Справа № 404/1075/25
Номер провадження 1-кп/404/46/25
26 лютого 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР за № 12024120000000829 від 29.07.2024 року, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровограда Кіровоградської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, не маючої на утриманні дітей та осіб похилого віку, працюючої керівником гуртка Шевченківського сільського будинку культури - філії КЗ Центрального Соколівського сільського будинку культури Соколівської сільської ради, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.07.2024 в світлу пору доби здійснювала рух на технічно-справному транспортному засобі «Fiat Тіро», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить останній, та рухалася з боку вул. Яновського у напрямку вул. Героїв Рятувальників в м. Кропивницькому Кіровоградської області. Здійснюючи рух в межах населеного пункту по вул. Академіка Тамма, водій ОСОБА_3 проявила власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушила вимоги п.п. 1.5, 2.3. (б, д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України, п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за... технічнім станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.
Під час подальшого руху, на вищевказаному транспортному засобі, близько о 10 год. 20 хв. водій ОСОБА_3 рухаючись ділянкою дороги з необмежною видимістю нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками п. 5.38.1 ПДР України (п. 5.38.1 «пішохідний перехід»), порушуючи вимоги п. 18.1 ПДР України (п. 18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека), не впевнилася у відсутності пішоходів на пішохідному переході, яким може бути створена небезпека для руху.
Таким чином, маючи об'єктивну можливість виявити перешкоду для руху, водій ОСОБА_3 не відреагувала на зміну дорожньої обстановки, яка полягала у виході пішохода на проїзну частину дороги, та не вжила жодних заходів для зменшення швидкості керованого нею транспортного засобу, чим грубо порушила вимоги п.п. 12.1 та 12.3 ПДР України (п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди), у результаті чого в межах пішохідного переходу, що на перехресті вул. Академіка Тамма та вул. Волкова в м. Кропивницькому, допустила наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював рух справа-наліво відносно напрямку руху транспортного засобу.
Тобто, свідоме порушення водієм ОСОБА_3 вищезазначених вимог ПДР України, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, у результаті якої пішохід ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи № 888 від 25.11.2024 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: а) тяжкої краніофасціальної травми: множинних переломів лицевого скелету з переходом на основу черепа: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, перелому кісток основи черепа в передній та середній черепній ямці, забій головного мозку тяжкого ступеню; пневмоцефалія, субарахноїдальний крововилив в лівій скроневій ділянці; б) перелому тіла лопатки зліва без зміщення; в) перелому лівого крила крижової кістки; внутрішньо-суглобового перелому верхньої гілки лобкової кістки зліва, перелому гілки сідничної кістки зліва; г) закритого багатоуламкового перелому кісток лівої гомілки, рани лівої гомілки; д) двобічного перелому нижньої щелепи: суглобового відростку зліва без зміщення та тіла щелепи справа зі зміщенням, множинних різано-рваних ран обличчя, лоба, гематом обличчя; множинних саден тулуба. Дані тілесні ушкодження у сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя.
Вищевказані тілесні ушкодження у сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнала повністю та показала суду, що 29.07.2024 в світлу пору доби здійснювала рух на технічно-справному транспортному засобі «Fiat Тіро», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить їй на праві приватної власності, та рухалася з боку вул. Яновського у напрямку вул. Героїв Рятувальників в м. Кропивницькому Кіровоградської області. Здійснюючи рух в межах населеного пункту по вул. Академіка Тамма, вона проявила власну необережність та недбалість наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, а саме не вжила жодних заходів для зменшення швидкості керованого нею транспортного засобу, у результаті чого допустила наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював рух справа-наліво відносно напрямку руху транспортного засобу, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
У вчиненому щиро кається, повністю визнає усі обставини злочину, вказані в її обвинуваченні, просить суворо не карати. Цивільний позов заявлений ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу визнала частково.
Обвинуваченій ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини справи. Як показала ОСОБА_3 у судовому засіданні дає покази правдиво та добровільно, оскільки повністю визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення. У зв'язку з цим після роз'яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у справі суд обмежився допитом обвинуваченої ОСОБА_3 , допитом потерпілого ОСОБА_5 в частині заявлених ним позовних вимог та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які стосуються заявленого потерпілим ОСОБА_5 цивільного позову та характеризують особу обвинуваченого, так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності його позиції, а також усі учасники судового провадження згодні та не оспорюють обставини вчинення кримінального правопорушення та його кваліфікацію, вказані в обвинувальному акті.
Крім, повного визнання вини обвинуваченою ОСОБА_3 , її вина у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:
Показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні в частині заявленого цивільного позову суду надав показання, що повністю підтримує цивільний позов, посилаючись на обставини викладені в ньому.
Таким чином, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.
У зв'язку з цим суд, розглядаючи справу в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки вона вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинила злочин, віднесений до категорії тяжких.
Як особа ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, осудна, заміжня, працюючої керівником гуртка Шевченківського сільського будинку культури - філії КЗ Центрального Соколівського сільського будинку культури Соколівської сільської ради, на обліках у лікарнях не перебуває, раніше не судима.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає те, що вона щиро розкаялася, повністю визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення та добровільно відшкодувала завдані збитки.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої, відсутні.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Із врахуванням всіх обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка вчинила неумисний закінчений тяжкий злочин, суд вважає за необхідне призначити їй покарання у межах санкції за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі без застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, однак, враховуючи те, що ОСОБА_3 раніше не судима, характеризується позитивно, заміжня, а також поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, зокрема те, що вона усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки щиро розкаялася, повністю визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення, надала допомогу потерпілому одразу після події, що підтвердила в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 , частково добровільно відшкодувала завдані збитки потерпілому, запевнила суд, що виправиться, вибачилася перед потерпілим, суд приходить до висновку про можливість її виправлення без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, що відповідатиме тяжкості злочину та особі обвинуваченої, буде необхідним для виправлення останньої та попередження вчинення нею нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Заявлений потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 300000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2660000 грн. 00 коп. моральної шкоди та 40000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, який обвинувачена визнала частково, суд визнає таким, що підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи вище викладене та зважаючи на долучені в ході судового розгляду до матеріалів справи копії квитанцій (т. 2 а.п. 90-96), що підтверджується понесені потерпілим матеріальні збитки, а тому суд визнає обґрунтованими і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_5 в повному обсязі.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги роз'яснення, надані в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими розмір відшкодування визначається судом залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин, до яких віднесено: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, який залежить від часу і зусиль, необхідних для відновлення первинного стану.
Аналізуючи доводи потерпілого, викладені у позовній заяві, суд враховує, що останнім відповідно до ст. 60 ЦПК України, за правилами якої здійснюється розгляд цивільного позову, не мотивовано, з чого він виходив оцінюючи завдану йому моральну шкоду в розмірі 2660000 грн. Разом з тим, суд враховує характер вчиненого злочину, глибину фізичних та моральних страждань потерпілого, ступінь винуватості обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, вимоги розумності та справедливості, а тому вважає, що заявлені потерпілим позовні вимоги в частині відшкодування завданої йому моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 100000 грн.
Також суд звертає увагу на те, що потерпілим для підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви не долучено документів, які підвереджували б сплачені потерпілим в розмірі 40000 грн. 00 коп. витрати за надання правової допомоги, у зв'язку з чим суд визнає зазначену вимогу не обґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати у справі за проведення судових експертиз у розмірі 10223 грн. 28 коп. відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню із ОСОБА_3 на користь держави.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на засуджену обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 10223 грн. 28 коп.
Цивільний позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 300000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
В решті заявлених вимог відмовити.
Речовий доказ: автомобіль «Fiat Тіро», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання обвинуваченій ОСОБА_3 , залишити останній, як власнику.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1