79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" лютого 2026 р. Справа №921/366/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
позивача: Анісімов Д.Д.,
відповідача: Вийванко Н.П.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" б/н від 28.10.2025 (вх. суду від 28.10.2025 № 01-05/3154/25)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 (повне рішення складено 10.10.2025, суддя Чопко Ю.О.)
у справі № 921/366/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль
про: стягнення 4 988 886,03 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" про стягнення заборгованості у загальній сумі 4 988 886,03 грн, з яких: 4 603 470,49 грн основна заборгованість за договором транспортування природного газу, 30 159,05 грн 3% річних, 310 458,22 грн пеня та 44 798,27 грн інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач не оплатив у повному обсязі вартість замовленої потужності за Договором № 1910000201 від 31.12.2019 у період січень-березень 2025 в загальному розмірі 4 603 470,49 грн. За неналежне виконанням відповідачем умов Договору транспортування природного газу в частині здійснення своєчасної оплати послуг, позивачем також нараховано 30 159,05 грн 3% річних, 310 458,22 грн пені та 44 798,27 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 4 603 470 грн 49 коп. основної заборгованості, 30 159 грн 05 коп. 3 % річних, 310 458 грн 22 коп. пені і 74 833 грн 29 коп. судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2025 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 44 798 грн. 27 коп. інфляційних втрат.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач визнав позов в частині основної заборгованості, також сума основного боргу є підтверджена рахунками на оплату замовлених (договірних) потужностей, звітом про використання замовленої потужності; актами надання послуг за відповідні газові місяці.
Щодо позовних вимог про стягнення 30 159,05 грн 3% річних, 310 458,22 грн пені та 44 798,27 грн інфляційних втрат, то суд першої інстанції дійшов висновку, що такі обґрунтовані, арифметично правильні та підлягають до задоволення.
Крім цього, місцевий господарський суд констатував, що доводи відповідача про наявність підстав для зменшення пені на 90% не відповідають засадам добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, тому у клопотання про зменшення пені відмовив повністю.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 у справі № 921/366/26 в частині відмови у зниженні загального розміру пені до 31 045,82 грн та розподілу судових витрат; ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути із Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" 31 045,82 грн пені, здійснити розподіл судових витрат.
Скаржник наголошує, що ПАТ «Тернопільміськгаз» є єдиним підприємством, яке здійснює послуги з газопостачання природного газу в місті Тернополі та Тернопільському районі, тому накладення на відповідача неспівмірно значного розміру неустойки загрожує припиненню надання послуг з газопостачання на території всієї Тернопільської області.
Апелянт звертає увагу суду, що ПАТ «Тернопільміськгаз» є на 100 % тарифним підприємством, всі роботи здійснюються оператором газорозподільної системи за рахунок коштів тарифної виручки. В той же час, витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів не предмет їх ймовірного пошкодження.
Скаржник вказує, що з огляду на особливості діяльності оператор газорозподільної системи обмежений територією власної ліцензованої території та позбавлений можливості здійснювати пошук нових клієнтів на території інших областей задля забезпечення покриття дефіциту коштів.
Крім цього, на думку апелянта, враховуючи визнання відповідачем позову у справі, то стягненню з нього на користь позивача підлягав судовий збір в розмірі 50 %, а інші 50% підлягали поверненню позивачу з Державного бюджету.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Тернопільміськгаз», а рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 у справі № 921/366/25 залишити без змін.
Позивач вважає, що відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення частини 3 статті 551 ЦК України, а також, що стягнення штрафних санкцій є неспівмірними з наслідками порушення, не відповідають засадам розумності і справедливості.
Позивач також стверджує, що здійснення господарської діяльності позивачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від роботи
газотранспортної системи України, оскільки саме з газотранспортної системи позивача надходять до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 справу № 921/366/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" б/н від 28.10.2025 (вх. суду від 28.10.2025 № 01-05/3154/25) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 у справі № 921/366/25.
Ухвалою апеляційного суду від 08.12.2024 призначено справу № 921/366/25 до розгляду у судовому засіданні на 03.02.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 відкладено розгляд справи № 921/366/25 на 24.02.2026.
У судовому засіданні 24.02.2026 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, позивач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
31.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватним акціонерним товариством "Тернопільміськгаз" було укладено договір транспортування природного газу №1910000201 (далі Договір).
За цим Договором Оператор надає Замовнику (відповідачу) послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті Оператора. Підписанням цього Договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.
Взаємодія між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється поданням Замовником повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (п. 2.8 Договору).
Згідно з п. 2.5 Договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках входу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Обов'язок щодо оплати наданих послуг також відображений у пункті 4.1 Договору.
Відповідно до пункту 3.2 Договору Оператор має право своєчасно отримувати від Замовника плату за надані послуги, стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності, в порядку, визначеному цим Договором.
Вартість замовленої та перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою наведеною в п. 8.4 Договору.
Відповідачем замовлено потужність відповідно до номінацій, а саме:
1) у січні 2025 року обсяг замовленої потужності склав 2 565,0000 тис м3;
2) у лютому 2025 року обсяг замовленої потужності склав 2 525,49000 тис м3;
3) у березні 2025 року обсяг замовленої потужності склав 2 552,85000 тис м3.
Відповідно до п. 8.4. Замовник, який є Оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта надання послуг.
У відповідності до п. 8.4. Договору позивачем було направлено в інформаційну платформу відповідачу:
1. Рахунок № 01-2025-1910000201/9990000 від 31.01.2025 на оплату замовленої (договірної) потужності за січень 2025 року на загальну суму 1 545 063,66 грн;
2. Рахунок № 02-2025-1910000201/9990000 від 28.02.2025 на оплату замовленої (договірної) потужності за лютий 2025 року на загальну суму 1 520 661,90 грн;
3. Рахунок № 03-2025-1910000201/9990000 від 31.03.2025 на оплату замовленої (договірної) потужності за березень 2025 року на загальну суму 1 537 744,930 грн.
Відповідно до п. 11.2. Договору Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.
У п. 11.3. Договору встановлено, що Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріплені печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.
На виконання вказаних умов Договору, позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг:
- акт наданих послуг від 31.01.2025 № 01-2025-191000201/9990000 за газовий місяць січень 2025;
- акт наданих послуг від 28.02.2025 № 02-2025-191000201/9990000 за газовий місяць лютий 2025;
- акт наданих послуг від 31.03.2025 № 03-2025-191000201/9990000 за газовий місяць березень 2025.
Вищезазначені акти наданих послуг підписані уповноваженим представником відповідача без зауважень та застережень.
Апеляційним судом встановлено, що у відзиві на позовну (том 1, а.с. 225) позивач визнав позовні вимоги в частині основного боргу у повному обсязі - в розмірі 4 603 470,49 грн.
Враховуючи те, що у строки встановлені п. 8.4. Договору, відповідач не оплатив на користь позивача у повному обсязі вартість замовленої потужності за січень, лютий, березень 2025 року, чим порушив умови п. 2.5., 8.4. Договору, на суму заборгованості позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Так, відповідно до поданого позивачем розрахунку, пеня за неналежне виконання відповідачем умов Договору за січень 2025 року складає 141 849, 54 грн за період з 21.02.2025 по 09.06.2025; за лютий 2025 року - 104 613,21 грн за період з 21.03.2025 по 09.06.2025; за березень 2025 року - 63 995, 47 грн за період з 22.04.2025 по 09.06.2025
Загальний розмір нарахованих 3 % річних від основного боргу: за січень 2025 року складає 13 842,08 грн за період з 21.02.2025 по 09.06.2025; за лютий 2025 року складає 10 123,86 грн за період з 21.03.2025 по 09.06.2025; за березень 2025 року - 6 193,11 грн за період з 23.04.2025 по 09.06.2025.
Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів (детальний розрахунок додано до позову) за січень 2025 року складає 34 153,63 грн; за лютий 2025 року -10 644, 63 грн.
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь у загальному розмірі 30 159,05 грн 3% річних, пеню у розмірі 310 458, 22 грн та інфляційні втрати в розмірі 44 798, 27 грн.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні позовних вимог щодо стягнення пені на 90% - до 31 045,82 грн та розподілу судових витрат.
Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
У пункті 13.5 Договору сторони погодили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно розрахунку позивача розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору за зобов'язаннями січня 2025 року складає 141 849,54 грн за період з 21.02.2025 по 09.06.2025; за зобов'язаннями лютого 2025 року складає 104 613,21 грн за період з 21.03.2025 по 06.06.2025; за зобов'язаннями березня 2025 року складає 63 995,47 грн за період з 22.04.2025 по 09.06.2025. Загальний розмір - 310 458, 22 грн.
Розглянувши поданий позивачем розрахунок суми пені, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно методологічної та арифметичної правильності такого.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК).
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною третьою статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).
Суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки у відповідності до норми статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі №910/1266/23 тощо).
Необхідно враховувати і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.
Як слідує з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідачем визнано основну суму боргу та заявлено клопотання про зменшення, зокрема, пені на 90 %.
До вказаного клопотання відповідачем долучено Звіти про фінансові результати за 2024 рік на підтвердження скрутного фінансового стану ПрАТ "Тернопільміськгаз".
Колегія суддів зазначає, що судом попередньої інстанції не було взято до уваги поведінку відповідача у цьому спорі, який у першій подані заяві по суті спору визнав основну суму боргу та заявив клопотання суду про зменшення штрафних санкцій, що сприяло процесуальній економії розгляду справи.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Апеляційний суд також зауважує, що позивач у цій справі звернувся суду з позовом більше ніж через рік після настання строку виконання зобов'язання. При цьому, матеріали справи не містять належних, допустимих доказів наявності у позивача збитків внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання.
Водночас колегія суддів враховує, що ПрАТ "Тернопільміськгаз" проводить діяльність з розподілу природного газу та відноситься до числа підприємств паливно-енергетичного комплексу критичного важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення.
Слід зазначити, що закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
Варто зауважити, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
На підставі викладеного, колегія апеляційного господарського суду, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з врахуванням розумного балансу інтересів сторін, реалізуючи свої дискреційні повноваження, вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання скаржника про зменшення пені та така підлягає зменшенню на 50 % - до 155 229,11 грн.
При цьому, суд звертає увагу апелянта, що зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Крім цього, як було зазначено вище, у відзиві на позовну (том 1, а.с. 225) позивач визнав позовні вимоги в частині основного боргу у повному обсязі - в розмірі 4 603 470,49 грн.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Колегія суддів враховує, що юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов'язки через своїх учасників (ч. 5, 6 ст. 44 ГПК України).
За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
З огляду на положення ст. 44, 56 ГПК України під час розгляду поданого стороною (чи іншою особою) клопотання, в тому числі заяви про визнання позову, суд має передусім перевірити повноваження підписанта цього клопотання та пересвідчитися, що він є особою, через яку відповідна юридична особа бере участь у справі та набуває процесуальних прав і обов'язків.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відзив на позовну заяву, у якому визнано основний борг, подано через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 , який є керівником Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" згідно з наданим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а.с. 233).
У силу статей 13, 14, 42 ГПК України, виходячи з принципу диспозитивності та змагальності у господарському судочинстві, учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, а також несуть ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не було надано оцінки поданій відповідачем заяві про визнання позову.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що суд першої інстанції присудив до стягнення з відповідача судовий збір, сплачений позивачем за подання позову у повному обсязі, то рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню і в частині розподілу судових витрат та з відповідача слід стягнути 50% судового збору, сплаченого позивачем за подання позову в частині стягнення 4 603 470,49 грн основного боргу, а решта слід повернути позивачу з державного бюджету.
Водночас суд звертає увагу, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подання позову в частині стягнення 30 159,05 грн річних, 310 458,22 пені та 44 798,27 грн інфляційних втрат (5781,23 грн судового збору) підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 частковому скасуванню.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом, оскільки судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю, позаяк таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосування судом свого права на таке зменшення.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" б/н від 28.10.2025 (вх. суду від 28.10.2025 № 01-05/3154/25) - задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 у справі № 921/366/25- скасувати в частині стягнення 155 229,11 грн пені та 34 526,03 грн судового збору.
В цій частині прийняти нове судове рішення - відмовити в позові.
Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 у справі № 921/366/25 викласти в такій редакції:
« 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", м.Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, 20 (код 21155959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44 (код 42795490) 4 603 470 (чотири мільйони шістсот три тисячі чотириста сімдесят) грн. 49 коп. основної заборгованості, 30 159 (тридцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 05 коп. три відсотки річних, 155 229 (сто п'ятдесят п'ять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 11 коп. пені і 40 307 (сорок тисяч триста сім) грн. 26 коп. судового збору.»
Доповнити резолютивну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 у справі № 921/366/25 пунктом 3 в такій редакції:
« 3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з Державного бюджету України 50% судового збору в сумі 34 526 (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять шість) грн 03 коп., сплаченого за подання позовної заяви у справі №912/366/25 згідно з платіжною інструкцією № 367823 від 17.06.2025, у зв'язку з визнанням позову відповідачем в частині основного боргу».
3. В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2025 у справі № 921/366/25 - залишити без змін.
4. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець