Номер провадження: 11-кп/813/1350/26
Справа № 521/19797/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 у кримінальному провадженні № 12025160000001035 від 22.09.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ст. 386 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, до 07.02.2026 включно, без визначення розміру застави.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує відсутністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що стороною обвинувачення, не надано аргументованого обґрунтування доказів неможливості застосування до обвинуваченого інших, передбачених КПК України видів запобіжних заходів крім тримання під вартою.
Зазначає, що обвинувачений не має будь-якого відношення до вчинених кримінальних правопорушень та він не знайомий з групою обвинувачених.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави або домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення захисника, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції виконав вимоги статей 199, 331 КПК та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою останнього.
Щодо перевірки доводів захисника про те, що обвинувачений не має будь-якого відношення до вчинених кримінальних правопорушень та він не знайомий з групою обвинувачених, то апеляційний суд, виходить з наступного.
Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, обрання запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань і інших матеріалів клопотання, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутому ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки позбавлений можливості надати відповідний висновок щодо допустимості чи недопустимості заявлених сторонами кримінального провадження доказів.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 України, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наведене також підтверджується наявністю у ОСОБА_8 громадянства іншої держави, що свідчить про можливість безперешкодного перетину державного кордону та як наслідок - існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, а отже в даному випадку продовжують існувати ризики можливого незаконного впливу останнім на потерпілого та свідків, з метою зміни ними показань, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Окрім того, апеляційний суд враховує специфіку інкримінуємого обвинуваченому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ст. 386 КК України, що також свідчить про існування ризику можливого незаконного впливу останнім на потерпілого та свідків шляхом залякування та вчинення інших неправомірних дій.
Також обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність через відсутність міцних соціальних зв'язків, місця реєстрації та місця постійного проживання на території України та доходів для існування.
Отже, наявні підстави вважати, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Доводи захисника щодо можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, апеляційний суд визнає непереконливими, оскільки такі не містять будь-яких даних щодо зміни обставин обвинувачення чи раніше встановлених ризиків, що могло би слугувати підставою для зміни та застосування указаному обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а нової інформації, яка могла б вплинути на зміну запобіжного заходу зазначеному обвинуваченому вище указаним захисником надано не було.
При цьому, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави з урахуванням приписів п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого, якому інкримінується також вчинення тяжкого злочину, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 у кримінальному провадженні № 12025160000001035 від 22.09.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ст. 386 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4