Постанова від 18.02.2026 по справі 904/4806/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4806/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 (суддя Золотарьова Я.С.)

у справі № 904/4806/22

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ"

до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 389 340 334,19 грн, з яких: 253 325 333,07 грн - основна заборгованість, 7 588 338,60 грн - подвійна облікова ставка, 17 121 991,36 грн - 3% річних, 111304671,16 грн - інфляційні втрати та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про зменшення неустойки відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" основний борг у розмірі 253 325 333,09 грн, пеню у розмірі 16 238 622,55 грн, 3% річних у розмірі 8 422 942,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 52 509 188,66 грн та судовий збір у розмірі 747 265,84 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі № 904/4806/22 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- щодо неправомірного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин нормативно-правових актів, які не набули законної сили. Відповідно до п. 14 Положення про державну реєстрацію НПА, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. Наслідком відсутності державної реєстрації як нормативно-правових актів постанов НКРЕКП №3018 від 24.12.2019, від 24.06.2020 №1156, від 30.12.2020 №2768, від 22.12.2021 №2745, відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, є те, що ці постанови вважаються такими, що не набрали законної чинності, і не можуть бути застосовані, в тому числі до спірних правовідносин, які розглядаються у межах цієї господарської справи №904/4806/22;

- судом першої інстанції неправомірно застосовані до спірних правовідносин Постанови НКРЕКП №3018 від 24.12.2019, від 24.06.2020 № 1156, від 30.12.2020 №2768, від 22.12.2021 № 2745, що призвело до неправомірного визначення вартості наданих Позивачем Відповідачу у 2020 - 2022 роках послуг і, як наслідок, прийняття неправомірного рішення у справі. У АТ "ДНІПРОАЗОТ" відсутня заборгованість за надані Позивачем у 2020-2022 роках за послуги з розподілу природного газу, а навіть навпаки, наявна переплата за ці послуги, що обумовлено неправомірним застосуванням неправомірних та нечинних постанов НКРЕКП про встановлення тарифів на послуги Позивача, що неправомірно не досліджено судом першої інстанції (розрахунок переплати додається до цієї апеляційної скарги);

- у Відповідача не було та не могло бути жодного прострочення оплати за надані Позивачем послуги розподілу природного газу протягом 2020 - 2021 років, що обумовлюється рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020 у справі №640/1125/20, яке набрало законної сили та було чинним до 23.12.2021. З огляду на що, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення від 10.04.2024 у справі №910/4806/22 було порушено вимоги ст. 326 ГПК України, ст. 370 КАС України, ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України;

- стягнення судом першої інстанції на користь АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" з Відповідача одночасно збитків, які викликані інфляційними процесами, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України та пені (штрафних санкцій) є неправомірним та порушує вимоги ст. 232 Господарського кодексу України;

- господарським судом не надано оцінки доводам АТ «ДНІПРОАЗОТ» щодо виникнення та існування обставин непереборної сили, які засвідчені належним чином Торгово-промисловою палатою України у її офіційному листі від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та виключають відповідальність Відповідача щодо невиконання ним своїх обов'язків за спірним договором;

- суд першої інстанції допустив порушення вимог ст. 233 Господарського кодексу України та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення неустойки (пені) у цьому спорі;

- без належного оформлення такого акту договір розподілу природного газу між Позивачем та Відповідачем є неукладеним. Разом з тим, в порушення вимог ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 5 Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, ст.ст. 86, 236, 237 ГПК України, суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки цим обставинам;

- твердження суду першої інстанції, що Постанови НКРЕКП втрачали чинність автоматично з моменту вступу в силу кожної наступної Постанови, є безпідставним, таким, що не відповідає змісту цих постанов, а також порушує вимоги Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 883/5);

- вимоги Позивача про стягнення заборгованості за надані у листопаді та грудні 2020 року послуги є не підтвердженими належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України, чому суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки. При цьому, відсутність належного доказу надання послуг Позивачем у період з жовтня по грудень 2020 року також має наслідком те, що здійснена Відповідачем передплата протягом 2020 року відповідно до вимог п. 6 ст. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем Кодексу газорозподільних систем має бути врахована при визначені заборгованості за наступні періоди, тобто у 2021 - 2022 роках. Вищевикладене суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення від 10.04.2024 не врахував, допустив порушення вимог ст. ст. 74, 76, 86, 236, 237 ГПК України;

- щодо протиправності та незаконності чотирьох ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі № 904/4806/22 та двох ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі № 904/4806/22. АТ «Дніпроазот» вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області протиправно відмовив у задоволенні зазначених вище клопотань, оскільки відповідач довів об'єктивну неможливість розгляду справи № 904/4806/22 до вирішення справ № 640/1125/20, № 904/5998/20, № 640/9962/21 та № 640/7137/22, а суддя, відмовляючи у задоволенні раніше згаданих клопотань АТ «Дніпроазот» про зупинення провадження у справі № 904/4806/22, грубо порушила приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Відповідач звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з такими клопотаннями: 1) про повернення у підготовче провадження та призначення технічної експертизи; 2) про повернення у підготовче провадження та призначення економічної експертизи. В обох клопотаннях Відповідач зазначав про те, що проведення експертиз та їх результат буде належним підтвердженням необґрунтованості та неправомірності позовних вимог АТ «Дніпропетровськгаз» та є необхідною умовою для з'ясування обставин справи щодо встановлення факту переплати за надані послуги Позивачем Відповідачу у 2020 - 2022 роках, визначення дійсної ціни (вартості) цих послуг, наявності заборгованості у Відповідача за спірний період і правильності розрахунку позовних вимог, є належними, допустимими, достовірними, вірогідними й такими, що прямо стосуються питань, які входять до предмету доказування та сприятимуть повному, всебічному й об'єктивному з'ясуванню всіх обставин даної справи. Всупереч зазначеному, суд першої інстанції залишив без розгляду обидва клопотання Відповідача, що на думку останнього є порушенням норм процесуального права.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження процесуальних документів до суду та їх вирішення судом.

21.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

25.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

06.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №640/9962/21.

Клопотання обґрунтоване тим, що подальший розгляд цієї справи без врахування обставин, які будуть встановлені у рішенні суду по справі № 640/9962/21 неможливий, оскільки вирішення cпору по зазначеній справі за значенням є первісним ніж розгляд цієї справи. Так. у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №640/9962/21, предметом розгляду якої є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 30.12.2020 №2768, якою було встановлено тариф на послуги природного газу. Відповідач зазначає, що у випадку визнання постанови НКРЕКП від 30.12.2020 №2768 неправомірною, то позивачем було безпідставно стягнуто з відповідача грошові кошти за послуги постачання природного газу.

06.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили адміністративного суду у справі № 640/1125/20.

Клопотання обґрунтоване тим, що подальший розгляд цієї справи без врахування обставин, які будуть встановлені у рішенні суду по справі № 640/1125/20 неможливий, оскільки вирішення cпору по зазначеній справі за значенням є первісним ніж розгляд цієї справи. Так. у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва (Київського окружного адміністративного суду) перебувають справи №640/1125/20 та № 640/31995/20, предметом розгляду яких є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 та від 24.06.2020 № 1156, якою було встановлено тариф на послуги природного газу. Відповідач зазначає, що у випадку визнання постанови 24.12.2019 №3018 неправомірною, то позивачем було безпідставно стягнуто з відповідача грошові кошти за послуги постачання природного газу.

06.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили адміністративного суду у справі № 904/5087/22.

Клопотання обґрунтоване тим, що справа № 904/5087/22 є пов'язаною із даною справою, та обставини, які будуть встановлені у справі № 904/5087/22, матимуть значення для всебічного та об'єктивного розгляду справи № 904/4806/22. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 904/5087/22 за позовом АТ «ДНІПРОАЗОТ» до АТ «ОГС «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ», Фонду державного майна України, Міністерства енергетики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа - Кабінет Міністрів України, про визнання права власності на Газопроводи. Вирішення питання щодо права власності на Газопроводи є визначальним для розгляду даної справи, оскільки цей факт прямо впливає на виконання Договору та стягнення з АТ «ДНІПРОАЗОТ» заборгованості за таким договором. Таким чином, питання правомірного та фактичного користування вищевказаними Газопроводами Позивачем є вирішальним щодо визначення питання обсягу наданих Позивачем послуг, а також їх остаточної вартості. Отже, вирішення спору про визнання права власності на Газопроводи може мати вплив на вирішення спору щодо стягнення з АТ «ДНІПРОАЗОТ» заборгованості за договором розподілу природного газу, оскільки транспортування природного газу до АТ «ДНІПРОАЗОТ» здійснювалося Газопроводами, щодо права власності на які існує спір.

Наведені вище обставини, на думку заявника, свідчать про неможливість об'єктивного, всебічного, повного та законного розгляду судом даної справи до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 904/5087/22.

06.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому просить призначити у справі №904/4806/22 технічну експертизу. Проведення технічної експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (ідентифікаційний код 02883096, 03057, місто Київ, вул. Бродських Сім'ї, будинок 6, тел. +380442002910, +380442002911, info@kndise.gov.ua). На вирішенні технічної експертизи поставити наступні питання: - чи входить до складу технологічного комплексу АТ "Дніпроазот" газопровід природного газу високого тиску ГРС-2-ТЕЦ, загальна довжина 4585 п/м, у тому числі підземний ДУ-400 (2245 п/м) та надземний ДМ-510 (2340 п/м), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Горобця, вул. Маріупольська, вул. Січеславський шлях? - чи входить до складу технологічного комплексу АТ "Дніпроазот" газопровід природного газу високого тиску ГРС-2АМ-76, загальна довжина 4579 п/м, у тому числі підземний ДУ-500 (2184 п/м) та надземний ДУ-600 (2395 п/м), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Горобця, вул. Маріупольська, вул. Січеславський шлях? - чи входить до складу технологічного комплексу АТ "Дніпроазот" газопровід природного газу високого тиску ГРС-2-ТЕЦ (Японія), загальна довжина 4695 п/м, у тому числі підземний ДУ-500 (2173 п/м) та надземний ДУ-600 (2523 п/м), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Горобця, вул. Маріупольська, вул. Січеславський шлях? Зупинити провадження у справі №904/4806/22 на час проведення технічної експертизи.

Клопотання обґрунтоване тим, що розгляд цієї справи по суті та прийняття правомірного рішення з повним, належним та об'єктивним дослідженням всіх обставин та матеріалів справи є неможливим до вирішення питань експертизою, які поставлені у цьому клопотанні. При цьому вищевказані питання є технічними, не стосуються питань застосування норм права або їх тлумачення, а тому вимагають спеціальних знань у технічній та технологічній сферах.

АТ "Дніпроазот" вважає, що вищевказана експертиза, яку Відповідач просить провести у межах цієї господарської справи, є належним підтвердженням необґрунтованості та неправомірності позовних вимог АТ "Дніпропетровськгаз" та є необхідною умовою для з'ясування обставин справи щодо встановлення факту надання послуг Позивачем Відповідачу у 2020 році, визначення дійсної ціни (вартості) цих послуг, як наслідок, наявності заборгованості у Відповідача за спірний період; є належними, допустимими, достовірними, вірогідними й такими, що прямо стосуються питань, які входять до предмету доказування та сприятимуть повному, всебічному й об'єктивному з'ясуванню всіх обставин даної справи.

На думку заявника, враховуючи наявний спір щодо права власності на Газопроводи (справа №904/5087/22), який перебуває на розгляді в Господарському суді міста Києва, між Позивачем та Відповідачем не оформлений Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який відповідно до вищевказаних вимог Кодексу газорозподільних систем є обов'язковим та є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу. Без належного оформлення такого акту договір розподілу природного газу між Позивачем та Відповідачем вважається неукладеним в силу положень ст. 180 Господарського кодексу України. При цьому для належного повного та всебічного розгляду всіх обставин та матеріалів справи, існує необхідність дослідити питання фактичного користування (використання) вищевказаними Газопроводами Позивачем, що є вирішальним щодо встановлення обставин справи: - чи надавались взагалі послуги Позивачем Відповідачу; - якщо надавались, то в якому обсязі та їх остаточна вартість.

08.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження.

08.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення технічної експертизи.

26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 640/9962/21 та оприлюднення його повного тексту в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яке обґрунтоване аналогічними обставинами та підставами, що й подане 06.10.2024 клопотання.

26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 640/7137/22 та оприлюднення його повного тексту в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Клопотання обґрунтоване тим, що подальший розгляд цієї справи без врахування обставин, які будуть встановлені у рішенні суду по справі № 640/7137/22 неможливий, оскільки вирішення cпору по зазначеній справі за значенням є первісним ніж розгляд цієї справи.

Так, АТ «ДНІПРОАЗОТ» звернулося до адміністративного суду з відповідним позовом, який ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2022 у справі № 640/7137/22 (с. Іщук І.О.) прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Станом на час звернення до суду з цим клопотанням справа № 640/7137/22 перебуває на розгляді в Шостому апеляційному адміністративному суді. У згаданій справі вирішується питання правомірності прийняття постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2745, якою було встановлено тариф на послуги природного газу. Відповідач зазначає, що у випадку визнання постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2745 неправомірною, то позивачем було безпідставно стягнуто з відповідача грошові кошти за послуги постачання природного газу.

26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 904/5998/20 та оприлюднення його повного тексту в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Клопотання обґрунтоване тим, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглядається питання законності прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3018, якою було встановлено тариф на послуги природного газу.

У свою чергу, Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про зобов'язання відповідача при визначенні вартості наданих позивачу послуг з розподілу природного газу в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420056EGBP016, застосувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 425, а саме: 580,60 грн за 1000 куб.м. (без урахування ПДВ), за фізичний обсяг розподілу природного газу, з зазначенням відповідачем цього тарифу у первинних документах, складених на підтвердження виконання договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420056EGBP016 у межах справи № 904/5998/20 .

На думку відповідача, оскільки підставою для подання позову у справі № 904/4806/22 є стягнення заборгованості за 2020-2022 роки за Договором розподілу, то вирішення справи №904/5998/20 у господарському суді Дніпропетровської області та встановлені у межах справи № 904/5998/20 обставини мають істотне та преюдиційне значення для розгляду цієї справи, встановлення правомірного або неправомірного виконання договору з боку відповідача. На теперішній час, справа № 904/5998/20 перебуває на розгляді у господарському суді Дніпропетровської області, рішення у цій справі не прийняте.

26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 640/1125/20, яке обґрунтоване аналогічними обставинами та підставами, що й подане 06.10.2024 клопотання.

26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому просить призначити у справі №904/4806/22 економічну експертизу. Проведення економічної експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (ідентифікаційний код 02883096, 03057, місто Київ, вул. Бродських Сім'ї, будинок 6, тел. +380442002910, +380442002911, info@kndise.gov.ua). На вирішенні економічної експертизи поставити наступні питання: - чи підтверджуються документально здійснений АТ "ДНІПРОАЗОТ" Розрахунок переплати за Договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №094205L5H8AP016 за 2020 - 2022 роки? - чи підтверджується документально розмір переплати АТ "ДНІПРОАЗОТ" за надані АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" у 2020 році послуги розподілу природного газу за Договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №094205L5H8AP016 у сумі 113 791 109,28 грн.? - чи підтверджується документально розмір переплати АТ "ДНІПРОАЗОТ" за надані АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" у 2021 році послуги розподілу природного газу за Договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №094205L5H8AP016 у сумі 338 563 411,86 грн.? - чи підтверджується документально розмір переплати АТ "ДНІПРОАЗОТ" за надані АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" у 2022 році послуги розподілу природного газу за Договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №094205L5H8AP016 у сумі 43 954 133,36 грн.? - чи підтверджується документально та чи відповідає економічним та математичним вимогам розрахунок позовних вимог АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз", в тому числі щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені? Зупинити провадження у справі №904/4806/22 на час проведення економічної експертизи.

Клопотання обґрунтоване тим, що розгляд цієї справи по суті та прийняття правомірного рішення з повним, належним та об'єктивним дослідженням всіх обставин та матеріалів справи є неможливим до вирішення питань експертизою, які поставлені у цьому клопотанні, у тому числі приймаючи до уваги істотність сум грошових коштів, заявлених до стягнення Позивачем з Відповідача.

АТ "Дніпроазот" вважає, що з огляду на складність Розрахунку переплати за Договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №094205L5H8AP016, а також враховуючи, що він охоплює періоди взаємовідносин Позивача і Відповідача, починаючи з початку 2020 року і по кінець 2022 року, тобто значно більше ніж спірний період у цій господарській справі (грудень 2020 року по жовтень 2022 року) та вимагає дослідження великої кількості первинних документів, а з'ясуванням наявності переплати та правильність визначення Відповідачем розміру такої переплати мають визначальне значення для вирішення цієї господарської справи, до того ж обставини виникнення переплати не є правовими, а є економічними питаннями, тому у даному випадку необхідні спеціальні знання у економічній сфері, без яких встановити ці обставини неможливо. Крім того, складений Позивачем розрахунок позовних вимог, в тому числі і щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені охоплює значний період (з грудня 2020 року по жовтень 2022 року), є складним та потребує належної перевірки як підстав його складання, так і економічного та математичного порядку його складання.

На думку заявника, вищевказана експертиза, яку Відповідач просить провести у межах цієї господарської справи, є належним підтвердженням необґрунтованості та неправомірності позовних вимог АТ "Дніпропетровськгаз" та є необхідною умовою для з'ясування обставин справи щодо встановлення факту переплати за надані послуги Позивачем Відповідачу у 2020 - 2022 роках, визначення дійсної ціни (вартості) цих послуг, наявності заборгованості у Відповідача за спірний період і правильності розрахунку позовних вимог, є належними, допустимими, достовірними, вірогідними й такими, що прямо стосуються питань, які входять до предмету доказування та сприятимуть повному, всебічному й об'єктивному з'ясуванню всіх обставин даної справи.

Розглянувши клопотання відповідача та враховуючи заперечення позивача, суд, з урахуванням встановлених обставин, вважає їх такими, що належить залишити без розгляду з огляду на таке.

Згідно з п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача (п. 6 ч. 1 ст. 267 ГПК України)

Так, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №904/4806/22 про відкриття апеляційного провадження було встановлено строк учасникам справи протягом п'яти днів з дати отримання ухвали про відкриття провадження для подання клопотань та заяв (за наявності), додаткові докази (за наявності) та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції; заперечення на заяви та клопотання подаються протягом п'яти днів з дати отримання відповідного клопотання чи заяви. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Зазначено, що до усіх документів, що подаються до суду, додаються докази направлення їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи. Попереджено сторони, що у разі ненадання відзиву, клопотань, заяв, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, а також про те, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Слід зазначити, що зазначена ухвала була доставлена до кабінетів електронного суду сторін 19.06.2024 о 19:45.

Однак, з клопотаннями про зупинення провадження у справі та призначення судових експертиз Відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду вперше 07.10.2024 року, а саме перед судовим засіданням, яке призначено відповідно до ухвали про відкриття апеляційного провадження на 10.10.2024 о 11:50, при цьому жодних заяв про поновлення строків на подання відповідних клопотань з обґрунтуванням неможливості їх своєчасного подання до суду апеляційної інстанції не подано, а також поважності причин пропуску визначеного судом процесуального строку для подання клопотань суду не представлено.

Колегія суддів зауважує, що в силу приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Щодо зупинення провадження у справі до вирішення справи № 904/5087/22 судом також враховується, що Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" та Фонду державного майна України в якій просить суд визнати за позивачем право власності на газопроводи природного газу високого тиску:

- ГРС-2ТЕЦ, загальна довжина 4585 п/м, у тому числі ДУ-400 (2245 п/м) та надземний ДМ-510 (2340 п/м), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Горобця, вул. Маріупольська, вул. Січеславський шлях;

- ГРС-2АМ-76, загальна довжина 4579 п/м, у тому числі ДУ-500 (2184 п/м) та надземний ДУ-600 (2395 п/м), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Горобця, вул. Маріупольська, вул. Січеславський шлях;

- ГРС-2ТЕЦ (Японія), загальна довжина 4695 п/м, у тому числі ДУ-500 (2173 п/м) та надземний ДУ-600 (2523 п/м), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Горобця, вул. Маріупольська, вул. Січеславський шлях.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 904/5087/22 в задоволенні позовних вимог до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" відмовлено. Позов задоволено. Визнано за Акціонерним товариством "Дніпроазот" право власності на газопроводи природного газу високого тиску:

Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" 171 851 грн 69 коп судового збору. Стягнуто з Міністерства енергетики України на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" 171 851 грн 69 коп судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" 171 851 грн.69 коп судового збору.

Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 про виправлення описки (які набрали законної сили та є чинними) заяву Акціонерного товариства «Дніпроазот» про відмову від позову задоволено. Прийнято відмову Акціонерного товариства «Дніпроазот» від позову. Визнано нечинним судове рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024, провадження закрито. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 309 333,05 грн, сплаченого при поданні апеляційної скарги. Повернуто Київській міській прокуратурі з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 308 333,05 грн, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Таким чином, підстави, визначені заявником для зупинення провадження у справі відпали, що виключає можливість задоволення вказаного клопотання.

27.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до повернення матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 904/4806/22 повернуто апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-ДНІПРО» (далі - ТОВ «ОХОРОНА-ДІНПРО») та Акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі - АТ «КСЗ») на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі № 904/4806/22. 20.05.2025 року ТОВ «ОХОРОНА-ДІНПРО» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 904/4806/22; направити справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду. Крім того, 20.05.2025 року АТ «КСЗ» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 904/4806/22; направити справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду. 26.05.2025 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду витребувано матеріали справи № 904/4806/22 з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду.

Апеляційний суд зауважує, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 зупинено провадження у справі №904/4806/22 до розгляду Верховним Судом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Дніпро" та повернення матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду. Направлено матеріали справи №904/4806/22 до Верховного Суду.

28.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про визнання зловживанням процесуальними правами дій відповідача та застосування до нього заходів, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

В обґрунтування заяви зазначено, що АТ «Дніпроазот» неодноразово подавалося до Центрального апеляційного господарського суду декілька клопотань про зупинення провадження, метою яких, на думку АТ «Дніпропетровськгаз», є маніпуляція судом та безпідставне перешкоджання судочинству, а саме: - 06.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через систему Електронний Суд надійшло клопотання Відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили рішення окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 640/1125/20, № 640/9962/21; - 06.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через систему Електронний Суд надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення окружного адміністративного суду міста Києва у справах №640/1125/20 та № 640/31995/20; - 06.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 904/5087/22; - 06.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через систему Електронний Суд надійшло клопотання Відповідача про призначення технічної експертизи; - 26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/1125/20; - 26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/7137/22; - 26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через систему Електронний Суд надійшло клопотання Відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили рішення окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/9962/21; - 26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через систему Електронний Суд надійшло клопотання Відповідача про призначення економічної експертизи та зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22; - 26.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через систему Електронний Суд надійшло клопотання Відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/4806/22 до набрання законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5998/20. Однак, для вирішення питання про зупинення провадження у справі 904/4806/22, яке при цьому вже було вирішено судом шляхом залишення клопотань Відповідача від 06.10.2024 без розгляду у зв'язку із порушенням Відповідачем процесуальних строків подання клопотань встановлених ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі №904/4806/22, Відповідач повторно звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з клопотаннями від 26.05.2025 року, при цьому, жодних заяв про поновлення строків подання клопотань про зупинення провадження у справі, обґрунтування неможливості надати їх до суду першої та другої інстанції, а також поважності причин пропуску подання до клопотань про зупинення провадження у справі додано не було. Про затягування розгляду справи та дії щодо ухилення від виконання зобов'язань по оплаті заборгованості за надані Позивачем з січня 2020 року по жовтень 2022 року включно Відповідачу послуг з розподілу природного газу, свідчать наступні дії: послуги Відповідачу у зазначені періоди надавалися. З 26.12.2022 (ухвала про відкриття провадження у справі №904/4806/22) і в процесі розгляду справи в суді, жодного платежу за спірний період не надходило, жодних заперечень щодо наявності такої заборгованості не було, жодних доказів щодо її відсутності не надавалось і на сам кінець, фактично в день призначеного судового засідання подаються клопотання про зупинення провадження у справі які є абсолютно безпідставними.

Таким чином, на думку заявника, клопотання Відповідача є необґрунтованими, оскільки спрямовані на затягування розгляду справи № 904/4806/22 та перешкоджання судочинству, спрямовані на порушення розумних строків тривалості судового провадження, що в свою чергу є порушенням права Позивача на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

АТ «Дніпропетровськгаз» вважає, що наведені дії АТ «Дніпроазот» свідчать про зловживання процесуальними правами, адже Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі виключно з метою перешкоджання судочинству №904/4806/22 та стягнення заборгованості за укладеним договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205L5H8AP016. Дії АТ «Дніпроазот» по неодноразовому поданню клопотань про зупинення апеляційного провадження у справі №904/4806/22 з тих самих підстав, є послідовними, ініціативними та такими, що виключають нерозуміння Відповідачем правової сутності вказаних дій та їх наслідків, а відтак є зловживанням процесуальними правами, що є підставою для застосування до АТ «Дніпроазот» заходів, передбачених процесуальним кодексом.

Просить постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з АТ «Дніпроазот» штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв'язку із вчиненням дій АТ «Дніпроазот» по неодноразовому поданню клопотань про зупинення провадження у справі № 904/4806/22 з метою перешкоджання судочинству.

29.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення проти заяви про визнання зловживанням процесуальними правами дій відповідача та застосування до нього заходів, визначених Господарським процесуальним кодексом України у справі № 904/4806/22.

Розглянувши заяву позивача та за перечення відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення зважаючи на таке.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

За правилами п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Згідно з ст. 43 ГПК України учасники судового процесу (їх представники) повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1). Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема (ч. 2): 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності ін. підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення ін. аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення ін. дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо (ч. 3 ст. 43 ГПК України) подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний (ч. 4) вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Верховний Суд, в окремій ухвалі від 17.06.2021 у справі № 922/605/15 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи.

Передбачене згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язку добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" (Alimentaria Sanders S.A. проти Іспанії)).

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених згідно з пунктом 1 статті 6 цієї Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка учасників справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.08.2019 у справі №905/945/18 та у постанові від 16.10.2019 у справі № 906/936/18, від 06.05.2021 у справі №910/6116/20.

Посилання заявника на характер дій АТ «Дніпроазот» як зловживання процесуальними правами колегією суддів визнається необґрунтованим, оскільки правом подавати заяви, клопотання учасники справи наділені відповідно до ст. 42 ГПК України. У кожному окремо поданому клопотанні про зупинення провадження у справі Відповідач аргументував необхідність, на його думку, вчинення таких заходів.

Пунктом 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цих Кодексом.

Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена ст. 129 Конституції України і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Учасник справи повинен мати реальну можливість захистити свою позицію в суді. Тому рішення суду будь-якої інстанції не може ґрунтуватися на доводах однієї сторони без вивчення та належної оцінки правової позиції іншої сторони.

Варто наголосити, що зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

У своїй практиці Верховний Суд зазначав, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (див. постанову від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Як вже було зазначено, право на подання клопотань у справі є процесуальним правом АТ «ДНІПРОАЗОТ», яке передбачене ГПК України та було реалізовано останнім виходячи з викладених у клопотаннях міркувань. При цьому подані клопотання не були явно необґрунтованими чи невмотивованими, не мали стійкого системного характеру (подання один за одним після вирішення попереднього) та практично не повторювалися, стосувалися різних процесуальних питань (зупинення провадження, призначення експертиз), а необхідність зупинення провадження у справі пов'язувалася із різними судовими провадженнями, які на думку заявника, мали суттєве значення для вирішення даного спору.

В свою чергу, подання клопотань із пропущенням встановленого судом процесуального строку без заявлення клопотання про його поновлення не може безумовно свідчити про зловживання правом, а радше виглядає як неналежна підготовка до справи чи необізнаність заявника із особливостями процесу та вимогами Кодексу. Колегія суддів приймає до уваги, що вказане не є очевидним наслідком умисної поведінки Відповідача та не вказує на його намір використати свої права всупереч легітимній меті чи на шкоду іншим учасникам справи, а тому не вбачає необхідності застосовувати до нього заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу. У цьому висновку судом також враховується, що фактично усі клопотання подавалися Відповідачем у два проміжки часу: 06.10.2024 та 26.05.2025, лише в одному (першому) випадку це мало місце перед судовим засіданням, яке відбулося, адже ухвалою суду від 27.05.2025 зупинено провадження у справі № 904/4806/22 до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ТОВ "Охорона-Дніпро", а на заяви Позивача по суті справи та з процесуальних питань він (Відповідач) реагував у розумний строк, дотримуючись процесуальних строків, тим самим усуваючи перешкоди для розгляду його апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 18.02.2026 брали участь представники відповідача (апелянта) та позивача.

Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити: рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове - про відмову в позові. При цьому наполіг також на скасуванні ухвал, заперечення на які включено в апеляційну скаргу.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, як і відповідних ухвал.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Між Акціонерним товариством «Дніпропетровськгаз» (надалі - АТ «Дніпропетровськгаз», Позивач, Оператор ГРМ) та Акціонерним товариством «Дніпроазот» (далі - Відповідач, Споживач, АТ «Дніпроазот») укладено Договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016 №094205L5Н8АР016.

У п.1.1. Договору визначено, що Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у Додатку 1 (для побутових споживачів) або у Додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 Договору).

За цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п.2.1. Договору).

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1. Договору).

Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта Споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п.6.2. Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.6.4. Договору).

Згідно з п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Відповідно до п.6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.7.4. Договору).

У п.8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1156 для клієнтів позивача затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,14 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).

У листопаді 2020 року Споживач отримав послуг на суму 62 954 482,43 грн. з ПДВ.

За Споживачем рахується заборгованість за листопад 2020 року у сумі 62 954 482,43 грн.

У грудні 2020 року Споживач отримав послуг на суму 62 953 900,69 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП80022579 від 31.12.2020.

Протягом грудня 2020 року АТ «Дніпроазот» здійснило оплату за послуги РЗП на загальну суму 581,74 грн.

Акти наданих послуг за жовтень та листопад 2020 року вручені Споживачу листом від 17.12.2020 вих. №49003.1-Сл-16238-1220, що підтверджується відповідним підписом про отримання.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 30 грудня 2020 р. № 2768 затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,17 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).

Позивачем надано Споживачу акт приймання-передачі природного газу №ДГП0031573 від 30.09.2020, яким встановлено, що річна замовлена потужність (далі- РЗП) для відповідача на 2021 рік становить 693 676 281,87 / 12 місяців = місячна замовлена потужність 57 823 023,48 м3.

Споживач, y відповідності до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ скорегував обсяги РЗП, про що повідомив Оператора ГРМ листом від 12.10.2020 вих.№ 2011/01-6.

Споживач вказав, що РЗП на 2021 рік становитиме 639 789 67,20 м3 / 12 = місячна замовлена потужність 53 315 755,60 м3.

Листом від 14.09.2021 вих.№2151/01-6 споживач знову скорегував обсяги РЗП на 625646400,00 м3 / 12 = місячна замовлена потужність 52 137 200,00 м3.

Оператором ГРМ було виконано корегування обсягів РЗП, та сума за надані послуги зменшилась з 74 855 320,86 грн до 73 200 628,80 грн.

У вересні 2021 року Споживачу було здійснено перерахунок обсягів РЗП, про що свідчить акт наданих послуг від 30.09.2021 № ДГП81017070 на суму 59 963 092,30 грн.

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності) у 2021 році на загальну суму 878 407 545,58 грн., а саме:

у січні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81000552 від 31.01.2021;

у лютому на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81002939 від 28.02.2021;

у березні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81004603 від 31.03.2021;

у квітні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81006844 від 30.04.2021;

у травні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81008832 від 31.05.2021;

у червні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81011094 від 30.06.2021;

у липні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81013114 від 31.07.2021;

у серпні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81015390 від 31.08.2021;

у вересні на суму 59 963 092,30 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81017070 від 30.09.2021;

у жовтні на суму 73 200 628,80 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81019046 від 31.10.2021;

у листопаді на суму 73 200 628,80 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81021901 від 30.11.2021;

у грудні на суму 73 200 628,80 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81024018 від 31.12.2021.

Сплачено Споживачем у 2021 році коштів на загальну суму 822 199 747,61 грн.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2745 для клієнтів Дніпропетровськгазу затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).

АТ «Дніпропетровськгаз» надано Споживачу акт приймання-передачі природного газу №ДГП0051241 від 30.09.2021, яким встановлено, що річна замовлена потужність (далі-РЗП) для АТ «Дніпроазот» на 2022 рік становить 622052907,07/12 місяців = місячна замовлена потужність 51837742,26 м3.

Листом від 18.10.2021 вих.№2405/01-6 Споживач скорегував обсяги РЗП до 457008000,00/12= місячна замовлена потужність 38 084 000,00 м3.

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності)

у січні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82000621 від 31.01.2022;

у лютому 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП802002789 від 29.02.2022;

у березні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82004844 від 31.03.2022;

у квітні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82006742 від 30.04.2022;

у травні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82008780 від 31.05.2022;

у червні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг № ДГП82010769 від 30.06.2020;

у липні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82012678 від 31.07.2022;

у серпні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг № ДГП82014856 від 31.08.2022.

Листом від 13.09.2022 вих.№1602/01-6 Споживач скорегував об'єми РЗП до 102 216 000,00/12 = місячна замовлена потужність 8 518 000,00 м3.

Заборгованість була зменшена на 344 751 120,00 грн. за рахунок корегувань.

На адресу АТ «Дніпроазот» була направлена вимога від 09.11.2022 вих. № 49004.1-Сл-17016-1122 про необхідність сплатити заборгованість, яка утворилася протягом 2020-2022 років на суму 253 325 333,09 грн.

Відповіді на вищевказану вимогу не надано.

Відтак, вказані обставини і стали причиною спору.

За результатом розгляду справи та оцінки всіх доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 253 325 333,09 грн підлягають задоволенню. При цьому суд виснував, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 16 238 622,55 грн. Крім того, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню становить 52 509 188, 66 грн, а 3% річних - 8 422 942,93 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу, шляхом підписання заяви приєднання 01.01.2016 №094205L5Н8АР016 в частині оплати спожитого газу.

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу, однак відповідач свого зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не здійснив.

Так, позивач нарахував до стягнення з відповідача заборгованість з розподілу природного газу за період: листопад - грудень 2020; січень - грудень 2021 рік та січень - жовтень 2022 на загальну суму 253 325 333,09 грн.

Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 64 063 143,91 грн, 3% річних у розмірі 8 422 942,93 грн та інфляційні втрати на суму 58 237 018,22 грн.

Позивач вказує, що споживач приймав послуги, надані йому АТ «Дніпропетровськгаз» без нарікань на якість вказаних послуг, що підтверджується частковими сплатами з боку Споживача, та фактичним погодженням з величиною річної замовленої потужності встановленої Оператором ГРМ Споживачу.

Вказані обставини, не заперечуються самим Відповідачем.

Позивач зазначає, що всі заперечення Відповідача щодо наявності заборгованості зводяться до незгоди останнього з тарифом, встановленим НКРЕКП від 24.12.2019 №3018.

Позивач заперечив щодо посилань відповідача на судові справи № 640/9962/21, №904/5998/20, № 640/1125/20, № 640/7137/22 та вказав, що незважаючи на розгляд справ в порядку адміністративного судочинства, їх рішення не вплинуть на судові справи, що розглядаються у господарському судочинстві.

Позивач не погоджується з вказаним твердженням відповідача з огляду на те, що у вказаний період з 2020-2022 рік діяли інші Постанови НКРЕКП, якими були встановлені тарифи на оплату вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що на даний час тариф на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, для АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» не встановлено, і АТ «ДНІПРОАЗОТ», керуючись п. 6.2. Договору, до моменту встановлення Оператору ГРМ нового тарифу на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, має сплачувати за послуги АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» у 2020 році за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ за фізичний обсяг розподілу природного газу (тобто за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425), і в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (як це визначено п. 6.4. Договору).

Відповідач не погоджується з сумою основної заборгованості, оскільки вартість наданих позивач послуг у 2020 році визначається на його думку постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425.

До того ж відповідач вказав, що позивачем здійснено розрахунок пені з порушеннями вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та неправильно визначено відсоток облікової ставки НБУ.

Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач вказав про те, що Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення не лише пені (штрафних санкцій), а і збитків - інфляційних втрат, то відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, інфляційні втрати можуть бути стягнуті лише в частині, яка не покрита сумою штрафних санкцій (пені).

Внаслідок чого, вважає, що стягнення з Відповідача одночасно збитків, які викликані інфляційними процесами, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, та пені (штрафних санкцій) є неправомірним та порушує вимоги ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України.

Така позиція обґрунтовується з посиланням на судові справи № 640/9962/21, №904/5998/20, № 640/1125/20, № 640/7137/22.

Також відповідач зазначив, що у зв'язку з безпідставністю та неправомірністю позовних вимог щодо сплати основної заборгованості, відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

До того ж відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України.

Також відповідачем надано клопотання про зменшення неустойки до 1 грн, посилаючись на настання обставин непереборної сили (форс-мажор) та складного фінансово економічного стану відповідача.

Так, правовідносини щодо розподілу природного газу, які виникли між сторонами врегульовані Законом України “Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015 (надалі - Кодекс ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Частинами 1 - 2 статті 40 Закону України “Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.

Відповідно до пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.

Відповідно до частини 2 статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).

Споживачу був присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу (ЕІС код) 562О06А05LН8024, 562О06А05L5Н8016 (за Споживачем рахується дві точки комерційного обліку природного газу), до Типового договору розподілу природного газу, що є невід'ємною частиною цього договору (заяви-приєднання).

Втім, за твердженням відповідача (апелянта) між ним та позивачем договір не укладався, тому між сторонами відсутні правовідношення.

Однак, відповідно до заяви - приєднання №094205L5H8AP016 до умов договору розподілу природного газу убачається, що відповідачем її підписано та проставлено печатку.

У цій заяві вказується про ознайомлення з умовами типового договору та визначено персональний ЕІС - код.

Між Акціонерним товариством «Дніпропетровськгаз» та Акціонерним товариством «Дніпроазот» в Господарському суді Дніпропетровської області зареєстровано справи №904/535/23 та № 904/4260/23 з вимогами по спірному договору з розподілу природного газу, шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016 №094205L5Н8АР016.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2023 у справі №904/535/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства “Дніпроазот» на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" основної суми заборгованості за договором у розмірі 12 879 216 грн., пені 17 642 грн. 76 коп., 3% річних 10 585 грн. 66 коп., інфляційних втрат 167 429 грн. 81 коп., судовий збір 198 504 грн. 89 коп. В решті відмовлено.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 у справі №904/4260/23 стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" основний борг за договором у розмірі 10 584,00 грн, пеню у розмірі 101,49 грн, 3% річних у розмірі 6,09 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Тобто, у справах №904/535/23 та № 904/4260/23 стягувалась заборгованість з Акціонерного товариства «Дніпроазот» за тим самим договором, що і у справі904/4806/22, але за інші періоди.

Так, з матеріалів справи №904/4806/22 убачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором від 01.01.2016 №094205L5Н8АР016, до того ж між сторонами укладались та підписувались додаткові угоди до цього договору.

Матеріли справи містять підписані відповідачем розрахунки втрат і витрат природного газу, додаткові угоди та акти наданих послуг.

