогами, зокрема у випадку коли первісний позов також подано з урахуванням правил виключної підсудності (ч. 3 ст. 30 ГПК України), оскільки за змістом ст. 180 ГПК України підставою для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є їх взаємопов'язаність та доцільність їх спільного розгляду, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, з урахуванням загальних засад господарського судочинства.
Наведене враховано судом при постановленні ухвали від 29.07.2025 про прийняття зустрічного позову Почаївської Свято-Успенської Лаври про усунення порушення прав Почаївської Свято-Успенської Лаври до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №921/361/25.
Водночас, ч.5 ст.30 ГПК України встановлено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.2 ст.84 ЗК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
За приписами ст. 4 вказаного Закону місцеві державні адміністрації знаходяться відповідно в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі.
Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено військові адміністрації, у т.ч. Тернопільську обласну військову адміністрацію. У зв'язку з утворенням військових адміністрацій, обласні, Київська міська державні адміністрації набувають статусу відповідних військових адміністрацій.
Отже, Тернопільська обласна державна адміністрація Тернопільська обласна військова адміністрація є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Також суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №885 від 16.10.2019 затверджено Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, відповідно до пункту 1 якого Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (МКСК) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту поданого Почаївською Свято-Успенською Лаврою зустрічного позову вбачається, що позивач заявив позов до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації, процесуальний статус яких підпадає під ознаки ч. 5 ст. 30 ГПК України.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №914/240/18 вказав, що у випадку виникнення конкуренції норм ч. 3 ст. 30 ГПК України та ч. 5 ст. 30 ГПК України під час визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, відповідачем у якому є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, судам слід керуватись ч. 5 ст. 30 ГПК України.
Суд вказує на те, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом ч. 5 ст. 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування (постанова від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17).
Якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то така справа у будь - якому разі підлягає розгляду місцевим господарським судом юрисдикція якого поширюється на місто Київ (постанова Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №917/1212/21).
Отже, Господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачами у яких є, зокрема центральний орган виконавчої влади та обласна державна адміністрація.
В силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Згідно з частиною 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
З аналізу вказаних норм випливає, що суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, передає справу за виключною підсудністю іншому суду лише у випадку, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено виокремлення зустрічного позову та передача лише зустрічної позовної заяви до іншого суду та наявність двох справ з єдиним унікальним номером. Питання про передачу справи за виключною підсудністю може бути вирішено судом після вирішення питання щодо відповідності зустрічної позовної заяви вимогам ГПК та прийняття її до сумісного розгляду з первісним позовом.
З огляду на викладене, Господарський суд Тернопільської області вважає, що оскільки зустрічний позов у даній справі №921/361/25 заявлений до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Тернопільської ОДА (ОВА), справа №921/361/25, у якій вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду від 29.07.2025 об'єднано в одне провадження з первісним позовом, відноситься до виключної підсудності господарського суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, і не підлягає розгляду Господарським судом Тернопільської області.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За ст. ст. 279, 310 ГПК України недотримання судами першої інстанції правил територіальної юрисдикції є безумовною підставою для скасування постановлених у справі рішень.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №921/361/25 за підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).
Питання про прийняття до розгляду та вирішення:
поданої Кременецькою окружною прокуратурою відповіді на відзив представника відповідача 2 - РО «Почаївська Свято-Успенська Лавра» №921/361/25 від 30.01.2026 (вх. №771 від 02.02.2026) з додатками;
поданої Тернопільською ОДА (ОВА) відповіді на відзив б/н від 09.02.2026 (вх. №1033 від 09.02.2026) з додатками;
поданого Тернопільською ОДА (ОВА) відзиву на зустрічну позовну заяву №921/361/25 від 09.02.2026 (вх. №1048 від 10.02.2026) з додатками;
поданих Міністерством культури України додаткових пояснень у справі (відзив на зустрічний позов) б/н від 09.02.2026 (вх. №1053 від 10.02.2026) з додатками. У цих додаткових поясненнях (відзиві на зустрічний позов) заявник просив, зокрема замінити назву відповідача 1 з Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на Міністерство культури України;
поданої Почаївською Свято-Успенською лаврою заяви б/н від 22.02.2026 (вх. № 1377 від 23.02.2026) про зміну предмету позову;
поданої Почаївською духовною семінарією Тернопільської єпархії Української православної церкви позовної заяви б/н від 21.02.2026 (вх. №111 від 23.02.2026) до відповідача Почаївської Свято-Успенської лаври про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 12,3912 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:1252. У окремому пункті прохальної частини позовної заяви позивачем викладено заяву про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви належить до компетенції суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи (уповноваженого суду).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2,14, 20, 30, 31, 73-86, 232-235 ГПК України,
1. Передати справу №921/361/25 за підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 44В, м. Київ, 01054).
2. Ухвала, в порядку ч. 1 ст. 235 ГПК України набирає законної сили негайно після її оголошення - 23.02.2026.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається, в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 25 лютого 2026 року.
Суддя І.П. Шумський