Справа № 740/4957/25
Провадження № 1-кп/740/135/26
26 лютого 2026 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025270380000480 від 25.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України,
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025270380000480 від 25.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.146, ч. 4 ст. 189 КК України.
10.02.2026 до суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_4 , із тримання під вартою на домашній арешт, із забороною залишати місце проживання у нічний час, а саме з 21:00 год до 07:00 год.
Клопотання мотивовано тим, що з урахуванням пояснень потерпілої ОСОБА_9 , наданих у судовому засіданні, яка претензій до ОСОБА_4 не має, просила не позбавляти його волі, оскільки пробачила останнього та підтвердила, що обвинувачений вимагав повернути належні ОСОБА_5 грошові кошти, тому виникають сумніви у правильності кваліфікації його дій та обґрунтованості підозри. Крім того, ОСОБА_4 має трьох неповнолітніх дітей, міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання в місті Ніжині, за яким характеризується позитивно, а також є учасником бойових дій.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_6 підтримали подане адвокатом ОСОБА_8 клопотання та просили суд його задовольнити. При цьому, ОСОБА_4 зазначив, що вже тривалий час перебуває рід вартою, примирився з потерпілою, не має наміру переховуватися від суду та впливати на свідків не планує.
Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник підтримали подане адвокатом ОСОБА_8 клопотання.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника та просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки ризики, які були підставою для обрання та неодноразового продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та у сукупності свідчать про неможливість запобігання ним шляхом застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою, а свідки, на яких може чинити тиск ОСОБА_4 наразі не допитані.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи клопотання захисника про заміну запобіжного заходу, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.08.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.09.2025, без визначення розміру застави та який неодноразово було продовжено, зокрема ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.01.2026 на строк 60 днів до 05.03.2026, без визначення розміру застави.
Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.
Відповідно до частини 1 статті 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких, і на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які були підставою для застосування та подальшого продовження запобіжного заходу обвинуваченому, а саме: зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини злочинів, які інкриміновані обвинуваченому та які мають значний ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому; те, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе вчинити спроби переховуватися від суду, про наявність такого ризику свідчить те, що ОСОБА_4 усвідомлює міру покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини у вчиненні особливо тяжкого злочину; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на теперішній час не допитані судом.
Також суд відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішені питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання, трьох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, при цьому до затримання офіційно не працював, неодружений та раніше не судимий.
Разом з цим, зазначені обставини не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання та неодноразового продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Крім того, у суду відсутні відомості про те, що міцність його соціальних зв'язків та наявність постійного місця проживання, не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.
На думку суду, дані про особу обвинуваченого та наявність встановлених судом ризиків, у сукупності свідчать про неможливість запобігання ним шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою, а також про те, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, підставами і метою його обрання, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, не надає можливості останньому перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.
Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на теперішній час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на цей час, тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший більш м'який, оскільки вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на цей час, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Керуючись статтями 201, 331 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт у нічний час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_10