ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1548/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
Арбітражної керуючої Коваленко І.А.;
АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - адвокат Шидерова Н.С.;
Особисто боржник - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»
на постанову Господарського суду Одеської області від 02.09.2025
по справі №916/1548/23
за заявою: ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
суддя суду першої інстанції - Найфлейш В.Д.
місце винесення постанови: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст постанови складено та підписано: 16.09.2025 року
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Коваленко І.А..
Ухвалою попереднього засідання суду від 26.09.2023 зазначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів, а саме: вимоги ГУ ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 на суму 13512,60грн.; вимоги ТОВ «КРІПТОЛАБ» до ОСОБА_1 на суму 215368,00грн.; вимоги АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 на суму 1631365,20грн.
Ухвалою суду від 02.04.2024 заяву ТОВ «ФК «УКРТЕХФІНАНС» про визнання грошових вимог - задоволено частково, визнано ТОВ «ФК «УКРТЕХФІНАНС» з грошовими вимогами на суму 12622586,71грн.
27.05.2025 року Акціонерне товариство «Ощадбанк» звернулось до Господарського суду Одеської області з клопотанням про закриття провадження у справі та 01.09.2025 року з доповненнями до клопотання.
Постановою Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 в задоволенні клопотання АТ «Державний ощадний банк України» з урахуванням доповнень про закриття провадження по справі - відмовлено.
Припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Коваленко І.А.
Визнано банкрутом ОСОБА_1 .
Введено процедуру погашення боргів ОСОБА_1 .
Призначено керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Коваленко І.А..
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції зазначив, що протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, судом встановлено наявність правових підстав для припинення процедури реструктуризації боргів боржника, припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника, визнання банкрутом фізичної особи ОСОБА_1 , введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Коваленко І.А.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів у справі №916/1548/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та прийняти нове рішення про закриття провадження у справі №916/1548/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не надано оцінку доводам АТ «Ощадбанк» щодо того, що проект плану реструктуризації боргів боржника не відповідає у повній мірі вимогам ст.124 КУзПБ та те, що із запитом щодо проведення зборів кредиторів арбітражний керуючий звернулась лише 02 жовтня 2024 року, тобто через один рік та 4 місяці після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, що є порушенням ст.ст. 114, 119, 123, 126 КУзПБ, та фактично збори кредиторів були проведені 31.10.2024 року, що само по собі є самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції під час відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не було враховане те, що з заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не зазначено причину неплатоспроможності боржника перед кредиторами, не надано інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодався), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами (п.3 ч.2 ст.116 КУзПБ, п.1 ч.2 ст.124 КУзПБ).
Таким чином, на думку скаржника проект плану реструктуризації боргів боржника не відповідає у повній мірі вимогам статті 124 КУзПБ, та передбачає по своєї суті прощення (списання) більш ніж 98, 6% всієї суми заборгованості за кредитним договором.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що в деклараціях про майновий стан боржника за 2020-2022 роках та частину 2023 року не зазначено, що квартира, яка розташована за адресою, АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 .
Отже, на думку скаржника боржником надано недостовірну інформацію та не вказано про належність матері ОСОБА_3 вказаної квартири на праві користування за період 2020-2022 роки.
На зазначене, суд першої інстанції увагу не звернув.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що боржником в деклараціях про майновий стан, які були подані до Господарського суду Одеської області не було зазначено, що за донькою ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на плаві власності належить 4/100 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Наталею Михайлівною, серія та номер 115.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржник зазначає, що проживає за адресою, АДРЕСА_4 , однак справа розглядалась в Господарському суді Одеської області більше двох років та до цього часу боржник не надала суду та кредиторам інформацію щодо підстав проживання у вказаній квартирі та кому вона належить на праві власності.
Крім того, скаржник зазначає про те, що окрім того у відповідності до п.3 ч.2 ст. 116 КУзПБ в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 не зазначено про кредитора ТОВ «ФК «УКРТЕХФІНАНС» про наявну заборгованість перед кредитором та підстави виникнення боргу з відповідними документами.
Доводи інших учасників провадження у справі.
23.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
09.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 по справі №916/1548/23.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1548/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1548/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 по справі №916/1548/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
22.10.2025 матеріали справи №916/1548/23 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 по справі №916/1548/23.
Призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 по справі №916/1548/23 на 13.01.2026 о 14:00 год.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 13.01.2026 оголошено перерву до 24.02.2026 о 14:00 год.
12.02.2026 до суду надійшло клопотання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про витребування доказів, а саме: витребувати з Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірену копію актового запису про смерть ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю Боржника.
В судовому засіданні 24.02.2026 в задоволенні клопотання представника скаржника АТ «Державний ощадний банк України'в особі Одеської філії адвоката Шидерової Н.С. про витребування додаткових доказів відмовлено, оскільки це не впливає на перегляд рішення ухваленого судом першої інстанції 02.09.2025, тоді як обставина на яку посилається Банк сталася 15.11.2025 (ухвала в протокольній формі).
В судовому засіданні 24.02.2026 представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Боржника та арбітражна керуюча Коваленко І.А. заперечували щодо доводів та вимог апеляційної скарги, просили постанову Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 залишити без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закону про банкрутство).
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ «Відновлення платоспроможності фізичної особи» (стаття 113 КУзПБ).
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Таким чином, КУзПБ запроваджено «добровільне банкрутство» боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постановах від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Подібну позицію розділяє й суд апеляційної інстанції, адже за такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Як вбачається з матеріалів справи, арбітражним керуючим в межах повноважень здійснено запити та отримано наступні відповіді, відповідно до яких рухомого, нерухомого майна за боржником не зареєстровано та відповідні дозволи не видавались.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №335514140 за ОСОБА_1 на праві власності майно не зареєстровано, наявні арешти.
Арбітражним керуючим проведено інвентаризацію та встановлено наявність майна, а саме: житловий будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 134,6 кв.м. в тому числі житловою - 44,1 кв.м.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 11.05.2018р. по справі №520/48/18 визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 ) право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 134,6 кв.м. в тому числі житловою - 44,1 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 398 кв.м, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно №8546771.
Однак, як зазначено арбітражним керуючим, вказане право власності не зареєстровано, у зв'язку з наявністю обтяжень за ОСОБА_1 , що унеможливлює реєстраційні дії, а також у зв'язку з апеляційним оскарженням заочного рішення.
На момент розгляду справи 02.09.2025, забезпеченим кредитором звернуто стягнення на вказаний житловий будинок, а саме 11.06.2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. проведено реєстрацію права власності на житловий будинок садибного типу у АДРЕСА_5 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС», код 42563968.
Рішенням зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 від 31.10.2024 відхилено пропозицію схвалення запропонованого плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
Як встановлено ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
27.05.2025 АТ «Ощадбанк» надано клопотання про закриття провадження у справі та 01.09.2025 доповнення до клопотання, з посиланням на наступне.
АТ «Ощадбанк» зазначено, що боржник зазначила в деклараціях «члени сім'ї не надали інформацію» в наступних розділах: «Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім'ї з усіх джерел в Україні, у тому числі одержані (нараховані) за межами України», «Відомості про рухоме майно боржника та членів його сім'ї» (окрім зазначення транспортного засобу ОСОБА_5 ), « ОСОБА_6 у банках, готівкові кошти та інші активи, що перебувають у власності членів сім'ї боржника», «Відомості про цінні папери членів сім'ї боржника», «Відомості про цінне рухоме майно членів сім'ї боржника», «Відомості щодо нематеріальних активів членів сім'ї боржника», «Відомості про майно і кошти членів сім'ї боржника, що перебувають в інших осіб», «Відомості про майно та кошти, належні членам сім'ї боржника від інших осіб», «Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України».
П. 9 Приміток до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019р. №2627/5 «Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність» (в редакції Наказу, що діяв на момент звернення боржника до суду та заповнення декларацій) передбачено, що боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається «Член сім'ї не надав інформацію».
Тобто, ненадання членом сім'ї інформації для зазначення в деклараціях, яка боржнику невідома і яку він не може отримати з офіційних джерел, не свідчить про ухилення боржника від співпраці з кредиторами.
