ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 лютого 2026 року Справа №924/835/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Тарасової Оксани Миколаївни (вх.4924/25 від 12.11.25) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2025 у справі №924/835/25 (суддя Яроцький А.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни
до Фізичної особи-підприємця Андрійчука Андрія Богдановича
про стягнення 29400,00 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2025 у справі №924/835/25 відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Тарасової Оксани Миколаївни до Фізичної особи - підприємця Андрійчука Андрія Богдановича про стягнення 29400,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець Тарасова Оксана Миколаївна, 11.11.2025 через систему "Електронний суд", звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх4924/25 від 12.11.2025).
За доводами апелянта, заява громадянина ОСОБА_1 від 18.10.2025 не відповідає вимогам ст.88 ГПК, оскільки не містить підтвердження про обізнаність останнього із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень, а суд першої інстанції не викликав та не допитував вказану особу у судовому засіданні у якості свідка. Клопотань про виклик та допит свідка у судовому засіданні відповідач не заявляв, хоча подання такого клопотання мало бути ініційованим саме відповідачем.
Крім того, заява громадянина ОСОБА_1 від 18.10.2025 не містить достовірних даних та посилань на докази про передачу товару ФОП Тарасовій Оксані Миколаївні. Єдине, що можна встановити з заяви, це те, що зазначений громадянин або самостійно привласнив товар, або передав його невстановленій особі чоловічої статі, яка точно не є позивачкою.
Також, заява громадянина ОСОБА_1 від 18.10.2025 не може бути допустимим та належним доказом, що прямо передбачено ч.2 ст.87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що чинним законодавством та звичаями ділового обороту факт передачі товару засвідчується письмовими документами, зокрема підписаною сторонами видатковою накладною, актом приймання-передачі товару.
Інші матеріали (фотокопія довіреності, товарно-транспортної накладної) також не є належними доказами, оскільки в судових засіданнях відповідач заявляв, що оригіналів вказаних документів у нього та у громадянина, який видає себе за свідка ( ОСОБА_1 ) немає. Крім того, вказані документи не визнавалися позивачем, а навпаки - заперечувалися.
Наведені вище фотокопії документів не засвідчені у встановленому законом порядку. Фотокопія товарно-транспортної накладної взагалі не містить запису про відповідність оригіналу, а фотокопія довіреності засвідчена особою, яка не є учасником справи.
Звертає увагу, що фотокопія довіреності, товарно-транспортної накладної, а також заява громадянина ОСОБА_1 від 18.10.2025 подані до суду з пропуском встановленого законом строку, а відповідач не заявляв клопотання про продовження або поновлення процесуального строку на подання доказів. Відповідно суд першої інстанції не мав правових підстав приймати такі матеріали у якості доказів та посилатися на них в обґрунтування оскаржуваного рішення.
Таким чином, відповідачем не підтверджено, ні факту передачі товару, ні того, що громадянин ОСОБА_1 мав доручення від позивачки на приймання або перевезення товару.
Апелянт повідомляє, що має судові витрати на правничу допомогу у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції, а саме - витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2025 у справі №924/835/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 (головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Тарасової Оксани Миколаївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2025 у справі №924/835/25. Враховуючи ціну позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку за можливе здійснювати розгляд даної апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
10.12.2025 через систему «Електронний суд» Фізична особа-підприємець Андрійчук Андрій Богданович подав відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві зазначає, що 05.08.2025 від ФОП Тарасової О.М. йому на банківський рахунок надійшла оплата у сумі 29400,00 грн та були повідомлені дані водія від ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 , якому у цей же день 05.08.2025 було завантажено перець у кількості 1400 кг, також йому були передані товаро-транспортні накладні на цей товар.
Як повідомила представниця ОСОБА_2 , цей перець її водій ОСОБА_1 мав відвести у м.Чернівці та поставити до в/ч НОМЕР_1 . Однак, представники цієї військової частини цей перець не прийняли, оскільки він не відповідав вимогам тендеру (тендер стосувався коробчастого перцю, який є мінімум втричі дорожчим, а у відповідача ОСОБА_2 купила інший вид перцю - продовгуватий перець, який є дешевшим). Після цього, як повідомив водій, ОСОБА_2 зателефонувала йому та сказала відвантажити цей перець в інший їх автомобіль МАН 10т., який знаходився в м.Хмельницькому, що водій і зробив.
Також відповідач повідомляє, що після неприйняття перцю військовою частиною, до нього зателефонувала представниця Тарасової О.М. та попросила щоб відповідач забрав цей перець назад та повернув ОСОБА_2 кошти. Зазначає, що відмовився це робити, оскільки цей перець вже довго транспортувався та з високою вірогідністю вже втратив товарний вигляд, після чого вищевказана представниця почала писати у месенджері різні образи та погрози.
Також відповідач стверджує, що після того як отримав заявку на відвантаження перцю, який вже поставив ОСОБА_2 через її водія Коновалова С.Ю. та вимоги про повернення коштів, звернувся до правоохоронних органів про вчинення щодо нього шахрайських дій, в результаті чого Хмельницьким районним управлінням поліції було відкрито кримінальне провадження.
Зазначає, що своє зобов'язання по поставці перцю повністю виконав, а тому підстав для задоволення цього позову не було і тому вважає, що суд прийняв правильне рішення по цій справі про незадоволення позову позивачки, а факти, які викладені у позовній заяві позивачки та у її апеляційній скарзі є неправдивими.
Стверджує, що всі документи у справу надав, зокрема, копію ТТН з пред'явленням оригіналу де є підпис відповідача та підпис водія Коновалова С.Ю. як уповноваженої особи позивача. А уповноважений цей водій Коновалов С.Ю. був саме Тарасовою О.М., яка видала йому довіреність на прийом товару від 04.08.2025. Тому, водій вищевказану ТТН про отримання для перевезення перцю підписав і взяв цей перець до перевезення.
На підставі викладеного відповідач просить суд залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2025 у цій справі в силі, а апеляційну скаргу не задовольняти.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.02.2026, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Юрчука М.І. з 26.01.2026, з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.8.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/835/25.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Тарасової Оксани Миколаївни (вх.4924/25 від 12.11.25) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2025 у справі №924/835/25 колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
04.08.2025 Фізична особа - підприємець Тарасова О.М. перерахувала на банківський рахунок Фізичної особи - підприємця Андрійчука А.Б. 29400,00 грн з визначеним призначенням платежу "за перець згідно Рах.№5 від 01.08.2025р. без ПДВ", що підтверджується платіжною інструкцією №630 від 04.08.2025.
06.08.2025 ФОП Тарасова О.М. надіслала ФОП Андрійчуку А.Б. заявку на відвантаження товару, в якій повідомила про готовність подати автомобіль для завантаження перцю у кількості 1400 кг у строк до 10.08.2025. У заявці повідомлено, що перевезення здійснюватиметься автомобілем MERCEDES-BENZ, р.н. НОМЕР_2 водієм ОСОБА_3 . На підтвердження надіслання заявки відповідачу додано накладну АТ «Укрпошта» від 06.08.2025 та цінний лист з описом вкладення з відтиском печатки відділення АТ «Укрпошта» 06.08.2025.
11.08.2025 Фізична особа - підприємець Тарасова О.М. сформувала письмову вимогу про повернення попередньої оплати в сумі 29400,00 грн у зв'язку з невідвантаженням товару у вказаний в заявці строк та відсутністю необхідності у придбанні товару. Вимогу надіслано на адресу відповідача, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» від 12.08.2025 та цінний лист з описом вкладення з відтиском печатки відділення АТ «Укрпошта» 12.08.2025.
До матеріалів справи додано показання свідка ОСОБА_1 , засвідчені секретарем виконкому Макіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району 18.10.2025, за змістом яких Коноваловим С.Ю. повідомлено: "05.08.2025 за замовленням та по дорученню №804 від 04.08.2025 від ФОП Тарасової Оксани Миколаївни, останній прибув за адресою АДРЕСА_1 для здійснення вантажного перевезення товару, а саме: перцю солодкого вагою 1400 кг. За даною адресою товар (перець) було завантажено в транспортний засіб Fiat DUKATO державний номер НОМЕР_3 заявленою вагою 1400 кілограм. ОСОБА_4 організовував завантаження, по завершенню завантаження надав товаротранспортні накладні в кількості трьох екземплярів (для передачі замовнику перевезення ФОП Тарасова О.М., отримувачу товару НОМЕР_4 і один для постачальника товару). Місце вивантаження замовником перевезення ФОП Тарасова О.М. було вказано НОМЕР_4 АДРЕСА_2 , ця ж сама адреса була вказана в товаро-транспортній накладній. Прибувши за вказаною адресою з'ясувалось, що працівники військової частини відмовились приймати товар, оскільки він не відповідав запитам тендеру. В телефонному режимі замовник ОСОБА_2 повідомила мені, що потрібно повернутись в м.Хмельницький і перевантажити перець в іншу машину. Прибувши на місце, яке мені було надіслано повідомленням (геолокація по вул.Прибузькій) побачив, що мене чекав незнайомий мені чоловік, назвався ОСОБА_5 (телефон НОМЕР_5 ) на бусі (МАН 10т) в який ми перевантажили товар. Товаро-транспортні накладні я передав ОСОБА_5 , один екземпляр залишив для себе, який передаю ОСОБА_6 для долучення до матеріалів судової справи. Подальші дії та рухи з товаром мені не відомі. Додаю копію доручення №804 від 04.08.2025 від ФОП Тарасова Оксана Миколаївна та копію товарно-транспортної накладної".
Відповідно до доданої до показань свідка засвідченої ОСОБА_1 копії довіреності №804 від 04.08.2025, ФОП Тарасова О.М. уповноважила водія Коновалова Сергія Юрійовича правом підписувати документи пов'язані виключно із здійсненням поставки (перевезення) продукції, що належить ФОП Тарасовій О.М. без права передоручення третім особам. На довіреності №804 від 04.08.2025 наявний відтиск печатки позивача та підпис.
За змістом доданої до показань свідка товарно-транспортної накладної №1 від 05.08.2025, місце складання - с.Прибузьке, вантажовідправник - ФОП Андрійчук Андрій Богданович, вантажоотримувач - ФОП Тарасова Оксана Миколаївна, вид перевезень - вантажні, пункт навантаження - АДРЕСА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , маса брутто - одна тонна чотириста кілограм, водій - Коновалов Сергій Юрійович. У розділі "Відомості про вантаж" зазначено найменування вантажу - перець, кількість місць - 140, маса брутто 1.4т. Товарно-транспортну накладну №1 від 05.08.2025 підписано вантажовідправником ФОП Андрійчуком А.Б. та вантажоодержувачем Коноваловим С.Ю.
У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025243060000337 від 22.08.2025 вказано, що за заявою ОСОБА_6 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення невстановленою особою з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК України. В протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.08.2025 відповідач просив прийняти міри до ФОП Тарасової О.М., яка вчинила неправомірні дії та порушила умови усного договору, а саме не повернула накладну про отримання товару.
За змістом протоколів допитів свідків від 10.09.2025 працівники ТОВ "Прибузькі овочі" ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що 05.08.2025 приймали участь у завантаженні перцю у кількості 1400 кг у бус білого кольору по АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи наявні протокол огляду диску від 10.09.2025 та рапорт від 11.09.2025, складені старшим дізнавачем СД Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, старшим лейтенантом поліції Юрійчук Я.П., у якому вказано, що в ході огляду диску зафіксовано розмову між гр. ОСОБА_6 та водієм ОСОБА_1 , який повідомив про обставини події та підтвердив факт отримання товару (солодкий перець), за адресою: с.Прибузьке. ОСОБА_1 в ході розмови повідомив про те, що доставивши товар у АДРЕСА_2 (ВЧ № НОМЕР_1 ), однак працівники частини відмовились приймати товар, оскільки він не відповідав запитам тендеру. Одночасно, зателефонувавши до замовника ОСОБА_2 , остання повідомила, що потрібно повернутись у місто Хмельницький та перегрузити товар у іншу машину. Погодившись, прибув за місцем яке надіслали у повідомленні (геолокація по вул.Прибузька), останній побачив невідомого чоловіка, представився Іваном, на бусі МАН 10т), номерів не записав, та перенесли товар у бус Івана, залишивши останньому товаро-транспортні накладні. Вказана інформація узгоджується з відеофайлом розмови долученої до відзиву відповідача.
В матеріалах справи також наявні копії протоколу від 14.08.2025, роздруківки листування за 01.08.2025, 06.08.2025, листа від 12.09.2025, постанови про проведення слідчих та процесуальних дій на іншій території від 11.09.2025.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до положень ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно положеннями ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
При цьому, за змістом частини 1 статті 641 і частин 1, 3 статті 642 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, тоді як відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції договір є укладеним (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).
Отже, важливими ознаками оферти є те, що вона має бути виявленням наміру оферента вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття та, водночас повинна бути настільки визначеною, щоб можна було шляхом її прийняття досягнути домовленості про весь договір у цілому, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка співпадає з офертою.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №910/11210/22, від 01.06.2021 у справі №910/3527/20.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі №909/996/22 також зазначає, що відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Також, за змістом частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з усталеними правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №910/55/23, від 30.04.2024 у справі №910/5729/21, від 11.07.2023 у справі №905/1223/21, від 11.01.2022 у справі №927/738/19, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам під час розгляду справ належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Крім того, відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №922/1139/24, від 10.07.2024 у справі №906/1108/23, від 30.11.2023 у справі №910/9557/20, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договорів.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося сторонами, між Фізичною особою - підприємцем Тарасовою Оксаною Миколаївною та Фізичною особою - підприємцем Андрійчук Андрієм Богдановичем було досягнуто усної домовленості про закупівлю у відповідача товару (перцю у кількості 1400 кг) та завантаження останнього у автомобіль позивача у погоджені сторонами строки на умовах попередньої оплати. На підставі виставленого відповідачем рахунку №5 від 01.08.2025 позивач перерахував останньому 29400,00 грн попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією №630 від 04.08.2025.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, сплата позивачем коштів відповідачу свідчить про направлення пропозиції укласти договір.
В подальшому, 06.08.2025 позивач направив відповідачу заявку на відвантаження перцю у кількості 1400 кг у строк до 10.08.2025.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з дати отримання коштів на рахунок ФОП Андрійчука А.Б. останній вважається зобов'язаною стороною за усним договором укладеним з позивачем у спрощений спосіб.
У своїй заяві свідка, засвідченій секретарем виконкому Макіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району 18.10.2025, водій Коновалов С.Ю., який безпосередньо приймав участь у отриманні товару від відповідача та був обізнаний про спірні обставини, підтвердив отримання 05.08.2025 товару (солодкого перцю) від ФОП Андрійчука А.Б. за замовленням та по дорученню №804 від 04.08.2025 від ФОП Тарасової Оксани Миколаївни,
Вказані твердження Коновалова С.Ю. підтверджується наявними у матеріалах справи:
- довіреністю №804 від 04.08.2025, якою ФОП Тарасова О.М. уповноважила водія Коновалова Сергія Юрійовича на право підписувати документи пов'язані виключно із здійсненням поставки (перевезення) продукції, що належить ФОП Тарасовій О.М. без права передоручення третім особам;
- товарно-транспортною накладною №1 від 05.08.2025, підписаною вантажовідправником ФОП Андрійчуком А.Б. та вантажоодержувачем Коноваловим С.Ю., у якій визначено: вантажоотримувач - ФОП Тарасова Оксана Миколаївна, вид перевезень - вантажні, пункт розвантаження - м.Чернівці, вул.Володимира Великого, 2А, Військова частина № НОМЕР_1 , маса брутто - одна тонна чотириста кілограм, водій - Коновалов Сергій Юрійович; в розділі "Відомості про вантаж" зазначено найменування вантажу - перець, кількість місць - 140, маса брутто 1.4т.
Також, за змістом протоколів допитів свідків від 10.09.2025 працівники ТОВ "Прибузькі овочі" Гетьманюк А.І. та ОСОБА_8 повідомили, що приймали участь у завантаженні перцю у кількості 1400 кг 05.08.2025 у бус білого кольору по вул.Олімпійській у м.Прибузьке.
Також, відповідно до протоколу огляду диску від 10.09.2025 та рапорту від 11.09.2025 старшим дізнавачем СД Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, старшим лейтенантом поліції Юрійчук Я.П. в ході огляду диску зафіксовано розмову між гр. ОСОБА_6 та водієм Коноваловим Сергієм Юрійовичем, який повідомив про обставини події та підтвердив факт отримання товару (солодкий перець), за адресою: с.Прибузьке. ОСОБА_1 .
Як правильно зазначив суд першої інстанції, враховуючи, що договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії, вищевказані докази в сукупності підтверджують факт передачі та завантаження товару відповідачем в автомобіль уповноваженої особи (водія) позивача, що є акцептуванням умов договору та повним виконанням умов домовленості Фізичною особою - підприємцем Андрійчуком А.Б.
Твердження апелянта про неправомірність прийняття судом доказів з огляду на пропуск строку на їх подання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у клопотанні про долучення доказів від 22.10.2025 відповідач просив суд причини порушення термінів подання доказів визнати поважними та довів поважність пропуску такого строку з огляду на отримання оригіналів вказаних доказів від Коновалова С.Ю. лише 20.10.2025, що підтверджено ним у заяві свідка.
Відповідно до положень ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17. При цьому аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції» (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський Суд наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом» (“beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Стандарт доказування “вірогідності доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14).
Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що доводи щодо передання відповідачем позивачу товару є більш вірогідними, ніж протилежні, які наводить позивач. Відтак, доказами в матеріалах справи спростовується обставина щодо неотримання позивачкою товару, який нею попередньо оплачено.
Тому, Господарський суд Хмельницької області правомірно відмовив у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Тарасової Оксани Миколаївни до Фізичної особи - підприємця Андрійчука Андрія Богдановича про стягнення 29400,00 грн.
Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Тарасової Оксани Миколаївни (вх.4924/25 від 12.11.25) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2025 у справі №924/835/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.02.2026.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Тимошенко О.М.