Узагальнюючи викладене, господарський суд обґрунтовано зазначив, що стверджуючи про не укладення договору між сторонами, представник відповідача вдається до суперечливої поведінки.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на наявний у матеріалах справи договір та обставини справи, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг, з чим погоджується колегія суддів відхиляючи протилежні доводи апеляційної скарги.

При цьому необхідно додати, що у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 49), від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц; постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 18.02.2022 у справі № 918/450/20, від 02.08.2022 у справі №922/3303/21, від 30.08.2022 у справі № 918/772/21.

Таким чином, договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання.

Отже, колегія суддів виходить із того, що договір є укладеним.

При цьому відсутність Акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін не виключала можливість фактичного споживання Відповідачем послуг з розподілу газу у відповідних розмірах, що передбачає обов'язок останнього здійснити оплату.

Як зауважив суд першої інстанції, з доводів відповідача убачається, що більшість його заперечень проти позову зводяться до незгоди останнього з тарифами, встановленими НКРЕКП щодо наданих послуг з розподілу природного газу.

Водночас, постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,04 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно;

Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1156 «Про внесення змін до Постанови НКРЕКП від 24 грудня 2019 року №3018» затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,14 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01.07.2020 по 31.12.2020;

Постановою НКРЕКП від 30 грудня 2020 року № 2768 затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,17 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01.01.2021 по 31.12.2021;

Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2745, затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ) діє по теперішній час.

Діючий у 2022 році тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» не переглядався у зв'язку з прийняттям Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ, яким протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів, в т.ч. на послуги з розподілу природного газу.

Варто наголосити, що жодна з вищевказаних постанов на час винесення рішення не визнана протиправною у судовому порядку. Вказані Постанови НКРЕКП втрачали чинність автоматично з моменту вступу в силу кожної наступної Постанови.

Натомість скаржник не погоджується з таким висновком суду, вважаючи ого помилковим.

В цьому світлі необхідно зауважити, що такий підхід обумовлений нормативно-правовим обґрунтуванням, а саме ч. 2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як встановлено судом, у січні 2020 року АТ «Дніпроазот» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання протиправними дій НКРЕКП по встановленню тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» та визнання протиправною і скасування постанови №3018 від 24.12.2019 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз».

За результатами судового оскарження постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3018, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020 у справі № 640/1125/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.202 у справі № 640/1125/20, постанова НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 визнана протиправною та скасована.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №640/1125/20 скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції зазначив наступне:

«Зі змісту наведених правових норм вбачається, що рішення НКРЕКП з питань установлення цін та тарифів, у тому числі на послуги розподілу природного газу, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом.

Норми оспорюваної постанови поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що ця постанова є нормативно-правовими актами…

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої' влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень врегульовано статтею 264 КАС України».

Відтак, незгода відповідача з постановами НКРЕКП, у тому числі внаслідок відсутності економічного та правового обґрунтування тарифу на послуги Оператора ГРМ на відповідні роки та збільшення у значному розмірі для Відповідача витрат грошових коштів на сплату послуг з розподілу природного газу за Договором, не є предметом розгляду цієї справи. Ці питання мають розглядатися в межах адміністративного судочинства…

З приводу доводів Апелянта про те, що судовим рішенням у справі № 640/1125/20 визнано протиправною та скасовано попередню постанову Регулятора від 24.12.2019 № 3018, до якої спірною постановою від 24.06.2020 № 1156 внесено зміни, судова колегія зазначає, що визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №640/1125/20 постанова НКРЕКП № 3018, мала б втратити юридичну силу з моменту набрання законної сили рішенням суду, тобто з 20.10.2020.

Проте, в цьому випадку така постанова НКРЕКП № 3018 втратила чинність раніше та з іншої підстави, а саме - з 01.07.2020 у зв'язку з набранням чинності постанови НКРЕКП №1156 від 24.06.2020.».

Тобто, постанова НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 наразі не скасована, а тому підлягає застосуванню до правовідносин між позивачем та відповідачем протягом І півріччя 2020 року.

В свою чергу, постанова НКРЕКП від 24.06.2020 №1156, яка діяла протягом II півріччя 2020 року також є не скасованою, адже рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 640/31995/20, АТ «Дніпроазот» відмовлено в задоволенні позову до НКРЕКП, третя особа АТ «Дніпропетровськгаз» про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 24.06.2020 року №1156.

Відтак, на теперішній день постанови НКРЕКП про затвердження тарифів на розподіл природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» на 2020 рік не скасовані.

Матеріалами справи та поясненнями самого Відповідача засвідчено, що тариф на 2021 рік також є чинним, оскільки справа № 640/9962/21 перебуває на розгляді у суді першої інстанції.

22.12.2021 НКРЕКП прийнята постанова від 22.12.2021 № 2745 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (надалі - «Постанова № 2745»), якою на 2022 рік Оператору ГРМ був встановлений новий тариф на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, у розмірі 1,26 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

Вказана Постанова також оскаржується у адміністративному суді (справа №640/7137/22), але рішення ще не прийнято.

Відтак, Постанова НКРЕКП № 2745 також є діючою та не скасованою, а її чинність спростовує доводи апелянта про наявність переплати.

Апелянтом вказано на те, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам АТ «Дніпроазот» щодо «неправомірності» постанов НКРЕКП про встановлення тарифу з розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз», які діяли протягом 2020-2022 років, проте оцінка нормативно-правових актів, їх неправомірність є наразі предметом дослідження адміністративними судами. На теперішній день постанови НКРЕКП про затвердження тарифів на розподіл природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» на 2020-2022 роки не скасовані.

Враховуючи вищевикладене, відповідач здійснював оплату послуг з розподілу природного газу, а позивач, у свою чергу, приймав вказані кошти за існуючими тарифами, затвердженими Регулятором.

При цьому колегія суддів виходить з того, що права, обов'язки та інтереси, в тому числі і обов'язок сплачувати послуги АТ «Дніпропетровськгаз» з урахуванням встановленого постановою НКРЕКП тарифу, виникають у відповідача саме на підставі господарських зобов'язань згідно Договору розподілу природного газу від 01.01.2016 року №094205L5H8AP016 (пункти 2.1, 6.1).

Відповідач не оскаржує обсяг розподіленого природного газу, якість послуги, до того ж, акти надання послуг підписано ним без заперечень, мотивовану відмову від їх підписання не надано.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надавав послуги відповідачу з розподілу природного газу, а відповідач їх оплатив лише частково.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати наданих послуг.

Відповідно до пункту 6.6 договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заборгованості за надані послуги з розподілу газу за 2020 року.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 24 червня 2020 № 1156, для клієнтів Дніпропетровськгазу затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,14 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).

У листопаді 2020 року Споживач отримав послуг на суму 62 954 482,43 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП80020526 від 30.11.2020.

У грудні 2020 року Споживач отримав послуг на суму 62 954 482,43 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП80022579 від 31.12.2020.

Протягом грудня 2020 року АТ «Дніпроазот» здійснило оплату за послуги РЗП на загальну суму 581,74 грн, у зв'язку з чим, за Споживачем рахується заборгованість за грудень 2020 року у сумі 62 953 900,69 грн.

Акти наданих послуг за жовтень та листопад 2020 року були вручені Споживачу листом від 17.12.2020 вих.№49003.1-Сл-16238-1220, що підтверджується відповідним підписом про отримання.

Таким чином, заборгованість АТ «Дніпроазот» станом на 31.12.2020 року становить 125908383,12 грн.

Наведеним вище спростовуються аргументи апелянта про відсутність належного доказу надання послуг Позивачем у період з жовтня по грудень 2020 року.

Щодо заборгованості за надані послуги за розподіл газу за 2021 рік.

АТ «Дніпропетровськгаз» надано Споживачу акт приймання-передачі природного газу №ДГП0031573 від 30.09.2020, яким встановлено, що річна замовлена потужність (далі-рзп) для АТ «Дніпроазот» на 2021 рік становить 693 676 281,87/12 місяців = місячна замовлена потужність 57 823 023,48 м3.

Споживач скористався правом наданим йому законодавством, та у відповідності до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ скорегував обсяги РЗП, про що повідомив Оператора ГРМ листом від 12.10.2020 вих.№2011/01-6.

Таким чином, Споживач вказав, що РЗП на 2021 рік становитиме 639 789 67,20 м3/12=місячна замовлена потужність 53 315 755,60 м3. Листом від 14.09.2021 вих.№2151/01-6 споживач знову скорегував обсяги РЗП на 625 646 400,00 м3/12 = місячна замовлена потужність 52 137 200,00 м3.

Відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

Заявки на коригування, подані раніше/пізніше встановленого терміну, Оператором ГРМ не розглядаються та вважаються не поданими споживачем.

При зменшенні величини замовленої річної потужності переплата, яка утворилася внаслідок перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу за період з початку поточного календарного року до місяця, у якому здійснюється уточнення величини замовленої річної потужності (включно), з урахуванням тарифів на розподіл природного газу відповідних періодів зараховується Оператором ГРМ у рахунок майбутніх платежів споживача, що не є побутовим, або на письмову вимогу цього споживача протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги грошові кошти повертаються споживачу. Перерахунок вартості послуги з розподілу природного газу за період з початку поточного календарного року до місяця, у якому здійснюється уточнення (зменшення) величини замовленої річної потужності, відображається у періоді нарахування за послуги розподілу природного газу поточного календарного місяця.

Отже, Оператором ГРМ було виконано корегування обсягів РЗП, та сума за надані послуги зменшилась з 74 855 320,86 грн до 73 200 628,80 грн, у зв'язку з чим, у вересні 2021 року Споживачу було здійснено перерахунок обсягів рзп, про що свідчить акт наданих послуг від 30.09.2021 №ДГП81017070 на суму 59 963 092,30 грн, з ПДВ.

- у січні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81000552 від 31.01.2021;

- у лютому на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81002939 від 28.02.2021;

- у березні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81004603 від 31.03.2021;

- у квітні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81006844 від 30.04.2021;

- у травні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81008832 від 31.05.2021;

- у червні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81011094 від 30.06.2021;

- у липні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81013114 від 31.07.2021;

- у серпні на суму 74 855 320,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81015390 від 31.08.2021;

- у вересні на суму 59 963 092,30 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг № ДГП81017070 від 30.09.2021;

- у жовтні на суму 73 200 628,80 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81019046 від 31.10.2021;

- у листопаді на суму 73 200 628,80 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81021901 від 30.11.2021;

- у грудні на суму 73 200 628,80 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП81024018 від 31.12.2021.

Сплачено Споживачем у 2021 році коштів на загальну суму 822 199 747,61 грн.

Заборгованість за 2021 рік становить 56 207 797,97 грн.

Таким чином, загальна заборгованість АТ «Дніпроазот» станом на 31.12.2021 року становить 182 116 181,09 грн.

Щодо заборгованості за надані послуги за розподіл газу за 2022 рік.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 р. № 2745, для клієнтів Дніпропетровськгазу затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ). АТ «Дніпропетровськгаз» надано Споживачу акт приймання-передачі природного газу №ДГП0051241 від 30.09.2021, яким встановлено, що річна замовлена потужність (далі-рзп) для АТ «Дніпроазот» на 2022 рік становить 622052907,07/12 місяців = місячна замовлена потужність 51837742,26 м3.

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності):

- у січні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82000621 від 31.01.2022;

- у лютому 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП802002789 від 29.02.2022;

- у березні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82004844 від 31.03.2022;

- у квітні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82006742 від 30.04.2022;

- у травні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82008780 від 31.05.2022;

- у червні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82010769 від 30.06.2020.

- у липні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82012678 від 31.07.2022;

- у серпні 2022 року на суму 57 583 008,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82014856 від 31.08.2022.

У зв'язку з чим Споживачу було здійснено перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу за весь календарний рік.

Таким чином, через значне зменшення обсягів РЗП, зменшилась сума необхідної оплати за отримані послуги з суми 57 583 008,00 грн. з ПДВ до 12 879 216,00 грн. з ПДВ починаючи з 01.01.2022 року.

Заборгованість була зменшена на 344 751 120,00 грн.

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності):

- у вересні 2022 року на суму 12 879 216,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82016270 від 30.09.2022, підписаний сторонами без зауважень;

- у жовтні 2022 року на суму 12 879 216,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг №ДГП82019065 від 31.10.2022, направлений листом від 03.11.2022 вих.№49008-Сл-16635-1122, що підтверджується описом-вкладення, фіскальним чеком та накладною АТ «Укрпошта».

У 2022 році Позивач надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності) на загальну суму 128 792 160,00 грн.

Сплачено Споживачем у 2022 році коштів на загальну суму 57 583 008,00 грн.

Заборгованість за 2022 рік - 71 209 152,00 грн.

Загальна заборгованість АТ «Дніпроазот» станом на 18.11.2022 року становить 253325333,09 грн.

В подальшому на адресу АТ «Дніпроазот» була направлена вимога від 09.11.2022 вих. № 49004.1-Сл-17016-1122 про необхідність сплатити заборгованість, яка утворилася протягом 2020-2022 років на суму 253 325 333,09 грн.

Доказів сплати заборгованості у повному обсязі Відповідачем не надано й матеріали справи таких не містять.

За таких обставин, перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов вмотивованого висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 253 325 333,09 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом було встановлено прострочення оплат з боку АТ «Дніпроазот» за отримані послуги з розподілу природного газу.

За умовами пункту 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем було нараховано пеню на суму 64 063 143,91 грн за загальний період починаючи з 01.12.2021 по 18.11.2022.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що він є неправильним з огляду на таке.

Відповідно до розрахунку убачається, що прострочення зі сплати послуг з розподілу природного газу розпочинається з 2020 року на суми з урахуванням часткових сплат, тоді як правильно було розраховувати за кожним окремим актом, на визначену суму у акті, оскільки за кожним актом строк настання зобов'язання по оплаті є різним.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 стаття 232 Господарського кодексу України), тоді як позивачем пеня нараховувалась без врахування цього.

До того ж, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.6.6 договору), тому пеня має нараховуватися починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

З огляду на вимоги частини 5 статті 236, стаття 237 і статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

В свою чергу, відповідачем подано до матеріалів справи контррозрахунок пені, в якому він також посилається на порушенням позивачем ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відповідач вказав, що розмір пені має становити 16 238 622,55 грн.

У додаткових поясненнях позивач погодився та прийняв контррозрахунок пені відповідача, оскільки визнав порушення частини 6 стаття 232 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, здійснивши перевірку розрахунків пені, судом правомірно прийнято контррозрахунок відповідача, з яким погодився позивач, та зроблено правильний висновок, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 16 238 622,55 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Загалом позивачем було нараховано 3% річних на суму 8 422 942,93 грн починаючи з 24.12.2020 по 18.11.2022 та інфляційні втрати на суму 58 237 018,22 грн за той же період.

Відповідач заперечив щодо нарахування інфляційних втрат та вказав, що стягнення з Відповідача одночасно збитків, які викликані інфляційними процесами, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, та пені (штрафних санкцій) є неправомірним та порушує вимоги ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України.

Наразі така позиція прослідковується й за змістом поданої апеляційної скарги.

Однак, відповідач змішує такі поняття як «збитки» та «інфляційні втрати» і помилково вважає, що відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України інфляційні втрати можуть бути стягнені лише у частині, яка не покрита сумою штрафних санкцій.

Адже згідно норм діючого законодавства, зокрема, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

В той же час, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/1 дійшла наступного висновку:

«Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд першої інстанції зазначив, що він є неправильним, оскільки позивачем до розрахунку включено періоди, що становлять неповний місяць.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд встановив, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 52 509 188,66 грн, з чим погоджується апеляційний суд.

Натомість перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних суд дійшов обґрунтованого висновку, що він є правильним, а тому в цій частині вимоги позивача належить задовольнити в повному обсязі.

Крім того, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру неустойки до 1 грн, посилаючись на настання обставин непереборної сили (форс-мажор) та складного фінансово економічного стану відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.

Як випливає із наведеного, сам по собі факт існування обставини форс-мажором не є. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов'язань.

Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд зазначив, що "- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"; - сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання".

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, наголосив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).

Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Таким чином, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Такий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/6234/22.

При цьому відповідач також посилається на скрутний фінансово економічний стан.

Станом на 30.09.2022 збиток від діяльності Позивача за 9 місяців 2022 року вже складав 269 058 грн.

Разом з цим, АТ «ДНІПРОАЗОТ» починаючи з 25.02.2022 несе вкрай істотні фінансові витрати (без отримання достатніх доходів та реальних коштів) зі збереження персоналу та обладнання, а також для сплати податків і зборів до державного і місцевого бюджетів. Так, наприклад, за 2022 рік здійснено: виплати заробітної плати в сумі 431 100 602,05 грн., на перерахування ЄСВ в сумі 102 826 565,90 грн., на відшкодування пільгових пенсій в сумі 44464496,98 грн. Суми витрат, направлених на підтримання та збереження промислового обладнання та інших об'єктів також складає у мільйонах гривень.

Крім того, незважаючи на скрутне фінансове становище, АТ «ДНІПРОАЗОТ» постійно надає благодійну допомогу ВСУ, ТрО, здійснює компенсаційні та інші виплати, пов'язані з виконанням державних і соціальних обов'язків та здійсненням опору військовій агресії російської федерації і захисту Батьківщини. Зокрема, загальна сума здійснених таких відшкодувань, внесків, допомог за 2022 сягає більше 29 млн. грн.

При цьому загальна непогашена дебіторська заборгованість контрагентів перед Відповідачем станом на 11.01.2023 складає 2 435 832 676,55 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру неустойки, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд повинен враховувати інтереси обох сторін.

Суд першої інстанції зазначив, що Відповідач не надав до матеріалів справи достатніх і належних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому немає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Апелянт відсутність таких підстав не спростував.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що військова агресія РФ проти України та несприятлива економічна ситуація - це обставини, які наразі впливають на обидві сторони у процесі їх підприємницької діяльності.

А загальний розмір боргу відповідача складає 253 325 333,09 грн, в той час, як заявлена до стягнення з нього сума пені становить 16 238 622,55 грн, що не є неспівмірною до суми стягнення основної заборгованості.

Відтак, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для зменшення заявленого розміру штрафних санкцій.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на незаконність чотирьох ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі № 904/4806/22 та двох ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі № 904/4806/22.

Так, ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у задоволенні клопотань Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" про зупинення провадження у справі № 904/4806/23 до набрання законної сили рішеннями у справах № 640/1125/20, №640/9962/21, № 640/7137/22, № 904/5998/20 відмовлено.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 917/130/19 зроблено наступний правовий висновок, що пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 ГПК України). Як неможливість розгляду зазначеної справи потрібно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 23.01.2020 у справі №917/130/19.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі потрібно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (див. висновки Верховного Суду у постановах від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Слід зазначити, що оцінюючи предмет і підстави позову АТ «Дніпропетровськгаз», враховуючи процесуальні повноваження суду під час розгляду справ, суд у справі №904/4806/22 не обмежений можливістю самостійно встановити обставини справи та оцінити надані сторонами докази для вирішення спору з огляду на предмет, підстави позову, коло обставин, що підлягає доказуванню.

При цьому колегією суддів враховується, що наявні у матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у спорі щодо стягнення з відповідача на користь позивача сум заборгованості та здійснених нарахувань штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 265 КАС України, навіть у випадку скасування оскаржуваних АТ "ДніпроАЗОТ" постанов НКРЕКП від 24.12.2019 №3018, від 24.06.2020 №1156, від 22.12.2021 № 2745, які є саме нормативно-правовими актами, а не актами індивідуальної дії, це не призведе до наслідків, які будуть передбачати здійснення перерахунку суми за надані послуги у минулому.

Отже, враховуючи зміст правовідносин, які є предметом розгляду у вказаній справі, рішення в межах розгляду адміністративних справ № 640/7137/22, №640/9962/21, 640/1125/20 та господарської справи 904/5998/20 не вплине на правовідносини сторін по цій справі №904/4806/22, тому відсутні підстави для зупинення розгляду справи до набрання чинності рішень по цим справам.

Відтак, господарський суд правильно відхилив заявлені клопотання.

Також, щодо справи № 904/5998/20 апеляційним судом окремо зазначається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2022, зупинено провадження у справі № 904/5998/20 за позовом Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" про зобов'язання надання послуг з розподілу природного газу до набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/1125/20 законної сили.

Зупинення провадження у справі до прийняття рішення в іншій справі, в якій також зупинено провадження до вирішення третьої справи, не сприяє дотриманню принципів господарського судочинства, розумних строків розгляду справи судом.

Також, 10.04.2024 року Господарським судом Дніпропетровської області було постановлено 2 ухвали про залишення без розгляду двох клопотань АТ «Дніпроазот» про повернення у підготовче провадження та призначення судової технічної та економічної експертиз у справі № 904/4806/22 (номери рішень в ЄДРСР: 118391472 та 118391506).

Так, приписами ч. 1 ст. 177 ГПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Як передбачено нормами статті 182 ГПК України, саме у підготовчому засіданні суд, з'ясовує, зокрема, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Отже, як слушно зазначив господарський суд, заяви відповідача про призначення експертиз необхідно було заявляти протягом підготовчого провадження у справі в межах встановлених строків.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ч. 2 ст. 177 ГПК України встановлено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.10.2023.

Натомість заяви про призначення у справі № 904/4806/22 технічної та економічної експертиз подані 27.03.2024 після закриття підготовчого провадження, тобто зі значним пропуском строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

А за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Керуючись відповідними нормами процесуального Закону, суд діяв в межах наданих йому повноважень послідовно та дотримався встановлених особливостей господарського процесу, залишивши без розгляду заяви та клопотання відповідача, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні та подані за спливом суттєвих строків після закриття підготовчого провадження.

При цьому як вже було зазначено, суд може самостійно визначити наявність/відсутність заборгованості у АТ «Дніпроазот» перед АТ «Дніпропетровськгаз» у спірному періоді за договором з розподілу природного газу без висновків економічної експертизи. До того ж, Відповідач не оскаржує обсяг розподіленого природного газу, а причину переплати пов'язує лише із застосуванням Позивачем неправильного тарифу на послуги розподілу природного газу.

Що ж до технічної експертизи, то необхідність проведення такої пов'язувалася з обставинами спору між сторонами щодо належності на праві власності газопроводів природного газу високого тиску у справі № 904/5087/22, провадження в якій було закрито.

За таких умов, доводи апеляційної скарги щодо незаконності постановлених судом першої інстанції ухвал не знайшли своє підтвердження.

Зважаючи на сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, та положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, господарський суд правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі обставини і докази, надав їм належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не виявлено.

З огляду на усе вищевказане, апеляційний суд відхиляє аргументи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані, відповідно не вбачає підстав для зміни або скасування рішення господарського суду, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 123, 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі № 904/4806/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі №904/4806/22 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 26.02.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

134382414

Наступний документ

134382416

Інформація про рішення:

№ рішення:	134382415
№ справи:	904/4806/22
Дата рішення:	18.02.2026
Дата публікації:	27.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (10.04.2024)
Дата надходження:	19.12.2022
Предмет позову:	стягнення заборгованості у розмірі 384 048 438 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

30.08.2023 11:40	Господарський суд Дніпропетровської області
19.10.2023 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області
08.02.2024 10:00	Центральний апеляційний господарський суд
08.02.2024 10:20	Центральний апеляційний господарський суд
13.03.2024 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області
10.04.2024 14:00	Господарський суд Дніпропетровської області
27.06.2024 10:50	Центральний апеляційний господарський суд
10.10.2024 11:50	Центральний апеляційний господарський суд
29.01.2025 12:00	Центральний апеляційний господарський суд
09.04.2025 12:20	Центральний апеляційний господарський суд
28.05.2025 09:10	Центральний апеляційний господарський суд
10.09.2025 15:10	Центральний апеляційний господарський суд