Справа № 684/545/25
Провадження № 2/684/32/2026
26 лютого 2026 року селище Стара Синява
Старосинявський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Волошина Р.Р.,
за участі секретаря судового засідання Кушнір Я.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Стара Синява Хмельницької області в приміщенні суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
29.10.2025 позивач ОСОБА_3 через представника - адвоката Урода Олександра Вячеславовича звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 04.02.2021 по 10.12.2024 вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . Під час шлюбу 28.04.2024 придбано транспортний засіб марки «CITROEN» модель C5, д.н.з НОМЕР_1 , 2007 року випуску, зареєстрований 28.04.2023 за відповідачем. Зазначений автомобіль було придбано за рахунок спільних коштів подружжя та є спільним сумісним майном подружжя, вартість якого становить 198230 гривень. Автомобілем користується відповідач. Позивач просить залишити автомобіль у власності відповідача та стягнути з нього на свою користь половину вартості автомобіля у розмірі 99115 гривень в порядку поділу спільного сумісного майна.
В окремій заяві представник позивача просив забезпечити позов до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «CITROEN» д.н.з НОМЕР_1 , 2007 року випуску.
23.10.2025ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області у справі №684/545/25, провадження №2-з/684/3/2025, в порядку забезпечення позову до подання позовної заяви, накласти арешт на транспортний засіб «CITROEN» моделі «C5», д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який зареєстрований 28 квітня 2023 року за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
04.11.2025 ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою від 08.12.2025 вирішено питання щодо участі учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12.01.2026 ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
22.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що позовні вимоги не визнає повністю з наступних причин: 1) Спір щодо зазначеного майна вже був предметом судового розгляду. Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області у справі №684/631/24, залишиним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо поділу цього ж транспортного засобу було відмовлено повністю; 2) Відсутні правові підстави для стягнення грошової компенсації. Відповідно до статей 69-71 Сімейного кодексу України, грошова компенсація можлива лише у виняткових випадках та за згодою співвласника. Згоди на виплати компенсації відповідач не надає; 3) Відсутнє порушене або оспорюване право позивача. Відповідно до ст.4 ЦПК України, право на звернення до суду виникає лише у разі порушення, невизнання або оспорювання права. Позов є безпідставним, поданим повторно та спрямований на повторий розгляд вже вирішеного спору, що є зловживанням процесуальними правами відповідно до ст.44 ЦПК України. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Урода О.В. в судовому засіданні в режимі ВКЗ позовні вимоги підтримав, просив задоволити. Додатково повідомив, що позивач у жовтні 2005 року одружилась та змінила прізвище на ОСОБА_5 .
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Тому справа розглянута у його відсутність.
Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Суд установив.
04.02.2021 позивач ОСОБА_3 уклала з відповідачем ОСОБА_2 шлюб, який зареєстрований Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №136.
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі № 686/22846/24, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 10.12.2024 року, рішення набрало законної сли 10.01.2025.
З витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, сформованого 06.02.2025 за запитом ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником зареєстрованого 28.04.2023 року транспортного засобу «Citroen» моделі «C5», 2007 року випуску з об'ємом двигуна 1997 см.куб.
Автомобіль придбано в період шлюбу та є спільним сумісним майном позивача та відповідача, що не заперечується відповідачем.
Згідно висновку про вартість майна №201025 від 20.10.2025, що проведений товариством з обмеженою відповідальністю «Х.О.», ринкова вартість автомобіля марки марки «Citroen» моделі «C5», 2007 року випуску, дата реєстрації 28.04.2023, об'єм двигуна 1997 см.куб., становить 198230 гривень.
Після розірвання шлюбу автомобіль знаходиться в користуванні у відповідача, що відповідачем не спростовано.
Сторони не дійшли згоди щодо порядку поділу майна, тому з цього приводу існує спір.
Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу поділу спільного сумісного майна подружжя, який позивач просить здійснити шляхом відшкодування їй половини вартості транспортного засобу.
До спірних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За статтею 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
За змістом ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частини другої та третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
З огляду на зазначені норми матеріального права, за загальним правилом, поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Щодо позовних вимог.
Відповідач в поданому до суду відзиві зазначив, що позов є безпідставним, поданим повторно та спрямований на повторий розгляд вже вирішеного спору, так я є судове рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 21.07.2025 у справі №684/631/24, яке постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.09.2025 у справі №684/631/24 залишено без змін.
Однак, суд враховує, що предметом розгляду у справі №684/631/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 були вимоги про поділ спільного сумісного майна шляхом визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину транспортного засобу «CITROEN» модель C5, д.н.з НОМЕР_1 , 2007 року випуску та стягнення на її користь половини вартості вказаного автомобіля. Рішенням суду від 21.07.2025 в задоволені позовних вимог відмовлено, оскільки автомобіль є неподільною річчю, яка присуджується одному з подружжя, вартість автомобіля не підтверджена належними доказами.
Суд враховує, що з часу ухвалення судових рішень у справі №684/631/24 транспортний засіб «CITROEN» модель C5, д.н.з НОМЕР_1 , 2007 року випуску, також продовжує бути спільним сумісним майном подружжя, домовленіть про порядок поділу якого не досягнута. Формально залишаючись співвласником автомобіля, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості позивач фактично позбавляється можливості користування автомобілем, впливу на долю речі.
А тому твердження відповідача про повторий розгляд вже вирішеного спору та про відсутність порушеного права позивача є безпідставним.
Щодо твердження відповідача про відсутність правових підстав для стягнення грошової компенсації, суд зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 визначено, що згода відповідача на виплату такої компенсації не є обов'язковою «50. Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 3 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19)».
А тому безпідставним є твердження відповідача про те, що відсутність його згоди на виплату компенсації вартості частки позивача у неподільній речі є підставою для відмови у її присудженні.
В силу вимог статті 183 ЦК України, автомобіль є неподільною річчю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказувала, що з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Відповідач не спростував розмір ринкової вартості транспортного засобу «CITROEN» модель C5, д.н.з НОМЕР_1 , 2007 року випуску, яка становить 198230 гривень.
1/2 частина ринкової вартості транспортного засобу «CITROEN» модель C5, д.н.з НОМЕР_1 , 2007 року випуску, становить 99115 гривень.
Висновки суду.
З урахуванням того, що спільне сумісне майно є неподільною річчю, між сторонами не досягнута згода з приводу його розподілу, позивач вимагає поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обгрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач не заявив суду про наявність судових витрат.
Правнича допомога позивачу надавалась на підставі договору №299 про надання правничої (правової) допомоги від 28.11.2024 адвокатом Урода Олександром Вячеславовичем.
Договором визначено, що обсяг та вартість послуг (робіт) адвоката за даним договором визначається в актах про надання правової допомоги (юридичних послуг) та виконаних робіт. Оплата послуг здійснюється клієнтом протягом трьох календарних днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги в безготівковому або готівковому порядку(п.3.2, 3.3).
Актом №1 від 12.02.2026 підтверджено надання послуг та виконаних робіт. Згідно акту були надані наступні послуги: з'ясування суті спірних правовідносин, вивчення нормативної правової бази, судової практики, юридична консультація (3 години) - 3000 гривень; збір та аналіз необхідних документів для підготовки позовної заяви (6 годин) - 3000 гривень; складання позовної заяви (6 годин) - 5000 гривень; участь у судових засіданнях (10 годин) - 4000 гривень. Загальна вартість - 15000 гривень.
На підставі Акту №1 від 10.02.2026 сформовано рахунок №299 від 12.02.2026 на загальну суму 15000 гривень.
Від відповідача клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката не надходило.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За Актом №1 від 12.02.2026 тривалість участі представника позивача у судових засіданнях становить 10 годин, хоча дійсно така тривалість становила не більше трьох годин.
З урахуванням рогляду судом справи №684/631/24 між тими ж сторонами на підставі аналогічних доказів, що підтверджується змістом судових рішень, суд дійшов висновку, що вивчення спірного питання, збір доказів та складання позовної заяви не потребувало такої тривалості часу, як вказано в Акті №1 від 12.02.2026.
Враховуючи викладене а також принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги складність справи (справа не є складною) та обсяг виконаних робіт за Актом №1, значення справи для сторони, оцінивши надані докази щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, про необхідність зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу у цій справі до 6000 гривень, згідно ч.5 ст.137 ЦПК України. Саме такий розмір відшкодування витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами) саме у цій справі.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1211 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору згідно квитанції від 28.10.2025.
Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись статтями 2, 12, 133, 137, 141, 158, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.
Виділити у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки «CITROEN» модель C5, д.н.з НОМЕР_1 , 2007 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , 99115 гривень грошової компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки «CITROEN» модель C5, д.н.з НОМЕР_1 , 2007 року випуску, а також 1211 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та 6000 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №684/545/25, а всього 106326 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача: Урода Олександр Вячеславович, місце знаходження, АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.
Суддя Роман ВОЛОШИН