ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2026Справа № 910/1978/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141)
до Приватного підприємства "АГРОПРОДПОСТАЧ" (02660, м. Київ, проспект Броварський, буд. 5и, ідентифікаційний код 31989169)
про витребування майна,
До Господарського суду міста Києва звернувся заступник керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) з позовом до Приватного підприємства "АГРОПРОДПОСТАЧ" (далі - відповідач) про витребування групи нежитлових приміщень 64 загальною площею 199, 7 кв.м. по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 15 у місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2877105680000).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на групу нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві 01.02.2024 зареєстровано за Приватним підприємством "АГРОПРОДПОСТАЧ" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2877105680000). Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято на підставі свідоцтва про право власності САВ №784938 від 22.02.2007, виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва. Однак за інформацією Департаменту комунальної власності міста Києва від 23.05.2025 та від 24.12.2025 Головним управлінням комунальної власності міста Києва не здійснювалось оформлення права власності відповідача на спірне нерухоме майно, свідоцтво про право власності на групу спірних нежитлових приміщень не видавалось, процедура приватизації не проводилась, рішення про відчуження спірного об'єкту нерухомості не приймалось, тобто спірні нежитлові приміщення незаконно вибули з комунальної власності на підставі неіснуючого свідоцтва про право власності.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Частиною 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1); у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (пункт 3).
При цьому суд виходить з того, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19).
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328, 00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, а тому розмір судового збору повинен визначатися з урахуванням вартості спірного майна, яка має бути обґрунтована саме позивачем.
Як роз'яснено у п.п. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини 3 статті 162 і статті 163 ГПК такий обов'язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею; з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій, а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду.
Таким чином, вимога заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича про витребування групи нежитлових приміщень 64 загальною площею 199, 7 кв.м. по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 15 у місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2877105680000) є вимогою майнового характеру, а тому розмір судового збору повинен визначатися з урахуванням вартості спірного майна.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурором визначено ціну позову в розмірі 275 542, 30 грн. Однак, матеріали позовної заяви не місять належних доказів, які б підтверджували дійсну вартість такого майна. В той же час, за висновками суду, Довідка Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про балансову вартість об'єкту не може вважатися належним доказом на підтвердження вартості спірного майна станом на момент подачі позову до суду.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Отже, належним та допустимим доказом вартості спріного нерухомого майна є належним чином оформлений звіт суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єкта нерухомості.
Враховуючи, що прокурором невірно визначено ціну позову, господарський суд позбавлений можливості зазначити, яка саме сума судового збору підлягає сплаті.
Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
З урахуванням встановлених недоліків, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі ч.1 ст.174 ГПК України із встановленням 10-деннного строку з дня вручення копії даної ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду документів на підтвердження визначеної вартості спірного майна, а також, у разі необхідності, доказів доплати судового збору виходячи з ціни спірного майна відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до приписів ч.ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити позовну заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
Ухвала набирає законної сили 26.02.2026 та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г. Пукшин