Справа №339/423/25
40
2/339/28/26
26.02.26 м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Латик В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №1225110 від 08 листопада 2020 року в розмірі 35211.15 грн.
18 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
19 лютого 2026 року представник позивача Бачинський О.М. подав додаткові пояснення, в яких просить поновити (продовжити) строк подання клопотання про витребовування доказів, зокрема в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 виписки про рух коштів на картку ОСОБА_1 з 08 листопада 2020 року і протягом 3-ох банківських робочих днів.
Сторони в судове засідання не з"явилися, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи.
Представник позивача в позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі, що не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наступне.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовною заявою, представник позивача посилається на те, що 08 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №1225110 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу, який підписаний з використанням електронного підпису.
Згідно довідки від 09 жовтня 2024 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення», 08 листопада 2020 року о 12:12:04 год успішно перераховано кошти на суму 10000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 71737820, призначення платежу: зарахування 10000 грн на картку НОМЕР_1 .
Разом з тим, відповідач, заперечуючи позовним вимогам, у відзиві покликається на неможливість встановлення власника рахунку/картки та даних про здійснення операції (а.с. 62).
Тому позивач в додаткових поясненнях просить поновити строк на подання клопотання про витребовування доказів, оскільки після отримання відзиву для спростування доводів відповідача виникла необхідність у витребовуванні вказаної інформації
Докази, які просить витребувати представник позивача, самостійно надати не може, проте ці докази мають істотне значення для розгляду даної справи, а саме для встановлення власника рахунку/картки та даних про здійснення операції 08 листопада 2020 року щодо перерахування коштів на суму 10000 грн, маска картки НОМЕР_1 та спростування чи підвердження доводів відповідача.
Так, згідно з ст. 76-81 ЦПК України сторони на підтвердження своїх вимог чи заперечень повинні надати суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази.
За положеннями ч. 2ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. 1. ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В даному випадку процесуальний закон є достатньо чітким та передбачуваним, оскільки без жодного подвійного тлумачення передбачає, що позивач подає до суду докази чи заяву про їх витребування разом з поданням позовної заяви або ж повинен повідомити письмово про неможливість подання доказу.
Єдиним винятком з цього правила є те, що позивач та/або його представник обґрунтує неможливість подання доказу чи клопотання про витребування доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від них.
Сторона позивача повинна обґрунтувати саме неможливість подання доказу чи клопотання про його витребування у встановлений строк і саме з причин, що не залежали від сторони позивача.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно зі статтями 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання про можливість поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Прозахист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Ураховуючи викладене та обставини подання клопотання про витребування доказів, суд доходить висновку про можливість поновлення строку представнику позивача для його подання шляхом прийняття цього клопотання та долучення до матеріалів справи.
Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Як передбачено пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.10.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» якщо сторона не в змозі зібрати докази, а без них правильно вирішити справу неможливо - за клопотанням сторін суд сам має витребувати такі докази.
Зважаючи на те, що вищевказані документи можуть бути надані лише на вимогу суду та які мають значення при вирішенні справи її об'єктивного та всебічного розгляду, судом встановлено наявність достатніх підстав вважати, що витребувана інформація перебуває саме у володінні АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а відтак, клопотання підлягає частковому задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись ст. 81, 84, п. 4 ч. 5 ст. 260-261 ЦПК України, -
клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволити частково.
Витребувати у:
- АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (юридична адреса місцязнаходження: вул. Грушевського, 1д м.Київ, 01001; адреса для кореспонденції: вул.Набережна перемоги, 30 м.Дніпро, 49094; поштова скринька: cancelyaria@privatbank.ua) виписку про рух коштів, а саме поступлення на картку № НОМЕР_1 зазначену ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 з 08 листопада 2020 року і протягом 3-ох банківських робочих днів.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
Крім того, роз'яснити, що у відповідності до положень частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Ухвала окремо від рішення суду не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Головенко О.С.