Номер провадження: 11-сс/813/376/26
Справа № 523/22551/25 1-кс/523/987/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09.01.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025150020002796 від 08.07.2025 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09.01.2026 частково задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62025150020002796 від 08.07.2025 року відносно ОСОБА_8 .
Обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 05.03.2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 16640000 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що підозра необґрунтована, матеріали справи не містять будь-яких документів на підтвердження отримання останнім будь-якої неправомірної вигоди.
Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені і нічим не підтверджуються.
Застава є непомірною і внести її нереально. Підозрюваний ні яким чином не мав та не має наміру будь-що переховувати. Підозрюваний належним чином виконує обов'язки у тому числі пов'язані з декларуванням свого майнового стану.
Все майно та грошові активи постійно відображаються в деклараціях про доходи до яких своєчасно вносяться відповідні зміни протягом 2020-2025 років.
Працівниками правоохоронного органу навмисно було створено штучні докази надмірної фінансової забезпеченості з метою створення у слідчого судді хибної думки про виключність зазначеного випадку, а надання документів з приводу майнового стану осіб, з якими підозрюваний має родинні стосунки знову ж таки підтверджують зазначену обставину.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, або домашнього арешту, або застави у значно меншому розмірі.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджують долучені до клопотання слідчого докази, а саме:
- протоколами допитів свідка ОСОБА_9 від 22 лютого 2024 року, від 10 квітня 2024 року, від 10 вересня 2024 року, від 06 жовтня 2024 року, від 15 жовтня 2025 року (про обставини, за яких ОСОБА_8 створив умови для отримання від нього неправомірної вигоди для надання в користування мисливських угідь);
- протоколами допитів свідка ОСОБА_10 від 22 лютого 2024 року, від 05 вересня 2024 року, від 04 жовтня 2024 року, від 13 жовтня 2025 року (про обставини, за яких ОСОБА_8 створив умови для отримання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди для надання в користування мисливських угідь);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 03 грудня 2025 року (про обставини, за яких ОСОБА_8 створив умови для отримання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди для надання в користування мисливських угідь);
- матеріалами Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві отриманими 04 лютого 2025 року та 20 жовтня 2025 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 13 жовтня 2025 року (про обставини звернення до нього, в період вересня 2024 року - лютого 2025 року, начальника Управління ОСОБА_8 з повідомленням того, що керівник Одеської обласної організації УТМР ОСОБА_9 бажає збільшити площу мисливських угідь Мисливсько-рибальського підприємства Березівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» та територіально знаходяться в межах Березівського району Одеської області, загальною площею 13, 433 га, а також ОСОБА_8 прохав ОСОБА_12 посприяти у вирішенні цього питання на користь ОСОБА_9 , та передав йому лист за підписом директора «Мисливсько-рибальське підприємство Березівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок» ОСОБА_11 від 26 серпня 2024 року за №12 на ім'я Генерального директора ДСГП «Ліси України» ОСОБА_13 , з проханням відмови ДСГП «Ліси України» на користь УТМР певної території мисливських угідь;
- результатами проведеного обшуку в адміністративній будівлі Південного лісового офісу ДСГП «Ліси України» за адресою: м. Миколаїв, вул. Заповідна, буд.№2-в, під час якого виявлено та вилучено вищезазначений лист директора «Мисливсько-рибальське підприємство Березівськім районної організації Українського товариства мисливців і рибалок» ОСОБА_11 ;
- протоколом огляду документів від 05 червня 2025 року, які вилучені в адміністративній будівлі Південного лісового офісу ДСГП «Ліси України» за адресою: м. Миколаїв, вул. Заповідна, буд.№2-в;
- результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо, відеоконтролю відносно ОСОБА_9 від 02 липня 2024 року, в ході проведення якого встановлено, що о 12 годині 38 хвилин 21 червня 2024 року, в ході особистої зустрічі, ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обговорювали обставини збільшення площі територій мисливських угідь на території Березівського району Одеської області;
- результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відео контролю відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 від 04 вересня 2024 року, в ході проведення якого встановлено, що о 10 годині 21 хвилину 15 липня 2024 року, в ході особистої зустрічі, в службовому кабінеті, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 обговорювали обставини збільшення площі територій мисливських угідь на території Березівського району Одеської області та розподіл можливої неправомірної вигоди за вчинення ними дій з використанням наданого службового становища;
- результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відео контролю відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 від 04 вересня 2024 року, в ході проведення якого встановлено, що о 10 годині 33 хвилини 22 липня 2024 року ОСОБА_8 в телефонній розмові з ОСОБА_10 , серед іншого, обговорювали обставини збільшення площі територій мисливських угідь на території Березівського району Одеської області;
- результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відео контролю відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 від 04 вересня 2024 року, в ході проведення якого встановлено, що 26 липня 2024 року, 27 липня 2024 року, 28 липня 2024 року, 16 серпня 2024 року, 18 серпня 2024 року, 20 серпня 2024 року, 21 серпня 2024 року та 22 серпня 2024 року ОСОБА_8 в телефонних розмовах з ОСОБА_10 обговорювали в тому числі, обставини збільшення площі територій мисливських угідь на території Березівського району Одеської області;
- результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відео контролю відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 від 04 вересня 2024 року, в ході проведення якого встановлено, що о 20 годині 05 хвилин 23 серпня 2024 року ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , за запрошенням ОСОБА_8 , прибули до приміщення кафе «Привал Странника» за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне, вул. Старомиколаївське шосе, буд.№2, для обговорення та узгодження місцезнаходження мисливських угідь, переліку документів та змісту заяви, яку необхідно скласти ОСОБА_9 та подати її до Управління та до філії «Південний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, для початку процедури збільшення площі мисливських угідь УТМР на території Березівського району Одеської області, а також, в ході особистої розмови, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 про необхідність надання неправомірної вигоди у приблизному розмірі до 30 000 доларів США для всіх службових осіб Держлісагенства та ДСГП «Ліси України», за сприяння останніх у безперешкодному поданні до Управління документів з питань надання в користування мисливських угідь, та подальше їх скерування до Держлісагенства, отримання позитивних висновків структурних підрозділів Держлісагенства та скерування для погодження відповідного подання до Одеської обласної державної адміністрації для отримання рішення Одеської обласної ради про надання в користування мисливських угідь;
- результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відео контролю відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 від 30 жовтня 2024 року, в ході проведення якого встановлено, що 10 вересня 2024 року, 08 жовтня 2024 року, 17 жовтня 2024 року та 23 жовтня 2024 року ОСОБА_8 в телефонних розмовах з ОСОБА_10 обговорювали обставини збільшення площі територій мисливських угідь на території Березівського району Одеської області, в тому числі ОСОБА_8 питав у ОСОБА_10 чи озвучив останній ОСОБА_9 суму неправомірної вигоди необхідної для передачі службовим особам;
- результатом контролю за вчиненням злочину від 10 лютого 2025 року, в ході проведення якого встановлено, що о 13 годині 20 хвилин 06 лютого 2025 року ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні Управління (м. Одеса, вул. Семінарська, буд.№18/20), повідомив ОСОБА_10 про те, що він вже домовився із Директором філії «Південний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» ОСОБА_12 про відмову останнього від територій ДСГП «Ліси України» на користь УТМР;
- допитом підозрюваного ОСОБА_16 від 02 червня 2025 року, в ході якого останній розповів про обставини, за яких ОСОБА_8 створив умови для отримання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди для надання в користування мисливських угідь;
- іншими зібраними матеріалами під час досудового розслідування кримінального провадження, в їх сукупності.
Одночасно, апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Викладене, всупереч доводам апеляційної скарги, свідчить про достатність підстав вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст. 87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України).
Також, ОСОБА_8 , використовуючи службове становище працівника правоохоронного органу, може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, в тому числі відомості, що містяться в електронних базах даних та реєстрах, які перебувають у володінні Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, враховуючи те, що на даний час досудове розслідування не завершено, тривають слідчі дії, тобто наявний ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Покази свідків, які ще не допитані, або в додатковому допиті яких може виникнути необхідність, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_8 має досвід співпраці з представниками правоохоронних органів, обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, зважаючи на численні особисті, ділові та інші зв'язки з представниками правоохоронних органів, суб'єктами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, у підозрюваного наявні відповідні можливості, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Доводи захисника щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд визнає непереконливими, оскільки такі не містять будь-яких даних, що могло би слугувати підставою для зміни та застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а нової інформації, яка могла б вплинути на зміну запобіжного заходу вище указаним захисником надано не було.
Щодо доводів захисника підозрюваного про те, що розмір застави, визначений слідчим суддею є непомірним, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Так судом першої інстанції встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_8 та його близьких родичів у власності перебуває нерухоме та рухоме майно, орієнтовна ринкова вартість нерухомого майна близьких осіб ОСОБА_8 становить 11600000 грн.
Згідно декларації подружжя ОСОБА_17 за 2024 рік отримало дохід на загальну суму 1471097 грн, також сім'я ОСОБА_17 має грошові активи у розмірі 25500 доларів США та 14000 Євро.
Зважаючи на встановлені ризики, дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, зухвалості його ймовірного вчинення державним службовцем та вчинення його в умовах воєнного стану, коли корупція визнана однією з актуальних загроз національної безпеці України, розміру очікуваної неправомірної вигоди, а також можливої системності вчинення аналогічних діянь, колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею виключний розмір застави у 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 16640000 грн, що перевищує межі, передбачені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину та існування зазначених слідчим суддею ризиків, виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні слідчого ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09.01.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025150020002796 від 08.07.2025 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4