ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про залишення апеляційної скарги без руху
25 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1271/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Реденської Дарiни Maтвіївни
на постанову Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 (повний текст складено та підписано 15.07.2025, суддя Демешин О.А.)
у справі №916/1271/25
за заявою Фізичної особи-підприємця Ситника Олега Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс»
про банкрутство
Постановою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1271/25 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Селезньова О.В., визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс», відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс», передбачену Розділом IV Кодексу України з процедур банкрутства, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс» арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича, тощо.
02.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Реденської Дарiни Maтвіївни на вищевказану постанову Господарського суду Одеської області від 15.07.2025.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що на момент прийняття оскаржуваної постанови Реденська Дарiна Maтвіївна не була учасником справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс», та відповідно, не брала участі у судовому засіданні під час її прийняття, що об'єктивно унеможливило своєчасне її оскарження.
За твердженням апелянта, про наявність справи про банкрутство Реденській Дарiні Maтвіївні стало відомо під час розгляду справи №916/2621/24, яку ухвалою суду від 09.07.2025 передано для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи про банкрутство №916/1271/25.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 01.12.2025 вирішив прийняти до свого провадження справу № 916/2621/24 для розгляду в межах справи № 916/1271/25 та присвоїти справі № 916/1271/25(916/2621/24), справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
За твердженням скаржника, його представник звертався до суду першої інстанції з заявами про ознайомлення з матеріалами справи, однак лише 27.01.2026 представнику Реденської Дарiни Maтвіївни було надано матеріали справи для ознайомлення.
Відповідно, як зазначає апелянт лише 27.01.2026 ним було отримано копію оскаржуваної постанови.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1271/25 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Реденської Дарiни Maтвіївни на постанову Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1271/25 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
До суду апеляційної інстанції наразі надійшли матеріли справи №916/1271/25 від Господарського суду Одеської області.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи та поданими матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржувана постанова складена та підписана судом першої інстанції - 15.07.2025. Отже, останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказану постанову є 04.08.2025.
Втім, апеляційна скарга Реденської Дарiни Maтвіївни на постанову Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1271/25 була подана до Південно-західного апеляційного господарського суду лише 02.02.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Колегія суддів зауважує, що Реденська Дарiна Maтвіївна дійсно не приймала участі у даній справі та судом першої інстанції, після прийняття оскаржуваного рішення, копію останнього на адресу останньої надіслано не було.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2621/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю “ОДЕСЬКЕ СПЕЦІАЛЬНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО СПЕЦІАЛЬНИХ ВЕРСТАТІВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАРТ ТРЕЙД ПЛЮС», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, скасування реєстраційних дій та визначення розміру часток учасників товариства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 вирішено передати справу №916/2621/24 для розгляду Господарським судом Одеської області в рамках справи №916/1271/25 про банкрутство ТОВ «РЕСТАРТ ТРЕЙД ПЛЮС».
При цьому, представник ОСОБА_1 - адвокат Каба Дмитро Васильович був присутнім у судовому засіданні від 09.07.2025 під час прийняття даної ухвали про що свідчать відомості про присутніх учасників справи вказані у відповідній ухвалі.
Відтак, представник Реденської Даріни Матвіївни був достеменно обізнаний про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області справи №916/1271/25 про банкрутство ТОВ «РЕСТАРТ ТРЕЙД ПЛЮС» принаймні з 09.07.2025.
Надалі, ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 справу №916/2621/24 прийнято судом для розгляду в межах справи № 916/1271/25, присвоєно справі №916/1271/25(916/2621/24), визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
При цьому, судова колегія зауважує, що у вказаній ухвалі Господарський суд Одеської області послався на те, що постановою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 року по справі № 916/1271/25, крім іншого припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Селезньова О.В.; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс»; відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс», передбачену Розділом IV Кодексу України з процедур банкрутства; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс» арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича. Відповідне оголошення оприлюднено 15.07.2025 року за № 76629.
За приписами ч.7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Дана ухвала була доставлена до електронного кабінету представника Реденської Даріни Матвіївни адвоката Каби Дмитри Васильовича - 01.12.2025 о 17:50.
Відповідно, з 01.12.2025 апелянт був обізнаний про наявність оскаржуваної постанови.
Однак, як свідчать наявні матеріали справи, з заявою про ознайомлення з матеріалами справи №916/1271/25 представник Реденської Даріни Матвіївни звернувся до Господарського суду Одеської області лише 22.12.2025.
Як зазначає апелянт, після подання такої заяви судом першої інстанції було відмовлено у наданні справи №916/1271/25 для ознайомлення, з тих підстав, що Реденська Даріна Матвіївна не є учасником даної справи.
Втім, на підтвердження таких обставин апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів.
Також, у наявних матеріалах справи міститься заява представника Реденської Даріни Матвіївни адвоката Якових Є.В. про ознайомлення з матеріалами справи, яка датована 12.01.2026. На вказаній заяві наявна резолюція судді про надання матеріалів справи для ознайомлення від 13.01.2026 (т.2, а.с. 20).
В той же час, розписка представника апелянта на відповідній заяві свідчить про те, що останній ознайомився з матеріалами справи лише 27.01.2026.
Наведене свідчить про те, що Реденська Даріна Матвіївна щонайменше з 09.07.2025 була обізнана про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області справи №916/1271/25 про банкрутство ТОВ «РЕСТАРТ ТРЕЙД ПЛЮС», а також принаймні з ухвали Господарського суду Одеської області від 01.01.2025, яка отримана представником скаржника, останній було відомо про наявність оскаржуваної постанови від 15.07.2025.
До того ж, як вже було вказано вище, представник апелянта, неодноразово звертався до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи №916/1271/25, однак своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи представник скористався лише 27.01.2026, при цьому останній не вказує, із посиланням на належні та допустимі докази, що стало об'єктивною перешкодою у ознайомленні з матеріалами справи після того, як йому стало відомо про наявність такої справи та оскаржуваної ухвали.
Судова колегія також зазначає, що статтею 2 Закону «Про доступ до судових рішень» передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Статтею 4 Закону «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, надання загального доступу до постанови Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1271/25 було забезпечено 16.07.2025.
Вищенаведене спростовує посилання Реденської Даріни Матвіївни на те, що їй не було відомо про існування оскаржуваної постанови та про її наявність вона довідалась лише 27.01.2026, оскільки з огляду на вищенаведені докази, які містяться у наявних матеріалах справи апелянт знав про наявність такого рішенні щонайменше з 01.12.2025.
Однак, як вже було вказано вище, з апеляційною Реденська Даріна Матвіївна звернулась до суду апеляційної інстанції лише 02.02.2026, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження.
При цьому, апелянт не зазначає, із посиланням на відповідні докази, що стало об'єктивною перешкодою для звернення з апеляційною скаргою після того, як вона довідався про наявність оскаржуваної постанови.
Щодо посилання апелянта на те, що Реденська Даріна Матвіївна не була учасником справи №916/1271/25, колегія суддів зазначає таке.
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз.8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення здійснюється за процедурою, встановленою нормами ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.01.2022 у справі № 29/520-05, від 05.07.2023 у справі № 910/186/21 тощо).
Системний аналіз ст. 261 ГПК України свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України (частина перша статті 119, частини третя, четверта статті 260). Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду у застосуванні положень частини другої статті 261 ГПК України (щодо апеляційних скарг, поданих особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки), викладеній у постановах, зокрема, від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 та від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі №40/223-05, від 20.05.2024 у справі № 908/2916/20, від 21.01.2025 у справі №16/298-10/145.
Водночас Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.12.2020 у справі №521/2816/15-ц, вказав, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Відтак, саме не лише посилання на те, що апелянт не був учасником справи, не є автоматичною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні “Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.
Водночас право на поновлення строку оскарження реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку.
Таким чином, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Отже, в контексті наведеного необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та є чинним, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянт об'єктивно не був позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно надати заяву із зазначенням інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1271/25.
Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Реденської Дарiни Maтвіївни на постанову Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1271/25 залишити без руху.
Реденській Дарiні Maтвіївні усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати заяву із зазначенням інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1271/25, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Повідомити Реденській Дарiні Maтвіївні, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.