Крім того, АТ «Ощадбанк» зазначає, що, як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 грошові кошти на оплату авансування витрат арбітражного керуючого у справі про відкриття провадження про неплатоспроможність їй надала мати - ОСОБА_3 , яка отримала кошти за договором купівлі-продажу від 10.03.2023 за продаж своєї квартири АДРЕСА_6 , натомість, в деклараціях про майновий стан боржника за 2020-2022 р.р. та частину 2023 року не зазначено, що вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_3 . З матеріалів спадкової справи № 198/2013 до майна померлої ОСОБА_7 вбачається з заяви ОСОБА_3 від 05 квітня 2013 року та копії паспортних даних, що ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто вказана квартира належала або ОСОБА_3 або членам її сім'ї.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі- продажу від 10.03.2023 квартира належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради 23 січня 2023 року, тобто відомості про власність матері, яка виникла в 2023 році, на вказаний об'єкт нерухомого майна не могли бути відображеними у деклараціях про майновий стан боржника за 2020-2022 р.р. При цьому, право власності матері боржниці на майно виникло на підставі приватизації майна, а інформація щодо користування зазначеною квартирою до оформлення права власності не могла бути отримана боржником та арбітражним керуючим з відкритих джерел та реєстрів, тому не зазначення її в деклараціях не являється недостовірним.
Крім того, кредитором зазначено, що 10 березня 2023 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (донькою ОСОБА_1 ) укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Наталею Михайлівною, відповідно до якого ОСОБА_8 передає безоплатно у власність (дарує) ОСОБА_4 4/100 (чотири сотих) часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Так, згідно ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду (Абзац перший частини п'ятої статті 116 в редакції Закону № 2971-IX від 20.03.2023).
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2971-IX від 20.03.2023 набрав чинності 15.04.2023 року, а боржниця ОСОБА_1 звернулась до господарського суду 14.04.2023 року.
Частиною 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду) декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином, заявники, які звертались до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство до 15.04.2023 зобов'язані були надавати декларації про майновий стан за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а з 15.04.2023 - також за рік, в якому подається заява про відкриття провадження. Тому, ОСОБА_1 не повинна була декларувати інформацію за 2023 рік.
Окрім того, АТ «Ощадбанк» посилається, що з письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що мати позичила їй грошові кошти в загальному розмірі 116 000, 00 грн. для покриття витрат у справі про неплатоспроможність, однак згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснено авансування витрат арбітражного керуючого у розмірі 40 260,00 грн., а залишок 75 740,00 грн. не були витрачені ОСОБА_1 в межах справи про неплатоспроможність та вказаними коштами не було погашено частину заборгованості Боржника перед кредиторами.
З письмових пояснень Боржника вбачається, що залишок грошових коштів використовується нею для погашення поточних витрат.
Крім того, Банк просив надати відомості щодо походження грошових коштів на придбання ОСОБА_5 , 26.10.2021 транспортного засобу Toyota Camry, 2005 року випуску, надати правовстановлюючі документи, а також надати відомості щодо походження грошових коштів на обслуговування транспортного засобу. Боржником повідомлено, що її син не звітує перед нею, а у неї відсутні доходи для надання йому грошових коштів. Також сином Боржника ОСОБА_1 - Наконечним Г.О. надано пояснення у справі про неплатоспроможність, відповідно до яких він відмовляється надавати наступні дані: відомості про доходи, відомості про рухоме майно, які необхідні суду для розгляду справи про неплатоспроможність. Водночас, Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає реалізацію майна, звернення стягнення на дохід чи інше майно членів сім'ї боржника, а тому вказана інформація жодним чином не може вплинути на хід процедури неплатоспроможності боржника.
У Постанові Верховного Суду від 09.11.2021р. по справі №903/6/21 з цього приводу зазначено наступне.
«Без зазначення учасником у справі про неплатоспроможність обставин, що вказують на придбання членом сім'ї боржника майна за кошти боржника та/або проведення реєстрації цього майна на члена сім'ї саме з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами, та без дослідження і встановлення цих обставин судом на підставі наданих у справі доказів, у суду відсутні підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пункту 2 частини сьомої статті 123 КУзПБ.»
Також, зазначено, що боржник при зверненні до суду разом із заявою про відкриття провадження по справі не зазначено про відкриті банківські рахунки в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», та AT «Південний», що свідчить про його недобросовісність. З отриманої інформації по руху грошових коштів вбачається відсутність у боржника грошових коштів, які підлягають декларуванню, а боржниця пояснила, що зазначеними банківськими рахунками тривалий час не користувалась.
Водночас, підставою для закриття провадження у справі є зазначення неповної та/або недостовірної інформації боржником у декларації про майновий стан про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, однак помилкове не зазначення рахунку в заяві не свідчить про недобросовісність боржника. Це ж стосується твердження Банку щодо не зазначення боржником в заяві про відкриття провадження щодо кредитора ТОВ «ФК «Укртехфінанс» та договору іпотеки.
Також, АТ «Ощадбанк» зазначає в апеляційній скарзі, що в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржник зазначає, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , однак боржник не надала суду та кредитором інформацію щодо підстав проживання у вказаній квартирі (що підтвердила в судовому засіданні), та кому вона належить на праві власності. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 432541 42 від 23.06.2025 вбачається, що квартира належить на праві власності брату ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . У кредитора є всі підстави вважати, що на момент смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_1 проживала разом з ним, та вважається, такою, що фактично прийняла спадщину.
Однак, вказана інформацію є припущенням кредитора та не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.
Крім того, за поясненнями Боржника в суді апеляційній інстанції, спадкоємцем вказаної квартири є дружина ОСОБА_9 та його мати, спадщина станом на сьогодні не оформлена.
Також, скаржник зазначає, що в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 116 Кодексу боржником не зазначено про житловий будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 134,6 кв.м. в тому числі житловою - 44,1 кв.м., який належить їй на підставі заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 11.05.2018р.
Як вже зазначалось, вказане право власності не зареєстровано, у зв'язку з наявністю обтяжень за ОСОБА_1 , що унеможливлює реєстраційні дії, а також у зв'язку з апеляційним оскарженням заочного рішення.
Колегія суддів також не приймає заперечення Банку про неповне зазначення кредиторів в заяві про відкриття провадження та приймає з цього привожу пояснення Боржника, що про відступлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги за кредитним договором №014/0077/82/68924 від 28.12.2006 на користь ТОВ «ФК «Укртехфінанс» боржник дізналась в межах справи про банкрутство, оскільки повідомлень про зміну кредитора ОСОБА_1 не отримувала.
Згідно ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.
З матеріалів справи вбачається, що зборами кредиторів не прийнято рішення щодо обрання кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника.
Судом правомірно було призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи - ОСОБА_1 арбітражну керуючу Коваленко І.А., з огляду на те, що зборами кредиторів не прийнято рішення щодо обрання кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника. Оскільки арбітражна керуюча Коваленко І.А. виконувала повноваження керуючого реструктуризацією, заперечень щодо кандидатури арбітражного керуючого Коваленко І.А. для призначення керуючим реалізацією майна боржника не надходило.
Доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції критерію добросовісності боржника, відхиляються колегією суддів як такі, що не узгоджуються звстановленими у цій справі обставинами. Заперечуючи добросовісність боржника, скаржником не надано під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції доказів на підтвердження власних доводів.
Так, однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Колегією суддів під час розгляду справи не встановлено ознак недобросовісної поведінки боржника, як то відчуження майна, не надання плану реструктуризації, не зазначення майна, нецільове використання коштів, приховування джерела доходів, поїздки за кордон.
Тому, враховуючи неприйняття зборами кредиторів плану реструктуризації боргів боржника упродовж 120 днів, з урахуванням встановлених обставин щодо скликання таких зборів арбітражним керуючим, та відсутність активів боржника для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про можливість задоволення вимог кредиторів лише через застосування щодо боржника процедури погашення боргів фізичної особи.
Щодо вимог апеляційної скарги про закриття провадження у справі №916/1548/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Так, частиною одинадцятою статті126 Кодексу України з процедур банкрутства є диспозитивною нормою права, за якою суд має право визначитися з рішенням: або визнати боржника банкрутом і відкрити процедуру погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або закрити провадження у справі про неплатоспроможність, за умови неподання до суду погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.
Разом з цим, частиною сьомою ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Наведений перелік підстав для закриття провадження у справі є вичерпним.
Скаржником не наведено обставин щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, передбачених ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Висновки апеляційного господарського суду:
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування Постанови Господарського суду Одеської області від 25.01.2022 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана постанова Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 у справі №916/1548/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.02.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.