ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
25 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/726/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 (повний текст складено 15.07.2024, суддя Пінтеліна Т.Г.)
у справі № 916/726/25
за позовом Одеської міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни
про скасування реєстрації та рішень та зобов'язання звільнити земельну ділянку,
20.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/726/25.
Разом з апеляційною скаргою від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому Апелянт зазначає, що про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення йому стало відомо випадково 26.01.2026 у чат боті телеграму для місцевих жителів "Чорноморка Хелп". При цьому, Апелянт також зазначає, що він не був учасником справи, а тому суд оскаржуваного рішення на його адресу не направляв.
Дослідивши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.
Згідно із ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У даному випадку ОСОБА_1 не брав участі у даній справі, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, інтереси та обов'язки.
У постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі №925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги. На стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов'язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.
Отже, на даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано 15.07.2025, отже, кінцевим строком на подання апеляційної скарги є 04.08.2025.
Водночас, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся лише 20.02.2026, тобто із значним пропуском строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Положення ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов'язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.
Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі №904/158/20, від 20.04.2023 у cправі №9/41).
За змістом положень ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із частини першої якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.
Дослідивши обставини, зазначені в заяві про поновлення строку, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущене та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Рішення Господарського суду Одеської області ухвалено 15.07.2025, проте з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася лише 20.02.2026, тобто більше ніж через пів року, обмежуючись лише тим, що він нібито лише 26.01.2026 випадково дізнався про існування рішення у чат боті телеграму для місцевих жителів "Чорноморка Хелп". Жодних пояснень щодо неможливості раніше дізнатись про існування даної справи, заява не містить.
У пункті 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне: «Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов'язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне».
Колегія суддів зазначає, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися, в тому числі, зі змістом оскаржуваного судового рішення є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від нього дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, якщо вважає, що таке право у нього є, що в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, а також вчинення усіх можливих та залежних від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб'єктивної поведінки самого скаржника, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини, викладені в заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, не є поважними.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, і тільки пізнє ознайомлення з його текстом ще не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку, адже процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору.
З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, викладені в заяві, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими та неповажними.
Згідно з ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;
- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Лихач Наталлі Антонівни в якій просила суд:
1) скасувати реєстрацію деклараціі? про готовність об'єкта до експлуатаціі? від 06.02.2023 року № ОД101230203244 “Реконструкція рибальського будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега “Зелении? мис» причал № 133», здіи?снену Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеськоі? міськоі? ради.
2) скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства “Одеськии? науково-досліднии? та проектнии? інститут землеустрою» Шкоди Тетяни Миколаі?вни від 08.08.2017 року № 36520842 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Лихач Наталею Антонівною на рибальськии? будинок за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега “Зелении? мис» причал № 133, із одночасним закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме маи?но на цеи? об'єкт нерухомого маи?на (реєстраціи?нии? номер об'єкта нерухомого маи?на: 1321675051101).
3) зобов'язати Лихач Наталю Антонівну (реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_1 ) за власнии? рахунок звільнити самовільно заи?няту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега “Зелении? мис» причал № 133 шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - рибальського будинку, загальною площею 138,6 кв.м.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі №916/726/25 у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, Апелянт звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі № 916/726/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Одеської міської ради до ФОП Лихач Н.А. задовольнити в повному обсязі.
З огляду на викладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги складає 13626 грн, а саме: (3028 грн х 3 (вимоги немайнового характеру) = 9084 грн х 150% = 13626 грн), де 3028 грн - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік, 150% - ставка судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 13626 грн.
До вказаної апеляційної скарги доказів сплати судового збору апелянтом взагалі не додано.
Таким чином, заявником апеляційної скарги не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі. Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 18.10.2023), якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
У такому разі, заявник має надати докази направлення іншим учасникам справи копії заяви та доданих до неї документів до електронних кабінетів інших учасників (квитанції про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету Користувача ЄСІТС), а за відсутності у учасника електронного кабінету докази направлення копії заяви та доданих до неї документів у паперовій формі листом з описом вкладення.
Разом з тим, до зазначеної апеляційної скарги Апелянтом не надано доказів надсилання Одеській міській раді та ФОП Лихач Н.А. копії апеляційної скарги і доданих до неї документів.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Разом з тим, Апелянтом не надано будь-яких документів відповідно до яких можливо встановити особу підписанта.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу (ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/726/25 становить 13626 грн.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху та надати Скаржнику строк для можливості усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у передбачені законодавством строки, надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також доказів надсилання Одеській міській раді та ФОП Лихач Н.А. копії апеляційної скарги і доданих до неї документів.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що з урахуванням приписів ч.4 ст.260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Протопопова Геннадія Семеновича на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/726/25 на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без руху з наданням строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Протопопова Геннадія Семеновича на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/726/25 залишити без руху.
2. Встановити Протопопову Геннадію Семеновичу строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у передбачені законодавством строки, надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також доказів надсилання Одеській міській раді та ФОП Лихач Н.А. копії апеляційної скарги і доданих до неї документів протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити апелянту, що відповідно до п. 4 ч.1. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький