Постанова від 25.02.2026 по справі 910/15422/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. Справа№ 910/15422/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.02.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 (повний текст складено 15.09.2025)

у справі № 910/15422/24 (суддя Спичак О.М.)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича

до Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича

про стягнення 97 586,68 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича

до Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича

про стягнення 200 869,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича (далі - позивач, постачальник) з вимогами до Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича (далі - відповідач, покупець) про стягнення 351 586,68 грн., з яких 309 238,82 грн. основного боргу, 20 894,74 грн. пені, 5 399,01 грн. 3% річних та 16 054,11 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що:

- між сторонами було укладено Договір поставки №82-ком від 25.09.2023 (далі - Договір), в період з жовтня 2023 року по січень 2024 року позивач поставив за замовленням відповідача останньому товар на загальну суму 1 312 515,60 грн., вказаний товар прийнятий відповідачем без претензій щодо його якості або кількості;

- відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, розрахувався із позивачем лише частково - на загальну суму 1 003 276,78 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 309 238,82 грн.;

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 20 894,74 грн. пені, 5 399,01 грн. 3% річних та 16 054,11 грн. інфляційних втрат.

02.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з позивача 313 016,71 грн., з яких 159 840,49 грн. штрафу за прострочення поставки товару (п. 9.9 Договору), 113 176,12 грн. пені за прострочення поставки товару (п. 9.8 Договору) та 40 000,00 грн. штрафу за неповідомлення постачальником про неможливість виконання замовлення (п. 9.12 Договору).

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що:

- відповідачем протягом періоду з 01.10.2023 по 24.01.2024 за Договором замовлено у позивача товар на загальну суму 2 082 525,04 грн., однак, за вказаний період позивачем поставлено товар на загальну суму 1 312 516,00 грн.;

- отже, позивач в порушення умов укладеного між сторонами Договору, частково виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару та, не поставив товар на суму 770 009,04 грн.;

- відповідач звернувся до позивача з претензією про сплату неустойки в сумі 313 016,71 грн. (159 840,49 грн. штрафу прострочення поставки товару, 113 176,12 грн. пені та 40 000,00 грн. штрафу за неповідомлення постачальником про неможливість виконання замовлення) за порушення умов Договору, проте станом на дату подання зустрічної позовної заяви відповіді на вказану претензію відповідачем не отримано, а нарахована неустойка позивачем не сплачена.

02.06.2025 від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у загальному розмірі 4 093 376,40 грн., з яких 55 238,82 грн. основного боргу, 20 894,74 грн. пені, 3 741 789,72 грн. штрафу, 5 399,01 грн. 3% річних та 16 054,11 грн. інфляційних втрат.

У вказаній заяві позивач зазначає, що:

- зі змісту пояснень відповідача вбачається, що ним фактично визнано наявну у нього перед позивачем станом на дату подання позову заборгованість щодо сплати основного боргу в розмірі, заявленому позивачем, а саме в сумі 309 238,82 грн.;

- у вказаній заяві відповідач зазначає про сплату ним у період з 30.10.2024 по 06.05.2025 суми основного боргу у розмірі 223 650,00 грн.;

- надалі відповідачем здійснено три платежі на користь позивача на загальну суму 30 000,00 грн.;

- відтак, станом на дату подання заяви про зміну позовних вимог розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 55 238,82 грн.;

- розмір основного боргу станом на дату подання первісного позову становить 309 238,82 грн., розмір штрафу за період з 16.04.2024 по 13.12.2024 (дата реєстрації позовної заяви в суді) становить 3 741 789,72 грн. на підставі п. 9.7. Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки №82-ком від 25.09.2023 (далі - Протокол розбіжностей).

06.06.2025 (12.06.2025 подано повторно) позивачем подано до суду заяву про повернення зустрічної позовної заяви, в задоволенні якої судом було відмовлено.

10.06.2025 позивачем повторно подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у загальному розмірі 4 093 376,40 грн., з яких 55 238,82 грн. основного боргу, 20 894,74 грн. пені, 3 741 789,72 грн. штрафу, 5 399,01 грн. 3% річних та 16 054,11 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 прийнято зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича про стягнення 313 016,71 грн. до розгляду з первісним позовом Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича до Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича про стягнення 351 586,68 грн.

27.06.2025 від позивача надійшов відзив на зустрічний позов, в якому позивач заперечив щодо обґрунтованості нарахованих позивачем за зустрічним позовом штрафних санкцій, пославшись на те, що:

- 25.09.2023 між сторонами було підписано Протокол розбіжностей, відповідно до п. 9.9. Договору в редакції Протоколу розбіжностей передбачено, що штрафні санкції не застосовуються у разі, якщо у кожному конкретному випадку замовлення виконано на: 65 % і більше, починаючи з першого місяця четвертого кварталу 2023 року, на 75 % і більше, починаючи із першого місяця першого кварталу 2024 року, отже, у зв'язку з тим, що позивачем виконано замовлення більше ніж на 75 %, у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкцій;

- відносно замовлення УПЧМ 0028963 від 16.11.23 на суму 225 393,96 грн.: відповідач з моменту укладення Договору не дотримувався досягнутих домовленостей в частині оплати фактично поставленого товару; 19.11.2023 уповноваженим представником позивача на адресу відповідача було відправлено електронний лист, зміст якого зводився до того, що, оскільки оплата фактично поставленого товару не проводиться належним чином, поставка за вказаним замовленням не може бути здійснена; по суті уповноважений представник позивача заявив про притримання товару в зв'язку із невиконанням покупцем своїх зобов'язань в частині оплати фактично поставленого товару;

- оскільки станом на 03.01.2024 за відповідачем рахувалась заборгованість за поставлений раніше товар на суму 99 694, 00 грн., відповідно до ст. 594 ЦК України позивач, як постачальник мав право притримати товар до проведення відповідачем, як покупцем, повної оплати за раніше визначений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 відмовлено позивачу у прийнятті заяви про зміну позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу. В іншій частині прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог (як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу).

08.07.2025 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24 разом з доданими до неї документами повернуто позивачу, з посиланням на те, що, виходячи зі змісту положень ч. 1 ст. 255 ГПК України відсутня можливість апеляційного оскарження ухвали, яка була винесена за результатами розгляду заяви позивача про зміну позовних вимог.

У зв'язку з вищенаведеним, спір у справі в частині первісного позову розглядався судом першої інстанції з новою ціною позову - 97 586,68 грн., що складається з: 55 238,82 грн. основного боргу, 20 894,74 грн. пені, 5 399,01 грн. 3% річних та 16 054,11 грн. інфляційних втрат.

01.07.2025 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він повідомив, що сплатив на користь позивача грошову суму у розмірі 30 000,00 грн., у зв'язку з чим борг становить 25 238,82 грн.

