Справа № 308/961/26
1-кс/308/426/26
26 лютого 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгороді, клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12026071030000072 від 19.01.2026 року за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,-
Слідчий ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що 19 січня 2026 року, близько 11 години 36 хвилини, громадянка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen» моделі «ID.4 Pro» синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 , рухалася в місті Ужгород, по Православній Набережній, де біля будинку №7, здійснюючи розворот та рухаючись заднім ходом, на тротуарній стежці здійснила наїзд на пішоходів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які в той час рухалися з права на ліво відносно руху вказаного автомобіля. Крім того, під час руху заднім ходом, ОСОБА_7 здійснила зіткнення правою частиною кузова керованого нею автомобіля із задньою лівою частиною кузова припаркованого автомобіля марки «BMW» марки «381 І» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , який у свою чергу передньою частиною кузова здійснив зіткнення із передньою частиною кузова попереду припаркованого автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia» оранжевого кольору д.н.з. НОМЕР_3 .
Внаслідок даного зіткнення пішоходів було доставлено до КНП «УМБКЛ» Ужгородської міської ради з наступними діагнозами:
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - перелом нижньої третини правого стегна зі зміщенням;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - забій грудного відділу хребта, забій правого кульшового суглобу, дисторзія зв'язок правого галіностопного суглобу, перелом дистального метаепіфізу правої променевої кістки.
19 січня 2026 року в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: м. Ужгород, Православна Набережна, біля буд. 7, було виявлено та вилучено автомобіль марки «Volkswagen» моделі «ID.4 Pro» синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 .
Зважаючи на те, що вказаний транспортний засіб вважається знаряддям вчинення кримінально протиправних дій, його перебування на зберіганні у третіх осіб, створює високі ризики до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі вказаного майна, що своєю чергою, унеможливить виконання завдань кримінального провадження, з метою збереження його як речового доказу у даному кримінальному провадженні, слідчий у клопотанні просить накласти арешт на вказаний автомобіль.
Слідчий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Власник майна у судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.
У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 6 ст. 170 КПУ України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна;можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12026071030000072 від 19.01.2026 року за ч.1 ст. 286 КК України, в ході якого досліджуються обставини порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.
Так, за даними клопотання та матеріалів кримінального провадження слідує, що до дорожньо-транспортної пригоди, обставини якої встановлюються у даному кримінальному провадженні, може бути причетний автомобіль марки «Volkswagen» моделі «ID.4 Pro» синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 .
Згідно копії протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.01.2026 року слідує, що в ході такого було виявлено та вилучено: автомобіль марки «Volkswagen» моделі «ID.4 Pro» синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу слідує, що вказаний автомобіль належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови слідчого ОСОБА_10 від 19.01.2026 року вилучений автомобіль визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, з урахуванням наведеного слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів слідчого, що тимчасово вилучене майно має значення речового доказу у даному кримінальному проваджені та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки таке могло зберегти на собі сліди злочину, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також слідчим, на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, доведено слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчим у клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а відтак, за наведених вище обставин, слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту вказаного майна з метою забезпечення його збереження як речового доказу у даному кримінальному провадженні, враховує можливість використання його як доказу, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити .
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки «Volkswagen» моделі «ID.4 Рrо» синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- код НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , що був вилучений в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 19.01.2026 за адресою: м. Ужгород, вул. Православна Набережна, біля буд. 7.
Роз'яснити, що у відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити слідчому, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1