вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа № 910/5472/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 (суддя Смирнова Ю.М.)
у справі № 910/5472/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний"
до Головного управління ДПС у м. Києві,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарс Груп"
про стягнення 171 502,81 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У квітні 2025 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" (далі - ДП "МТП "Південний", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач) про стягнення збитків у сумі втраченого податкового кредиту в розмірі 171 502,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що несвоєчасне виконання податковим органом рішення суду, а також наявність порушення податкового законодавства в частині виконання обов'язку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкової накладної та її надання ДП "МТП "Південний" (ст. 187, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України)) має наслідком понесення комерційним державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства розвитку громад та територій України, збитків у вигляді неотриманого позивачем податкового кредиту в сумі 171 502,81 грн, оскільки позивач позбавлений права включити суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на відповідну суму.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі № 910/5472/25 позов задоволено повністю та стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ДП "МТП "Південний" збитки у розмірі 171 502,81 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що Головне управління ДПС у м. Києві тривалий час не виконувало рішень адміністративних судів та не реєструвало податкові накладні № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018, які мали бути зареєстровані у ЄРПН датою їх подання, у зв'язку із чим термін, протятого якого згідно зі ст. 198.6 ПК України позивач мав право включити суму ПДВ до складу податкового кредиту - 1 095 днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування - сплив для зазначених податкових накладних, що відповідачем не спростовано; невчасне виконання судових рішень у справі № 826/15535/18 мало наслідком відсутність реалізації майнового інтересу позивача на виникнення прав на податковий кредит у строки, передбачені податковим законодавством; у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між фактом невчасної реєстрації спірних податкових накладних згідно з рішеннями адміністративних судів та неможливістю позивача включити суми ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов'язання на суму 171 502,81 грн, яка фактично є збитками позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі № 910/5472/25, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ДП "МТП "Південний" відмовити повністю.
За доводами скаржника, покупець (у даному випадку - ДП "МТП "Південний") не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних та, відповідно, не має права вимагати відшкодування збитків від контролюючого органу, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21; також скаржник в апеляційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Скаржник наголошує на тому, що жодного причинного зв'язку між діями податкового органу та наслідками, на які посилається позивач, немає; Головне управління ДПС у м. Києві виконало рішення суду в адміністративній справі у межах наданих йому технічних можливостей та процедурного порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1246, який не передбачає можливості "зворотної" дії при реєстрації податкових накладних після рішення суду, тому податковий орган не мав юридичної можливості зареєструвати їх заднім числом; суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність збитків, оскільки позивачем не доведено факту реальної шкоди.
Також скаржник вказує, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу без виклику сторін, застосувавши спрощене позовне провадження до складного спору, який вимагав дослідження доказів, пояснень і встановлення причинно-наслідкових зв'язків.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі № 910/5472/25; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 12.12.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у довготривалій відпустці з 04.02.2026 по 16.02.2026 та з 17.02.2026 по 18.03.2026, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі № 910/5472/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні повністю, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарс Груп" (далі - ТОВ "Амарс Груп", третя особа)) вжив усіх необхідних заходів відповідно до вимог законодавства щодо реєстрації у встановленому порядку податкових накладних, що підтверджується розглядом і винесеним рішенням суду у справі № 826/15535/18; невчасне виконання відповідачем судових рішень у справі № 826/15535/18 мало наслідком відсутність реалізації майнового інтересу позивача на виникнення прав на податковий кредит у строки, передбачені податковим законодавством, відтак у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між фактом несвоєчасної реєстрації спірних податкових накладних згідно з рішенням адміністративних судів та неможливістю позивача включити суми ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов'язання на суму 171 502,81 грн, яка фактично є збитками позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 11.05.2018 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (Покупець) та ТОВ "Амарс Груп" (Постачальник) був укладений договір № Т/СН-74/18 (про закупівлю товарів) (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2018 році поставити Покупцю товар (далі - товар), зазначений у Специфікації, що є Додатком № 1, відповідно до цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити товар.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.05.2023 № 399, зокрема, змінено назву Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" на Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний".
Найменування товару визначається згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015. Асортимент, кількість та ціна за одиницю товару визначені в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору ціна Договору становить 1 679 976,96 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 279 996,16 грн.
Під час поставки товару Постачальник надає Покупцю оригінали наступних документів, зокрема: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, 3 (три) примірники видаткової накладної. Ненадання зазначених документів є підставою для відмови Покупця від прийняття товару (п. 4.4 Договору).
Умовами підп. 6.1.1 п. 6.1 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний в повному обсязі оплачувати поставлений товар відповідно до умов Договору.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки і в порядку, встановлені цим Договором, та надати Покупцю податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc Is.", або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після її реєстрації в ЄРПН (підп. 6.3.1 та 6.3.3 п. 6.3 Договору).
