вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2026 р. Справа№ 910/8197/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
без участі представників сторін, у спрощеному провадження у відповідності до вимог ст. 247 Господарського процесуального кодексу України розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ"
на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2025
у справі №910/8197/25 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Х-ТРАНС"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ"
про стягнення 119 109, 84 грн,
У липні 2025 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку із неналежним виконанням умов договору №30/1-5 від 30.01.2025 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом у загальному розмірі 119 109,84 грн., що складаються з:
- 110 521,60 грн - суми заборгованості за договором №30/1-5 про надання
послуг з перевезення автомобільним транспортом від 30.01.2025;
- 4 691,77 грн. - інфляційне збільшення;
- 2 796,72 грн - штрафні санкції;
- 1 099,75 грн - 3% річних.
Також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Х-ТРАНС" 110 521, 60 грн - основного боргу, 4 691, 77 грн - інфляційного збільшення, 1 099, 75 грн - 3% річних, 10 000, 00 грн - витрат на правничу допомогу та 2 956, 90 грн - судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено порушенням відповідачем умов договорів в частині своєчасності оплати за надані послуги, а тому вимоги щодо стягнення заборгованості є правомірними, також у зв'язку з порушенням строків оплати за надані послуги позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. В частині стягнення пені, суд першої інстанції відмовив в задоволені позовних вимог, оскільки нарахування пені не передбачено умовами договору. Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то судом заявлений позивачем розмір в 40 000,00 грн був задоволено частково, та присуджено до стягнення витрати в розмір 10 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" Шабаш Наталія Миколаївна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/8197/25 скасувати ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Х-ТРАНС" відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, вказав на те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення не прийняв до уваги відсутність фіскального чеку при направленні претензії. Також, зазначив, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є завищеними та надмірно великими.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу у справі №910/8197/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/8197/25 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору у розмірі 3633, 60 грн, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
24.11.2025 через канцелярію суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8197/25.
28.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8197/25.
03.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що обґрунтування апелянта зводяться до двох блоків, що позивач не довів факт направлення претензії від 04.06.2025 (посилаючись на відсутність фіскального чеку) та заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. Так недоліки в оформлені поштових документів (якщо такі наявні) не спростовують фактів виконання договору, підписання актів, часткової оплати та наявності боргу, а отже - не можуть мати вирішального значення для розгляду справи. При цьому зазначив, що відповідач не заперечує ні факту підписання актів, ні обсягу наданих послуг, ні розміру заявленого боргу. Жодного зустрічного розрахунку або альтернативного обчислення заборгованості в апеляційній скарзі не надано.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,
30 січня 2025 року між ТОВ "Х - ТРАНС" (далі - позивач, виконавець) та ТОВ "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 30/1-5 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом (далі - договір) (а.с.13-15).
За умовами зазначеного договору, виконавець зобов'язується організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення у встановлений договором строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену перевізну плату. (а.с.1.2 договору). Найменування вантажу, обсяг (кількість, вага брутто), місце завантаження/пункти призначення, строки приймання вантажу, дата подачі транспортних засобів під завантаження, особа-вантажоодержувач, строки доставки та передачі одержувачам, перевізна плата, умови надання транспортних засобів і подання вантажів до перевезення, інші умови перевезення, визначаються у відповідних додатках до цього договору, які становлять невід'ємну його частину. (п.1.3 договору)
04.03.2025 року між ТОВ "Х -ТРАНС" та ТОВ "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" укладено заявку №2917 до договору № 30/1-5 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом про надання ТОВ "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" послуг за організацію перевезення за маршрутом с. Ганнопіль, Хмельницька обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл. (а.с.16)
06.03.2025 року виконавцем було виставлено рахунок на оплату №257 за організацію перевезення за маршрутом с. Ганнопіль, Хмельницька обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл. на суму 100 077 грн. 60 коп. (а.с.17)
На підставі виконаного перевезення складено акт надання послуг № 257 від 06.03.2025 року (а.с.18), який було підписано ТОВ "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" та направлено ТОВ "Х - ТРАНС", а отже надання послуг виконано у повному обсязі та претензії відсутні, оскільки не було направлено мотивовану відмову у відповідь на даний акт.
04.03.2025 року між ТОВ "Х - ТРАНС" та ТОВ "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" укладено заявку №2922 до договору № 30/1-5 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом про надання ТОВ "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" послуг за організацію перевезення за маршрутом с. Ганнопіль, Хмельницька обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл. (а.с.41)
05.03.2025 року виконавцем було виставлено рахунок на оплату № 256 за організацію перевезення за маршрутом с. Ганнопіль, Хмельницька обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл. на суму 62 664 грн. 00 грн. (а.с.19)
На підставі виконаного перевезення складено акт надання послуг № 256 від 05.03.2025 року (а.с.20), який було підписано ТОВ "ШУЛЯВСЬКА -КАПІТАЛ" та направлено ТОВ "Х - ТРАНС", а отже надання послуг виконано у повному обсязі та претензії відсутні, оскільки не було направлено мотивовану відмову у відповідь на даний акт.
26.03.2025 року відповідачем сплачено 52 220 грн. 00 коп. по рахунку на оплату № 256 від 05.03.2025 року (а.с.25), отже заборгованість по рахунку складає 10 444 грн. 00 коп.
04.06.2025 з метою врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість (а.с.26-27), відповідно до трекінгу відстеження поштової кореспонденції, зазначена претензія не була отримана відповідачем та повернулась з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Позивач звертаючись з позовними вимогами зазначив, що відповідачем не було виконано в повному обсязі умови договору, послуги не сплачені, тому за останнім утворилась заборгованість за надані послуги у розмірі 110 521,60 грн. (100 077,60+10 444,00), та як наслідок позивачем було нараховано 3% річних, пеню та інфляційні.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи, належним чином доведено порушення відповідача умов договору, в частині повної та своєчасної оплати за договором, тому сума заборгованості, 3% річних та інфляційні є доведеною та обґрунтованою. В частині стягнення пені, суд відмовив оскільки умовами договору пеню не передбачено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не виконано договірні зобов'язання, в частині оплати за умовами договору, а тому сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором станом на дату подання позовної заяви становить 110 521,60 грн. (що складається з неоплаченого рахунку №257 від 06.03.2025 на суму 100 077 грн. 60 коп., та частково оплаченого рахунку № 256 від 05.03.2025 із залишком несплаченої суми 10 444,00 грн.) Розмір такої заборгованості підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.
Апелянт звертаючись з апеляційною скаргою не заперечує та не спростовує існування боргу, лише зазначає, що позивачем не доведено направлення претензії, та не надано доказів такого направлення, як то фіскальний чек, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Положеннями частини першої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Офіційне тлумачення обов'язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі № 1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов'язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.
В той же час, навіть за наявною обов'язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору, не є підставою для обов'язкового проходження такої позасудової процедури до пред'явлення відповідного позову до суду.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що укладений між сторонами договір не містить умов обов'язкового претензійного порядку врегулювання спору як передумови звернення до суду. Відтак позивач, використовуючи судовий спосіб захисту свого майнового права, діяв у порядку, передбаченому як положеннями матеріального, так і процесуального законодавства України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1099,75 грн 3 % річних та 4691,77 грн. інфляційних втрат, судом першої інстанції зазначені вимоги були задоволені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині, вимог щодо стягнення з відповідача 2796,72 грн. - пені, судом першої інстанції було відмовлено в її задоволення, оскільки умовами договору №30/1-5 від 30.01.2025 не передбачено нарахування пені за порушення замовником зобов'язання з оплати наданих послуг, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.
Межі розгляду справи апеляційним судом окреслені в ст. 269 ГПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З доводів апеляційної скарги не вбачається, що скаржник не погоджується з рішенням в зазначених частинах, тому у відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки апелянтом не наведено жодних доводів щодо непогодження з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних, тому колегія суддів в зазначеній частині рішення суду першої інстанції не переглядає.
Також, судом першої інстанції при винесення рішення, було частково задоволено вимоги, щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, відповідач не погодившись з рішенням в цій частині зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було стягнення зазначену суму, оскільки її розмір є завищеним та недоведеним.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Між АО "АНДЕР ДЕФЕНС" (код ЄДРПОУ - 45770683) в особі керуючого партнера Андрющенко Анни Володимирівни та ТОВ "Х - ТРАНС" (Код ЄДРПОУ 44560323), в особі директора Олійника Владислава Анатолійович укладено договір про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року.(а.с.31)
З метою судового захисту прав ТОВ "Х - ТРАНС" у справі про стягнення заборгованості з ТОВ "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" укладено додаткову угоду № 1 від 26.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року. (а.с.32)
Умовами п. 2 додаткової угоди № 1 від 26.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року, сторони погодили, що вартість правової (правничої) допомоги, що надається за цією додатковою угодою визначається у фіксованому розмірі, яка складає 40 000 грн. 00 коп. та здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок АО, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання оплати заборгованості за рішенням суду по справі щодо стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА - КАПІТАЛ".
На підтвердження розміру понесених витрат позивачем до матеріалів справи подано договір про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року(а.с.31), додаткову угоду № 1 від 26.06.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року (а.с.32) та ордер №1586791 від 04.06.2025(а.с.28).
Колегія суддів дослідивши опис наданих послуг, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу що складає 40 000,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений позивачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката на відповідача.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц).
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такий висновок щодо застосування статей 126, 129 ГПК викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Так, спір що виник між позивачем і відповідачем заснований на неналежному виконанні з боку відповідача умов укладеного договору, в частині грошових зобов'язань, а тому позовні вимоги ґрунтуються на стягненні заборгованості та 3 відсотків річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання основного зобов'язання щодо оплати за надані послуги. За своєю складністю справа є нескладною, не потребує зібранню додаткових документів, та виникла фактично через неналежне виконання відповідачем зобов'язання.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги, в зазначеній частині є безпідставними та необґрунтованими, апелянтом не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат, відповідач не скористався своїм правом, не подав до суду першої інстанції будь яких клопотання або заперечень про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, тому вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2025 року у справі № 910/8197/25, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2025 р. у справі № 910/8197/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2025 р. у справі № 910/8197/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).
Матеріали справи № 910/8197/25 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук