Справа № 683/1835/25
2/683/44/2026
17 лютого 2026 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Кутасевич О.Г.,
з участю секретаря судового засідання Братенка В.В.,
представника позивачки адвоката Віхерко Н.О.
розглядаючи у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові цивільну справу №683/1835/25, 2/683/44/2026 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 і просила визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Старокостянтинові Хмельницької області, внести зміни до актового запису про народження дитини, а саме, зазначити її батьком - ОСОБА_2 , а також стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона з серпня 2016 року проживала у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3 , та оскільки відповідач спільну із нею заяву про реєстрацію народження дитини не подав, відомості про батька в свідоцтві про народження були записані з її слів відповідно до ст.135 СК України. 29 серпня 2019 року вони зареєстрували шлюб та ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_4 31 липня 2024 року шлюб між ними розірвано, однак відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, а тому просила позов задовольнити.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Віхерко Н.О. позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Протокольною ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2026 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Заслухавши представника позивачки, свідка, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без укладення шлюбу та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина ОСОБА_3 .
Як убачається зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого Старокостянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області від 09 червня 2017 року, актовий запис №171 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Відомості про батька дитини ОСОБА_3 записані відповідно до ч.1 ст.135 СКУ, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька №00051732369 від 11 червня 2025 року, виданий Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
29 серпня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 виданим 29 серпня 2019 року Старокостянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, прізвище подружжя після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Факт визнання батьківства дитини ОСОБА_7 відповідачем підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є матір'ю відповідача та зазначила, що ОСОБА_7 народилась до укладення шлюбу із ОСОБА_1 , та окрім неї, в шлюбі народився син ОСОБА_4 . ОСОБА_2 визнає ОСОБА_7 своєю донькою, вони проживали разом, він виховував її та надавав допомогу на її утримання, однак зараз проходить службу у ЗСУ, для проведення генетичної експертизи не з'явився та подав заяву про визнання позову.
Визнання батьківства відповідачем відносно дитини ОСОБА_7 , підтверджується також спільними із дитиною фото світлинами та його заявою про визнання позову, які знаходяться в матеріалах цивільної справи.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
У відповідності ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Згідно з п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Відповідно до усталеної судової практики у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).
Згідно із частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року за клопотанням представника позивача, у справі було призначено судово-генетичну експертизу для визначення батьківства, провадження якої доручено експертам Хмельницького науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України в м. Хмельницький. На вирішення експертів поставлено наступне питання: - чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд зобов'язав сторін разом з дитиною з'являтися до експертної установи для відбору експертних зразків та роз'яснив наслідки неявки.
Згідно повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 02 грудня 2025 року №СЕ-19/123-25/14706-БД до Хмельницького НДЕКЦ МВС 30 жовтня 2025 року ОСОБА_2 до експертної установи не з'явився, який належним чином повідомлявся судом про час та місце відібрання зразків, причини неявки не повідомляв.
Нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини.
Крім того, відповідач подав заяву, у якій просив розглянути справу у його відсутності, позов визнав та підтвердив, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є його дочкою.
Оскільки відповідач повідомлений належним чином про проведення експертизи, не з'явився до експертної установи для відібрання зразків для проведення експертизи, без відібрання його зразків провести експертизу не можливо, подав до суду заяву про визнання позову, тому суд вважає, що позовні вимоги про визнання його батьком дитини є такими, що підлягають задоволенню
Згідно з п.2.13.1 Розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п.2.16.4 Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідностідо ст.182 СК України привизначенні розміруаліментів судвраховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність направі власності,володіння та/абокористування уплатника аліментівмайна тамайнових прав,у томучислі рухомогота нерухомогомайна,грошових коштів,виключних правна результатиінтелектуальної діяльності,корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 08 липня 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в ромірі 1/4 частини його доходу.
Ураховуючи, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги на утримання доньки, тому в силу ст. ст. 180-183 СК України з нього підлягають стягненню на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 1/4 частки із всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Суд уважає, що позивачкою доведено, що відповідач є фізично здоровим, працездатним, а тому він здатен сплачувати аліменти у частці від його доходу.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає доведеним, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений нею при поданні позову за вимогу про визнання батьківства.
Оскільки позивачка звільнялась від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення аліментів, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Старокостянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області 09 червня 2017 року).
Внести зміни до актового запису №171 про народженняОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Старокостянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області 09 червня 2017 року та зазначити батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 19 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне рішення складено 26 лютого 2026 року.
Суддя