Відповідно до п. 7.7 Договору, у разі втрати права Покупця на податковий кредит внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Постачальником протягом 1 095 календарних днів з дати складання податкової накладної, Покупець протягом 10 (десяти) календарних днів, наступних за 1095-м календарним днем з дати складання податкової накладної, має право на компенсування збитків у розмірі суми втраченого податкового кредиту на підставі письмової претензії з наданням документів, що обґрунтовують факт заподіяння збитків.
На виконання умов Договору, ТОВ "Амарс Груп" були виставлені рахунки на оплату № 10 від 18.05.2018 на суму 816 275,52 грн (136 045,92 грн ПДВ) та № 2106 від 21.06.2018 на суму 212 741,34 грн (35 456,89 грн ПДВ), копії яких надані в матеріали справи.
ТОВ "Амарс Груп" було поставлено (відвантажено), а позивачем прийнято товар на загальну суму 1 029 016,86 грн, у тому числі 171 502,81 грн ПДВ, з яких:
- 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн, що підтверджується видатковою накладною № 9 від 18.05.2018, товарно-транспортною накладною № 1805/од від 18.05.2018 та приймальним актом № 3116 від 21.05.2018 з додатком до нього, копії яких надані в матеріали справи;
- 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн, що підтверджується видатковою накладною № 12 від 21.06.2018, товарно-транспортною накладною № 2106/од від 21.06.2018 та приймальним актом № 3492 від 23.06.2018 з додатком до нього, копії яких надані в матеріали справи.
У свою чергу, в рамках Договору, позивачем було виконано в повному обсязі свій обов'язок щодо оплати поставленого ТОВ "Амарс Груп" товару на загальну суму 1 029 016,86 грн, у тому числі 171 502,81 грн ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.06.2018 № 2572 на суму 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн (призначення платежу: рах. № 10 від 18.05.2018, дог. № Т/СН-74/18 від 11.05.2018, п/а № 3116 від 21.05.2018), та платіжною інструкцією № 8424 від 27.07.2018 на суму 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн (призначення платежу: рах. № 2106 від 21.06.2018, дог. № Т/СН-74/18 від 11.05.2018, п/а № 3492 від 23.06.2018), копії яких надані в матеріали справи.
За результатами вищезазначених господарських операцій, ТОВ "Амарс Груп" було складено податкові накладні № 1 від 18.05.2018 на суму 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн, та № 3 від 21.06.2018 на суму 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн.
Проте, згідно з квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.06.2018 за № 9119935428 та від 31.07.2018 за № 9158525882, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 зупинена, оскільки ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.4 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку", та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник "D"=.036335689715773197881705091469856715115, "Р"=2514.17 та показник "D"=.03614301993587065805382599512539647255754, "Р"=0".
У реєстрації податкових накладних № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 було відмовлено за рішенням Комісії, що відображено у наданих в матеріали справи скріншотах сторінки Електронного кабінету платника податків.
У зв'язку із зупинкою податковим органом реєстрації податкових накладних, ТОВ "Амарс Груп" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (справа № 826/15535/18), в якому просило суд, зокрема:
1) визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 825729/39649332 від 03.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 18.05.2018 та № 897926/39649332 від 29.08.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 21.06.2018;
2) зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 датою їх подання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2018 у справі № 826/15535/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, адміністративний позов було задоволено повністю.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві та, відповідно, реорганізовано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.
На виконання зазначених рішень адміністративних судів, податкові накладні від 18.05.2018 № 1 та від 21.06.2018 № 3 зареєстровані податковим органом 19.01.2022, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.01.2022 за № 9119935428 та від 19.01.2022 за № 9158525882, а також витягом у розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ № 11254274 від 19.01.2022 на запит від 11.06.2024 № 11254274.
Проте, на думку позивача, враховуючи положення п. 19 та 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням, таким чином, податкові накладні від 18.05.2018 № 1 та від 21.06.2018 № 3 повинні були зареєстровані податковим органом 03.11.2020, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 198.6 ПК України, термін, протягом якого ПДВ включається до складу податкового кредиту - 1 095 днів, сплив для податкової накладної від 18.05.2018 № 1 - 16.05.2021, та податкової накладної від 21.06.2018 № 3 - 19.06.2021.
Отже, вищезазначені податкові накладні були зареєстровані податковим органом за рішенням суду після спливу 1 095 днів із дати складення податкової накладної, у зв'язку із чим позивач втратив право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 171 502,81 грн за зазначеним Договором.
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку з тим, що внаслідок протиправної поведінки ГУ ДПС у м. Києві, яке неправомірно заблокувало реєстрацію оформлених ТОВ "Амарс Груп" податкових накладних, а у подальшому не виконало вчасно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2018 у справі № 826/15535/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, якими відповідача було зобов'язано зареєструвати спірні податкові накладні в ЄРПН за датами їх подання, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 171 502,81 грн.
Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на те, що у справі Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/15535/18, рішенням якого визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач не стверджує, що він зазнав інших втрат унаслідок протиправного рішення контролюючого органу, а вказаним рішенням суду в адміністративній справі було вирішено питання про існування підстав для зобов'язання контролюючого органу зареєструвати податкові накладні, на підставі якого податковим органом зареєстровано податкові накладні.
На думку відповідача, актуальна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, яка ухвалена в подібних правовідносинах, свідчить про безпідставність звернення позивача з позовом щодо стягнення з податкового органу збитків, завданих неправомірними діями податкового органу щодо зупинення реєстрації поданих ним податкових накладних, оскільки ДП "МТП "Південний" як покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних; до моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може; саме від продавця, який має законом визначений обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Також відповідач зазначав, що якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом, отже, причино-наслідковий зв'язок між рішеннями контролюючих органів і збитками позивача (покупця) - відсутній, у зв'язку із чим належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до п. 114.1 ст. 114 ПК України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди (п. 114.2 ст. 114 ПК України).
Перевіряючи доводи скаржника щодо відсутності жодного причинного зв'язку між діями податкового органу та наслідками, на які посилається позивач, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Ураховуючи викладене, збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов'язку з проведення перевірки, оскільки цей обов'язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Законний майновий інтерес покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано, про що зазначено вище.
Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.
Причинно-наслідковий зв'язок як умова відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу простежується в розмірі дійсних втрат, пов'язаних з утратою майнового інтересу покупця на отримання права на податковий кредит з ПДВ.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач виконав у повному обсязі свій обов'язок щодо оплати поставленого ТОВ "Амарс Груп" товару на загальну суму 1 029 016,86 грн, у тому числі 171 502,81 грн ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.06.2018 № 2572 на суму 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн (призначення платежу: рах. № 10 від 18.05.2018, дог. № Т/СН-74/18 від 11.05.2018, п/а № 3116 від 21.05.2018), та платіжною інструкцією № 8424 від 27.07.2018 на суму 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн (призначення платежу: рах. № 2106 від 21.06.2018, дог. № Т/СН-74/18 від 11.05.2018, п/а № 3492 від 23.06.2018).
За результатами вищезазначених господарських операцій ТОВ "Амарс Груп" було складено податкові накладні № 1 від 18.05.2018 на суму 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн, та № 3 від 21.06.2018 на суму 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн.
Проте, згідно з квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.06.2018 за № 9119935428 та від 31.07.2018 за № 9158525882, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 зупинена, оскільки ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.4 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку", та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник "D"=.036335689715773197881705091469856715115, "Р"=2514.17 та показник "D"=.03614301993587065805382599512539647255754, "Р"=0".
У реєстрації податкових накладних № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 було відмовлено за рішенням Комісії, що відображено у наданих в матеріли справи скріншотах сторінки Електронного кабінету платника податків.
У зв'язку із зупинкою податковим органом реєстрації податкових накладних, ТОВ "Амарс Груп" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (справа № 826/15535/18), в якому просило суд, зокрема:
1) визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 825729/39649332 від 03.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 18.05.2018 та № 897926/39649332 від 29.08.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 21.06.2018;
2) зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 датою їх подання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2018 у справі № 826/15535/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, адміністративний позов було задоволено повністю.
Тобто рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2018 у справі № 826/15535/18 набрало законної сили 03.11.2020.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування та набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п. 20 Порядок № 1246).
Враховуючи положення п. 19 та 20 Порядку № 1246, датою внесення відомостей до ЄРПН вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням, таким чином, податкові накладні від 18.05.2018 № 1 та від 21.06.2018 № 3 повинні були бути зареєстровані податковим органом 03.11.2020.
Натомість податковим органом спірні податкові накладні № 1 від 18.05.2018 на суму 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн, та № 3 від 21.06.2018 на суму 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн, були зареєстровані лише 19.01.2022 датою їх реєстрації, тобто через 1 рік 2 місяці та 16 днів після набрання рішенням законної сили.
Відтак посилання скаржника на те, що Головне управління ДПС у м. Києві виконало рішення суду в адміністративній справі у межах наданих йому технічних можливостей та процедурного порядку, не узгоджуються з п. 19 та 20 Порядку № 1246 та не свідчать про своєчасне виконання судових рішень.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що рішення суду є обов'язковим до виконання, і відсутність у ньому чіткого строку не звільняє боржника від виконання таких зобов'язань. Загальне правило передбачає негайне виконання судового рішення після набрання ним законної сили. У зв'язку із цим, доводи скаржника про відсутність строку виконання судового рішення колегія суддів відхиляє за неспроможністю.
Отже, відповідно до ст. 198.6 ПК України, термін, протягом якого ПДВ включається до складу податкового кредиту - 1 095 днів, сплив для податкової накладної від 18.05.2018 № 1 - 16.05.2021, та податкової накладної від 21.06.2018 № 3 - 19.06.2021.
Враховуючи, що з дати набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2018 у справі № 826/15535/18 законної сили (03.11.2020) та до завершення терміну, протягом якого позивач мав можливість включити ПДВ до складу податкового кредиту (16.05.2021 та 19.06.2021), Головне управління ДПС у м. Києві тривалий час не виконувало рішень адміністративних судів та не здійснювало реєстрацію податкових накладних № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018, цим воно позбавило позивача можливості включити ПДВ до складу податкового кредиту, що мало наслідком відсутність реалізації майнового інтересу позивача на виникнення прав на податковий кредит та скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на відповідну суму.
З огляду на викладене, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між фактом несвоєчасної реєстрації Головним управлінням ДПС у м. Києві податкових накладних та, відповідно, неможливістю включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача, спричиненими тривалою бездіяльністю відповідача.
У зв'язку із цим, колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника про безпідставність висновків суду першої інстанції про наявність у позивача збитків.
Щодо доводів скаржника про відсутність у покупця права вимагати відшкодування збитків від контролюючого органу, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, а також посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, колегія суддів зауважує на необхідності насамперед з'ясувати, чи подібні правовідносини з огляду на встановлені судами обставини у згадуваних справах.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і, в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц).
Колегія суддів вказує, що правовідносини у справі № 925/556/21 та даній справі № 910/5472/25 свідчать про неподібність правовідносин у порівнюваних ситуаціях з огляду на таке.
Так, у справі № 925/556/21 продавцем заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі суми, сплаченої як відшкодування втраченого майнового інтересу покупця.
При цьому, судом встановлено, що продавець реалізував своє право як платника податків у податкових відносинах і вчинив дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента на одержання права на податковий кредит, а саме звернувся до адміністративного суду з позовом, за результатами вирішення якого податковий орган зареєстрував в ЄРПН податкову накладну датою її подання на реєстрацію. Виконання судового рішення в зазначеній справі мало наслідком реалізацію майнового інтересу покупця на виникнення прав на податковий кредит, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Натомість, у даній справі позов пред'явлено покупцем, а рішення в адміністративній справі про зобов'язання податкового органу здійснити реєстрацію податкових накладних у межах терміну, необхідного для включення покупцем ПДВ до складу податкового кредиту, виконано не було.
Отже, у даній справі, на відміну від справи № 925/556/21, реалізація майнового інтересу покупця на виникнення прав на податковий кредит не відбулась.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 виснувала, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Натомість у справі, яка переглядається, продавцем було виконано свій обов'язок щодо складення та реєстрації податкових накладних.
За наведених обставин, висновки Верховного Суду, наведені у постановах у справах № 925/556/21, № 908/1568/18 та № 917/877/17 не є релевантними до правовідносин, що виникли у даній справі № 910/5472/25, відтак не можуть бути до них застосовані.
Перевіряючи доводи скаржника щодо допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, який розглянув справу без виклику сторін, застосувавши спрощене позовне провадження до складного спору, який вимагав дослідження доказів, пояснень і встановлення причинно-наслідкових зв'язків, колегія суддів встановила таке.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3 ст. 12 ГПК України).
Приписами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України унормовано, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку ціна позову складає 171 502,81 грн, отже, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Також у поданому до суду першої інстанції скаржником відзиві на позовну заяву не наведено жодних обставин та не додано жодних доказів того, що в силу особливостей даного спору (ціна позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, обсяг та характер поданих доказів, кількість сторін, наявність суспільного інтересу, необхідність призначення експертизи, виклику свідків тощо) справа не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Місцевим господарським судом забезпечено сторонам у рівній мірі право та можливість подання доказів, документально підтверджених пояснень, міркувань, заперечень у письмовому вигляді, що забезпечує недвозначність розуміння.
Відтак скаржником не доведено суду апеляційної інстанції, що спір у даній справі є складним.
З огляду на викладене, оскільки позивачем доведено факт наявності збитків та їх розмір у сумі 171 502,81 грн, які ним заявлено до стягнення, а також доведено, що виникнення таких збитків є об'єктивним наслідком поведінки відповідача, який протиправно не прийняв для реєстрації спірні податкові накладні, за якими позивач мав би право включити суми податку до складу податкового кредиту, отже, збитки позивача, які полягають у втраченому праві на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, стали об'єктивним наслідком поведінки відповідача, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі № 910/5472/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков