ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 лютого 2026 року Справа № 906/315/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Бучинська Г.Б.
суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
заявника Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" - не з'явилися
відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир - не з'явилися
Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир
на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025 р. про відмову у задоволені скарги на дії державного виконавця
постановлену у м. Житомир, повний текст складено 20.11.2025 р.
у справі № 906/315/25 (суддя Сікорська Н.А.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання"
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир
за участю Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир
про видачу судового наказу про стягнення 268 985,61 грн. заборгованості
Відповідно до ухвали від 18.11.2025 р. у справі № 906/315/25 Господарський суд Житомирської області відмовив у задоволенні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир на дії старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир Копаниці Євгена Олександровича в рамках виконавчого провадження № 79449013 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Житомирської області від 17.03.2025 р.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир на дії старшого державного виконавця.
Вважає, що оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир на дії державного виконавця постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права; постановлена з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, що привели до помилковості висновку суду першої інстанції про те, що примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з бюджетної установи має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Посилається на норми ст. 2 Бюджетного кодексу України та на п. 2, 3 Порядку стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, та пояснює, що боржником за наказом Господарського суду Житомирської області, виданого 22.04.2025 р. у справі № 906/315/25, є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир, який належить до державного сектору, і його фінансування залежить від Міністерства оборони України. У зв'язку з цим доводить, що оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира є бюджетною установою, входить до структури органу державної влади - Міністерства оборони України, фінансується та здійснює витрати за рахунок Державного бюджету України, тому згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" судовий наказ у справі № 906/315/25 щодо стягнення з боржника, який є бюджетною установою має виконуватися органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а відтак старший державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Копаниця Євген Олександрович згідно з нормами п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний був повернути стягувачу виконавчий документ, оскільки останній не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
Натомість вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив подані боржником докази на підтвердження того, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир входить до структури державного органу Міністерства оборони України, є бюджетною організацією, фінансується за рахунок Державного бюджету України та включений до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету Міністерства оборони України в органах Державної казначейської служби України.
Просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025 р. про відмову Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомир в задоволенні скарги на дії старшого державного виконавця Корольовського ВДВС у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Копаниці Євгена Олександровича в рамках виконавчого провадження № 79449013 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Житомирської області від 17.03.2025 р.№ 906/315/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир про визнання дій старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Копаниці Євгена Олександровича в рамках виконавчого провадження № 79449013 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 17.03.2025 р. № 906/315/25 неправомірними та скасувати постанови старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Копаниці Євгена Олександровича в рамках виконавчого провадження № 79449013 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 17.03.2025 р. № 906/315/25 про відкриття виконавчого провадження № 79449013 від 28.10.2025 р., про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 79449013 від 28.10.2025 р., про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79449013 від 28.10.2025 р. та про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні № 79449013 від 28.10.2025 р.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" та Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомир відзивів на апеляційну скаргу не подали.
До початку судового засідання відповідач/скаржник подав до Північно-західного апеляційного господарського суду заяв, в якій просив судове засідання 17.02.2025 р. проводити без участі представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", відповідач/скаржник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир та Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомир не забезпечили явку представників у судове засідання 17.02.2026 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 147 у т. 2/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, натомість позиція скаржника доведена суду в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
17.03.2025 р. у справі № 906/315/25 Господарський суд Житомирської області видав судовий наказ про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" 268985,61 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію та 242,24 грн. судового збору /а.с. 38 у т.1/. Дата видачі судового наказу стягувачу 22.04.2025 р.
За заявою стягувача ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Копаницею Євгенієм Олександровичем постановою від 28.10.2025 р. відкрито виконавче провадження № 79449013 з виконання вищеозначеного судового наказу /а.с. 58 у т.1/.
Одночасно 28.10.2025 р. у виконавчому провадженні № 79449013 старший державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Копаниця Євгеній Олександрович виніс постанови про арешт коштів боржника - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору /а.с. 57, 59 - 60 у т.1/.
06.11.2025 р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир подав до Господарського суду Житомирської області скаргу на дії старшого державного виконавця Корольовського ВДВС у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Копаниці Євгена Олександровича про визнання його дій в рамках виконавчого провадження № 79449013 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 17.03.2025 р. № 906/315/25 неправомірними та про скасування постанов старшого державного виконавця Корольовського ВДВС у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Копаниці Євгена Олександровича винесених 28.10.2025 р. в рамках виконавчого провадження № 79449013 про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору /а.с. 41 - 45 у т.1/.
Обґрунтовуючи скаргу, відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир зазначав, що відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир, яке затверджено наказом начальника Північного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України від 10.02.2025 р. № 3, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир є державною установою, яка входить до структури командування Сил логістики Збройних Сил України, веде самостійний баланс та має реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, у зв'язку з чим судовий наказ щодо стягнення коштів мав виконуватися органами Казначейства відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Відмовивши у задоволенні скарги відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир на дії державного виконавця, суд першої інстанції виснував про те, що боржник/відповідач є державною неприбутковою установою, тому примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної установи (організації, підприємства) в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі за термінологією цього Закону "державне підприємство"), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Відповідно до норм ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Нормами ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, наведені норми визначають, що виконання судового рішення, в якому боржником є державне підприємство (установа, організація) або юридична особа, здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Аналогічний висновок щодо застосування норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" викладено у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 р. у справі № 912/48/19 та від 06.03.2025 р. у справі № 910/10820/20 і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Судом встановлено, що за змістом пункту 1 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир, яке затверджено наказом начальника Північного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України від 10.02.2025 р. № 3, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України та є неприбутковою державною установою /а.с. 51 - 56 у т.1/.
За таких встановлених обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що боржником у даній справі є державна неприбуткова установа, отже, примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної установи (організації, підприємства) в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Посилання скаржника на норми ст. 2 Бюджетного кодексу України та на п. 2, 3 Порядку стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 колегія суддів відхиляє з урахуванням наступного.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Відповідно до п. 2 Порядку стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі - Порядок) у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Колегія суддів відзначає, що та обставина, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир є бюджетною організацією обумовлює необхідність застосування норм статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якими передбачено, що першочергово виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість оскаржувана ухвала є вмотивованою, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає нормам ст.234, 236 ГПК України та практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції в межах вимог апеляційної скарги не встановив підстав для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025 р. у справі № 906/315/25. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2025 р. у справі № 906/315/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 906/315/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 26.02.2026 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.