Справа № 750/905/26
Провадження № 2/750/1383/26
25 лютого 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Суконнова В.М.,
за участі представника позивача Шолох О.В.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
третя особа - Комунальне підприємство «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради
встановив:
у січні 2026 року адвокат Шолох Ольга Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позов мотивовано тим, що Позивач є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . Згідно довідки про склад сім'ї виданої Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради у вище зазначеній квартирі зареєстровані Позивач, її дочка - ОСОБА_3 та сестра - ОСОБА_2 .
Відповідач не мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , з січня 2002 року, та не сплачує плату за користування житлом. У зв'язку з цим, щодо Відповідача було складено акт про не проживання особи за адресою місця реєстрації. Одним із найважливіших обов'язків користування житловим приміщенням є внесення плати. Цей обов'язок тривалий час позивач виконує самостійно, а тому просить визнати Відповідача таким, що втратив право користування вищезазначеною квартирою.
Ухвалою суду від 27.01.2026 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 25.02.2026 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач у судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи по суті повідомлена завчасно і належним чином.
У судовому засіданні представник позивача та сам позивач позовні вимоги підтримали повністю, позов просили задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії паспорта громадянина України, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6-7).
Відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 15.01.2026 № 720, станом на 14.01.2026 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані Позивач, Відповідач та ОСОБА_3 (а.с. 7 на звороті).
Згідно з Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 15.01.2026, складеного Майстром дільниці по благоустрою та експлуатації житлового фонду КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради у присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в житловому приміщенні по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 дійсно зареєстрована, але не проживає за місцем реєстрації з січня 2002 року (а.с. 8 на звороті).
Частиною 4 ст. 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (ч. 2 ст. 64 ЖК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 167 ЖК України наймач жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
У ст. 379 ЦК України зазначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно зі ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і межах строків, встановлених ч.1, п. п. 1 і 5 ч. 3 та ч. 4 ст. 71 цього Кодексу.
Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування наданим йому майном, наймач житла має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно частини 2 статті 107 ЖК України, якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила суду, що є сусідкою Позивача, з якою проживають в одному будинку близько 25 років. Зазначила, що Відповідач у квартирі протягом 25 років не з'являлася, де саме вона проживає та куди Відповідач виїхала, свідку невідомо. Наразі у квартирі мешкає Позивач разом зі своєю сім'єю.
Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.
Оскільки рішення суду про визнання Відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням дозволить Позивачу реалізувати своє право на користування спірною квартирою, а також соціальних пільг, зокрема щодо оплати за комунальні послуги, разом з тим не порушить житлових прав та законних інтересів Відповідача, оскільки фактично він ними не користується, суд вважає що втручання держави у вигляді ухвалення судового рішення про визнання Відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у даному випадку за установлених судом обставин переслідує легітимну мету, здійснюється згідно із законом та є необхідним.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн за вимогу про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач вимоги про стягнення судових витрат з відповідача не заявляє, а тому керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, визначеним у ст. 13 ЦПК України, суд залишає їх за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71-72, 163 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою особою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя Олег КОСЕНКО