Справа № 339/58/26
Провадження № 3/339/39/26
іменем України
26 лютого 2026 року м. Болехів
Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Кілик М.П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області,
про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП постановою Болехівського міського суду від 03.03.2025,
до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
ОСОБА_1 повторно 31 січня 2026 року о 02 год 00 хв за адресою АДРЕСА_2 , перебуваючи у п'яному вигляді, умисно вчинив дії психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 у формі приниження, залякування фізичною розправою, що викликало в неї побоювання за свою безпеку та завдало шкоду психічному здоров'ю потерпілої,чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.
У судові засідання 10.02.2026 та 26.02.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Суд вжив всіх заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у розгляді справи про адміністративне правопорушення та дачі ним з цього приводу відповідних пояснень, однак ОСОБА_1 своїм правом не скористався, у судове засідання не з'явився, не надав до суду доказів про поважність причин своєї неявки до суду чи клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату. Також ОСОБА_1 не заявляв до суду клопотань про витребування доказів, виклик свідків, не висловлював своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу.
За вказаних обставин, враховуючи відсутність клопотання про відкладення розгляду справи, відсутність доказів про поважність причин неявки та з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів, що відповідає положенням ст.268 КУпАП. Права ОСОБА_1 при цьому не порушуються, в тому числі і право на захист, оскільки будучи обізнаним про розгляд справи він не з'явився, тобто уникає судового розгляду, що може свідчити про наміруникнення адміністративної відповідальності шляхом зволікання з розглядом справи.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, була належно повідомлена про час та місце розгляду справи.
Дослідивши представлені адміністративні матеріали, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, з таких підстав.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст.9 КУпАП).
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Частиною ч.3 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.251 КУпАП).
Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, доводиться такими доказами, дослідженими в судовому засіданні:
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №254655 від 31 січня 2026 року за ч.3 ст.173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо змісту; особі повідомлено про розгляд справи в суді м.Болехів; протокол підписаний уповноваженою особою. ОСОБА_1 від підпису відмовився, про що є відповідна відмітка (а.с.1). Копію протоколу 02.02.2026 направлено ОСОБА_1 за його адресою проживання (а.с.2). Підстав вважати, що протокол складено з порушенням ст.256 КУпАП, за наявними матеріалами справи не вбачається;
протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.01.2026, відповідно до якого заявниця ОСОБА_2 вказала, що її чоловік ОСОБА_1 31.01.2026 о 02 год 00 хв погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лійкою, шарпав за одяг (а.с.4);
письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 31.01.2026, відповідно до яких вона зазначила, що 31.01.2026 о 02 год 00 год її чоловік ОСОБА_1 погрожував їй фізичною розправою, шарпав за одяг, почав душити, ображав нецензурною лійкою (а.с.6);
формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 31.01.2026, згідно з якою поліцейським визначено рівень небезпеки «середній» (а.с.7); копією термінового заборонного припису від 31.01.2026, який вручено ОСОБА_1 під підпис, відповідно до якого з 31.01.2026 по 10.02.2026 до ОСОБА_1 застосовано такі заходи термінового заборонного припису: зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи ( ОСОБА_2 ), заборона на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с.7);
копією постанови Болехівського міського суду від 03.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП;
відеозаписом, який наявний на наданому з відділення поліції диску, проведеним за допомогою службового нагрудного відеореєстратора працівника поліції, що оформляв матеріали про адміністративне правопорушення. Вказаним записом, зокрема, зафіксовано пояснення потерпілої ОСОБА_2 , що відповідають змісту протоколу та письмового пояснення ОСОБА_2 , нецензурні висловлювання ОСОБА_1 до потерпілої, підтвердження ним фактичного проживання за вказаною адресою ( АДРЕСА_2 ) протягом тривалого часу; визнання ним факту вчинення раніше аналогічного правопорушення. Відеозаписом зафіксовано складення на ОСОБА_1 протоколу за ч.3 ст.173-2 КУпАП, зміст протоколу йому було зачитано, від підпису на протоколі він відмовився. Вказаний відеозапис отриманий у встановленому законом порядку; подія, яка зафіксована відеозаписом, відповідає суті правопорушення, викладеній в протоколі про адміністративне правопорушення, і узгоджується з іншими доказами у справі, а тому вважаю, що відеозапис є належним та допустимим доказом.
Зазначені докази суд визнає належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №254655 від 31 січня 2026 року.
Суд зауважує, що системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає в заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, оскільки він повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частиною другою ст.173-2 КУпАП, за яке його вже було піддано адміністративному стягненню, - умисно вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , що виразилось в приниженні, залякуванні фізичною розправою, що викликало в потерпілої побоювання за свою безпеку та завдало шкоду її психічному здоров'ю.
Згідно з ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкцією ч.3 ст.173-2 КУпАП передбачені такі альтернативні види адміністративного стягнення, як штраф, громадські роботи або адміністративний арешт.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, який притягувався 03.03.2025 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.173-2 КУпАП, яка доведена повністю, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують відповідальність особи, а тому вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.3 ст.173-2 КУпАП, оскільки таке стягнення відповідатиме меті його застосування.
Крім цього, відповідно до ч.5 ст.283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства; звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству (п.1, п.10 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
У п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
За змістом ч.1, ч.2 ст.28 Закону суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм.
Враховуючи вчинення правопорушення повторно, беручи до уваги копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної поліцейським СРПП ВП №1 (м.Долина) 31.01.2026, де ризик вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 оцінюється як середній, з метою запобігання повторному вчиненню домашнього насильства ОСОБА_1 , формування нової психологічної моделі поведінки у приватних стосунках зі своїми близькими, вважаю за необхідне в порядку ст.39-1 КУпАП направити ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування за місцем проживання для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Оскільки стосовно ОСОБА_1 рішення про направлення на проходження програми для кривдників ухвалюється вперше, суд вважає достатнім визначити мінімальний строк на проходження вказаної програми.
Крім того, відповідно до положень ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 39-1, 40-1, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що відповідно до ст.307, ст.308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік зазначених правопорушень.
Направити ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 3 (три) місяці.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що в разі неявки для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб'єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов'язку пройти таку програму.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що за умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність за ст.390-1 КК України.
Копію постанови у триденний строк з дня набрання нею законної сили направити до суб'єкта, який згідно із законом відповідальний за виконання проходження програми для кривдників.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя: М.П.Кілик