01.07.2025 від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій відповідач додатково зазначив, що:

- замовлення № УПЧМ0027987 від 02.11.2023 на суму 188 997,36 грн. з датою поставки на 08.11.2023 не було виконано позивачем, відтак, безпідставним є відповідне твердження позивача, викладене у відзиві, оскільки 15.11.2023 за видатковою накладною № 2078 від 14.11.2023 було поставлено товар на виконання замовлення № УПЧМ0028477 з датою поставки на 15.11.2023;

- твердження позивача про те, що він мав право притримати товар до усунення відповідачем порушення взятих на себе зобов'язань є безпідставним, адже станом на дату невиконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару за замовленням № УПЧМ 0028963 жодного прострочення оплати ще не було;

- позивач не надав доказів виконання ним приписів п. 2.7 Договору, а саме - письмового повідомлення відповідача протягом 16 робочих годин після отримання замовлення про неможливість виконання замовлення № УПЧМ 0000152 від 04.01.2024 в повному обсязі з обґрунтуванням причин неможливості такого виконання;

- намагання позивача пояснити невиконання зобов'язань з поставки товару з посиланням на приписи ст. 594 ЦК України вже на стадії розгляду судом пред'явлених до нього позовних вимог, в той час, як такої причини в момент порушення умов договору ним заявлено не було, свідчить про суперечливу поведінку позивача та не може мати наслідком отримання ним переваг від таких дій у вигляді уникнення відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за Договором.

У відповіді на відзив відповідач також просив суд зменшити розмір зустрічних позовних вимог та стягнути з позивача заборгованість загальною сумою 200 869,76 грн.

Вказана заява про зменшення розміру зустрічних позовних вимог обґрунтована тим, що:

- на підставі п. 9.9 Договору не підлягає нарахуванню та стягненню позивача штраф за часткове виконання постачальником замовлення № УПЧМ 0025352 від 09.10.2023 (процент виконання - 80,46%), № УПЧМ 0025685 від 12.10.2023 (процент виконання - 88,72%), № УПЧМ 0030328 від 23.11.2023 (процент виконання - 83,85%) та № УПЧМ 0030876 від 30.11.2023 (процент виконання - 90,24%);

- за частково виконане замовлення № УПЧМ 0027433 від 26.10.2023 (процент виконання - 43,12%) та повністю невиконані замовлення № УПЧМ 0027987 від 02.11.2023, № УПЧМ 0028963 від 16.11.2023 та № УПЧМ 0000152 від 04.01.2024 з позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 7,5% від вартості непоставленого товару, але не менше ніж 5 000,00 грн. на підставі п. 9.9 Договору.

Вказана заява про зменшення розміру зустрічних позовних вимог була прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги розглядались з новою ціною позову - 200 869,76 грн. (47 693,64 грн. штрафу за прострочення поставки товару (п. 9.9 Договору), 113 176,12 грн. пені за прострочення поставки товару (п. 9.8 Договору) та 40 000 ,00 грн. штрафу (п. 9.12 Договору).

16.07.2025 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній заявив про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24:

- первісний позов Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича задоволено частково;

- закрито провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича на користь Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича суми основного боргу у розмірі 30 000,00 грн.;

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича на користь Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича суму основного боргу у розмірі 25 238,82 грн., 3% річних у розмірі 5 399,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 054,11 грн. та судовий збір у розмірі 1 448,79 грн.;

- в іншій частині позову Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича відмовлено;

- зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича задоволено повністю;

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича пеню у розмірі 113 176,12 грн., штраф у розмірі 87 693,64 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановивши, що:

- за період з жовтня 2023 року по січень 2024 року позивач поставив відповідачу на умовах Договору товар на загальну суму 1 312 515,60 грн., однак відповідач не у повному обсязі оплатив товар, отриманий від позивача, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за Договором становить 25 238,82 грн., що визнається відповідачем;

- доказів сплати грошових коштів у сумі 25 238,82 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем за первісним позовом суду не надано,

частково задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 25 238,82 грн.

Окрім цього, суд першої інстанції, зазначивши, що частина основного боргу у сумі 30 000,00 грн. була сплачена відповідачем під час розгляду судом даної справи, проте позивачем не було зменшено позовні вимоги на вказану суму, дійшов висновку закриття провадження у справі в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 20 894,74 грн. суд першої інстанції вказав, що:

- позивач нараховує пеню на підставі п. 9.7. Договору, де зазначено, що за порушення строків оплати більше ніж на 5 банківських днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу;

- пункт 9.7. Договору Протоколом розбіжностей було погоджено у новій редакції, зокрема, згідно з п. 9.7. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей) за порушення строків оплати понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу;

- відтак, умовами Договору (враховуючи Протокол розбіжностей) не передбачено нарахування пені, яку заявляє до стягнення позивач.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача за пені у розмірі 20 894,74 грн.

Водночас, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 5 399,01 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16 054,11 грн., дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим задовольнив вказані позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі.

Стосовно зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції:

- з'ясувавши, що протягом періоду з 01.10.2023 по 24.01.2024 відповідачем було замовлено у позивача товар на загальну суму 2 082 525,04 грн., тоді як за вказаний період позивачем поставлено товар на загальну суму 1 312 516,00 грн., дійшов висновку, що позивачем лише частково виконані взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару відповідачу, а саме не поставлено або поставлено не в повному обсязі товар згідно замовлень;

- стосовно посилання позивача на право на притримання речі за неналежного виконання іншою стороною зобов'язання, зазначив, що реалізація кредитором права на притримання нерозривна пов'язана з простроченням виконання боржником обов'язку;

- вказавши, що, оскільки матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду доказів існування у відповідача заборгованості за Договором станом 19.11.2023 (з урахуванням строків оплати - 65 календарних днів з дати приймання товару), відхилив, як недоведені, пояснення позивача про наявність у нього правових підстав притримувати поставку товару за заявкою УПЧМ 0028963 від 16.11.23 на суму 225 393,96 грн.;

- перевіривши розрахунок пені, долучений відповідачем до зустрічного позову, дійшов висновку про його обґрунтованість, з огляду на що задовольнив зустрічну позовну вимогу відповідача про стягнення з позивача пені у розмірі 113 176,12 грн. за прострочення поставки товару (п. 9.8 Договору);

- перевіривши розрахунок штрафу, долучений відповідачем до відповіді на відзив (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим задовольнив зустрічну позовну вимогу відповідача про стягнення з позивача штрафу у сумі 47 693,64 грн., нарахованого на підставі п. 9.9 Договору;

- перевіривши розрахунок штрафу на підставі п. 9.12 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей), дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим задовольнив зустрічну позовну вимогу відповідача про стягнення з позивача штрафу у розмірі 40 000,00 грн.

Окрім цього, з посиланням на ч. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у якій визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 05.10.2025 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить:

- ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 910/15422/24 від 30.06.2025 про відмову у прийнятті заяві про зміну позовних вимог та рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у цій же справі в частині відмови у задоволені позову в сумі 3 741 789,72 грн. скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити - стягнути з відповідача суму в розмірі 3 741 789,72 грн. штрафу;

- рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 в частині задоволення зустрічного позову скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що оскаржувана ухвала суду, а згодом і рішення суду першої інстанції винесені із порушенням норм процесуального права, що потягло винесення неправильного по суті рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що:

- позивачем до Господарського суду міста Києва було подано заяву про зміну позовних вимог. Цією заявою позовні вимоги за первісним позовом збільшені на суму 3 741 789,72 грн. (штраф відповідно до умов Договору (в редакції Протоколу розбіжностей). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 позивачу відмовлено у прийнятті заяви про зміну позовних вимог в частині стягнення із відповідача суми в розмірі 3 741 789,72 грн. Вказана ухвала суду першої інстанції була оскаржена в апеляційному порядку, проте ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 апеляційну скаргу повернуто із вказівкою на те, що така ухвала не входить до переліку ухвал, встановленому статтею 255 ГПК України і не може бути оскаржена окремо від судового рішення;

- предметом первісного позову у даній справі є стягнення суми боргу, штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат, підставою позову є правовідносини, що виникли між сторонами на підставі Договору. В межах вказаного Договору відповідач за первісним позовом зробив 12 замовлень та отримав товар по 12 накладних;

- заявою про зміну позовних вимог позивачем за первісним позовом збільшено лише матеріальну вимогу - стягнення суми штрафу в розмірі 3 741 789,72 грн., однак підстави позову при цьому залишилися незмінними, адже підставою для стягнення штрафу є положення Договору в редакції, що узгоджена сторонами в Протоколі розбіжностей, який є додатком (частиною) вказаного Договору;

- таким чином, позивач не змінював підстав позову, не додав жодних нових обставин, які б не були відомі раніше, а лише збільшив матеріальну правову вимогу, що ґрунтується на Договорі, укладеному сторонами;

- відмовляючи у прийнятті заяви про зміну позовних вимог в частині збільшення позовних вимог суд першої інстанції «новою обставиною, що раніше не була відома» визнав наявність Протоколу розбіжностей, при цьому поза увагою суду залишилася та обставина, що вказаний Протокол підписаний сторонами одночасно із підписанням основного Договору, сторони в процесі господарської діяльності керувалися відповідними пунктами Договору саме в редакції Протоколу розбіжностей;

- в подальшому, як на стадії підготовчого розгляду справи, так і на стадії розгляду справи по суті та на стадії винесення судового рішення, суд проводить оцінку обставин справи і тлумачення пунктів укладеного сторонами Договору поставки саме у редакції Протоколу розбіжностей, про що суд прямо зазначає у рішенні;

- задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції безпідставно відкинув заперечення позивача щодо притримання товару, поза увагою суду залишились положення Договору, відповідно до яких постачальник має право на притримання товару без пояснення причин у разі неможливості виконання Договору;

- судом першої інстанції не взято до уваги лист позивача щодо неможливості здійснення поставки. Вказаний лист із попередженням про неможливість проведення поставки (по суті притримання товару) направлений на електронну поштову адресу менеджера відповідача, який був відповідальний за організацію роботи за Договором поставки із позивачем;

- при визначенні розміру штрафу судом першої інстанції проігноровано той факт, що відповідач протягом всього часу здійснення поставок, а також після подання позову, проводив розрахунки не у відповідності із нормами укладеного сторонами Договору, а на власний розсуд, порушуючи умови укладеного Договору щодо строків оплати поставленого товару. Відтак, здійснення поставок такому контрагенту просто збільшило б розмір заборгованості покупця перед постачальником ,а відповідно і розмір збитків постачальника, як кредитора у цих зобов'язаннях.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 справа № 910/15422/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у справі № 910/15422/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24; справу № 910/15422/24 призначено до розгляду на 04.11.2025 об 11:30 год.; витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15422/24.

17.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі № 910/15422/24, призначеному на 04.11.2025 та в подальших судових засіданнях у вказаній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 вказану заяву задоволено.

23.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали цієї справи.

24.10.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що:

- у поданій до суду першої інстанції заяві про зміну позовних вимог від 09.06.2025 позивач додатково заявляє до стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу, що нарахований на підставі та в порядку, передбаченому п. 9.7. Договору в редакції Протоколу розбіжностей (5%), який не заявлявся у позовній заяві. При цьому, первісна позовна вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 20 894,74 грн. пені, що нарахована на підставі та в порядку, передбаченому п. 9.7. Договору (облікова ставка НБУ), залишилася без змін та позивач продовжив наполягати на задоволення такої позовної вимоги. До заяви про зміну позовних вимог позивачем долучено Протокол розбіжностей до Договору;

- позивач шляхом додавання окремої позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3 741 789,72 грн. з обґрунтуванням такої позовної вимоги посиланням на нові обставини, які не були заявлені в первісному позову та з доведенням таких обставин новим доказом, який не був приєднаний до первісного позову (Протокол розбіжностей до Договору) намагався одночасно змінити не лише предмет позову, а й також змінити і підстави позову, що є недопустимим в силу вимог процесуального закону, відтак, вказана заява позивача є заявою про одночасну зміну предмета і підстав позову;

- суд першої інстанції проаналізував заперечення відповідача про притримання товару та прийшов до висновку про їх безпідставність та недоведеність;

- в апеляційній скарзі не зазначено, які саме положення Договору поставки залишено судом першої інстанції поза увагою та яким конкретно пунктом Договору встановлено право постачальника на «притримання товару без пояснення причин у разі неможливості виконання договору»;

- судом першої інстанції проаналізовано приєднаний відповідачем електронний лист та встановлено недоведеність позивачем обставини існування у відповідача заборгованості за Договором станом на дату надсилання такого листа, а тому і зроблено висновок про безпідставність тверджень постачальника про законність притримання товару;

- відповідач поніс відповідальність за порушення своїх зобов'язань за Договором, однак це не є та не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання ним своїх зобов'язань за Договором, сума яких є в 2 рази більшою від порушених та вже практично повністю виконаних зобов'язань покупця.

04.11.2025 від позивача надійшли пояснення до апеляційної скарги від 02.11.2025, в яких він зазначає, що:

- у період 2022-2023 років позивач на правах дилера парфумерної продукції здійснював поставку вказаних товарів різним суб'єктам підприємництва, в тому числі й відповідачу у справі;

- як вбачається з скріншотів електронного листування, які додані до пояснень, відповідачу у справі було відомо про залежність умов поставки та оплати товару не тільки від умов укладеного сторонами Договору (в редакції Протоколу розбіжностей), але і від факту наявності заборгованості перед позивачем;

- відповідач досі не розрахувався за поставлений товар, оплата проводилась відповідачем без урахування умов укладеного Договору і в зручному для відповідача темпі;

- як тільки відповідач поновлював проведення оплати, позивач поновлював поставку товару, навіть попри наявну фактичну заборгованість відповідача;

- при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції відмовив у стягненні з відповідача пені у розмірі 20 894,70 грн., проігнорувавши норми ст. ст. 230-232 ГПК України та Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань».

До вказаних пояснень позивачем надано скріншоти електронного листування.

03.11.2025 від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 № 09.1-08/2443/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15422/24 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 03.11.2025 по 07.11.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справа № 910/15422/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі № 910/15422/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.) справу № 910/15422/24; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 призначено на 12.11.2025 об 11:30 год.

04.11.2025 від відповідача надійшли заперечення на прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду пояснень позивача від 02.11.2025 з посиланням на те, що:

- вказані пояснення подано та підписано представником апелянта, який не мав права їх підписувати з огляду на відсутність діючого документу на посвідчення його повноважень;

- вказані пояснення подані апелянтом з порушенням процесуального строку на їх подання;

- позивачем не надано належного обґрунтування причин неподання додаткових доказів до суду першої інстанції, а також не надано клопотання про поновлення строку на подання доказів до суду апеляційної інстанції.

11.11.2025 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 12.11.2025 адвокат позивача Стеценко Максим Федорович, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, повідомив, що в нього відсутні інші документи на представництво інтересів позивача за первісним позовом в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, з метою дотримання принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, для надання відповідачу за первісним позовом можливості прийняти участь в судовому засіданні, для надання позивачу за первісним позовом можливості врегулювати питання представництва його інтересів під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, розгляд справи відкладено на 10.12.2025 о 12:30 год.

13.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі № 910/15422/24, призначеному на 10.12.2025 та в подальших судових засіданнях в вказаної справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. До вказаного клопотання додано копію довіреності із строком дії до 13.11.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 вказане клопотання задоволено.

09.12.2025 до суду від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій заявник просить провести судове засідання призначене на 10.12.2025 о 12:30 год. без участі уповноваженого представника відповідача за наявними в справі матеріалами та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 по справі № 910/15422/24 без змін.

В судове засідання 10.12.2025 відповідач представників не направив, з представником позивача не вдалося встановити відеоконференцзв'язок, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 відкладено на 24.12.2025 о 10:20 год.

23.12.2025 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 № 09.1-08/2716/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15422/24 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 18.12.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 справа № 910/15422/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Сибіга О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі № 910/15422/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Сибіга О.М., Мальченко А.О.) справу № 910/15422/24; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 призначено на 04.02.2026 о 10:20 год.

02.02.2026 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному у період з 19.01.2026 по 06.02.2026 судове засідання у призначений час не відбулось, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 озгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 призначено на 25.02.2026 о 10:30 год.

24.02.2026 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Станом на 25.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, відповідач в судове засідання представників не направив.

Колегія суддів зазначає про те, що з матеріалів справи вбачається, що пояснення до апеляційної скарги від 02.11.2025, які надішли до суду 04.11.2025 підписані представником позивача адвокатом Стаценко М.Ф. на підтвердження повноважень якого до вказаних пояснень додано копію довіреності від 08.10.2025, яка посвідчена Любенко Т.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Інших документів на підтвердження повноважень адвоката Стаценко М.Ф. на представництво інтересів позивача матеріали справи не містять.

Водночас зі змісту довіреності від 08.10.2024 вбачається, що вона видана з терміном до 08.10.2025, а відтак, станом на дату подання пояснень до апеляційної скарги адвокат Стаценко М.Ф. не мав повноважень на представництво інтересів позивача.

Стаття 169 ГПК України встановлює, що:

- при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1);

- заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом (ч. 3);

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені у ст. 170 ГПК України.

При цьому ч. 2 ст. 170 ГПК України визначає, що письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).

Отже, подані позивачем пояснення до апеляційної скарги від 02.11.2025 не відповідають, встановленим ч. 2 ст. 170 ГПК України вимогам щодо до форми та змісту, оскільки підписані особою, яка станом на дату їх подачі н є представником позивача, відповідно до положень ч. 4 ст. 170 ГПК України такі пояснення та додані до них документи повертаються позивачу без розгляду.

Як встановлено вище, апелянтом, окрім рішення суду першої інстанції, оскаржується ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/15422/24 від 30.06.2025 в частині відмови позивачу у прийнятті заяви про зміну позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу.

Колегія суддів вважає за доцільне перш за все розглянути питання законності вказаної ухвали для подальшого розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, з метою розуміння меж перегляду вказаного рішення і обсягу розглянутих судом першої інстанції позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено наступне.

13.12.2024 позивачем до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву з вимогами до відповідача про стягнення 351 586,68 грн., з яких:

- 309 238 82 грн. основного боргу;

- 20 894,74 грн. пені;

- 5 399,01 грн. 3% річних;

- 16 054,11 грн. інфляційних втрат.

З доданого до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог (а.с. 102-103 т. 1) вбачається, що позивач нараховує пеню виходячи з облікової ставки НБУ, проте у позовній заяві не вказано на підставі Договору чи положень чинного законодавства позивач нараховує пеню.

- 55 238,82 грн. основного боргу;

- 20 894,74 грн. пені;

- 3 741 789,72 грн. штрафу;

- 5 399,01 грн. 3% річних;

-16 054,11 грн. інфляційних втрат.

У вказаній заяві позивач фактично зменшив розмір заявленої до стягнення суми основного боргу з огляду на часткове погашення її відповідачем та додатково до вже заявлених позовних вимог нарахував штраф у розмірі 5 % за день прострочення з посиланням на те, що така ставка погоджена сторонами у п. 9.7 Договору в редакції, погоджені сторонами у Протоколі узгодження розбіжностей від 25.09.2023 (далі - Протокол розбіжностей).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24 відмовлено позивачу у прийнятті заяви про зміну позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу та прийнято заяву позивача в частині зміни позовних вимог (як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу).

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі було вирішено процесуальні питання, зокрема: в порядку статті 46 ГПК України:

- суд дійшов висновку відмовити у прийнятті поданої позивачем заяви про зміну позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу, оскільки така заява є заявою про одночасну зміну предмета і підстав позову. Судом зазначено, що у поданій до суду заяві про зміну позовних вимог позивач додатково заявляє до стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу, який не заявлявся у позовній заяві, а відтак позивач змінює підстави позову, оскільки змінює обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги;

- зважаючи на те, що у поданій позивачем заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 55 238,82 грн., тоді як у позовній заяві ним була заявлена сума 309 238,82 грн. основного боргу, суд розцінив вказану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог у вказаній частині позовних вимог та прийняв її до розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 08.07.2025 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24 разом з доданими до неї документами повернуто позивачу з посиланням на те, що у переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду (відповідно до ч. 1 ст. 255 ГПК України), відсутня можливість апеляційного оскарження ухвали, яка була винесена за результатами розгляду заяви позивача за первісним позовом про зміну позовних вимог.

Зазначена ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 не була оскаржена у касаційному порядку, відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24 набрала законної сили.

Отже, суд першої інстанції продовжив розгляд справи за первісним позовом з наступною ціною позову - 97 586,68 грн. (55 238,82 грн. основного боргу, 20 894,74 грн. пені, 5 399,01 грн. 3% річних та 16 054,11 грн. інфляційних втрат).

Обґрунтовуючи необхідність скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24 в частині відмови позивачу у прийнятті заяви про зміну позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу, позивач зазначає, що:

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови позивачу у прийнятті заяви про зміну позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в т.ч. щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Як було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У цьому контексті суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18, такого змісту:

- у ч. 3 ст. 46 ГПК України передбачено право позивача на зміну предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання (п. 69);

- під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення;

- підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 70);

- відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п. 71 постанови).

Разом з тим, Верховний Суд відзначив, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Суд виходить з того, що стаття 46 ГПК України передбачає саме право позивача: збільшити або зменшити розмір позовних вимог; змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, у будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

У вирішенні спірних питань Верховний Суд наголошує на тому, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ч. 3 ст. 46 ГПК України викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Оскільки норма ч. 3 ст. 46 ГПК України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, тому у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені (первісні) позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18).

У свою чергу, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (постанови Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №911/2139/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, на які посилається скаржник).

Відповідно до усталеної судової практики предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19).

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у первісному позові просив суд стягнути суми боргу, штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат, підставою позову є правовідносини, що виникли між сторонами на підставі Договору у зв'язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору в частині несвоєчасної/не в повній мірі оплати послуг.

У подальшому позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про зміну предмету позову, в якій він просить прийняти до розгляду позовну заяву в новій редакції зі зміною предмету позову, в якій збільшено матеріальну вимогу - стягнення суми штрафу в розмірі 3 741 789,72 грн., однак підстави позову при цьому залишилися незмінними, адже підставою для стягнення штрафу є положення Договору в редакції, що узгоджена сторонами в Протоколі розбіжностей, який є додатком (частиною) вказаного Договору.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, зазначив, що поданою заявою про зміну предмету позову позивач усупереч вимог ч. 3 ст. 46 ГПК України фактично змінив і предмет, і підставу позову, заявивши нову вимогу про стягнення штрафу в розмірі 3 741 789,72 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та зазначає з цього приводу таке.

Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами».

У даній справі як у первісно поданому позові, так і в заяві про зміну предмета позову позивач наголошує на тому, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо сплати коштів за фактично поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що заявляючи у заяві від 02.06.2025 вимоги про стягнення штрафу в розмірі 3 741 789,72 грн. позивач не змінює підстави позову адже зміною підстав є зміна обставин, на яких ґрунтується вимога, в той час як у даному випадку підстава залишається незмінною - неналежне виконання зобов'язання відповідача щодо сплати коштів за фактично поставлений товар, а відповідна заява позивача від 02.06.2025 є заявою про зміну предмета позову, про що вірно наголошує скаржник.

Оскільки заяву про зміну предмету позову позивачем подано до закінчення підготовчого засідання, що відповідає положенням ч. 3 ст. 46 ГПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті поданої позивачем заяви про зміну позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу.

Стосовно посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц, колегія суддів вважає вказану постанову Верховного Суду не релевантною до обставин даної справи, оскільки в зазначеній постанові позивач подав заяву про збільшення позовних вимог щодо стягнення нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 3 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду, яка фактично є новим позовом, оскільки обґрунтована новими вимогами, які не заявлялися під час подачі позову, та спрямована на одночасну зміну підстав і предмета позову.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги позивача в цій частині є обґрунтованими, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24 в частині відмови позивачу у прийнятті заяви про зміну позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу.

З огляду на вказане, суд першої інстанції, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, мав здійснювати подальший розгляд справи з наступною ціною позову в частині первісного позову:

- 55 238,82 грн. основного боргу;

- 20 894,74 грн. пені;

- 3 741 789,72 грн. штрафу;

- 5 399,01 грн. 3% річних;

-16 054,11 грн. інфляційних втрат.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що, як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується в частині задоволення зустрічного позову, а також в частині не розгляду його вимог за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу, а відтак, враховуючи, що рішення суду в частині розгляду первісного позову щодо: закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 30 000,00 грн., стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25 238,82 грн., 3% річних у розмірі 5 399,01 грн., інфляційних втрат у розмірі 16 054,11 грн., а також відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 20 894,74 грн., апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів враховує, що додаткові пояснення до апеляційної скарги від 02.11.2025, які надійшли до суду 04.11.2025, в яких міститься обґрунтування позивача щодо неправомірності рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача пені у розмірі 20 894,70 грн. за первісним позовом не прийняті судом апеляційної інстанції.

З огляду на попередній висновок суду апеляційної інстанції про необхідність скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/15422/24 в частині відмови позивачу у прийнятті заяви про зміну позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідача 3 741 789,72 грн. штрафу, позовні вимоги в цій частині підлягають розгляду в апеляційному порядку в даному апеляційному провадженні разом з позовними вимогами за зустрічним позовом, проти задоволення яких заперечує апелянт в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.

25.09.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №82-ком (Договір), в порядку та на умовах якого постачальник зобов'язується передавати у власність (постачати) товар покупцю у визначеній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).

Окрім цього 25.09.2025 сторонами укладено Протокол узгодження розбіжностей до Договору (Протокол розбіжностей).

Найменування товару, його асортимент, ціна, код товару за УКТЗЕД та інша необхідна інформація зазначається постачальником у специфікації, яка є невід'ємним додатком до цього договору (Додаток №1) (п. 1.2. Договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Дата підписання сторонами видаткової накладної є датою прийому-передачі товару покупцю (п. 1.5. Договору).

Поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями відповідно до прийнятих постачальником замовлень покупця. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати його поставку за адресами, в кількості та на дату, вказані у замовленні, власними силами і засобами (в т.ч. транспортом) за та свій рахунок (п. 2.1. Договору).

День (дні) тижня, періодичність та час поставки товару погоджуються сторонами у Графіку поставок, що є невід ємним додатком до цього договору (Додаток №2) (п. 2.2. Договору).

Замовлення покупця, форма якого погоджена сторонами у Додатку №4, що є невід'ємною частиною цього договору, оформлюється на підставі даних специфікації та Графіку поставок і надсилається постачальнику виключно на електрону пошту вказану в Додатку №3 до цього договору (п. 2.4. Договору).

Замовлення надсилається кожного четверга не пізніше ніж за 5 календарних днів до передбаченого покупцем моменту поставки товару згідно Графіку поставки. За письмовим погодженням сторін замовлення може бути узгоджене та сформоване поза Графіком поставки (п. 2.5. Договору в редакції Протоколу розбіжностей).

Замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження його отримання постачальником, шляхом відповіді на електронну пошту покупця зазначену у Додатку №3 протягом 16 робочих годин з часу отримання замовлення. В іншому випадку замовлення вважається прийнятим постачальником (п. 2.6. Договору в редакції Протоколу розбіжностей).

У разі неможливості виконання замовлення покупця, постачальник зобов'язується не пізніше ніж через 16 робочих годин після отримання такого замовлення письмово по електронній пошті (Додаток №3) повідомити покупця про неможливість виконання замовлення в повному об'ємі або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання та вказати дату поставки (п. 2.7. Договору в редакції Протоколу розбіжностей).

Зобов'язання постачальника з постачання товару вважаються виконаними з моменту передачі товару, який відповідає вимогам якості та іншим умовам цього договору, у повному обсязі відповідно то прийнятого замовлення покупця та передачі повного пакету належним чином оформлених товаросупроводжувальних документів відповідно до умов цього Договору та діючого законодавства (п. 2.10. Договору).

У випадку порушення постачальником строку поставки згідно замовлення (дострокова поставка або поставки після спливу погодженого строку) покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товару і стягнути пеню та штраф згідно п.9.8., п.9.9., п.9.13. цього Договору (п. 2.12. Договору).

Приймання товару за кількістю і якістю провадиться покупцем в місці поставки товару в момент його отримання від постачальника на підставі видаткової накладної та інших документів, вказаних у п. 3.3. Договору (п. 3.1. Договору).

Ціни на товар встановлюються в національній валюті України та визначаються на підставі специфікацій (Додаток №1). Дата підписання специфікації покупцем є датою узгодження цін (п. 5.1. Договору).

Оплата товару здійснюється протягом 65 календарних днів з дати приймання товару відповідно до 2.10. Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника при умові виконання узгоджених замовлень (п. 5.5. Договору в редакції Протоколу розбіжностей).

Якщо одна із сторін порушила умови цього Договору, то винна сторона відшкодовує усі збитки, спричинені цим порушенням, у порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням цього Договору є його невиконання та/або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 9.1. Договору).

За порушення строків оплати понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу (п. 9.7. Договору в редакції Протоколу розбіжностей).

При порушенні терміну поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання протягом усього періоду прострочення (п. 9.8. Договору)

У разі порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на 1 (один) календарний день ніж це передбачено даним договором або узгодженим замовленням постачальник сплачує покупцю, додатково, штраф у розмірі 7,5 % від вартості непоставленого товару, але не менше 5 000,00 грн.(п'ять тисяч 00 коп.). Штраф, передбачений пунктом договору, не застосовується, якщо у кожному конкретному випадку поставки узгодженого замовлення виконано: на 65% і більше - починаючи з першого місяця четвертого кварталу 2023 року; на 75% і більше починаючи з першого місяця першого кварталу 2024 року; на 85% і більше починаючи з першого місяця другого кварталу 2024 року; на 95% і більше починаючи з першого місяця третього кварталу 2024 року. При цьому штраф може бути нарахований покупцем при невиконанні постачальником своїх зобов'язань визначених п 2.6., 2.7. та 2.9 Договору (п. 9.9. Договору в редакції Протоколу розбіжностей).

У випадку невиконання або не належного виконання постачальником п. 2.7., п. 2.9.. цього Договору останній сплачу покупцю штраф у розмірі 5 000,00 грн. (п. 9.12. Договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, в разі наявності, і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 10.1. Договору).

У Додатку №1 до Договору (Специфікація №1) сторони погодили найменування товару, торгову марку, назву та ціну.

У Додатку №2 до Договору поставки №82-ком від 25.09.2023 (Графік поставок) сторони погодили, що поставки відбуваються 1 раз на тиждень щосереди до 12:00 годин.

Звертаючись з позовом до суду, у позовній заяві позивач вказував на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем у період з жовтня 2023 року по січень 2024 року товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 309 238,82 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 20 894,74 грн. пені, 5 399,01 грн. 3% річних, 16 054,11 грн. інфляційних втрат, 3 741 789,72 грн. штрафу (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

В подальшому позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу внаслідок часткової оплати вказаного боргу відповідачем.

У зустрічній позовній заяві відповідач просив стягнути з позивача 313 016,71 грн., з яких 159 840,49 грн. штрафу за прострочення поставки товару (п. 9.9. Договору), 113 176,12 грн. пені за прострочення поставки товару (п. 9.8. Договору) та 40 000,00 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 9.12. Договору.

Надалі, відповідачем було подано заяву про зменшення розміру зустрічних позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги розглядались судом першої інстанції з новою ціною позову - 200 869,76 грн., з яких: 47 693,64 грн. - штраф за прострочення поставки товару (п. 9.9. Договору), 113 176,12 грн. - пеня за прострочення поставки товару (п. 9.8. Договору) та 40 000,00 грн. - штраф, нарахований відповідно до п. 9.12. Договору.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Дослідивши матеріали справи, матеріали апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з жовтня 2023 року по січень 2024 року позивач поставив відповідачу на умовах Договору товар на загальну суму 1 312 515,60 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №8 від 16.01.2024 на суму 30 571,20 грн.;

- видатковою накладною №1846 від 17.10.2023 на суму 74 893,20 грн.;

- видатковою накладною №2078 від 14.11.2023 на суму 100 159,20 грн.;

- видатковою накладною №2156 від 27.11.2023 на суму 229 656,00 грн.;

- видатковою накладною №1910 від 24.10.2023 на суму 32 986,20 грн.;

- видатковою накладною №1969 від 01.11.2023 на суму 97 589,40 грн.;

- видатковою накладною №2310 від 12.12.2023 на суму 152 497,80 грн.;

- видатковою накладною №2362 від 18.12.2023 на суму 109 012,50 грн.;

- видатковою накладною №2409 від 25.12.2023 на суму 39 960,702 грн.;

- видатковою накладною №1780 від 09.10.2023 на суму 284 601,00 грн.;

- видатковою накладною №2239 від 05.12.2023 на суму 104 498,40 грн.;

- видатковою накладною №13 від 22.01.2024 на суму 56 100,00 грн.

Вказані обставини не заперечувались відповідачем під час розгляду судом першої інстанції справи.

Проте, станом на дату подачі позовної заяви за поставлений товар відповідач розрахувався не в повному обсязі, а саме на загальну суму 1 003 273,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.5. Договору в редакції Протоколу розбіжностей оплата товару здійснюється протягом 65 календарних днів з дати приймання товару відповідно до 2.10. Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника при умові виконання узгоджених замовлень.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі оплатив товар, отриманий від позивача за вказаними видатковими накладними, у зв'язку з чим заборгованість відповідача (з урахуванням сум, сплачених відповідачем, як до подачі позовної заяви, так і під час розгляду справи судом першої інстанції) становить 25 238,82 грн., що визнається відповідачем.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 25 238,82 грн. станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 9.7. Договору в редакції Протоколу розбіжностей за порушення строків оплати понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Щодо правової природи визначеної у п. 9.7. Договору санкції колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, за змістом наведених у ст. 549 ЦК України визначень, пеня це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення та розраховуються за кожен день правопорушення, а штраф, на відміну від пені, застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання.

З наведеного вбачається, що сторони в укладеному Договорі, а саме в п. 9.7. Договору в редакції Протоколу розбіжностей передбачили лише один вид неустойки, який за своєю правовою природою є пенею.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) позивач просив суд стягнути з відповідача:

- пеню за період з 28.03.2024 по 28.09.2024 в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 20 894,74 грн. не визначаючи підставу для нарахування вказаної неустойки;

- штраф за період з 16.04.2024 по 13.12.2024 в розмірі 5% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу на суму 3 741 789,72 грн.

Водночас, як встановлено вище, в укладеному Договорі, а саме в п. 9.7. Договору в редакції Протоколу розбіжностей сторони передбачили лише один вид неустойки, який за своєю правовою природою є пенею.

Відтак, колегія суддів констатує, що позивач має право на стягнення з відповідача пені на підставі п. 9.7. Договору в редакції Протоколу розбіжностей в розмірі, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Стосовно вказаного позивачем періоду для нарахування пені і суми боргу за цей період колегія суддів зазначає наступне.

Період, заявлений позивачем для нарахування пені, вказано з 16.04.2024 по 13.12.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав наявність заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 309 238,82 грн., яка існувала до 30.10.2024.

Однак, як зазначено відповідачем, не заперечувалось позивачем і підтверджено матеріалами справи, відповідачем в період з 30.10.2024 по 17.12.2024 сплачено на користь позивача 29 000,00 грн., а саме:

- 30.10.2024 сплачено 6 000,00 грн.;

- 07.11.2024 сплачено 4 000,00 грн.;

- 13.11.2024 сплачено 4 000,00 грн.;

- 20.11.2024 сплачено 4 000,00 грн.;

- 27.11.2024 сплачено 4 000,00 грн.;

- 04.12.2024 сплачено 4 000,00 грн.;

- 10.12.2024 сплачено 3 00 ,00 грн.

З огляду на вказане, розрахунок позивача розміру пені (штраф), наданий разом з заявою про зміну предмету спору, є арифметично невірним.

За перерахунком суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 53 298,65 грн., і розраховується наступним чином:

- за період з 16.04.2024 по 29.10.2024: розмір боргу 309 238,82 грн., розрахунок пені у розмірі подвійної ставки НБУ складає 43 944,02 грн.;

- за період з 30.10.2024 по 06.11.2024: розмір боргу 303 238,82 грн., розрахунок пені у розмірі подвійної ставки НБУ складає 1 723,32 грн.;

- за період з 07.11.2024 по 12.11.2024: розмір боргу 299 238,82 грн., розрахунок пені у розмірі подвійної ставки НБУ складає 1 275,44 грн.;

- за період з 13.11.2024 по 19.11.2024: розмір боргу 295 238,82 грн., розрахунок пені у розмірі подвійної ставки НБУ складає 1 468,20 грн.;

- за період з 20.11.2024 по 26.11.2024: розмір боргу 291 238,82 грн., розрахунок пені у розмірі подвійної ставки НБУ складає 1 448,23 грн.;

- за період з 27.11.2024 по 03.12.2024: розмір боргу 287 238,82 грн., розрахунок пені у розмірі подвійної ставки НБУ складає 1 428,24 грн.;

- за період з 04.12.2024 по 09.12.2024: розмір боргу 283 238,82 грн., розрахунок пені у розмірі подвійної ставки НБУ складає 1 207,24 грн.;

- за період з 10.12.2024 по 13.12.2024: розмір боргу 280 238,82 грн., розрахунок пені у розмірі подвійної ставки НБУ складає 803, 96 грн.,

що загалом складає 53 298,65 грн.

Відтак, колегія суддів робить висновок, що за порушення відповідачем зобов'язання за Договором в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка у розмірі 53 298,65 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог за первісним позовом - зміні.

Стосовно вимог позивача про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем протягом періоду з 01.10.2023 по 24.01.2024 за Договором замовлено у позивача товар на загальну суму 2 082 525,04 грн.

Колегією суддів встановлено, що:

- за замовленням №УПЧМ0025352 від 09.10.2023 відповідачем було замовлено товар на суму 353 676,00 грн. Товар мав бути поставлений 11.10.2023. Проте, 11.10.2023 відповідачем було поставлено товар на суму 284 601,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1780 від 09.10.2023. Сума непоставленого товару становить 69 075,00 грн.;

- за замовленням №УПЧМ0025685 від 12.10.2023 відповідачем було замовлено товар на суму 84 408,00 грн. Товар мав бути поставлений 18.10.2023. Проте, 18.10.2023 позивачем було поставлено товар на суму 74 893,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №1846 від 17.10.2023. Сума непоставленого товару становить 9 514,80 грн.;

- за замовленням №УПЧМ0027433 від 26.10.2023 відповідачем було замовлено товар на суму 226 289,64 грн. Товар мав бути поставлений 02.11.2023. Проте, 02.11.2023 позивачем було поставлено товар на суму 97 589,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №1969 від 01.11.2023 року. Сума непоставленого товару становить 128 700,24 грн.;

- за замовленням №УПЧМ0027987 від 02.11.2023 відповідачем було замовлено товар на суму 188 997,36 грн. Товар мав бути поставлений 08.11.2023. Проте, позивачем не було поставлено товар (матеріали справи доказів зворотнього не містять). Сума непоставленого товару становить 188 997,36 грн.;

- за замовленням №УПЧМ0028963 від 16.11.2023 б відповідачем було замовлено товар на суму 225 393,96 грн. Товар мав бути поставлений 22.11.2023. Проте, позивачем зовсім не було поставлено товар. Сума непоставленого товару становить 225 393,96 грн.;

- за замовленням №УПЧМ0030328 від 23.11.2023 відповідачем було замовлено товар на суму 273 868,80 грн. Товар мав бути поставлений 29.11.2023. Проте, 29.11.2023 позивачем було поставлено товар на суму 229 656,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2156 від 27.11.2023. Сума непоставленого товару становить 44 212,80 грн.;

- за замовленням №УПЧМ0030876 від 30.11.2023 відповідачем було замовлено товар на суму 115 789,68 грн. Товар мав бути поставлений 06.12.2023. Проте, 06.12.2023 позивачем було поставлено товар на суму 104 498,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №2239 від 05.12.2023. Сума непоставленого товару становить 11 291,28 грн.;

- за замовленням №УПЧМ0000152 від 04.01.2024 відповідачем було замовлено товар на суму 92 823,60 грн. Товар мав бути поставлений 10.01.2024. Проте, позивачем не було поставлено товар (матеріали справи доказів зворотнього не містять). Сума непоставленого товару становить 92 823,60 грн.

Відтак, позивачем не поставлено товар на загальну суму 770 009,04 грн.

Як було зазначено, у зустрічному позові відповідач просив суд стягнути з позивача 313 016,71 грн., з яких 159 840,49 грн. штрафу за прострочення поставки товару (п. 9.9 Договору), 113 176,12 грн. пені за прострочення поставки товару (п. 9.8 Договору) та 40 000,00 грн. штрафу за неповідомлення постачальником про неможливість виконання замовлення (п. 9.12 Договору).

Під час розгляду справи відповідачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги розглядались з новою ціною позову за зустрічним позовом, а саме: 200 869,76 грн. (47 693,64 грн. штрафу за прострочення поставки товару (п. 9.9 Договору), 113 176,12 грн. пені за прострочення поставки товару (п. 9.8 Договору) та 40 000,00 грн. штрафу (п. 9.12 Договору).

19.05.2025 відповідач звернувся до позивача з претензією про сплату неустойки в сумі 313 016,71 грн. (159 840,49 грн. штрафу прострочення поставки товару, 113 176,12 грн. пені та 40 000,00 грн. штрафу за неповідомлення постачальником про неможливість виконання замовлення) за порушення умов Договору, проте станом на дату подання зустрічної позовної заяви відповіді на вказану претензію відповідачем не отримано, а нарахована неустойка позивачем не сплачена.

Позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції не було висловлено заперечень щодо факту погодження між сторонами вказаних відповідачем у зустрічному позові замовлень на поставку товарів, так само як і строків виконання таких замовлень, а також обсягів їх виконання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У випадку невиконання або не належного виконання постачальником п. 2.7., п. 2.9. цього Договору останній сплачу покупцю штраф у розмірі 5 000,00 грн. (п. 9.12. Договору).

Позивач зазначає про те, що, задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції безпідставно відкинув його позивача щодо притримання товару.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає таке.

Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 594 ЦК України).

За змістом положень ст. 546 ЦК України притримання є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Водночас стаття 547 ЦК України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Умови Договору не містіть положень які надають позивачу право притримати товар, а відтак його посилання на те, що він скористався таким правом колегією суддів до уваги не приймаються.

Колегія суддів констатує, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині поставки товару, а також те, що колегією суддів встановлено відсутність у позивача права на притримання непоставленого/поставленого не в повній мірі відповідачу товару, відповідач має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань штраф, пеню та звернутися за їх стягненням до суду.

Перевіривши розрахунок пені (а.с. 24 т. 2), долучений відповідачем до зустрічного позову, колегія суддів вважає його арифметично правильним, з огляду на що погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення вимоги відповідача про стягнення з позивача пені у розмірі 113 176,12 грн., рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відповідачем було заявлено до стягнення з позивача, окрім пені, додатково штраф у розмірі 47 693,64 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за прострочення поставки товару (п. 9.9 Договору) та 40 000,00 грн. штрафу (п. 9.12 Договору).

Колегією суддів встановлено, що, з урахуванням виключення, яке зазначено у п. 9.9. Договору в редакції Протоколу розбіжностей, позивачем порушено строк поставки за наступними замовленнями:

- за замовленням №УПЧМ0027433 від 26.10.2023 було замовлено товар на суму 226 289,64 грн., відповідачем було поставлено товар на суму 97 589,40 грн., матеріали справи не містять доказів поставки товару на суму 128 700,24 грн. (штраф 9 652,52 грн. = 128700,24/100*7,5);

- за замовленням №УПЧМ0027987 від 02.11.2023 було замовлено товар на суму 188 997,36 грн., матеріали справи не містять доказів поставки товару (штраф 14 174,80 грн. = 188 997,36/100*7,5);

- за замовленням №УПЧМ0028963 від 16.11.2023 було замовлено товар на суму 225 393,96 грн., матеріали справи не містять доказів поставки товару (штраф 16 904,55 грн. = 225 393,96 /100*7,5);

- за замовленням №УПЧМ0000152 від 04.01.2024 було замовлено товар на суму 92 823,60 грн., матеріали справи не містять доказів поставки товару (штраф 6 961,77 грн. = 92 823,60 /100*7,5).

Перевіривши розрахунок штрафу за прострочення поставки товару, наданий відповідачем разом з заявою про зменшення позовних вимог (а.с. 162 т. 2), колегія суддів вважає його арифметично правильним, з огляду на що погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення вимоги відповідача про стягнення з позивача штрафу у розмірі 47 693,64 грн. за порушення строків поставки товару, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відповідно до п. 2.7. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей) у разі неможливості виконання замовлення покупця постачальник зобов'язується не пізніше ніж через 16 робочих годин після отримання такого замовлення письмово по електронній пошті повідомити покупця про неможливість виконання замовлення в повному об'ємі або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання та вказати дату поставки.

Відповідно до п. 2.9. Договору у випадку зняття товару з виробництва або тимчасовій відсутності товару у постачальника на строк більше ніж 14 календарних днів постачальник зобов'язується протягом 1 робочого дня з моменту, коди він дізнався або повинен був дізнатися про таку подію, письмово повідомити покупця про даний факт. Такі дані повинні надаватися покупцю у вигляді листа-повідомлення на електронну пошту у строк не пізніше ніж за 21 календарний день.

Згідно з п. 9.12. Договору поставки у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником п. 2.7, п. 2.9 договору останній сплачує покупцю штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було не в повній мірі поставлено товар за наступними замовленнями:

- за замовленням №УПЧМ0025352 від 09.10.2023;

- за замовленням №УПЧМ0025685 від 12.10.2023;

- за замовленням №УПЧМ0027433 від 26.10.2023;

- за замовленням №УПЧМ0027987 від 02.11.2023;

- за замовленням №УПЧМ0028963 від 16.11.2023;

- за замовленням №УПЧМ0030328 від 23.11.2023;

- за замовленням №УПЧМ0030876 від 30.11.2023;

- за замовленням №УПЧМ0000152 від 04.01.2024

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог пунктів 2.7., 2.9. Договору, а також те, що у відзиві на позовну заяву позивачем не було висловлено заперечень щодо нарахування відповідачем штрафу на підставі п. 9.12., перевіривши розрахунок вказаного штрафу, колегія суддів вважає його арифметично правильним, з огляду на що погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення вимоги відповідача про стягнення з позивача штрафу у розмірі 40 000,00 грн. (5 000,00*8) на підставі п. 9.12 Договору, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимог зустрічного позову в повному обсязі, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

З огляду на зміну рішенні суду першої інстанції, відповідно, до приписів ст. 129 ГПК України, перерозподілу підлягають і судові витрати позивача за подачу первісного позову.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 підлягає зміні в частині розгляду позовних вимог за первісним позовом:

- позовні вимоги за первісним позовом задовольняються частково

- провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича на користь Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича суми основного боргу у розмірі 30 000,00 грн. закривається;

- стягненню з Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича на користь Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича підлягає основний боргу у розмірі 25 238,82 грн., 3% річних у розмірі 5 399,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 054,11 грн., пеня в розмірі 53 298,65 грн. та судовий збір у розмірі 1 949,86 грн.

- в іншій частині вимог за первісним позовом відмовляється.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 залишається без змін.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича задовольняється частково.

Враховуючи, що з загальної суми оскаржених позивачем у апеляційній скарзі позовних вимог 3 942 659,48 грн. (37 741 789,72+113 176,12+87 693,64) грн. задоволено було позовні вимоги в сумі 53 298,65 грн., які становлять суму пені, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 959,38 грн. (з урахуванням того, що апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд»,а відтак судовий збір мав бути сплачений з врахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору - примітка суду).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 змінити в частині розгляду позовних вимог за первісним позовом. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 залишити без змін.

3. Викласти п. 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/15422/24 в такій редакції:

« 3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) суму основного боргу у розмірі 25 238 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять вісім) грн.. 82 коп., 3% річних у розмірі 5 399 (п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн.. 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 16 054 (шістнадцять тисяч п'ятдесят чотири) грн.. 11 коп., пеню в розмірі 53 298 (п'ятдесят три тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 1 949 (одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 86 коп.».

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Діми Івана В'ячеславовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Россола Віталія Володимировича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 38 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 25.02.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді А.О. Мальченко

О.М. Сибіга

Попередній документ

134381946

Наступний документ

134381948

Інформація про рішення:

№ рішення:	134381947
№ справи:	910/15422/24
Дата рішення:	25.02.2026
Дата публікації:	27.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (18.03.2026)
Дата надходження:	18.03.2026
Предмет позову:	про стягнення 97 586,68 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

16.07.2025 17:10	Господарський суд міста Києва
03.09.2025 15:10	Господарський суд міста Києва
04.11.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
12.11.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
10.12.2025 12:30	Північний апеляційний господарський суд
24.12.2025 10:20	Північний апеляційний господарський суд
04.02.2026 10:20	Північний апеляційний господарський суд
25.02.2026 10:30	Північний апеляційний господарський суд