Постанова від 02.02.2026 по справі 920/1061/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2026 р. Справа№ 920/1061/23(920/843/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участі секретаря Вага В.В.

та за участю представників:

від позивача: Спиридонов А.С. дов.;

від відповідача: Суховій О.В. особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Суховія Олександра Володимировича

на рішення Господарського суду Сумської області від 06.08.2025

у справі № 920/1061/23 (920/843/25) (суддя В.В. Яковенко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»

до Фізичної особи-підприємця Суховія Олександра Володимировича

про стягнення 28 406,53 грн,

в межах справи № 920/1061/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (код 34113412),

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/1061/23 про Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт".

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - позивач) в межах вказаної справи про банкрутство звернулось у Господарський суд Сумської області із позовом до фізичної особи-підприємця Суховія Олександра Володимировича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період надання послуги з 01.11.2021 по 31.03.2025 в сумі 22 724,46 грн, інфляційних втрат коштів в сумі 5 017,46 грн, 3% річних в сумі 664,61 грн, а всього на загальну суму 28 406,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 15.10.2006 забезпечує тепловою енергією на опалення підприємств, установ, організацій та населення у м.Шостка, у тому числі для багатоквартирного будинку №19 по вул. Героїв Шосткинщини (колишня назва - вул.Марата) в м.Шостка, у якій проводить свою діяльність відповідач, який є власником нежитлового приміщення (магазину промислових товарів), однак відповідач за період листопада 2021 року по березень 2025 року не оплачує позивачу надану ним послугу з постачання теплової енергії, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість. Також вказує, що 01.10.2021 на офіційних веб-сайтах позивача і Шосткинської міськради був оприлюднений публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії, від співвласників вказаного будинку у 30-ти денний строк не надходило жодних рішень про обрання моделі організації договірних відносин, тому типові договори з індивідуальними споживачами вважаються укладеними з 01.11.2021.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22 липня 2025 позов задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Суховія Олександра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 22724,46 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021р. по 31.03.2025 р., 5017,46 грн інфляційних втрат коштів, 664,61грн - 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Суховій Олександр Володимирович подав апеляційну скаргу, у якій просить повністю скасувати оскаржуване рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки він не отримував позовної заяви з додатками та ухвали суду про відкриття провадження; приміщення, де він займається торгівлею, повністю від'єднано від загальнобудинкової системи теплопостачання, тому він не отримував теплової енергії від позивача і ніякого договору з ним не укладав; з документів (рахунків і актів), які раніше він отримував від позивача, вбачається, що заборгованість за начебто надані послуги суттєво менше ніж та, яку стягнув суд; судом не враховані принципи цивільного законодавства щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

Також у апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення до справи копії акту звірки взаєморозрахунків від 30.04.2024, копії рахунку №780 від 31.12.2024, копії рахунку №780 від 30.04.2025.

У клопотанні від 15.10.2025 відповідач просить зупинити провадження у справі до завершення досудового слідства по кримінальному провадженню №12024205570000368 від 01.11.2024 про шахрайство і підробку документів проти директора і юристів позивача.

У клопотанні від 15.10.2025 відповідач вказує, що оскільки позивач направляв адресовані документи на п'ять різних адрес ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ), відповідач не зміг своєчасно або взагалі отримати позовну заяву, тому просить встановити, за який період нараховувався борг, на яку адресу приміщення та хто його власник, а також зобов'язати надіслати копію позовної заяви з додатками. До клопотання додатні копія першої сторінки оскаржуваного рішення; копія довідки КП ПВО "Енергія" від 12.10.2025 щодо відсутності у під'їздах 3, 4 в будинку по АДРЕСА_4 , приладів опалення в місцях загального користування та копія довідки позивача від 14.11.2024 про сплату відповідачем заборгованості за поставлену теплову енергію в квартиру АДРЕСА_5 , за період з 01.11.2021 по 30.06.2024; копії рахунків щодо квартири АДРЕСА_2, та щодо магазину "Все для скутера" АДРЕСА_4 .

У клопотанні від 15.10.2025 відповідач просить витребувати у позивача повний розрахунок заборгованості. До клопотання додані копія акту непрацюючого водоміра; копія довідки КП ПВО "Енергія" від 02.10.2025 про відсутність проектної документації щодо опалення будинку за адресою АДРЕСА_2; копія листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 19.07.2024.

У клопотанні від 15.10.2025 відповідач просить витребувати у позивача договори на постачання теплової енергії, які нібито укладені між сторонами. До клопотання додана копія заяви від 21.01.2022 щодо відмови від придбання будь-яких послуг та укладання будь-яких договорів з ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт".

У клопотанні від 18.11.2025 відповідач наводить додаткові пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги. Також додані: оригінали довідок КП ПВО "Енергія" від 05.09.2024 щодо відсутності приладів опалення в 3,4 під'їздах будинку та щодо відсутності проектної документації; копія заяви відповідача від 21.01.2022 щодо відмови підписання договору; копія листа позивача від 30.09.2023 щодо нарахувань за квартиру АДРЕСА_6 як за нежитлове приміщення; копію опису вкладення щодо направлення відповідачу позовної заяви; копії листів позивача від 18.11.2018 (щодо направлення додаткової угоди №1 до договору з теплопостачання від 15.10.2006) та від 24.10.2023 (щодо встановлених тарифів); копії заяви відповідача позивача щодо направлення комісії для зняття показників температури в під'їздах;

У клопотанні "про визнання доказів недоступними" від 25.01.2026 відповідач наводить додаткові обґрунтування доводів апеляційної скарги. До клопотання додані: копія акту опису позовної заяви від позивача; копія конвертів; копія витягу з реєстру платників податку 1 групи та з ЄДР ЮОФОПГФ щодо відповідача; копія листа позивача від 12.12.2025 про зміну площі приміщення з 47,7 кв.м. на 51,6 кв.м.; копію витягу від 11.04.2006 про реєстрацію права власності на магазин промислових товарів (АДРЕСА_2); копію першої сторінки оскаржуваного рішення; роздруківку з скріншоту з сайту позивача про закриття; копію довідки про місце проживання відповідача; копію довідки позивача про відсутність боргу співвласників та Суховія О.В. по кв. АДРЕСА_7 .

За клопотанням представників сторін судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Відповідач (апелянт) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

Розглянувши заявлені відповідачем клопотання, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення до справи копії акту звірки взаєморозрахунків від 30.04.2024, копії рахунку №780 від 31.12.2024, копії рахунку №780 від 30.04.2025.

Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідачу не було відомо про розгляд справи, а тому він не міг подати ці докази суду першої інстанції.

Перевіривши вказані доводи, апеляційний господарський суд встановив, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача ( АДРЕСА_2 ), яка також зазначена відповідачем у апеляційній скарзі, однак була повернута поштою з довідкою "за закінченням терміну зберігання".

Однак, враховуючи, що справа судом першої інстанції розглядалась без виклику сторін, а також з метою повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, суд вважає можливим задовольнити це клопотання і долучити зазначені докази до справи.

Крім того, відповідачем додано ряд доказів, перелік яких наведено вище, до клопотань від 15.10.2025, від 18.11.2025 та від 25.01.2026, однак у вказаних клопотаннях відповідач не просить долучити ці докази до справи та не пояснює причин ненадання цих доказів разом із апеляційною скаргою, тому ці докази судом апеляційної інстанції не приймаються.

Клопотання відповідача про витребування доказів у позивача відхиляється судом, оскільки вони не відповідають приписам статті 81 ГПК України, якою регламентовані вимоги до клопотань про витребування доказів.

Також судом відхиляється клопотання відповідача до зупинення провадження у справі до завершення досудового слідства по кримінальному провадженню, оскільки відсутня об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 15.10.2006 ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради №226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Рішеннями виконавчого комітету Шосткінської міської ради №298 від 20.10.2021, №340 від 19.11.2021, №311 від 18.10.2023, №317 від 18.10.2024 були встановлені тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання по ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" для різних категорій споживачів - населення, бюджетні установи, релігійні організації та інші споживачі.

Відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №120 позивачем приймались накази "Щодо перерахунку вартості теплової енергії" - №379 від 29.11.2021, №36 від 27.01.2022, №63 від 28.02.2022, №77 від 30.03.2022, №98 від 19.04.2022, №271 від 30.11.2022, №249 від 31.10.2023, №276 від 29.11.2023, №297 від 19.12.2023, №50 від 26.01.2024, №71 від 26.02.2024, №86 від 26.03.2024, №223 від 30.10.2024, №257 від 27.11.2024, №281 від 20.12.2024, №18 від 21.01.2025, №38 від 20.02.2025, №69 від 24.03.2025, яким у відповідних місяцях здійснювався перерахунок вартості теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії інші споживачі.

Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно Суховій Олександр Володимировича є власником об'єкта нерухомого майна - магазину промислових товарів, який розташований за адресою АДРЕСА_8 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 17.06.2008.

У довідці КП "Шосткинське міськрайонне Бюро технічної інвентаризації" від 26.11.2024 №2267 зазначено, що право власності на магазин промислових товарів по АДРЕСА_2 м.Шостка, зареєстроване в кн. 79 р. 7623 ел.р. 14433201, загальна площа 51,6 кв.м, за Суховієм Олександром Володимировичем на підставі свідоцтва про право власності, виданого Шосткинською міською радою 11.04.2006р. та частина договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сидоровою А.В. 10.06.2008р. р.2080.

Розпорядженням голови Сумської ОДА (ОВА) №379-ОД "Про перейменування об'єктів топонімії у Сумській області" від 26.07.2024 АДРЕСА_2 була перейменована на АДРЕСА_2.

Позивач вказує, що в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 років надавав послугу з постачання теплової енергії, у тому числі для багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, в якому знаходиться належне відповідачу нежитлове приміщення (магазин промислових товарів).

На підтвердження факту постачання теплової енергії у вказаний будинок позивачем надано до матеріалів справи: акти перевірки системи опалення після подачі теплоносія від 10.11.2021, від 25.10.2021, від 02.11.2022, від 27.10.2023, від 24.10.2024, акти приймання теплоносія на опалювальний об'єкт від 23.10.2021, від 23.10.2021, від 31.10.2022, від 27.10.2023, від 23.10.2024, покази теплового лічильника по об'єкту - житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 (1й ввід та 2й ввід) за період з листопада 2021 року по березень 2025 року (включно).

Вказані акти та покази теплових лічильників підписані представниками теплопостачальної організації (ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт") та управляючої компанії (КП ПВО "Енергія").

Також позивачем надані акти огляду вимірювального комплексу обліку теплової енергії від 04.11.2021, від 02.03.2023, від 02.11.2023 та акт готовності вузла обліку теплової енергії до початку опалювального сезону від 01.09.2023, які підписані представниками позивача та управляючої компанії.

З вказаних актів вбачається, що у будинку №19 по вул. Героїв Шосткинщини (Марата) встановлені два окремих вимірювальних комплекси обліку теплової енергії - на 1-3 під'їзди та на 4-6 під'їзди, відповідні лічильники в яких (теплообчислювачі, витратоміри, термоперетворювачі) мають різні заводські номери.

Покази теплового лічильника позивачем також знімались окремо по кожному комплексу обліку теплової енергії, про що свідчать складені в один день покази з різними даними та зазначенням "1й ввід" та "2й ввід" на них.

Також позивачем надані помісячні розрахунки заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2025 року, з яких вбачається, що нарахування за теплову енергію позивачем для відповідача здійснювалось: за місця загального користування, функціонування та за абонентське обслуговування (за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року), за споживання теплової енергії для загальнобудинкових потреб та абонентське обслуговування (з листопада 2022 року) та лише за абонентське обслуговування (у міжопалювальний період).

Всі вказані розрахунки містять посилання на споживача - Суховій Олександр Володимирович, за адресою: АДРЕСА_2, договір №780 від 01.10.2021.

Оскільки, згідно наданих суду доказів, АДРЕСА_2 була перейменована на АДРЕСА_2 лише 26.07.2024, отже всі ці розрахунки були сформовані після вказаної дати.

Матеріали справи не містять договору №780 від 01.10.2021, на який посилання у розрахунках, натомість позивач вказує, що текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії (Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії) 01.10.2021 розміщено на офіційному веб-сайті позивача http://shkhaer.com.ua/ та на офіційному веб-сайті Шосткинської міської ради shostka-rada.gov.ua і оскільки від співвласників вказаного будинку у 30-ти денний строк не надходило жодних рішень про обрання моделі організації договірних відносин, типові договори з індивідуальними споживачами вважаються укладеними з 01.11.2021.

Роздруківку Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 жовтня 2021 р. (далі - договір) позивачем було додано до позовної заяви.

Відповідно до пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018 (далі - Методика розподілу).

Згідно з пунктами 30, 32-34 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами, та плати за абонентське обслуговування. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Підпунктом 11 пункту 40 договору визначено, що споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. №169. Це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період надання послуги з 01.11.2021 по 31.03.2025 в сумі 22 72446 грн, інфляційні втрати коштів в сумі 5 017,46 грн, 3% річних в сумі 664,61 грн, а всього 28 406,53 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у апеляційній скарзі вказує, що приміщення, де він займається торгівлею, повністю від'єднано від загальнобудинкової системи теплопостачання, тому він не отримував теплової енергії від позивача і договору з ним не укладав. Також відповідач зазначає, що з документів (рахунків і актів) які раніше він отримував від позивача, вбачається, що заборгованість за начебто надані послуги суттєво менше ніж та, яку стягнув суд.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем надані копії акту звірки взаєморозрахунків від 30.04.2024, копії рахунку №780 від 31.12.2024, копії рахунку №780 від 30.04.2025.

У рахунку №780 від 31.12.2024 зазначений платник - Суховій Олександр Володимирович, адреса: м.Шостка, вул. Героїв Шосткинщини, 19 (магазин "Все для скутерів"), нарахування вказані за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року, назва продукції "МЗК (виробництво), МЗК (транспортування), МЗК (постачання), МЗК (виробництво), ЗФВС (виробництво), ЗФВС (транспортування), ЗФВС (постачання), ЗБП (транспортування), ЗБП (постачання)", разом до сплати за послугу з постачання теплової енергії з ПДВ 5620,15 грн, абонентське обслуговування з ПДВ 740,14 грн, перерахунки вартості відповідно постанови КМУ від 10.11.2021 за листопад 2021 р. (594,89 грн), за грудень 2021 р. (538,14 грн), за січень 2022 р. (1014,98 р.), за лютий 2022 р. (573,20 грн), за березень 2022 р. (420,19 грн), за квітень 2022 р. (139,02 грн.), за листопад 2022 р. (665,21 грн), за грудень 2022 р. (696,44 грн.), за січень 2023 р. (834,94 грн), за лютий 2023 р. (383,94 грн.), за березень 2023 р. (346,72 грн), за жовтень 2023 р. (-19,24 грн.), за листопад 2023 р. (-0,86 грн), за грудень 2023 р. (3,82 грн), за січень 2024 р. (2,18), за лютий 2024 р. (0,21 грн.), за березень 2024 р. (-1,32 грн), за жовтень 2024 р. (1,22 грн), за грудень 2024 р. (115,32 грн).

У рахунку №780 від 30.04.2025 зазначений платник - Суховій Олександр Володимирович, адреса: АДРЕСА_4 (магазин "Все для скутерів"), нарахування вказані за період з листопада 2022 року по квітень 2025 року, назва продукції "ЗБП (виробництво), ЗБП (транспортування), ЗБП (постачання)", разом до сплати за послугу з постачання теплової енергії з ПДВ 787,85 грн, абонентське обслуговування з ПДВ 32,18 грн, перерахунки вартості відповідно постанови КМУ від 10.11.2021 за листопад 2022 р. (-22,16 грн), лютий 2023 р. (459,76 грн.), березень 2023 р. (214,86 грн), жовтень 2023 р. (19,40 грн), квітень 2025 р. (25,64 грн.), всього до сплати по рахунку з ПДВ 1517,53 грн.

Отже, у вказаних рахунках вказано про нарахування відповідачу лише за опалення місць загального користування (МЗК), для функціонування внутрішньобудинкових систем (ЗФВС) та для загальнобудинкових потреб (ЗББ).

Відповідачем також стверджується, що належний йому магазин промислових товарів не підключений до системи централізованого опалення будинку. Позивач не подав доказів на спростування вказаних доводів.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 30.04.2024, який підписаний лише позивачем, згідно даних позивача заборгованість відповідача станом на 30.04.2024 становить 4187,90 грн, у тому числі теплова енергія 3930,46 грн та абонентська плата 257,44 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості, оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані як загальними нормами Цивільного кодексу України, так і нормами спеціальних законів - Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а також рядом підзаконних нормативних актів, прийнятих на виконання вказаних Законів.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, відповідач є індивідуальним споживачем в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у системному зв'язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч.7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Матеріалами справи підтверджується, що текст Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ "Шосткинкське підприємство "Харківенергоремонт" 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

Позивач вказує, що на його адресу у встановлений Законом порядок та строк не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Предметом Договору є надання виконавцем споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. №315.

Обсяги спожитої мешканцями послуги за відповідний період обліковувались встановленими в будинку №19 по вул. Героїв Шосткинщини (Марата) лічильниками. Зауважень щодо правильності роботи зазначених лічильників обліку теплової енергії матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика №315) встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Пунктом 8 розділу IV Методики №315 визначено, що у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.п.оп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Пунктом 9 розділу IV Методики №315 встановлено, що визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку. Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою: (25) Qопз.б.п = zвідкл * Qз.б.поп.проект, Гкал, де Qз.б.поп.проект - визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал; zвідкл - коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Згідно пункту 10 розділу IV Методики №315 для МЗК та допоміжних приміщень не здійснюються донарахування обсягів спожитої теплової енергії, які стосуються претензій щодо кількості та/або якості наданих послуг, споживання обсягу менше мінімальної частки середнього питомого споживання.

У пункті 11 розділу IV Методики №315 визначено, що якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (пункт 12 розділу IV Методики №315).

Відповідач стверджує, що згідно довідки управляючої компанії у вказаному будинку відсутні приладиди опалення в місцях загального користування. Позивачем вказані доводи не спростовані.

Позивач у розрахунках заборгованості за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року зазначає "місця загального користування та допоміжні приміщення (10%)", "функціонування внутрішньобудинкових систем (8%)" та використовує отриману кількість теплової енергії (від загальної кількості спожитої теплової енергії всім будинком) для розрахунку заборгованості відповідача, а з листопада 2022 року у розрахунках позивач вказує "загальнобудинкові потреби (20%) урахуванням коефіцієнту Zвідкл - 1,190728 (п.8,9 р.IVМетодики)" та використовує отриману кількість теплової енергії для розрахунку заборгованості відповідача.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" покладено обов'язок доказування того, що якість послуги відповідала вимогам, встановленим законодавством і договором, у точці обліку такої послуги, саме на виконавця відповідної послуги.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи правову природу договору послуг, до предмету доказування входить факт надання виконавцем замовнику відповідної послуги, оскільки у разі ненадання послуги у замовника не виникає обов'язку її оплати.

Однак, за наявними у матеріалах справи доказами неможливо встановити, чи було передбачено проектом на будинок встановлення приладів опалення у місцях загального користування, чи вони були демонтовані, відсутні докази щодо технічних характеристик будинку (зокрема щодо кількості поверхів, наявності чи відсутності вертикальних стояків системи централізованого опалення будинку саме у місцях загального користування тощо), що не було враховано судом першої інстанції.

Також з матеріалів справи вбачається, що у будинку стоять два окремих лічильника (на 1-3 під'їзди та на 4-6 під'їзди), проте з матеріалів справи неможливо встановити фактичне місцерозташування належного відповідачу магазину промислових товарів, його характеристики (вбудований, прибудований чи вбудовано-прибудований, якщо вбудований, то в якому під'їзді), наявність чи відсутність централізованого опалення у вказаному магазині, наявність чи відсутність транзитних трубопроводів та їх ізольованість тощо, тобто неможливо встановити факт надання позивачем відповідачу послуг.

Відсутність вказаних доказів унеможливлює перевірку правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до Суховія Олександра Володимировича про стягнення основної заборгованості є недоведеними і не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат коштів є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, а тому також не підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то з матеріалів справи вбачається, що дійсно, позивач направив копію позовної заяви на адресу " АДРЕСА_9 ", при цьому зазначивши у позовній заяві адресу відповідача "АДРЕСА_2", і суд першої інстанції не звернув на це увагу та відкрив провадження у справі.

Однак, копія ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на правильну адресу - " АДРЕСА_10 ", що підтверджується наявним у справі конвертом, який повернутий поштою з довідкою "за закінченням терміну зберігання", отже судом було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності та врахувавши наведені норми законодавства, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області прийняте з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, отже, відповідно до положень частини 1 статті 277 ГПК України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 було задоволено клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскілки розмір судового збору за подання апеляційної скарги, перевищує 5 відсотків розміру його пенсії за 12 місяців, що підтверджується довідкою виданою Управлінням ПФУ Головне управління ПФУ в Сумській області від 18.05.2025 року.

Оскільки відповідач був звільнений від сплати судового збору, а його апеляційна скарга була задоволена судом, з позивача в дохід Державного бюджету підлягає стягненню 4542 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суховія Олександра Володимировича задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 06 серпня 2025 року.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Каденюка Леоніда, 1, код ЄДРПОУ 34113412) в дохід Державного бюджету України 4542 грн 00 коп. (чотири тисячі п'ятсот сорок дві гривні 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

6. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 26.02.2026.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Доманська

В.О. Пантелієнко