Справа № 578/193/25
Провадження № 1-кп/591/461/25
26 лютого 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Суми у кримінальному провадженні за № 12024200000000485 від 25.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Могилів - Подільський Вінницької області, громадянство: України, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України
клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
та установив:
У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 діб без визначення розміру застави, оскільки закінчити судовий розгляд справи у строк до закінчення строку дії попередньої ухвали, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під варто (07.03.2026) немає можливості, а, ризики, які існували під час застосування запобіжного заходу підозрюваному, на даний час існують та не зменшилися і не можуть бути забезпечені іншими більш м'якими запобіжними заходами з огляду на положення ст.183 КПК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав.
Обвинувачений не заперечував про задоволення клопотання такого. Захисник, враховуючи думку свого підзахисного, його належну процесуальну поведінку на слідстві та в ході розгляду справи у суді, просить суд змінити запобіжний захід на більш м'який.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд доходить наступних висновків.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до статті 12 Кртимінального кодексу України є особливо тяжким, характеризуються підвищеною суспільною небезпекою.
Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , про які вказує прокурор, є досить високою.
Підставами для продовження строку тримання під вартою згідно ст.199 КПК України є те, що існують обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду кримінального провадження та заявлені під час обрання запобіжного заходу ризики (зазначені у ст.177 КПК України) не зменшились, і які виправдовують тримання під вартою.
Так, ОСОБА_4 не одружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період і має доступ до зброї; зареєстрований в м. Могилів - Подільський Вінницької області, однак це місце не є його місцем проживання, не судимий.
Жодних об'єктивних даних, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та даних, які свідчать про наявність обставин, що можуть істотно вплинути на можливість продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м'який, стороною захисту не надано та в ході розгляду клопотання не встановлено.
За наслідками розгляду клопотання прокурора суд доходить висновку, що з огляду на існування вагомих доказів висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, а також з огляду на суттєвість встановлених ризиків щодо переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, наявні обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Крім того, суд не ігнорує аргументи, які наводяться захисником, проте в даному конкретному випадку, суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв'язку з чим, клопотання захисника щодо застосування більш м'якого запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Підстав для визначення розміру застави суд не вбачає.
Керуючись ст. 7, 9, 177, 178, 181,193 - 196, 331, 350, 370, 372, 395, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України,
Постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Могилів - Подільський Вінницької області, громадянство: України, строком на 60 (шістдесят) днів до 26 квітня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали в частині продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 квітня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1