25 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2750/26
Провадження № 11-сс/820/102/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого суді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання начальника Віньковецького відділу Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026243000000174, внесеному до ЄРДР 24 січня 2026 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
27 січня 2026 року начальник Віньковецького відділу Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21043» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 та ключі до вказаного автомобіля, із позбавленням права відчуження, розпорядження та/або користування.
Із клопотання вбачається, що 24.01.2026 близько 18:00 год. до чергової частини СПД№1 ВнП№3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області надійшло повідомлення про те, що по вул. Відродження, поблизу будинку №24/1 у Хмельницькій обл., Хмельницького р-ну, с-щі Віньківці зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «21043» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_6 , який позбавлений права керування транспортними засобами постановою Віньковецького районного суду. На момент зупинки водій перебував під іспитовим строком (терміном 1 рік) за аналогічне правопорушення.
Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2026 року за №12026243000000174 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч. 3 КК України.
24.01.2026 року в період часу з 19:43 год. по 20:15 год. слідчим відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_7 проведено огляд місця події за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район,с-ще Віньківці, вул.Відродження, поблизу будинку №24/1 в ході якого виявлено та вилучено транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «21043» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 та ключі до вказаного автомобіля.
24.01.2026 року постановою слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_7 зазначений транспортний засіб разом із ключами до нього визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
На думку прокурора, з метою збереження речового доказу, а також запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, існує необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено під час огляду і яке являється речовим доказом вчиненого кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, та можк бути використане, як доказ та має важливе значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
За результатами розгляду клопотання ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання начальника Віньковецького відділу Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026243000000174, внесеному до ЄРДР 24 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.3 КК України.
Мотивуючи дане рішення, слідчий суддя виходив з того, що автомобіль не відповідає ознакам речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за ст. 382 КК України, не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його слідів, не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також не був отриманий кримінально протиправним шляхом. Крім того, власником транспортного засобу є ОСОБА_8 , який ним не керував. Також у клопотанні прокурора відсутні посилання на такі обставини, які б свідчили про те, що до транспортного засобу може бути застосована спеціальна конфіскація, та не вказується на те, які саме слідчі дії можуть бути проведені указаним транспортним засобом.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на тимчасово вилучене у ОСОБА_6 та власником якого являється ОСОБА_8 , майно, зокрема марки «ВАЗ» моделі «21043» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 та ключі до вказаного автомобіля, який 24.01.2026 року вилучений під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною користування, розпорядження та відчуження.
В обґрунтування своїх доводів посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що підставою арешту майна є те, що транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «21043» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 та ключі до вказаного автомобіля, є знаряддям скоєння кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні та являється речовим доказом, яким на момент вчинення правопорушення керував ОСОБА_6 , і який містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, а саме умисного невиконання рішення суду особою позбавленою права керувати транспортним засобом, яке полягало в керуванні саме цим автомобілем,а не іншим. Також позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, яке в подальшому при розгляді справи по суду має бути оглянуто судом.
Вважає, що необхідністю накладення арешту саме на це майно є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, а також, за необхідності, проведення з ним експертних досліджень.
Окрім того, звертає увагу суду, щоОСОБА_6 вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22.04.2025 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.1 КК України за невиконання рішень суду, якими він позбавлений права керування транспортними засобами строком на 5 років.
На думку прокурора, вказані факти підтверджують те, що майно, зокрема транспортний засіб «ВАЗ» моделі «21043» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , вилучене 24.01.2026 під час огляду місця події за адресою: вул. Відродження, 24/1 с-ще Віньківці Хмельницького району Хмельницької області, обґрунтовано визнане слідчим речовим доказом та може бути використано як доказ факту керування чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.
Зазначає також сторона обвинувачення і про те, що у разі не накладення арешту на майно з подальшим поверненням їх власнику, володільцю у сторони обвинувачення наявні обґрунтовані сумніви щодо повного знищення слідової інформації і неможливості здобуття стороною обвинувачення основоположних доказів і встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні як того вимагає кримінальний процесуальний закон.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви суду.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону.
Згідно ст.131 ч.1 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є зокрема, арешт майна.
Статтею 170 ч.1 передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Прокурор просив накласти арешт на автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію до нього в порядку ст. 170 ч.3, ч.2 п.1 КПК України з метою збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами прокурора, колегія суддів виходить з наступного.
Частина 1 статті 382 КК України передбачає умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, та карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Згідно частини 3 статті 382 дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов'язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання (умисно не розпечатує пошту, не приймає державного виконавця, направляє документ не за адресою тощо).
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами прокурора, колегія суддів виходить з того, що в матеріалах провадження відсутні будь-які посилання на те, що автомобіль «ВАЗ» моделі «21043» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 1993 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , разом із ключами до нього, що належить ОСОБА_8 , можуть бути речовими доказами у даному кримінальному провадженні за статтею 382 КК України, а також знаряддям вчинення злочину, або містять на собі сліди злочину, що можуть бути використані для встановлення обставин справи.
На думку колегії суддів майно, на яке прокурор просить накласти арешт не відповідає ознакам речового доказу у межах положень ст. 98 КПК України. Відомості про всі ці речі - автомобіль, ключі до нього, були зафіксовані слідством у відповідних протоколах під час виявлення факту вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Отже, відсутність обтяжень на це майно у виді арешту, як засобу забезпечення кримінального провадження, ніяким чином не буде перешкоджати продовженню досудового розслідування за ст. 382 КК України та досягненню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, яке зазначене у клопотанні прокурора. Даних, які б свідчили про те, що автомобіль, разом із ключами до нього,підлягають арешту як засіб забезпечення кримінального провадження, клопотання прокурора не містить та в процесі апеляційного провадження не наведено.
Інших обставин, які б не були предметом дослідження та аналізу слідчим суддею під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, апеляційна скарга не містить, тому підстав для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого суді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання начальника Віньковецького відділу Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026243000000174, внесеному до ЄРДР 24 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3