Справа № 354/1329/25
Провадження № 22-ц/4808/379/26
Головуючий у 1 інстанції Єрмак Н. В.
Суддя-доповідач Девляшевський
26 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду, ухвалене головуючою суддею Єрмак Н.В. 12 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
У жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання на період навчання, в розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення 23-х років за умови продовження навчання.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що батьком позивачки є ОСОБА_2 . Батьки ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 30.09.2008. Після розірвання шлюбу позивач залишилася проживати з матір'ю. ОСОБА_1 досягла повнолітнього віку і на даний час продовжує навчатись у Карпатському національному університеті імені Василя Стефаника за спеціальністю В11 Філологія В11.- 41 Германські мови та літератури на денній контрактній формі навчання, термін навчання до 30 червня 2029 року. У зв'язку із навчанням дочка потребує матеріальної допомоги. На думку позивачки, відповідач є працездатним, проходить військову службу, отримує грошове забезпечення, а тому має можливість утримувати свою дочку на період її навчання.
Рішенням Яремчанського міського суду від 12 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць, вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважаючи його незаконним, ухваленим із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального та матеріального права. На думку апелянта, визначений судом першої інстанції розмір аліментів є необґрунтовано зменшеним. Відповідач є працездатним, проходить військову службу, отримує стабільне грошове забезпечення та має реальну можливість надавати належну матеріальну допомогу повнолітній доньці, яка продовжує навчання. Вказує, що наявність іншої дитини на утриманні не звільняє його від обов'язку забезпечувати належне утримання доньки, яка потребує допомоги у зв'язку з навчанням.
Представник ОСОБА_1 з посиланням на статті 27, 28 Конвенції ООН про права дитини, ст. 53 Конституції України, а також ст. 199-201 Сімейного кодексу України вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення на утримання дочки, яка продовжує навчання аліментів у розмірі 1/8 частини його доходу.
З огляду на викладене, просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не подав, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є повнолітньою та продовжує навчання, потребує допомоги та має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання. Тому, оцінивши матеріальне становище сторін по справі, врахувавши те, що відповідач на утриманні має малолітню дитину, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів у меншому розмірі - 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з такого.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 навчається на факультеті іноземних мов Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на освітньому рівні «Бакалавр» на 1-му році навчання за спеціальністю В11 Філологія В11.041 Германські мови та літератури (переклад включно), перша - англійська (освітня програма «Англійська мова і література та друга іноземна мова» на денній контрактній формі здобуття освіти. Зарахована на 1 рік навчання з 01 вересня 2025 року (наказ про зарахування № 642 від 11 серпня 2025 року), передбачуваний термін закінчення навчання 30 червня 2029 року.
Здобувач освіти має право на фінансову допомогу на навчання від Міністерства у справах ветеранів.
Під час вступної кампанії ОСОБА_3 подавала документи, які засвідчують її право на пільги, проте, відповідно до п. 11 розділу VIII «Спеціальні умови участі в конкурсному відборі на здобуття вищої освіти» право на прийом (переведення) на навчання за державним замовленням мають особи, які в рік вступу здобули освітній рівень, на основі якого відбувається вступ. ОСОБА_3 здобула освіту у 2024 і не могла претендувати на переведення на місця державного замовлення. Заяву на проживання в гуртожитку ОСОБА_1 не подавала. Заняття відвідує систематично. Демонструє добрі успіхи у навчанні.
Згідно договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника від 14.08.2025 загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми для здобувачів вищої освіти становить 170 800 грн: за роки навчання 2025-2026- 42700 грн; за роки навчання 2026-2027- 42700 грн.; за роки навчання 2027-2028 - 42700 грн; за роки навчання 2028-2029- 42700 грн.
Відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом, що підтверджується довідкою командира військової частини (а.с. 41).
З копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 , вбачається що 03 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.
Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 .
Згідно з виписки з рахунку ОСОБА_2 відповідачу нараховується Військовою частиною дохід.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За змістом ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц, касаційним судом роз'яснено, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 466/532/16-ц, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції адже, визначаючи належний до стягнення розмір аліментів, суд першої інстанції врахував як матеріальний стан батьків апелянта, неможливість повнолітньої дочки забезпечувати свої потреби у зв'язку із продовженням навчання, так і інші обставини, визначені частиною першою статті 182 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Доводи апеляційної скарги про спроможність відповідача сплачувати аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, у більшому розмірі, ніж визначено судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача на свою користь у розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку, не надала суду належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про існування дійсної, обґрунтованої та документально підтвердженої потреби апелянта саме у такому розмірі аліментів.
Суд першої інстанції правомірно визначив розмір аліментів, виходячи із встановлених обставин справи, матеріального стану відповідача та принципу розумності й справедливості. Обов'язок доведення потреб повнолітньої дитини у стягненні аліментів у зв'язку з продовженням навчання покладається на позивача, і у випадку ненадання таких доказів, суд не має підстав для задоволення позову у заявленому розмірі.
Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітків відповідача є необхідними для забезпечення її витрат на навчання є суб'єктивним припущенням, яке не підтверджено відповідними доказами.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо її оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні. Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду від 12 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, і у випадках, передбачених п.2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.
Суддя-доповідач В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.