Справа № 350/1711/25
Номер провадження 2/350/155/2026
25 лютого 2026 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
Стислий виклад позицій сторін:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором кредиту № 71676779 від 26.06.2025 у розмірі 20 622,00 грн, а також судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 71676779 в електронній формі із застосуванням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Договір укладений шляхом приєднання відповідачки до його умов та підтверджений одноразовим ідентифікатором, що, на переконання позивача, відповідає вимогам чинного законодавства щодо письмової (електронної) форми правочину.
Відповідно до умов договору № 71676779 кредитодавець надав відповідачці грошові кошти у визначеному розмірі, а остання зобов'язалася повернути суму кредиту, сплатити комісію, проценти та інші передбачені договором платежі у строки, встановлені договором. Заборгованість відповідачки за договором кредиту № 71676779 від 26.06.2025 становить 20 622,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 182,00 грн - заборгованість за комісією; 13 440,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою;0 грн - заборгованість за процентами;0 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.
Позивач також зазначив, що 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до якого до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором кредиту № 71676779 від 26.06.2025. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" вимушене звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором.
Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує. В зв'язку з наведеним, просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором.
09.12.2025 представник відповідачки - адвокат Рясний В.Д. подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив повністю та просив відмовити у його задоволенні.
У відзиві представник відповідачки вказав на безпідставність нарахування та заявлення до стягнення пені/неустойки у розмірі 13 440,00 грн. З посиланням на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 2120-IX від 15.03.2022) зазначено, що у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором. У зв'язку з цим сторона відповідача вважала вимогу про стягнення штрафних санкцій такою, що суперечить чинному законодавству.
Крім того, у відзиві ставилася під сумнів наявність належних і допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачці. Представник відповідача зазначав, що подані позивачем документи не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містять необхідних реквізитів та не підтверджують факту зарахування коштів саме на рахунок відповідачки. Наголошувалося на відсутності виписок з рахунку, меморіальних ордерів або інших документів, які б підтверджували здійснення господарської операції з видачі кредиту.
Сторона відповідача також зазначала, що розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та сам по собі не доводить факту отримання кредитних коштів і їх використання відповідачкою. З посиланням на практику Верховного Суду вказувалося, що саме на кредитора покладається обов'язок доведення факту надання кредиту та розміру заборгованості належними доказами.
Окремо у відзиві містилися заперечення проти вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. Представник відповідачки вважав заявлений розмір витрат завищеним, таким, що не відповідає складності справи, та наполягав на необхідності перевірки їх реальності й розумності з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
16.12.2025 позивачем подано відповідь на відзив.
16.12.2025, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, якою відмовився від стягнення пені/неустойки у розмірі 13 440,00 грн та просив стягнути 7182,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основний борг та 182,00 грн - комісія. Вказано, що доводи відзиву щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій були враховані позивачем шляхом зменшення позовних вимог.
Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.11.2025 відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у судове засідання не прибули.
З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, достатність поданих сторонами письмових доказів та положення частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Судом встановлено, що 26.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71676779 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, що використовується як електронний підпис. Таким чином, підписанням договору кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до розрахунку заборгованість відповідача згідно кредитного договору №71676779 становить 20 622,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 182,00 грн - заборгованість за комісією; 13440,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою;0 грн - заборгованість за процентами;0 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.
16.10.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 16/10/25. У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача.
Відповідачем, незважаючи на вимоги ст.81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано доказів на спростування обставин укладення між сторонами договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредитування, погодження всіх істотних умов договору.
За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Аналізуючи подані позивачем електронні докази, зокрема електронний кредитний договір, заявку-анкету, розрахунок заборгованості, договір відступлення права вимоги та інші додані документи, що містяться в матеріалах справи в електронному вигляді, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість та доказове значення, оскільки вони подані у встановленому процесуальним законом порядку, взаємно узгоджуються між собою та підтверджують обставини укладення договору, отримання відповідачем кредитних коштів і виникнення заборгованості.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного зобов'язання, непогашення відповідачем заборгованості за ним, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду:
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Оскільки, відповідачем не надано доказів про виконання свого обов'язку по сплаті заборгованості за кредитними договорами, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат:
Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2422,40 грн. та судових витрат у розмірі 4500 грн., які понесені у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Із електронних матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» укладено договір про надання правничої допомоги, а відповідно до акта приймання-передачі вартість зазначених послуг складає 4500,00 грн., яка була сплачена ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Ці витрати не викликають в суду сумнівів, а тому відшкодування понесених ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрат на правову допомогу слід стягнути з відповідачки.
З огляду на те, що остаточні позовні вимоги у зменшеному розмірі задоволені судом повністю, підстав для застосування принципу пропорційності розподілу судових витрат немає, оскільки рішення ухвалено в межах остаточно заявлених вимог.
Враховуючи категорію справи, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 2422,40 грн. а також, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
Керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 284 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за договором кредиту № 71676779 від 26.06.2025 у розмірі 7182,00 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя