Справа № 609/1099/25
2-др/609/6/26
25 лютого 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді: Ковтуновича О.В.
за участі секретаря судового засідання: Сандулович О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката, Іванько Олени Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №609/1099/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,
учасники справи - не з'явилися, -
У провадженні Шумського районного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі відмовлено.
18 лютого 2026 року від представника відповідача Райтара Руслана Олексійовича - адвоката, Іванько Олени Сергіївни через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №609/1099/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
В обґрунтування заявлених вимог представник відповідача Райтара Р.О. вказує на те, що 02 лютого 2026 року Шумським районним судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №609/1099/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. У відзиві на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі Відповідачем було заявлено прохання стягнути із Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», понесені Відповідачем, ОСОБА_1 , судові витрати. Під час подання відзиву на позовну про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі Відповідачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач очікує понести, а саме: витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн. у зв'язку із укладенням Договору про надання правової допомоги із Адвокатським Бюро «Олени Іванько «Фактум» №114/25 від 09.12.2025. Фактичний розмір витрат на професійну правову допомогу за надані послуги в рамках розгляду справи №609/1099/25 в суді першої інстанції становить 10 000,00 гривень, що підтверджується рахунком на оплату №16-02/01 від 16.02.2026 та випискою за рахунком. Враховуючи наведене представник відповідача Райтара Р.О. просить ухвалити додаткове рішення у справі №609/1099/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (юридична адреса: Рівненська область, Дубенський район, м. Дубно, пров. Центральний, 1, код ЄДРПОУ 41099127) на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зміст поданої представником відповідача Райтара Р.О. заяви та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
Представником відповідача Райтара Р.О., у відзиві на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі було заявлено прохання стягнути із позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», понесені відповідачем, ОСОБА_1 , судові витрати.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Судом встановлено, що 09 грудня 2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Олени Іванько «Фактум» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 114/25.
Згідно умов договору адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити винагороду у порядку та строки обумовлені сторонами. Додатком №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №114/25 є детальний опис наданих послуг.
16 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Олени Іванько «Фактум» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №16-02/1 відповідно до Договору про надання правової допомоги, згідно якого сторони погодили, що Адвокатське бюро виконало свої зобов'язання у межах Договору про надання правничої допомоги № 114/25 у повному обсязі, а саме:
-ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики: 2 год. - 2000 грн.;
-підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта: 2 год. - 2000 грн.
-підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Шумського районного суду Тернопільської області: 1 год. - 6000,00 грн. Разом 10000,00 грн.
Згідно копії виписки за рахунками АБ «Олени Іванько «Фактум» від 17.02.2026 вбачається зарахування платежу від ОСОБА_1 за здійснення представництва та захист інтересів у суді першої інстанції в розмірі 10000,00 грн.
Таким чином, відповідачем ОСОБА_1 та його представником представлено докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, позивач до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не звертався.
Суд зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З урахуванням висновків Верховного Суду та правових висновків Великої Палати Верховного Суду з указаного процесуального питання, понесені відповідачем ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. підлягають стягненню з позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19, 131-141, 270, 352-354 ЦПК України, суддя,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката, Іванько Олени Сергіївни про ухвалення додаткового рішення - задоволити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 609/1099/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» у користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Додаткове рішення суду складено 25 лютого 2026 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ», місце знаходження: 35601, м. Дубно, пров. Центральний, буд. 1, Дубенського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 41099127.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