справа № 399/385/25
провадження № 1-кп/399/21/2026
18 лютого 2026 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025121070000078 від 06.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357, ч.ч. 1, 2 ст. 361 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,
встановив:
До суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченим за участі захисника обвинуваченого.
Потерпілий не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. У раніше поданій заяві просив засідання проводити без його участі та вирішити про покарання відповідно до закону. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мав.
Прокурор в судовому засіданні вважав за можливе затвердження угоди. 03.10.2025 прокурор ОСОБА_6 на запитання суду щодо кваліфікації кримінального правопорушення з кваліфікаційною ознакою повторно зазначив, що 05.02.2025 о 14:25 це був перший факт вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, а наступного дня 06.02.2025 наступний епізод, тому вважали, що в діях обвинуваченого наявна повторність діяння, а не продовжуваний злочин.
Захисник та обвинувачений вважали за можливе затвердження угоди про визнання винуватості. Обвинувачений повідомив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, вину у пред'явленому правопорушенні визнав та зазначив, що викрав у потерпілого картку, оскільки потрібні були гроші. Мав умисел на взяття грошей в борг, а потім віддати потерпілому, що він і зробив. Потерпілий сам йому говорив, що на картці наявні гроші, пін код був при карточці на папірцеві. Багаторазово знімав гроші у різні дні, оскільки банк не видавав одноразово необхідну суму в розмірі 53 тис. грн. А якщо б банкомат видав необхідну йому суму одноразово, то він би наступні разі не ходив знімати, оскільки метою було зняття певної суми одноразово. Тобто, умислу на багаторазове зняття грошей з картки не було.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, заслухавши обвинуваченого щодо фактичних обставин вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, зміст яких викладений в угоді про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що в її затвердженні необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.
Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 474 КПК України, встановлено якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.474 КПК України, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє, зокрема, характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим.
На виконання вимог ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цьогоКодексу та/або закону; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Зі змісту угоди про визнання винуватості від 22.04.2025 судом встановлено, що за епізодом від 05 лютого 2026 року ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 КК України - привласнення офіційного документу вчинене з корисливих мотивів; викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України; несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) мереж, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 361 КК України.
За епізодами від 06 лютого 2025 року близько 10 години 15 хвилин, 06 лютого 2025 року близько 12 години 25 хвилин, 06 лютого 2025 року близько 13 години 03 хвилин, 07 лютого 2025 року близько 09 години 13 хвилин, 07.02.2025 о 10 годині 56 хвилин, 07.02.2025 о 13 годині 28 хвилин, 12.02.2025 о 08 годині 50 хвилин, 12.02.2025 о 10 годині 18 хвилин, 12.02.2025 о 12 годині 09 хвилин, 12.02.2025 о 14 годині 25 хвилин, 12.02.2025 о 15 годині 05 хвилин, 12.02.2025 о 16 годині 02 хвилини, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України - викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України та несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) мереж, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 361 КК України.
За кожним із наведених епізодів щодо повторності вчинення кримінальних правопорушень сторона обвинувачення зазначала про наявність умислу на вчинення інкримінованих правопорушень.
За правилами ч.1, ч.2 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.
Тобто, згідно з ч. 2 ст. 32 КК України не є повторністю продовжуваний злочин - злочин, що складається із двох чи більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які є реалізацією єдиного злочинного наміру винної особи. Продовжуваний злочин починається вчиненням першого і закінчується вчиненням останнього із тотожних злочинних діянь, які складають цей злочин.
Продовжуваний злочин зовні схожий на повторність тотожних злочинів тому, що також складається з кількох тотожних діянь. Але між ними є суттєві відмінності. Так, при продовжуваному злочині особа має єдиний злочинний намір, що охоплює заздалегідь поставлену загальну мету і єдиний умисел, об'єднує вчинені нею всі тотожні діяння, вчиненні діяння щодо одного й того ж предмета злочину, без значного розриву у часі.
Єдиний кримінально протиправний намір (умисел) - це спрямованість волі особи на досягнення єдиної злочинної мети, яка реалізується шляхом вчинення однієї або кількох дій, об'єднаних спільним задумом. Він охоплює усвідомлення суспільно небезпечного характеру діяння, передбачення наслідків та бажання їх настання для досягнення цілі.
Єдиний злочинний намір об'єднує злочинні діяння при вчиненні продовжуваного злочину, як особливий вид умисної форми вини, має місце тоді, коли винний, за наявності загальних ознак умислу, реалізовує свій задум, розраховуючи вчинити у різний час не одне, а декілька (два чи більше) тотожних за своїми ознаками злочинних діянь, спрямованих на досягнення загального результату. Єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, як правило, виникає у. винного ще до вчинення першого із діянь, які складають продовжуваний злочин. Водночас він може виникнути і в процесі вчинення першого діяння.
Наявність ознак продовжуваного злочину з точки зору кваліфікації діяння означає, що воно розглядається як один злочин, а не як повторність злочинів.
Із пояснень обвинуваченого судом встановлено, що багаторазове зняття ним з картки потерпілого через банкомат грошей пов'язане одним єдиним умислом, а саме потребою у грошах в сумі 53 тис. грн, яку банкомат не видав однією сумою, тому обвинувачений і знімав її частинами. Знімаючи гроші після 05.02.2025 у обвинуваченого не виникало нового умислу на крадіжку коштів, а він продовжив єдиний умисел, досягнення однієї мети - зняття необхідної суми.
У ст. 35 КК України передбачені правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву кримінальних правопорушень, зокрема, повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що правова кваліфікація кримінальних правопорушень, що зазначена в угоді, не відповідає вимогам КК України щодо повторності кримінальним правопорушень. Фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про вчинення обвинуваченим продовжуваного кримінального правопорушення, а не повторного.
Таким чином під час підготовчого судового засідання судом безпосередньо встановлено, що ОСОБА_3 невірно розуміє характер обвинувачення, за яким він визнає себе винним.
Затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості у такому випадку призведе до порушення права обвинуваченого на захист та обмежить його право відповідно до кримінального процесуального закону на перегляд рішення суду в апеляційному та касаційному порядку.
Відповідно до абз.8 ч.7 ст. 474 КК України у разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Учасники судового провадження вважали за можливе продовжувати провадження в загальному порядку у разі відмови суду в затвердженні угоди.
З огляду на зазначене, за результатами виконання судом вимог ч. 4 ст. 474 КПК України, суд доходить висновку про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості, оскільки стороною обвинувачення допущена неправильна правова кваліфікація кримінальних правопорушень, що виключає наявність фактичних правових підстав для визнання винуватості, умови угоди суперечать вимогам КК України.
Та, враховуючи те, що угода укладена на стадії досудового розслідування, сторони кримінального провадження згодні на продовження кримінального провадження в загальному порядку, суд вважає за можливе продовжити підготовче судове засідання в загальному порядку.
На підставі викледено, керуючись ст.ст. 314, 474 КПК України -
постановив:
відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості від 22.04.2025 укладеної між прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 .
Продовжити підготовче судове засідання в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Онуфріївського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1