Справа № 347/1119/25
Провадження № 22-ц/4808/169/26
Головуючий у 1 інстанції ДРАЧ Д. С.
Суддя-доповідач Луганська
24 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Луганської В.М.,
суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,
за участю секретаря - Кузів А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року, ухвалене в складі судді Драч Д.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 працювала перонним контролером на автобусній станції міста Косів. 04 квітня 2022 року при виконанні позивачкою службових обов'язків стався конфлікт із водієм ОСОБА_2 . Причиною стало порушення відповідачем правил стоянки автобуса на території автостанції. На вимогу позивачки звільнити проїзд, відповідач відреагував агресивно: вийшовши з транспортного засобу, наніс їй удар (штовхнув) позивачку у верхню частину грудної клітки, внаслідок чого вона впала, вдарилася головою об асфальтове покриття та втратила свідомість. Внаслідок чого її було госпіталізовано каретою швидкої медичної допомоги до Косівської ЦРЛ. Після короткочасного повернення на робоче місце стан здоров'я погіршився (повторна втрата свідомості), що призвело до тривалого стаціонарного лікування.
Позивач зазначає, що вказане правопорушення ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 було зареєстроване та внесено до ЄРДР за номером кримінального провадження: 12022091190000065 від 04.04.2022 року за ознаками передбаченими ст. 128 КК України. Згодом кримінальне провадження розглядав Косівський районний суд (справа №347/1224/22). Висновком судово-медичної експертизи №52 від 27.05.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 завдано тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, перелом потиличної кістки справа із субарахноїдальним крововиливом та забоєм головного мозку середньої ступені важкості, яка могла бути спричинена як внаслідок ударної дії твердого тупого предмета зі значною силою так і внаслідок одноразового падіння на площині та могла бути спричинена незадовго до моменту звернення за медичною допомогою та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.
За висновком Івано-Франківської міжрайонної МСЕК (рішення Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 20.12.2022 року) ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 70%; призначено II групу інвалідності безстроково(без необхідності переогляду). Позивачка була змушена проходити тривалий курс стаціонарного та амбулаторного лікування, що супроводжувалося значними майновими витратами на придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення та отримання медичних послуг.
Відповідно до медичних документів ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні: в період з 04.04.2022-19.04.2022року; з 19.05.2022-31.05.22 року; з 23.08.2022 по 01.09.2022 року; з 03.10.2022-13.10.2022 року.
Лікування супроводжувалось значними матеріальними витратами, зокрема на закупівлю необхідних медичних препаратів, вартість яких складає 27342,95 грн.
Також, додатковими витратами, які понесла позивач є кошти за придбання квитків на дорогу (проїзд) до суду, для забезпечення своєї присутності на судових засіданнях. Загальна вартість коштів, витрачених на проїзд становить приблизно 974 грн.
Внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, позивач зазнала моральних страждань, які полягають в негативних змінах в її житті, хворобі, переживаннях, тривозі, емоційній напрузі, отриманні психологічної та моральної травми. Після отриманих травм вона втратила 70 відсотків працездатності, а робота для неї була важливим елементом життя, оскільки приносила задоволення та відчуття суспільної необхідності.
При визначенні розміру моральної шкоди, позивачка просила враховувати тяжкість завданих тілесних ушкоджень здоров'ю, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу завдання ударів, психічно нервовий стан позивача, звернення за медичною допомогою та лікування, матеріальний та сімейний стан відповідача, який працює офіційно та є фізичною особою підприємцем.
Просила суд стягнути з відповідача 28 317 грн матеріальної шкоди, 1 000 000 грн моральної шкоди та 10 000 грн на професійну правничу допомогу.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 12052 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 70000 грн, 10000 грн витрат на правову допомогу.
Додатковим рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 7360, 00 грн.
Не погодившись з рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин по справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, стягнувши з ОСОБА_2 матеріальну шкоду розміром лише 12 052 грн з заявлених 28 317 грн. Суд належним чином не обґрунтував висновок щодо визначення витрат на придбання медикаментів в сумі 11 078 грн та недостатньо дослідив наявні в матеріалах справи докази.
Вказує, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, позивачка зазнала моральних страждань, які полягають в негативних змінах в її житті: хворобі, переживаннях, тривозі, емоційній напрузі, отриманні психологічної та моральної травми. Завдана шкода здоров'ю призвела до суттєвого обмеження життєдіяльності та втрати 70% працездатності, що становить значну немайнову втрату, робота для неї була важливим елементом життя, оскільки приносила задоволення та відчуття суспільної необхідності. Відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 1 000 000 грн є співмірною з тяжкістю завданої шкоди здоров'ю, оскільки після вчиненого кримінального правопорушення позивачка втратила працездатність та залишилась особою з інвалідністю довічно.Вважає стягнуту суму моральної шкоди судом першої інстанції в розмірі 70000 грн недостатньою та такою, що не еквівалентна перенесеним стражданням та душевним переживанням через нанесені ушкодження позивачці.
У відзиві ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду відповідає зібраним і перевіреним по справі доказам, які наддала позивачка, є законним і обґрунтованим. Судом враховано,що злочин скоєно з необережності, враховано його поведінку, сімейне становище, матеріальне становище, знаходження на його утриманні двох неповнолітніх дітей. Суд вірно провів підрахунки витрат на медичні препарати та визначив розмір майнової шкоди.
Не погоджується із рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу,однак рішення суду не оскаржує.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів.
У судовому засіданні ОСОБА_2 не визнав доводи апеляційної скарги, вважає, що відсутні підстави для її задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року, оскаржується в частині стягнення шкоди на придбання медикаментів та розміру моральної шкоди.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, які понесла позивачка на проїзд, пов'язані із розглядом кримінального провадження.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження додаткового рішення від 13 листопада 2025 року, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення матеріальної шкоди на придбання ліків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2024 у справі №347/1124/22, який набрав законної сили законної сили 29.07.2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України. У зв'язку з неправомірними діями відповідача позивачкою здійснювалися витрати на лікування на придбання медикаментів згідно призначень та рекомендацій лікарів на суму 11078 грн, які підлягають відшкодуванню.
Задовольняючи частково вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено факт завдання моральної шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними. З урахуванням характеру, обсягу та глибини душевних страждань, яких зазнала позивачка, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 70000 грн.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2024 у справі №347/1124/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначено покарання у виді 240 год громадських робіт. Вирок суду набрав законної сили 29.07.2024 року.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, у зв'язку з трудовим каліцтвом, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 31.01.2023 року та довідкою Івано-Франківської міжрайонної МСЕК серія 12 ААА №101415 від 20.12.2022 року. Інвалідність встановлена безстроково.
З 04.04.2022 року по 19.04.2022 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в медичному закладі з діагнозом - ЗЧМТ. Забій головного мозку середньої ступені важкості, перелом потиличної кістки справа, субарахноїдальний крововилив, судомний синдром, неврологія І гілки трійчастого нерва справа, периферична ангіопатія сітківки ОН, правобічний кохлеарний неврит, що підтверджується випискою №1552 медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Косівської ЦРЛ.
З 19.05.2022 року по 31.05.22 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом - стан після перенесеної закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середньої ступені важкості, субарахноїдального крововиливу, перелому потиличної кістки справа від 04.04.22 року у вигляді стійкого синдрому цефаглії, вестибулярний порушень, порушення функцій слуху та зору, правобічний кохлеарний неврит, периферична ангіопатія сітківки ОН, що підтверджується випискою №2337 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 .
З 23.08.2022 року по 01.09.2022 року позивачка знаходилась на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділі КНП «Кутська міська лікарня» з діагнозом - стан після перенесеної закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку середньої ступені важкості, що підтверджується З епікризу з історії хвороби №1146.
ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування в період з 03.10.2022 року по 13.10.2022 року з діагнозом - наслідки перенесеної важкої черепно-мозкової травми, забій головного мозку середнього ступеня важкості (04.04.22 року) перелому потиличної кістки справа, САК з стійким синдромом цефалії, астено-вегетативного синдрому, помірного вестибульо- атактичного синдрому з порушенням функцій статики, ходи та когнітвно функцій ВНС, правобічний кохлеарний неврит, деструкція склоподібного тіла обох очей, фонова ретинопатія і ретинальні судинні зміни, ангіопатія правого ока, ангіонейропая лівого ока, що підтверджується випискою №5171 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Позивачкою на підтвердження понесених витрат на придбання ліків надано товарні чеки.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.
Згідно роз'яснень, які містяться у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Для відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, слід встановити протиправність поведінки особи, яка спричинила матеріальну шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та матеріальною шкодою.
Судом встановлено, що вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2024 у справі №347/1124/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначено покарання у виді 240 год громадських робіт. Вирок суду набрав законної сили 29.07.2024 року.
Згідно вказаного вироку 04.04.2022 року, близько 11:00 год на території автовокзалу ТОВ «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних перевезень», за адресою: по вул. Небесної Сотні 13, м. Косів, Івано-Франківської області, між фізичною особою-підприємцем - водієм пасажирського автобусу сполучення «Косів-Хімчин» ОСОБА_2 та перонним контролером ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, у зв'язку із висловленням останньою ОСОБА_2 зауваження, щодо порушення правил пасажирських перевезень.
В подальшому, в ході даного конфлікту ОСОБА_2 , наблизившись до ОСОБА_1 , діючи з необережності, не маючи прямого умислу на спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, які він повинен, був та міг передбачити, застосовуючи фізичну силу до ОСОБА_1 , обома руками штовхнув її в ділянку грудної клітки, внаслідок чого потерпіла впала, вдарившись потиличною ділянкою голови об асфальтне покриття.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 , потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелому потиличної кістки справа із субарахноїдальним крововиливом та забоєм головного мозку середньої ступені важкості, які відповідно до висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення, та знаходиться у прямому причинному-наслідковому зв'язку із протиправними діями ОСОБА_2 , які мають характер злочинної недбалості відносно наслідків.
Своїми умисними діями, які виразились у необережному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 Кримінального кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд дійшов вірного висновку, що неправомірними діями відповідача, позивачці спричинено матеріальну шкоду.
Позивач, звертаючись до суду, посилалася на витрати на лікування, на придбання ліків вартість, яких складає 27342,95 грн.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надано медичну документацію, яка підтверджує факт проходження нею лікування у зв'язку із неправомірними діями відповідача, а також квитанції та чеки на придбання медикаментів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на придбання медикаментів підтверджується письмовими доказами на суму 11078 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 04.04.2022 року по 19.04.2022 року позивачка понесла витрати на придбання ліків згідно платіжних чеків на придбання ліків на суму 5127,5 грн, з яких: 1263, 00 грн -12.04.2022 року, 319,00 грн - 06.04.2022 року; 1719,00 грн-20.04.2022 року, 96, 00 грн - 08.04.2022 року, 145, 00 грн - 20.04.2022 року, 194, 00 грн-12.04.2022 року, 237, 00 грн - 10.04.2022 року, 6,81 грн - 05.04.2022 року, 157, 00 грн-11.04.2022 року, 316,99 грн - 13.04.2022 року, 71,50 грн - 09.04.2022 року, 65,60 грн -19.04.2022 року,101,10 грн - 12.04.202 року.
За період з 19.05.2022 року - 31.05.2022 року позивачка понесла витрати на лікування згідно платіжних чеків на суму 2587,53 грн, а саме: 648,50 грн - 19.05.2022 року, 370,50 грн -25.05.2022 року, 303,70 грн - 24.05.2022 року, 304,20 грн - 24.05.2022 року,96, 00 грн -27.05.2022 року, 396,60 грн - 21.05.2022 року, 365,33 грн-11.05.2022 року,102,70 грн -30.05.2022 року.
За період з 03.10.2022 року по 13.10.2022 року позивачка понесла витрати на лікування для придбання ліків згідно наданих чеків на суму 1794,64 грн, з яких: 545,65 грн - 05.10.2022 року, 258,50 грн - 07.10.2022 року, 990,49 грн - 21.10.2022 року.
За період з 23.08.2022 року по 01.09.2022 року позивачка понесла витрати на лікування згідно наданих чеків у розмірі 2605,07 грн, з яких: 530,00 грн - 23.08.2022 року, 351, 00 грн-24.08.2022 року, 209, 00 грн - 25.08.2022 року, 360, 00 грн - 26.08.2022 року, 705, 00 грн-27.08.2022 року, 296,07 грн - 28.08.2022 року,154, 00 грн - 01.09.2022 року.
Загальна сума підтверджених витрат на лікування, у зв'язку з проходженням лікування позивачки у вказаний період складає - 12114,74 грн.
Суд першої інстанції не перевірив надані товарні чеки про придбання ліків та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача витрат на лікування у сумі 11078 грн, доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про понесення витрат на придбання ліків у розмірі 27342, 95 грн, оскільки інші чеки про придбання ліків у період 2023,2024 років не підтверджено призначенням лікаря та не надано доказів, що придбання ліків зазначених у чеках є наслідком неправомірних дій відповідача. Крім того, частина доданих до матеріалів справи розрахункових чеків є нечитабельними, що унеможливлює встановиту дату придбання, найменування медичних препаратів, суму коштів.
Відтак, з врахуванням наданих доказів, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 13088,74 грн, з яких витрати на лікування - 12114,74 грн, 974 грн - витрати на проїзд, пов'язані з розглядом кримінального провадження.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо стягнення моральної шкоди, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У справі, яка переглядається, суд дійшов вірного висновку, що позивачем доведено факт заподіяння відповідачем їй моральної шкоди.
Разом з тим, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, а тому принцип еквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванні моральної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента.
Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди колегія суддів враховує перебування позивачки на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, характер неправомірних дій відповідача, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), глибину душевних та психічних страждань позивачки, тяжкості отриманих позивачкою ушкоджень, в результаті яких ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, враховуючи при цьому вимоги розумності і справедливості вважає за необхідне збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 70000, 00 грн до 100 000, 00 грн.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди слід змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 13088,74 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Що стосується стягнення судових витрат по сплаті судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З позовом позивачка звернулась в 2025 році, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня становить 3028 грн.
Згідно з п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою: 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги, яка подана фізичною особою на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судовий збір за подання позовної заяви підлягав сплаті у розмірі 10 283, 17 грн (1 028 317/100). Судовий збір за подання апеляційної скарги складає 15 424,8 грн (10 283,17х1,5). Позовну заяву ОСОБА_1 та апеляційну скаргу задоволено на 11%, тому з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1131,14 грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 1696,72 грн. Таким чином з ОСОБА_2 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 2827,86 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 матеріальну шкоду у розмірі 13088,74 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у дохід держави судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 2827,86 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2026 року.
Судді: В.М. Луганська
В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева