Справа № 297/1973/25
Закарпатський апеляційний суд
23.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/937/25, за апеляційними скаргами прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.12.2025.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під варту та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю на строк до 27.02.2026 включно, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на підставі ст. 89 КК України не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 18.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000171.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_9 покладено обов'язки: не залишати місце фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у проваджені СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025071060000171, відомості про яке 18.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон України, у період дії воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , організував незаконне переправлення через державний кордон України громадянина України ОСОБА_12 та ОСОБА_13 поза пунктом пропуску на території Берегівського району, за наступних обставин.
У червні 2025 року ОСОБА_13 домовився з невстановленою на час досудового розслідування особою про організацію його незаконного переправлення через державний
-2-
кордон України за грошову винагороду в розмірі 8500 євро та надалі керувала його діями, інструктуючи його прибуття до м. Мукачева для подальшого незаконного переправлення та очікування подальших вказівок і слушного часу для перетину кордону.
У травні 2025 року ОСОБА_12 домовився з ОСОБА_9 про організацію його незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду в розмірі 6500 доларів США та надалі керував його діями, інструктуючи його прибуття до м. Мукачева залізничним транспортом для подальшого незаконного переправлення та очікування подальших вказівок і слушного часу для перетину кордону. Крім того, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_12 прибути з довіреною особою, яка після успішного переправлення мала передати кошти за протиправну послугу, і погодившись ОСОБА_12 залучив для цього ОСОБА_14 , при цьому ОСОБА_9 надавав точні вказівки щодо передачі частини коштів, а саме 500 доларів США - особі, яка безпосередньо буде транспортувати його в безпосередню близькість до державного кордону, а решту винагороди після вдалого перетину кордону має отримати ОСОБА_14 і передати ОСОБА_9 , створюючи тим самим усі організаційні умови для здійснення незаконного переправлення даної особи через державний кордон України.
12.06.2025 о 23 год 55 хв ОСОБА_13 , діючи відповідно до отриманих від невстановленої досудовим розслідуванням особи інструкцій, прибув поїздом до м. Мукачева, після чого, виконуючи подальші вказівки цієї ж особи, попрямував до с. Верхній Коропець Мукачівського району та заселився до готелю «Корал» з метою очікування слушного моменту для незаконного переправлення через державний кордон України. Також, невстановлена особа надала йому реквізити банківської картки для перерахування 500 євро, які, відповідно до отриманих вказівок, ОСОБА_13 сплатив як частину грошової винагороди за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України.
18.06.2025 у невстановлений слідством час, діючи відповідно до раніше отриманих інструкцій від організатора ОСОБА_9 , ОСОБА_12 разом зі своєю знайомою ОСОБА_14 прибув до м. Мукачева та заселився у готельний комплекс «Альфа» за адресою: вул. Данила Галицького, 78, з метою подальшого очікування слушного часу для незаконного переправлення його через державний кордон України, про що одразу повідомив ОСОБА_9 , який здійснював організацію цього злочину, керував діями ОСОБА_12 , інструктуючи його щодо порядку перебування в м. Мукачеві, необхідності заселення до готельного комплексу та очікування подальших вказівок, додатково пояснивши про відтермінування переправлення у зв'язку з проведенням на території Закарпатської області антидиверсійних заходів та наявністю значної небезпеки, чим фактично реалізовував функції організатора і координатора незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Цього ж дня ОСОБА_9 , діючи як організатор, зателефонував ОСОБА_12 та повідомивши про готовність здійснення незаконного переправлення, інструктував його щодо прибуття за ним транспортного засобу, який має доставити його до державного кордону України з метою подальшого протиправного перетину.
Того ж дня близько 18 год ОСОБА_11 , керуючи легковим автомобілем марки «Audi» моделі «A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_10 , який діяв за попередньо отриманими вказівками від організатора ОСОБА_9 , прибули за місцем тимчасового проживання ОСОБА_12 , до готельного комплексу «Альфа» по вул. Данила Галицького, 78, де здійснили його посадку до вказаного транспортного засобу. Після чого вони вирушили у напрямку м. Берегове за маршрутом м. Мукачево - с. Перехрестя - м. Берегове. У подальшому, під час руху ОСОБА_11 зупинив автомобіль біля готельного комплексу «Корал» у с. Верхній Коропець Мукачівського району, де підібрав ОСОБА_13 , після чого продовжив слідування визначеним маршрутом, оминаючи встановлені пости задля уникнення викриття, з метою
-3-
подальшого незаконного переправлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 через державний кордон України.
В ході поїздки, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 надали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вказівки щодо перетину державного кордону України, напрямку руху, поведінки і пояснень під час можливого затримання та видалення інформації з мобільних телефонів, а ОСОБА_12 передав ОСОБА_10 за їх послуги частину грошової винагороди в сумі 500 доларів США, які останній передав ОСОБА_11 .
Через деякий час ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , реалізуючий свій злочинний намір щодо сприяння у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, на автомобілі марки «Audi» моделі «A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , прибули в м. Берегове, де зупинились біля приватних будинків по вул. Новий світ та висадили ОСОБА_12 і ОСОБА_15 , яким наказали очікувати подальших вказівок.
18.06.2025 близько 22 год ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , були викриті та затримані працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.12.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Необхідність застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк 60 днів, із визначенням застави в розмірі не менше 228 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням передбачених п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказав на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також, слідчим суддею визнано доведеними ризики, на які посилається слідчий у клопотанні. Разом з тим, слідчий суддя вважав не доведеним недостатність застосування щодо ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам. Окрім того, слідчим суддею враховано дані про особу ОСОБА_9 , має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, згідно ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що зумовлює підвищений стандарт обґрунтування необхідності ізоляції такої особи від суспільства. Таким чином, слідчий суддя прийшов до переконання, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, який є більш суворим, як застава та менш суворим, як тримання під вартою, може повною мірою запобігти ризикам на які посилається прокурор. Інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
-4-
В апеляційній скарзі прокурор Берегівської окружної прокуратури просить ухвалу слідчого судді від 29.12.2025 скасувати та застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі не менше 228 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням передбачених п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона обвинувачення, вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Слідчий суддя не врахував достатньою мірою обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_9 підозри, яка на даний час повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, тяжкість кримінального правопорушення у якому останній підозрюється, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, яким можливо запобігти лише шляхом застування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник-адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді від 29.12.2025 скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби. Вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню. При винесенні ухвали слідчим суддею, в порушення вимог п. 4 ст. 179 КПК України, неналежним чином досліджені обставини щодо наявності у підозрюваного трьох неповнолітніх дітей, яких він утримує самостійно, відповідно до рішення суду від 27.01.2021, є єдиним годувальником в сім'ї та бере активну участь у житті дітей. У зв'язку з чим застосування до ОСОБА_9 цілодобового домашнього арешту позбавить його можливості забезпечувати повсякденні побутові потреби та унеможливить здійснення належного догляду за дітьми. Окрім іншого, зазначає про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_9 підозри, яка не доводиться вагомими доказами.
Судове провадження розглядається за відсутності підозрюваного та захисника, неявка яких не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. При цьому колегія суддів відхиляє заяву захисника-адвоката ОСОБА_7 про відкладення судового розгляду, оскільки викладені у ній обставини жодним доказом не підтверджені.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.12.2025 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у проваджені СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській перебувають матеріали досудового
-5-
розслідування у кримінальному провадженні № 12025071060000171, відомості про яке 18.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
12.12.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
29.12.2025 ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово без застосування електронного засобу контролю на строк до 27.02.2026.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків,
-6-
передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_9 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх обставин для обрання підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього такого запобіжного заходу та свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_9 , слідчий суддя дійшов вірного висновку проможливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на ОСОБА_9 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: не залишати місце фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах справи. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
-7-
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_9 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_9 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_9 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24. 07. 2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Цим вимогам Конвенції та кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді від 29.12.2025 щодо ОСОБА_9 відповідає в повній мірі.
Наявність ризиків незаконного впливу на свідків, чи перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб, а також можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід, який на думку колегії суддів є співмірним із наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам.
Наведені в апеляційній скарзі захисником-адвокатом ОСОБА_7 доводи на захист підозрюваного з приводу міцності соціальних зв'язків, наявності трьох неповнолітніх дітей, яких він утримує самостійно, відповідно до рішення суду
-8-
від 27.01.2021, є єдиним годувальником в сім'ї та бере активну участь у житті дітей, які на думку сторони захисту давали підстави слідчому судді обрати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і такі обставини, як вбачається зі змісту ухвали, обґрунтовано враховані слідчим суддею.
Апеляційний суд вважає, що застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби, про що просить захисник-адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, з огляду на особливу тяжкість інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, а також наявність встановлених ризиків з числа передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не забезпечить на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження виконання підозрюваним ОСОБА_9 процесуальних обов'язків.
Ті обставини, що підозрюваний ОСОБА_9 має трьох неповнолітніх утриманців, з огляду на характер, вид та обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 , не зменшують встановлених слідчим суддею ризиків та не є визначальними аргументами, які давали б можливість обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою такою, що відповідає вимогам ст. 196 КПК України і підстав для її скасування за доводами апеляційних скарг як прокурора, так і захисника-адвоката ОСОБА_7 не вбачає.
При цьому колегія суддів враховує і те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 направлено до Берегівського районного суду Закарпатської області для розгляду по суті.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.12.2025 щодо ОСОБА_16 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді