25 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 630/707/20
провадження № 22-ц/818/661/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Муренченко С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 25 липня 2025 року в складі судді Малихіна О.О.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права приватної власності на 1/4 частину житлового будинку.
Заочним рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено, припинено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стягнувши на її користь компенсацію в розмірі 8606,00 грн, які внесені ОСОБА_1 , на рахунок № UA208201720355299002000006674, одержувач - ТУ ДСА України у Харківській області, код 26281249, банк одержувача - ДКСУ в м. Київ; визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/4 частину житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У липні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 25 липня 2025 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення - повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Зазначила, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало на прав власності частина спірного будинку, а вона є рідною дочкою померлої та є її спадкоємицею, а отже є співвласником будинку АДРЕСА_1 та розмір її частки у майні становить частина. Вважала, що її необхідно було залучити до участі у розгляді справи в якості відповідача, оскільки заочне рішення суду від 12.05.2021 безпосередньо стосується її прав та обов'язків як співвласника майна. Посилалася на те, що у вказаному будинку вона проживає з 1959 року, а ОСОБА_1 , її сусідка, не повідомляла про наявність даної справи, судові повістки вона не отримувала. Зазначила, що вона була позбавлена можливості взяти участь у розгляді даної справи, підготувати відзив та/або пред'явити зустрічний позов, а тому її права, обов'язки щодо користування та розпорядження спірним нерухомим майном були порушені.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права приватної власності на 1/4 частину житлового будинку.
Заочним рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено, припинено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стягнувши на її користь компенсацію в розмірі 8606,00 грн, які внесені ОСОБА_1 , на рахунок № UA208201720355299002000006674, одержувач - ТУ ДСА України у Харківській області, код 26281249, банк одержувача - ДКСУ в м. Київ; визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/4 частину житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У липні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 25 липня 2025 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення - повернуто без розгляду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Положеннями частини першої статті 284 ЦПК України чітко передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Тобто персоніфікованим суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 161/21418/13-ц (провадження № 61-15982св18) від 17 червня 2020 року у справі № 450/1547/18 (провадження № 61-4507св19), від 08 лютого 2022 року у справі № 179/1354/13-ц (провадження № 61-21132св21).
Оскільки ОСОБА_3 в даній справі не є відповідачкою у справі, то вона має право оскаржувати заочне рішення суду в загальному порядку.
Виходячи з наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у даному випадку заявниці необхідно звертатися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення суду.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення заявником норм процесуального закону та незгоди з висновками суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 25 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина