номер провадження справи 3/231/25
26.02.2026 Справа №908/3910/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:
за позовом: ГОЛОВНОГО ЦЕНТРУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА, РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА ЗАКУПІВЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (вул. Ялтинська, будинок 11, місто Київ, 02099; ідентифікаційний код юридичної особи 23311317)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (Північне шосе, будинок 69-А, місто Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 30105738)
про стягнення коштів,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
29.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ГОЛОВНОГО ЦЕНТРУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА, РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА ЗАКУПІВЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (скорочене найменування - ТОВ «МІК») про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №97-25 від 14.03.2025 у розмірі 305 086,50 грн, з яких: пеня у розмірі 146 893,50 грн, штраф у розмірі 158 193,00 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3661,04 грн просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 справу №908/3910/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 02.01.2026 позовну заяву ГОЛОВНОГО ЦЕНТРУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА, РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА ЗАКУПІВЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ» до відповідача - ТОВ «МІК'про стягнення коштів прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3910/25 та присвоєний справі номер провадження 3/231/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
За змістом ч.ч. 1, 4, 5 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі №908/3910/25, про що свідчать довідки про доставку електронних листів від 02.01.2026 до зареєстрованих Електронних кабінетів сторін у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку зі своєчасної поставки товару за договором від 14.03.2025 №97-25 про закупівлю речового майна, а саме порушення відповідачем строків поставки Товару.
Посилаючись на умови договору та ст. ст. 509, 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 146 893,50 грн та штраф у розмірі 158 193,00 грн за порушення строку поставки Товару.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
10.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву.
В обґрунтування причин пропуску строку для подачі відзиву відповідач зазначив, про аварійні графіки відключення світла та сигнали повітряної тривоги, що суттєво впливає, як на виробництво Товарів так і на збір документів та доказової бази для визначення правової позиції та складання обґрунтованого відзиву на позовну заяву. Протягом встановленого судом строку для подачі Відзиву (03.01.2026-09.02.2026 (становить 38 днів) у м. Запоріжжя (за місцем розташування Відповідача та його виробничих потужностей) повітряна тривог лунала 143 рази, а її тривалість була 696 години (29 діб), що у відсотковому часу доби, коли мешканці були під впливом надзвичайної ситуації у період 03.01.2026-09.02.2026, становить 76,3% часу.
При вирішенні питання щодо поновлення пропущеного строку на подачу відзиву суд враховує, що строк на подання відзиву у справах спрощеного позовного провадження встановлений законом - ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, за якою відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
За нормами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зважаючи на наведені відповідачем підстави, з метою повного та об'єктивного встановлення обставин справи, суд ухвалив поновити відповідачеві строк на подання відзиву, та врахувати відзив при винесенні рішення у справі.
Щодо правової позиції у справі відповідач у відзиві зазначив, що Відповідач прострочив строки поставки Товарів за наявності об'єктивних причин, а саме через військову агресію російської федерації проти України і зумовлені цим негативними наслідками.
У відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявленого до стягнення Позивачем розміру неустойки на 90%.
Серед обставин, якими Відповідач обґрунтовує заявлене клопотання про зменшення неустойки - є, зокрема те, що поставка виконана на 100% договірного об'єму поставки з незначним простроченням строку за умови відсутності порушень і претензій по якості поставленого товару.
Протягом строку виготовлення товару (14.03.2025-31.07.2025) у м. Запоріжжя (за місцем розташування Відповідача та його виробничих потужностей) повітряна тривога лунала 130 разів, а її тривалість була 1042,6 години (43,4 доби), що у відсотковому співвідношенні до часу на виготовлення товару (140 днів), коли мешканці були під впливом надзвичайної ситуації, становить 31 % часу.
Крім того, Замовник не заявляв про існування збитків або шкоди у зв'язку із несвоєчасною поставкою по Договору, отже стягнення неустойки в заявленому розмірі є нерозумним та несправедливим наслідкам порушення.
З урахуванням наданого строку на виготовлення Товару, строк прострочення поставки Товару є незначним.
Стягнення з Відповідача неустойки - 305 086,50 грн (за незначне прострочення) становить непомірний тягар для Відповідача, а для Позивача джерело невиправданого прибутку.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ (стислий виклад)
У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, які б слугували підставою для звільнення від відповідальності.
Заперечує щодо зменшення неустойки на 90%, та зазначає, що укладаючи Договір, Сторони добровільно та за взаємною згодою погодили усі їх істотні умови, включаючи ціну, строк виконання та розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язань.
Штрафні санкції передбачені умовами Договору та застосовані до Відповідача є мінімальними
Невчасна поставка товару Відповідачем призвела до неможливості вчасно та у повному обсязі забезпечити військові частини товаром за укладеним Договором підриває боєздатність та обороноздатність України, що є, безпосередньо, одним з основних завдань, які стоять сьогодні на меті у захисті Батьківщини, а тому твердження Відповідача про відсутність завданих Позивачу збитків є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення пені та штрафу за порушення строку поставки Товару за договором від 14.03.2025 №97-25 про закупівлю речового майна.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму та в які строки), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи був своєчасно поставлений товар), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником (чи правомірно нараховані штрафні санкції).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
14.03.2025 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі - Головний центр, Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - Відповідач, Постачальник) (далі спільно - Сторони) укладено договір № 97-25 про закупівлю речового майна (наколінники тактичні бойові (вид 1), налокітники тактичні бойові (вид 1) (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити Товароодержувачу наколінники тактичні бойові (вид 1), налокітники тактичні бойові (вид 1), Код ДК 021:2015-35810000-5 «Індивідуальне обмундирування», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації (Додаток 1) та Технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1).
Загальна вартість по Договору становить 4 519 800,00 грн (чотири мільйони п'ятсот дев'ятнадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 20% 753 300,00 грн (сімсот п'ятдесят три тисячі триста гривень 00 копійок).
Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2025 (пункт 11.1 Договору).
Відповідно до пункту 5.1. Договору, строк поставки товарів визначається у Графіку постачання (Додаток 4 до Договору).
Згідно Графіку постачання, який є Додатком 4 до Договору, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару:
у липні 2025 року - 2500 комплектів наколінників тактичних бойових (вид 1) та 2500 комплектів налокітників тактичних бойових (вид 1);
у серпні 2025 року - 2500 комплектів наколінників тактичних бойових (вид 1) та 2500 комплектів налокітників тактичних бойових (вид 1).
Постачальник, відповідно до пункту 6.3.1 Договору, зобов'язаний постачати Товароодержувачу товар в кількості, строк та на умовах даного Договором.
Відповідно до пунктів 6.2.1 та 6.2.2 Договору Покупець має право вимагати від Постачальника поставки якісного Товару в кількості і строк, передбачений цим Договором, та належного виконання його обов'язків.
Поставку товарів Постачальник здійснив з порушенням строків постачання, а саме:
- у липні 2025 року:
наколінники тактичні бойові (вид 1) 2500 к-тів - 18.09.2025;
налокітники тактичні бойові (вид 1) 2500 к-тів - 18.09.2025;
- у серпні 2025 року:
наколінники тактичні бойові (вид 1) 2500 к-тів - 18.09.2025;
налокітники тактичні бойові (вид 1) 2500 к-тів - 18.09.2025.
Поставка товару підтверджується видатковою накладною №09/18/01 від 18.09.2025, актом приймання-передавання товарів № 09/12/01 від 18.09.2025, видатковою накладною №09/18/02 від 18.09.2025, актом приймання-передавання товарів №09/12/02 від 01.08.2025.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідачем визнається як факт укладання договору № 97-25 про закупівлю речового майна від 14.03.2025, так і факт поставки товару 18.09.2025, тобто з порушенням встановлених договором строків поставки.
Відповідно до частини 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Платіжною інструкцією №3191 від 29.09.2025 та платіжною інструкцією № 3192 від 29.09.2025 позивач оплатив поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару на загальну суму 4 519 800,00 грн.
Позивач звертався до Відповідача листом від 14.10.2025 №06.1/9300-25-Вих щодо порушення строків постачання, а також про нарахування пені та штрафу за прострочення поставки товарів та виникнення обов'язку по їх сплаті до 14.11.2025.
У зв'язку з несплатою відповідачем пені та штрафу у добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «МІК» пені у розмірі 146 893,50 грн та штраф у розмірі 158 193,00 грн, які нараховані на підставі пункту 7.3. Договору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Щодо нарахування неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Судом встановлено, що між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України та ТОВ ««МІК» укладено договір №97-25 про закупівлю речового майна від 14.03.2025, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно Графіку постачання, який є Додатком 4 до Договору, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару:
у липні 2025 року - 2500 комплектів наколінників тактичних бойових (вид 1) та 2500 комплектів налокітників тактичних бойових (вид 1);
у серпні 2025 року - 2500 комплектів наколінників тактичних бойових (вид 1) та 2500 комплектів налокітників тактичних бойових (вид 1).
Відповідно до видаткових накладних та актів приймання-передавання товарів Постачальник здійснив поставку товару з порушенням строків постачання, а саме 18.09.2025.
Спір щодо обсягів та строків фактичної поставки Товару між сторонами відсутній.
Зважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару. Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
У зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання за договором, позивач на підставі пункту 7.3. договору нарахував пеню за порушення строків поставки Товарів на загальну суму 146 893,50 грн та штраф за прострочення поставки Товарів понад 30 днів у розмірі 158 193,00 грн.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, який діяв на момент укладення сторонами спірного договору.
При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі N 904/5770/18; від 27.09.2019 у справі N 923/760/16 від 02.04.2019 у справі N 917/194/18 та ін.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені у розмірі 146 893,50 грн та штрафу в розмірі 158 193,00 грн, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та правомірно нарахованим.
Щодо клопотання відповідача щодо зменшення неустойки.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки на 90%, посилаючись на такі обставини:
- підприємство Відповідача визнано критично важливим підприємством для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період наказом Міністерства оборони України від 26.12.2024 № 247дск, яке в край тяжких умовах, в умовах воєнного стану, виконує замовлення оборонного сектору України, сплачує податки та забезпечує велику кількість робочих місць, що є надважливим у теперішній час;
- виконання даного зобов'язання у встановлений Договором строк стало неможливим через незалежні від Відповідача обставини, через військову агресію російської федерації проти України і зумовлені цим негативними наслідками;
- прострочення поставки Товару фактично становить у липні 2025 року - 2500 к-тів на 48 днів, у серпні 2025 року - 2500 к-тів на 17 днів. З урахуванням наданого строку на виготовлення можна дійти висновку, що строк прострочення поставки Товару є незначним;
- протягом строку виготовлення товару (14.03.2025-31.07.2025) у м. Запоріжжя (за місцем розташування Відповідача та його виробничих потужностей) повітряна тривога лунала 130 разів, а її тривалість була 1042,6 години (43,4 доби), що у відсотковому співвідношенні до часу на виготовлення товару (140 днів), коли мешканці були під впливом надзвичайної ситуації, становить 31 % часу);
- відповідач виконав 100% замовлення з незначним порушенням строків поставки Товару без жодних збитків для Позивача. Поставка виконана на 100% без претензій по якості. Постачальник за власні кошти без передоплати поставив покупцю весь товар по Договору;
- Постачальник знаходиться в м. Запоріжжі, яке включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні(блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, тому діяльність постачальника часто страждає від позапланового відключення електроенергії, неможливості працювати через повітряні тривоги і загрозу ракетних обстрілів в цілому по місту, що постійно заважає своєчасно виконувати свої зобов'язання і ніяк не залежить від постачальника;
- Замовник не зазнав ніяких збитків. ТОВ «МІК» зазнало значні втрати майна, розташованого у власній і орендованій нерухомості:
- Запорізька область, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, зруйновано офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які орендуються ТОВ «МІК», що встановлено Актом від 14.03.2023 обстеження об'єкта;
- Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.139 (офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення); м. Мелітополь, вулиця Воїнів Інтернаціоналістів, буд.34 (п'ятиповерхова нежитлова будівля), які орендуються ТОВ «МІК», захоплені військовими рф;
- Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 3А, захоплені військовими рф офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які є власністю ТОВ «МІК» по договору купівлі-продажу від 22.07.2020;
- по місту Мелітополь і місту Токмак ГУ НП в Запорізькій області надало відповідь (копія додається), з якої слідує, що заяви про вчинення злочинів у відношенні власності і майна ТОВ «МІК» в м.Мелітополь і м.Токмак внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань як відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12022082140000344 від 02.03.2022 (м.Мелітополь) і у кримінальному провадженні №12022080000000133 від 14.03.2022 (м.Токмак);
- по м.Оріхів подано до ГУ НП в Запорізькій області заяву про факти руйнування цільного майнового комплексу за адресою Запорізька область, м.Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, який орендує ТОВ «МІК», і в якому знаходилось виробниче майно ТОВ «МІК», на наш запит ГУ НП в Запорізькій області листом №4370/70-2023 від 01.05.2023 (копії додаються) повідомило, що Пологівським РВП ГУ НП в Запорізькій області вказаний факт було зареєстровано в ЄО за №1981 від 16.02.2023, після чого, вказані матеріали були передані УСБУ в Запорізькій області для внесення відомостей до ЄРДР.
Позивач у відповіді на відзив заперечив проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення неустойки на 90%, вказуючи, що штрафні санкції, передбачені умовами договору та застосовані до відповідача, є мінімальними.
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України зазначає, що невчасна поставка товару відповідачем призвела до неможливості вчасно та у повному обсязі забезпечити військові частини товаром за укладеним договором.
Усі обставини, про які зазначає відповідач як обґрунтування для зменшення неустойки, існували як на момент оголошення Позивачем проведення закупівлі (21.02.2025), так і на момент укладення між Сторонами Договору (14.03.2025), відтак Відповідач достеменно був про них обізнаний.
Вирішуючи питання про зменшення неустойки суд зазначає, що в Рішенні Конституційного Суду України у справі №15 рп/2004 вказано, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
За приписами частини 4 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.
У справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020 року) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Суд зауважує, що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити надмірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Також суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
При цьому суд також враховує, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зміст договору, що є обов'язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідач, прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.
Як вбачається із матеріалів справи, договір №97-25 про закупівлю речового майна укладено 14.03.2025, тобто вже під час дії введеного в Україні воєнного стану, і приймаючи на себе зобов'язання з поставки товару та укладаючи договір на визначених ним умовах, відповідач мав об'єктивну можливість оцінити усі ризики, передбачити та врахувати настання усіх можливих негативних наслідків, пов'язаних з обставинами, воєнного стану, а позивач в свою чергу правомірно розраховував отримати товар не пізніше обумовленого у договорі строку.
Також, як вбачається із наданих відповідачем доказів щодо значної втрати майна, у зв'язку зі військовою агресію російської федерації проти України, втрата та пошкодження майна відповідача відбулася до укладення спірного договору, а отже ці обставини були відомі відповідачу на момент укладення договору № 97-25 від 14.03.2025.
Таким чином, обставини дії під час виконання договору воєнного стану, а також втрата та пошкодження майна відповідача, яке відбулося до укладення договору №97-25 від 14.03.2025, не визнаються судом винятковими обставинами, за яких можливе зменшення розміру цивільно-правової відповідальності.
Оцінивши у сукупності інші доводи сторін щодо нарахування пені та штрафу, викладені у заявах по суті, суд дійшов до висновку про зменшення розміру пені та штрафу.
При цьому, судом зокрема враховано, що:
- відповідачем поставлено товар з незначним (у порівнянні зі строком виготовлення) порушенням строків поставки Товару, без передплати та з відсутністю претензій по якості;
- протягом строку виготовлення товару (14.03.2025-31.07.2025) у м. Запоріжжя (за місцем розташування Відповідача та його виробничих потужностей) повітряна тривога лунала 130 разів, а її тривалість була 1042,6 години (43,4 доби), що у відсотковому співвідношенні до часу на виготовлення товару (140 днів), коли мешканці були під впливом надзвичайної ситуації, становить 31 % часу;
- підприємство Відповідача визнано критично важливим підприємством для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період;
- відсутній умисний характер порушення строків поставки Товару.
Крім того, судом також прийнято до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце збитки у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Отже, враховуючи специфіку відносини, які існують між сторонами, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також сумлінне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов'язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені та штрафу.
З огляду на вказане, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, суд вважає обґрунтованим, розумним та справедливим зменшення розміру пені та штрафу за прострочення поставки товару на 50%.
Зменшення суми пені та штрафу на 50% від заявленої в позові, з урахуванням обставин справи, не звільняє відповідача від господарської відповідальності, однак є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.
На підставі викладеного, позов задовольняється судом частково.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором №97-25 про закупівлю речового майна від 14.03.2025 (а.с.7-13), листом від 14.10.2025 (а.с. 14-15), видатковими накладним та актами приймання-передавання майна (а.с. 16- 19), платіжним інструкціями (а.с. 20-21).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться інформацією про повітряні тривоги в м. Запоріжжі (а.с.44), лист Департаменту мобілізації Міністерства оборони від 02.07.2025 (а.с.45), наказом №031422-01/о від 14.03.2022 (а.с.46), інформацією про пошкоджене та захоплене нерухоме майно відповідача (а.с.47-61).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 73 446,75 грн пені та 79 096,50 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару.
У стягненні 73 446,75 грн пені та 79 096,50 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару суд відмовляє у зв'язку з їх зменшенням судом.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
При розподілі витрат зі сплати судового збору судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16.
Враховуючи викладене, на відповідача необхідно покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 661,04 грн.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (Північне шосе, будинок 69-А, місто Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь ГОЛОВНОГО ЦЕНТРУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА, РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА ЗАКУПІВЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (вул. Ялтинська, будинок 11, місто Київ, 02099; ідентифікаційний код юридичної особи 23311317) суму 73 446,75 грн (сімдесят три тисячі чотириста сорок шість гривень 75 коп.) пені та 79 096,50 грн (сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто шість гривень 50 коп.) штрафу за несвоєчасну поставку товару за договором №97-25 про закупівлю речового майна від 14.03.2025. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (Північне шосе, будинок 69-А, місто Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь ГОЛОВНОГО ЦЕНТРУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА, РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА ЗАКУПІВЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (вул. Ялтинська, будинок 11, місто Київ, 02099; ідентифікаційний код юридичної особи 23311317) суму 3 661,04 грн (три тисячі шістсот шістдесят одну гривню 04 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
В решті суми у позові відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 26.02.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич