Справа № 2-1724/08
Провадження № 6/727/27/26
26 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі :
Головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Бружа-Гуцалюк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Степанової Марини Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи,-
Державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Степанова М.В. звернулась до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 .
Посилається на те, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться зведене виконавче провадження №66803598 з виконання виконавчого листа №2-1724/2008 виданого 18.06.2021 Шевченківським районним судом м. Чернівці, про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZZZ473692 від 17.04.2006 року в сумі 53741 грн. 02 коп. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОТ»; виконавчого листа №725/4393/21 від 03.02.2022 виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці, про стягнення заборгованості за кредитним договором № СVNMA00000916 від 04.12.2006 року в розмірі 125824 грн. 91 коп. (3 % річних від простроченої суми) на користь АТ КБ "ПриватБанк"; постанови УПП в Рівненській області № 857440 від 19.11.2020 про стягнення штрафу в розмірі 850 грн.; постанови УПП в Житомирській області №016850 від 22.05.2019 року про стягнення штрафу в розмірі 510 грн.; постанови ГУНП Чернівецьке РУП ВП №5 №872036 від 11.03.2021 року про стягнення штрафу в розмірі 510 грн.; постанови УПП в Хмельницькій області №1293083 від 04.07.2019 року про стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.; постанови УПП в Хмельницькій області №1936790 від 04.01.2020 року про стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.; постанови УПП в Чернівецькій області № 5807288 від 26.07.2021 року про стягнення штрафу в розмірі 680 грн.; постанови УПП в Чернівецькій області № 4686282 від 26.07.2021 року про стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.; постанови УПП в Тернопільській області № 5098806 від 02.12.2021 року про стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.
За вказаними виконавчими документами боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином України.
Вказує, що виконавчий документ на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Посилається на те, що під час виконання проваджень виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити - нерухоме майно належне боржнику на праві власності відсутнє.
Виконавцем 24.02.2023 року та 25.11.2025 на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішень суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належать на праві власності транспортні засоби: CHEVROLET НОМЕР_2 модель: AVEO, категорія: легковий, колір: сірий, рік виробництва: 2006. CHEVROLET НОМЕР_3 модель: AVEO, категорія: легковий, колір: сірий, рік виробництва: 2006. Державним виконавцем 16.08.2021, 29.10.2021, 28.01.2026 винесено постанову про розшук майна боржника, однак заходи примусового виконання результатів не дали.
Державним виконавцем неодноразово здійснювалися заходи, спрямовані на встановлення майнового стану та джерел доходів боржника, а саме направлялися запити до органів Державної податкової служби України та до Пенсійного фонду України. Згідно з відповідями Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України боржник офіційно не працевлаштований, доходи не декларує, відомості про отримання будь-яких офіційних доходів відсутні.
З метою перевірки місця проживання боржника державним виконавцем було здійснено вихід за адресою проживання боржника, за результатами якого складено відповідний акт.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України 02.02.2026 повідомлено про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон ( НОМЕР_4 ) та неодноразово перетинав державний кордон України.
Вказує, що судові рішення до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від їх виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення суду за рахунок належного йому майна і доходів.
Посилаючись на норми законодавства, просить суд тимчасово обмежити в праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно зведеного виконавчого провадження №66803598.
Сторони по виконавчому провадженню в судове засідання не викликались у відповідності до вимог ч.4 ст.441 ЦПК України.
Державний виконавець в судове засідання повторно не з'явився, однак подав заяву про розгляд подання без його участі.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом, належними доказами по справі встановлено, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться зведене виконавче провадження №66803598.
05.08.2021 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Яковлєвою Є.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66398133 з виконання виконавчого листа №2-1724/2008 виданого 18.06.2021 Шевченківським районним судом м. Чернівці, про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZZZ473692 від 17.04.2006 року в сумі 53741 грн. 02 коп. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОТ».
14.06.2021 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Яковлєвою-Місько Є.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69227320 з виконання виконавчого листа №725/4393/21 від 03.02.2022. виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці, про стягнення заборгованості за кредитним договором № СVNMA00000916 від 04.12.2006 року в розмірі 125824 грн. 91 коп. (3 % річних від простроченої суми) на користь АТ КБ "ПриватБанк".
25.01.2022 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Яковлєвою-Місько Є.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68362989 з виконання постанови УПП в Рівненській області № 857440 від 19.11.2020 про стягнення штрафу в розмірі 850 грн.
27.10.2021 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Яковлєвою Є.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67295253 з виконання постанови УПП в Житомирській області №016850 від 22.05.2019 року про стягнення штрафу в розмірі 510 грн.
18.08.2021 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Яковлєвою Є.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67295253 з виконання постанови ГУНП Чернівецького РУП ВП №5 №872036 від 11.03.2021 року про стягнення штрафу в розмірі 510 грн.
28.10.2021 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Горюком В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67297147 з виконання постанови УПП в Хмельницькій області №1293083 від 04.07.2019 року про стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.
27.10.2021 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Яковлєвою Є.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67297430 з виконання постанови УПП в Хмельницькій області №1936790 від 04.01.2020 року про стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.
03.04.2023 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горюком В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71449601 з виконання постанови УПП в Чернівецькій області № 5807288 від 26.07.2021 року про стягнення штрафу в розмірі 680 грн.
02.05.2022 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Горюком В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68909278 з виконання постанови УПП в Чернівецькій області № 4686282 від 26.07.2021 року про стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.
16.02.2022 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Яковлєвою-Місько Є.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68592199 з виконання постанови УПП в Тернопільській області № 5098806 від 02.12.2021 року про стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.
Також, як вбачається з матеріалів подання, згідно інформації Пенсійного фонду України про особу боржника, наданої на запити державного виконавця, останній не отримує пенсію. Згідно відповіді Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржником - інформація щодо суми доходів задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи стосовно боржника - в Державному реєстрі відсутня.
Згідно відповіді МВС України боржнику належать на праві власності транспортні засоби: CHEVROLET НОМЕР_2 модель: AVEO, категорія: легковий, колір: сірий, рік виробництва: 2006; CHEVROLET НОМЕР_3 модель: AVEO, категорія: легковий, колір: сірий, рік виробництва: 2006. 16.08.2021 року, 29.10.2021 року, 28.01.2026 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 , однак, як стверджується в поданні державним виконавцем, заходи примусового виконання результатів не дали.
Разом з тим, матеріали подання не містять відомостей про вжиття виконавцем примусових за заходів щодо пошуку майна боржника, в тому числі і вищевказаних автомобілів.
Згідно з відповіді Державної міграційної служби України Ширшиков А.І. документований паспортами України для виїзду за кордон серія НОМЕР_5 , та перетинав кордон в 2021 році.
24.02.2023 року та 25.11.2025 року державним виконавцем за адресою місця проживання ОСОБА_1 був направлений виклик державного виконавця з вимогою з'явитися до виконавця та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, а також надати достовірні відомості про доходи та місце роботи.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин (правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 331/8536/17-ц, провадження № 61-6899св19).
В матеріалах справи та виконавчого провадження, доданих державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Степановою М.В. до подання, відсутні об'єктивні дані про те, що громадянин ОСОБА_1 свідомо не виконує зобов'язання. А також доказів про реальну можливість боржника виконати зазначене рішення матеріали подання не містять.
Згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли у нього є всі реальні можливості виконати цей обов'язок (наприклад, наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Згідно з ч.ч.2, 4 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Отже, передбачені законом юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути установлені судом не за наявність факту невиконання зобов'язання, установленого рішенням суду, а за ухилення від його виконання.
Застосування визначених ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації всіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого майнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Відмовляючи в задоволенні подання, суд виходить з того, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє відділ ДВС правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Особа, що має невиконані зобов'язання, не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.
При цьому, суд не приймає до уваги наданий державним виконавцем акт від 12 січня 2026 року о 16.10 год., в якому зазначено, що виходом за адресою, вказаною у виконавчому листі за місцем проживання боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 дверей квартири ніхто не відчиняє, ознак постійного місця проживання за даною адресою не виявлено, оскільки можливо це був робочий час з 09-00 год. по 18-00 год., що і може бути причиною відсутності боржника у вказаному помешканні.
Разом з цим, доказів того, що виконавцем здійснювалася повторна перевірка за останнім відомим місцем проживання боржника ОСОБА_1 в період з 2021 року по 2026 рік, суду не надано.
При цьому, наявність лише двох поштових відправлень на адресу боржника, яке одне з яких повернуто за зворотною адресою з відміткою за закінченням терміну зберігання, а друге без жодної відмітки, не може, на думку суду, свідчити про свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього зобов'язань.
За наведених обставин, долучені до подання письмові матеріали - факту умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання виконавчих документів не підтверджують; відсутні належні докази, що боржник в будь-який спосіб отримував кореспонденцію від виконавця, в тому числі постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик про з'явлення для надання пояснень; відсутні достовірні відомості про доходи та місце роботи у відповідності до вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»; а також відсутні дані стосовно того, що боржник уникав виклику чи навмисно не виконував вимоги виконавця, приховував майно, змінив місце проживання чи роботи з метою ухилення від виконання виконавчих проваджень.
Оскільки, відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.
Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання.
В даному випадку державний виконавець мав навести, в чому саме полягає факт ухилення боржника від виконання рішення, так як сам по собі факт наявності виконавчих проваджень та вчинення певних виконавчих дій не можуть бути належною підставою обмеження права боржника у виїзді за межі України.
На підставі викладеного, слід прийти до висновку, що з матеріалів, долучених до подання, не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду громадянина ОСОБА_1 за межі України, оскільки подання обґрунтовується лише на обставинах перебування останнього у статусі боржника.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
На основі всебічно з'ясованих обставин, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст.33, 124 Конституції України, ст.313 ЦК України, ст.ст.12, 13, 18, 81, 259-261, 441, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Степанової Марини Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.