17 лютого 2026 року м. Харків Справа № 913/504/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Жигадло І.Б
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ (вх.№2843Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі № 913/504/24 (повне рішення складене та підписане 17.12.2025, суддя А.В. Секірський)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,
до відповідача: Управління освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради, селище Мілове Старобільського району Луганської області
про стягнення 1 770 813, 28 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 06.12.2024 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Управління освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради про стягнення боргу за поставлений природний газ за договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1090/21-БО-Т в сумі 1 180 091 грн 61 коп., пені в сумі 230 969 грн 24 коп., 3% річних в сумі 74 428 грн 24 коп., інфляційних втрат в сумі 285 324 грн 19 коп., всього 1 770 813 грн 28 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради зобов'язань з оплати поставленого природного газу у січні-лютому 2022 року за договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1090/21-БО-Т, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі № 913/504/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Управління освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради про стягнення 1 770 813 грн 28 коп. задоволено частково.
Стягнуто з Управління освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» борг в сумі 1 154 879 грн 87 коп., пеню в сумі 225 002 грн 88 коп., 3% річних в сумі 72 782 грн 48 коп., інфляційні втрати в сумі 280 307 грн 53 коп., судовий збір в сумі 20 795 грн 67 коп.
Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у січні та лютому 2022 року у загальному обсязі 71,28742 тис.куб.м. на загальну суму 1 180 091 грн 61 коп. підтверджується наданими документами, проте беручи до уваги правову позицію, висловлену в постанові Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 враховуючи, що з 24.02.2022 територія Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області є тимчасово окупованою, позивач не мав права з вказаної дати здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу, у зв'язку з чим задоволенню підлягають вимоги в сумі 1 154 879,87 грн за поставлений природний газ за період з 01.01.2022 по 23.02.2022. Також, судом першої інстанції здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, у зв'язку зі зміною розміру суми основного боргу.
ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» 29.12.2025, тобто у межах двадцятиденного строку, встановленого ч.1 ст.256 ГПК України, звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі №913/504/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в сумі 25 211,74 грн, пені в сумі 5 966,36 грн, 3% річних в сумі 1 645,76 грн та інфляційних в сумі 5 016,66 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення суми основного боргу в сумі 25 211,74 грн, пені в сумі 5 966,36 грн, 3% річних в сумі 1 645,76 грн та інфляційних в сумі 5 016,66 грн, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з неправильним застосуванням ст.ст. 3, 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне:
- предметом розгляду у справі №913/504/24 є стягнення заборгованості за поставлений природний газ у січні лютому 2022 року; цей період (а саме період з 24.02.2022) не підпадає під дію Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", норми (ст.ст. 13, 13-1) якого встановлюють заборону на переміщення товарів та на здійснення господарської діяльності лише щодо територій, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII;
- апелянт вважає, що для територій, визнаних тимчасово окупованими під час воєнного стану (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII), дія цієї заборони може бути встановлена лише за рішенням Кабінету Міністрів України, якого у спірний період не приймалося;
- постанова Верховного Суду у справі №908/1162/23, висновки якої врахував суд першої інстанції, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки у справі №908/1162/23 розглядалося питання відносин сторін протягом листопада - грудня 2022 року; натомість, у редакції Закону №1207-VII, що діяла у лютому 2022 року, не існувало положення ч. 1 ст. 13-1 у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" від 15.03.2022 (діє з 20.03.2022) з наступними змінами, які діяли протягом листопада-грудня 2022 року;
- відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф" датою окупації Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області визначено 24.02.2022; однак, станом на момент дії спірних відносин був відсутній законодавчо затверджений перелік окупованих територій, у зв'язку із чим позивач не мав можливості встановити, чи перебуває відповідач на окупованій території України в момент поставки природного газу;
- місцевий господарський суд не врахував обов'язків споживача, визначених Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу щодо необхідності самостійного обмеження або припинення споживання природного газу у разі неможливості його подальшого використання, а також технічну неможливість одномоментного припинення постачання газу позивачем як постачальником.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вх.№2843Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі №913/504/24. Призначено справу до розгляду на 17.02.2026.
07.01.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі № 913/504/24 - без змін. Судові засідання просить проводити без представника відповідача.
23.01.2026 від позивача надійшло клопотання, в якому він просить в порядку ст. ч. 7 ст. 228 ГПК України зупинити розгляд справи № 913/504/24 до вирішення питання у справі № 280/5808/23.
Розглянувши вказане клопотання колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 7 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
В свою чергу, ухвалою від 22.01.2026 Велика Палата Верховного Суду справу № 280/5808/23 за позовом ТОВ «Слов'янський пух Україна» до Запорізької митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський пух Україна» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року повернула відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Тому у апеляційного суду відсутні підстави для зупинення апеляційного провадження на підставі п. 7 ст. 228 ГПК України.
В судове засідання, призначене на 17.02.2026, з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутністю зазначеного представника.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х (далі за текстом - постачальник, позивач) та Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради, EIC-код 56ХS00017QIJ000Y (далі за текстом - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 11-1090/21-БО-Т (далі за текстом - договір (аркуші справи 9-14)), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб (п. 1.2 договору).
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач (п. 1.4 договору).
У разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори) (п. 1.5 договору).
За умовами п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 405,194 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2021 - 0; листопад 2021 - 43,889; грудень 2021 - 43,890; січень 2022 - 54,045; лютий 2022 - 52,015; березень 2022 - 49,734; квітень 2022 - 27,818; травень 2022 - 0; червень 2022 - 0; липень 2022 - 0; серпень 2022 - 0; вересень - 0; жовтень 2022 - 28,019; листопад 2022 - 51,153; грудень 2022 - 54,631.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п. 2.1.3 п. 2.1 договору).
Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).
За приписами п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).
Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).
Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору постачальник із застосуванням ресурсів інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу. На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3 п. 3.5 договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.п. 3.5.4 п. 3.5 договору).
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними саме інформаційної платформи оператора ГТС (п. 3.6 договору).
За умовами п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,42 грн.,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 5 589 651 грн 23 коп., крім того ПДВ - 1 117 930 грн 25 коп., разом з ПДВ - 6 707 581 грн 48 коп. (п. 4.3 договору).
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди (п. 5.3 договору).
Згідно з п. 5.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.
За умовами п. 6.2 договору споживач зобов'язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Постачальник має право, зокрема, отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та строки, визначені цим договором (п. 6.3 договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1 договору).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).
Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 7.6 договору).
Відповідно до п.п. 10.1-10.5 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років (п. 11.3 договору).
Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).
Сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.5 та 13.6 цього договору (п. 13.4 договору).
Як вбачається із наданої до матеріалів справи копії договору про постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1090/21-БО-Т, договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.
15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х) та Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради (EIC-код 56ХS00017QIJ000Y) укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1090/21-БО-Т, яка відповідно до приписів Закону України «Про публічні закупівлі» оприлюднена в електронній системі закупівель та є у відкритому доступі.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 сторони погодили доповнити договір п. 4.4 наступного змісту: «п.4.4. Відповідно до кошторисних призначень споживача на 2022 рік вижідені бюджетні зобов'язання складають на дату підписання даної додаткової угоди 1 797 475 грн 92 коп. Невідповідність обсягів бюджетного фінансування вартості договору не позбавляє споживача від обов'язку виконання п. 5.1 даного договору. В подальшому бюджетні зобов'язання можуть збільшуватися відповідно до кошторисних призначень споживача.».
За умовами п. 3 додаткової угоди № 1 ця додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її укладання і діє протягом строку дії договору.
Оприлюднена в електронній системі закупівель додаткова угода № 1 до договору постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1090/21-БО-Т підписана сторонами та скріплена їх печатками, що свідчить про набрання нею чинності.
На виконання зобов'язань за договором позивачем за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року поставлено відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (аркуші справи 20-23), зокрема:
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 обсяг споживання у листопаді 2021 року становить 10,56060 тис.куб.м. на загальну суму 174 820 грн 11 коп. з ПДВ;
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 обсяг споживання у грудні 2021 року становить 43,41500 тис.куб.м. на загальну суму 718 691 грн 70 коп. з ПДВ.
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 обсяг споживання у січні 2022 року становить 47,47242 тис.куб.м. на загальну суму 785 858 грн 21 коп. з ПДВ;
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 обсяг споживання у лютому 2022 року становить 23,81500 тис.куб.м. на загальну суму 394 233 грн 40 коп. з ПДВ.
Обсяг поставленого відповідачу природного газу за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 18.06.2024 № ТОВВИХ-24-9130 (аркуші справи 28-30), відповідно до якої обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-код 56ХS00017QIJ000Y за період з 21.11.2021 по 01.03.2022 та віднесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х), становить: з 21.11.2021 по 30.11.2021 - 10 560,60 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 43 415,00 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 47 472,42 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 23 815,00 м3; 01.03.2022 по 01.03.2022 - 0,00 м3, та даними з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача (аркуш справи 71-88).
Відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ у листопаді та грудні 2021 року, що підтверджується наданою позивачем інформацією АТ «Ощадбанк» щодо надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 09.11.2021 по 09.05.2024 (аркуш справи 31).
Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, у відповідача обліковується заборгованість в загальній сумі 1 180 091 грн 61 коп., у тому числі: 785 858 грн 21 коп. - за поставлений природний газ у січні 2022 року, 394 233 грн 40 коп. - за поставлений природний газ у лютому 2022 року.
Оскільки відповідачем обов'язок щодо оплати вартості поставленого у січні та лютому 2022 року природного газу не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача боргу за поставлений природний газ в сумі 1 180 091 грн 61 коп., пені в сумі 230 969 грн 24 коп., 3% річних в сумі 74 428 грн 24 коп. та інфляційних втрат в сумі 285 324 грн 19 коп.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог господарським судом Луганської області 09.12.2025 ухвалено оскаржуване рішення у справі №913/504/24, яким позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 1 154 879 грн 87 коп., пеню в сумі 225 002 грн 88 коп., 3% річних в сумі 72 782 грн 48 коп., інфляційні втрати в сумі 280 307 грн 53 коп.
У задоволенні решти позову (основного боргу за період 24.02.2022- 28.02.2022 та нарахованих на цю суму пені, інфляційних та відсотків річних) відмовлено з тих підстав, що з 24.02.2022 позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу на тимчасово окуповану територію.
Предметом апеляційного перегляду є правильність висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині стягнення 25 211,74 грн - основного боргу, 5 966,36 грн - пені, 1645,76 грн - 3% річних, 5016,66 грн - інфляційних втрат, які (висновки) обґрунтовані застосуванням до спірних правовідносин ст.ст. 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та неможливістю постачання позивачем природного газу відповідачу з 24.02.2022, тобто після окупації Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача - Управління освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради, відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: вул. Центральна, будинок 73, селище міського типу Мілове, Старобільський район, Луганська область, 92500.
Постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" передбачено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, оновлено Перелік територій, які продовжували перебувати під тимчасовою окупацією Російської Федерації, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, скасовано, та водночас передбачено, що територія Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області є тимчасово окупованою з 24.02.2022.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, затверджений оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004. У вказаному Переліку Міловська селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області визначена окупованою також з 24.02.2022.
Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, спірний період утворення боргу у цій справі (січень лютий 2022 року) частково охоплює час, в який за даними вказаного вище Переліку територія місцезнаходження відповідача є окупованою, що має правові наслідки згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі за текстом - Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ст. 11 Закону).
Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1-3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.
Частиною 2 ст. 131 «Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території» Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 131 Закону положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 13 «Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території» Закону.
Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. Указом Президента України № 64/2022, який неодноразово продовжувався і який триває й до теперішнього часу.
У затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, та в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, датами тимчасової окупації Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області визначено 24.02.2022.
Отже, територія Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території з урахування ч. 1 статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду розглянув справу №908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді - грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у м. Мелітополі (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23), де зробив наступні висновки.
Так, Об'єднана палата зазначила, що у справі №908/1162/23, як і у справі №910/9680/23 (від висновків Верховного Суду в якій пропонується відступити), йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто, правовідносини у цих справах є подібними за критерієм здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Предметом розгляду об'єднаної палати було питання застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 від 22.12.2022 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон №1207-VII у чинній редакції) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (п.1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (п.3).
Верховний суд у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема дійшов висновку, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 №2764-ІХ частину 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України (п.7.20 постанови).
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (п.7.21 постанови).
Аналізуючи наведені норми законодавства, Об'єднана палата зазначила, що з 07.05.2022 ані п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ані п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 7.22 постанови).
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій (п. 7.23 постанови).
Однак, у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 №2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні п. 1 ч. 1 ст.3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася (п.7.25 постанови).
З огляду на викладене, у постанові у справі №908/1162/23 Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень ст.13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України (п.7.26 постанови).
Наведеним повністю спростовуються доводи апелянта про те, що для територій, визнаних тимчасово окупованими під час воєнного стану (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону), дія заборони на переміщення товарів та на здійснення господарської діяльності може бути встановлена лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, відповідно до положень ч.4 ст.236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Таким чином, враховуючи, що окупація території місцезнаходження відповідача (Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області) з 24.02.2022 є загальновідомим фактом (підтвердженим до того ж Кабінетом Міністрів України), а також беручи до уваги положення ст. 13-1 Закону №1207-VII, , якою встановлено пряму заборону на переміщення послуг трубопровідним транспортом на тимчасово окуповану територію, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що позивач у період з 24.02.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання на окуповану територію, у тому числі природного газу відповідачу.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що у зв'язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації, оператор газорозподільних систем не контролює їх на час окупації та не має можливості відстежувати обсяги надходження газу до мереж відповідача, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл газу та куди він надходить під час окупації території; покази по об'єктах, розташованих на окупованих територіях, неможливо визначити об'єктивно.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 25 211,74 грн за природний газ, поставлений 24.02.2022 та 28.02.2022.
З огляду на відсутність підстав до стягнення суми основного боргу, судом першої інстанції також правомірно відмовлено у нарахуванні 5966,36 грн пені, 1645,76 грн 3% річних, 5016,66 грн інфляційних втрат.
Доводи апеляційної скарги позивача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
В цій частині колегія суддів також звертає увагу сторін спору на ту обставину, що позивачем надані правові позиції, які підтверджують підстави позову, однак ці позиції не актуальні на час вирішення спору. Як неодноразово зазначав ВС, судам слід застосовувати останню у часі правову позицію, яка стосується спірних правовідносин.
Оскільки на даний час, відповідно до наведених колегією суддів правових позиції ВС, заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню, колегія суддів ґрунтує своє рішення тільки на актуальних правових позиціях.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі № 913/504/24 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ (вх.№2843Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі № 913/504/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі № 913/504/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.02.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко