ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про задоволення заяви про забезпечення позову
м. Київ
26.02.2026Справа № 910/1969/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі № 910/1969/26
за позовом Фермерське господарство «Роната Оберіг» (вул. Лісна, 102, с. Губник, Гайсинський район, Вінницької області, 23746: ідентифікаційний код 35019827)
до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаркас Агро» (вул. Малевича Каземира буд. 86П, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 43123178)
про стягнення 161 908, 44 грн,
без виклику представників учасників процесу,
До Господарського суду міста Києва звернулося Фермерське господарство «Роната Оберіг» (далі за текстом - ФГ «Роната Оберіг», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаркас Агро» (далі за текстом - ТОВ «Фаркас Агро», Відповідача) про стягнення заборгованості за договором поставки № 722/32-63 від 08.12.2025 в розмірі 161 908, 44 грн, яка складається із суми основного боргу - 151 065, 60 грн, 3 % річних - 918, 81 грн., пені - 9 622, 50 грн, інфляційних втрат - 302, 13 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з позовом Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій Позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Фаркас Агро» та знаходяться або можуть знаходитися на банківському рахунку Відповідача НОМЕР_1 в АТ «А-Банк» в межах суми 151 065, 60 грн.
Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що звернення до суду з позовом зумовлено невиконанням Відповідачем умов Договору - не здійснення поставки на сплачену Позивачем суму 151 065, 60 грн.
Позивач зазначає, що ним проводилися заходи досудового врегулювання спору, у відповідь на які Відповідачем надано гарантійний лист № 12/116 від 13.01.2026, згідно якого Відповідач гарантував повернення коштів до 26.01.2026.
Станом на дату звернення до суду докази сплати Відповідачем коштів 151 065, 60 грн. на користь Позивача відсутні.
Так, на переконання Позивача, несплата Відповідачем заборгованості, уникнення виконання свого зобов'язання, свідчить про недобросовісність сторони Відповідача, а тому невжиття запобіжних заходів у вигляді накладання арешту на кошти Відповідача (в межах предмету спору) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому та не забезпечить відновлення порушених прав Позивача в частині отримання суми сплаченої за Договором.
МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, на яку посилається скаржник.
На підставі встановленого судом вище, суд дійшов висновку задовольнити подану Позивачем заяву про забезпечення позову та накласти арешт на кошти Відповідача з метою збереження останніх, які у випадку задоволення позову відновлять порушене право Позивача, що гарантує виконання судового рішення.
При цьому, судом враховано заходи, які просить Позивач вжити є адекватним, співмірним та логічно пов'язаним із предметом даного позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За сукупністю зазначеного судом вище, суд дійшов висновку, що обраний Позивачем спосіб забезпечення позову згідно поданої ним заяви відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності логічного зв'язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів Позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову, у зв'язку з чим подана заява підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,
1. Заяву Фермерське господарство «Роната Оберіг» - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаркас Агро» (вул. Малевича Каземира буд. 86П, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 43123178) та знаходяться або можуть знаходитися на банківському рахунку відповідача НОМЕР_1 в АТ «А-Банк» в межах суми 151 065 (сто п'ятдесят одна тисяча шістдесят п'ять) грн 60 коп.
3. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаркас Агро» (вул. Малевича Каземира буд. 86П, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 43123178).
4. Стягувачем за даною ухвалою є: Фермерське господарство «Роната Оберіг» (вул. Лісна, 102, с. Губник, Гайсинський район, Вінницької області, 23746: ідентифікаційний код 35019827).
5. Ухвала є виконавчим документом, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень та дійсна для пред'явлення до виконання до 26.02.2029.
Ухвала набрала законної сили 26.02.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Дата підписання повного тексту ухвали: 26.02.2026
Суддя Антон ПУКАС