вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2026 р. Справа№ 910/6975/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Чайки Вікторії Василівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 (повний текст складено 03.11.2025)
у справі № 910/6975/25 (суддя Котков О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до фізичної особи - підприємця Чайки Вікторії Василівни
про стягнення 27 578,25 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
02.06.2026 Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Товариство, Укрзалізниця) сформувало у системі «Електронний суд» позовну заяву, у якій просило Господарський суд міста Києва стягнути з фізичної особи - підприємця Чайки Вікторії Василівни (далі - Підприємець, ФОП Чайка В.В.) 27 578,25 грн штрафних санкцій, з яких 12 134,43 грн пені та 15 443,82 грн штрафу.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що Підприємець порушив умови договору надання послуг №ПР/Д-24791/НЮ від 25.12.2024 в частині своєчасного надання послуг.
Позиції учасників справи.
У відзиві Підприємець проти заявлених до неї вимог заперечила та зазначила, що виконала свої зобов'язання у лютому 2025 року, що підтверджується відповідним актом здачі-приймання наданих послуг. При цьому порушення зобов'язання сталось у зв'язку з відключенням електропостачання, спричиненим військовими діями, що вплинуло на терміни надання послуг, а також внаслідок прострочення оплати наданих послуг.
Також Підприємець заявила клопотання про зменшення штрафних санкцій. На обґрунтування цього клопотання відповідач послалася на регулярні відключення електропостачання, перебування автомобіля, який підлягав ремонту, у поганому технічному стані, а також наявність у автомобіля прихованих дефектів, що потребувало додаткової діагностики та складних ремонтних робіт.
Товариство надало відповідь на відзив, а Підприємець - заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони вважали доводи один одного необґрунтованими, наполягали на своїх позиціях по суті справи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Підприємця на користь Товариства 12 134,43 грн пені, 15 443,82 грн штрафу, 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи підтверджений факт прострочення зобов'язання (надання послуг) з боку Підприємця, суд дійшов висновку про правомірність нарахування Укрзалізницею штрафних санкцій.
Відмовляючи у задоволенні заяви про зменшення штрафних санкцій, суд зазначив, що заявлені позивачем суми пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, є незначними і суд не вбачає підстав для їх зменшення, оскільки це порушить принцип рівності сторін та об'єктивного очікування сторін на отримання компенсації за порушені зобов'язання. Доводи ФОП Чайки В.В. про відключення електропостачання, що зумовило прострочення надання послуг, суд приймає до уваги, проте зазначає, що такі обставини вплинули на обидві сторони, в т. ч. й Укрзалізницю, тому вказані обставини не можна вважати виключними лише для відповідача та достатніми для зменшення розміру неустойки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025, Підприємець звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати, зменшити розмір штрафних санкцій на 90% та ухвалити нове рішення, яким з урахуванням зменшення розміру штрафних санкцій стягнути з Підприємця на користь Товариства 1 213,45 грн пені та 1 544,38 грн штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовити; судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Скаржниця не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
На думку Підприємця, суд не звернув увагу на те, що такий розмір пов'язаний із ціною договору. За доводами апелянта, сума, з якої розраховувався розмір штрафних санкцій, є незначною, натомість самі штрафні санкцій пропорційно до ціни договору є більш як значними. Так, розмір штрафних санкцій ставить 12,5% від ціни договору.
Підприємець вважає, що суд мав взяти до уваги не саму суму стягнення, а пропорційність такої суми до ціни договору. Тобто Укрзалізниця, так само як і Підприємець, прострочила виконання своїх обов'язків на 55 днів. Разом з тим, внаслідок монопольного становища Укрзалізниці, а це пов'язане із формування проєкту договору про закупівлі, у договорі не визначені штрафні санкції за порушення нею строків оплати, а визначені ст. 625 ЦК України 3% річних зменшено до 0,001%, що, на думку скаржниці, вказує на істотний дисбаланс у правах сторін.
Апелянт зазначає, що у разі застосування договірного механізму відповідальності симетрично за 55-тиденне прострочення оплати вже виконаних робіт на суму 220 625,99 грн Укрзалізниця сплатила би лише 0,001% річних на день, що у підсумку становило би 121,34 грн. Натомість до Підприємця за таку ж тривалість прострочення заявлено до стягнення 27 578,25 грн пені та штрафу, тобто майже у 230 разів більше.
Скаржниця вважає, що у разі наявності паритетних умов вона отримала б таке ж відшкодування у розмірі 27 578,25 грн штрафних санкцій. Така диспропорція, на думку Підприємця, підтверджує недобросовісну поведінку Укрзалізниці та доводить, що заявлена сума санкцій не виконує ані компенсаторної, ані превентивної функції, перетворюючись на економічно необґрунтоване стягнення.
Підприємець відзначає, що Укрзалізниця не вносила передоплату за товари, а здійснювала оплату за фактом надання послуг і могла вільно розпоряджатися своїми коштами, а тому порушення ніяк на неї не впливало. Скаржниця вважає, що Укрзалізниця не зазнала жодних збитків у процесі виконання нею (Підприємцем) зобов'язань.
Резюмуючи наведене вище, Підприємець робить висновок, що стягнення заявленої Укрзалізницею суми штрафних санкцій є нічим іншим як спробою безпідставного збагачення за рахунок Підприємця.
Позиції учасників справи.
Укрзалізниця надала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Підприємця заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін як законне та обгрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6975/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємця на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/6975/25.
08.12.2025 матеріали справи №910/6975/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 апеляційну скаргу Підприємця на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/6975/25 залишено без руху. Надано Підприємцю строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 726,72 грн у встановленому порядку. Попереджено Підприємця, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємця на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/6975/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. (у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 прийняти апеляційну скаргу Підприємця на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/6975/25 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
25.12.2024 Укрзалізниця (замовник) та ФОП Чайка В.В. (виконавець) уклали договір №ПР/Д-24791/НЮ (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з поточного ремонту легкового автомобіля Volkswagen Passat, 1 одиниця, послуги з поточного ремонту легкового автомобіля ЗАЗ-1102, 1 одиниця, послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання (далі - послуги), зазначені у додатку №1 до договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
Об'єкт ремонту, місце дислокації об'єкта ремонту, перелік та обсяг послуг з ремонту визначені додатком №1 до договору (п. 1.2 договору).
Кількість об'єктів ремонту - 2 одиниці (п. 1.3 договору).
Вартість послуг визначається відкритими торгами та зазначена у протоколі погодження вартості послуг з ремонту (додаток № 2 до договору) та калькуляції вартості послуг з ремонту (додаток № 3 до договору) (п. 3.1 договору).
Сума договору складає 281 434,99 грн. (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 4.1 договору для контрагентів-платників ПДВ оплата за кожну партію наданих виконавцем послуг здійснюється замовником за фактом надання послуг на підставі підписаних актів здачі-приймання наданих послуг на 45 календарний день з дати наданих послуг за умови реєстрації контрагентом податкової накладної.
Строк надання послуг - протягом 5-ти календарних днів з дня відправлення письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до отримання послуг, а у разі направлення письмової рознарядки замовником після 26.12.2024 - надати послуги не пізніше 31.12.2024 (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 5.8 договору приймання наданих послуг здійснюється на території замовника в присутності представників виконавця шляхом підписання акту здачі-приймання наданих послуг.
Рознарядка про надання послуг надається виконавцю письмово в оригіналі або в електронній формі засобами електронної пошти (яка вказана у розділі 18 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін) (п. 5.11 договору).
Згідно з п. 6.1.1 договору виконавець зобов'язаний забезпечити своєчасне та в повному обсязі надання послуг у відповідності до умов договору.
За несвоєчасне надання послуг виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково сплачує штраф 7 % від вартості несвоєчасно наданих послуг (п. 7.3 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 16.1 договору).
У додатку № 1 до договору сторони погодили перелік ремонту та місце дислокації об'єкту ремонту; у додатку № 2 - його вартість на суму 337 721,99 грн, а у додатку №3 - калькуляцію вартості послуг з ремонту.
26.12.2024 Укрзалізниця направила письмову рознарядку на електронну пошту Підприємця peugeuts2000@gmail.com. У подальшому Укрзалізниця цю рознарядку направила на поштову та юридичну адресу Підприємця, зазначену у договорі: м. Київ, вул. Бальзака Оноре де, буд. 18, кв. 138.
25.02.2025 сторони без зауважень та заперечень підписали акт здачі-приймання наданих послуг №1254 щодо автомобіля ЗАЗ-1102 на загальну суму 220 625,99 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції у прийнятті постанови.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Суд першої інстанції встановив, що Підприємець порушила умови укладеного нею з Укрзалізницею договору та допустила прострочення виконання зобов'язання (надання послуг) за цим договором.
Підприємець не наводить у апеляційній скарзі доводів, за яких вона з цими висновками не погоджується. Навпаки, як у відзиві на позовну заяву, так і у апеляційній скарзі Підприємець визнає прострочення виконання нею зобов'язання на 55 днів.
Згідно із ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Укрзалізниця нарахувала та заяви до стягнення з Підприємця 12 134,43 грн пені та 15 443,82 грн штрафу, що разом складає 27 578,25 грн.
Суд першої інстанції встановив, що такі вимоги є обґрунтованими, а наданий Укрзалізницею розрахунок - арифметично правильним.
У апеляційній скарзі Підприємець на наводить доводів на спростування таких висновків суду та не висловлює незгоду з розрахунком штрафних санкцій.
Звертаючись з апеляційною скаргою Підприємець вважає, що суд мав підстави для зменшення штрафних санкцій, але цього не зробив, заявлені Укрзалізницею до стягнення штрафні санкції не зменшив.
У поданій суду першої інстанції заяві про зменшення розміру штрафних санкцій, а також у апеляційній скарзі Підприємець посилається на регулярні відключення електропостачання, перебування автомобіля, який підлягав ремонту, у поганому технічному стані, наявність прихованих дефектів у автомобіля, що потребувало додаткової діагностики та складних ремонтних робіт. Такі обставини у сукупності, на думку заявниці, є достатніми для зменшення розміру пені та штрафу. Також Підприємець вважає, що заявлені Укрзалізницею санкції непропорційні щодо сторін та є способом безпідставного збагачення.
Відповідно до ст. 233 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та постанови апеляційного суду ГК України втратив чинність на підставі Закону України №4196-ІХ від 09.01.2025) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.
Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21). Аналогічну за змістом позицію застосував і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - об'єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку ст. 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Об'єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені Підприємцем обставини, покладені на обгрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій, не можна вважати виключними лише для відповідача та достатніми для зменшення розміру неустойки. Колегія суддів також відзначає, що Підприємець не надала жодних доказів на підтвердження наявності таких обставин, що підтверджується переліком додатків до відзиву та до заперечення на відповідь на відзив.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/6975/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/6975/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак