Справа № 688/5902/25
Провадження 2/681/288/2026
25 лютого 2026 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Горщара А.Г.
з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.
розглянувши в м. Полонному в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У листопаді 2025 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» (далі - Товариство) звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.07.2025 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №00-10506971, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредитний ліміт в розмірі 7 000 грн, строком на 360 днів.
ТОВ «Макс кредит» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 грн, переказавши їх на банківську карту позичальника.
Посилаючись на те, що відповідач, не виконав належним чином зобов'язання за договором, порушує його умови, просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14 950,60 грн, а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2025 року дану справу передано для розгляду за підсудністю до Полонського районного суду Хмельницької області.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Полонського районного суду Хмельницької області від 31.12.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Горщара А.Г.
01.01.2026 ухвалою судді Полонського районного суду відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідачу копія позовної заяви з доданими документами надіслана позивачем 24.11.2025 цінним листом.
ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою місця проживання судом надсилалась копія ухвали про відкриття провадження, конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення АТ «Укрпошта» від 31.01.2026 про відсутність адресата за вказаною адресою, однак відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України відправлення вважається врученим. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, проводить заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що 25.07.2025 між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10506971, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит, сума кредитного ліміту склала 7 000 грн, на строк 360 календарних днів, зі сплатою фіксованої відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 0,94% (стандартна процентна ставка).
Відповідно до пункту 1.6 Договору кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1400 грн.
Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: 25.07.2025. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 7000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (пункт 2.10 Договору).
Договір підписаний електронним підписом сторін, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «16621», який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який вказаний у реквізитах договору.
Як вбачається із вказаного договору та паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, він ознайомлений з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, про що свідчить його підпис у договорі та паспорті споживчого кредиту, шляхом накладення особистого електронного підпису.
На підтвердження позовних вимог позивачем також надано Публічну пропозицію ТОВ «Макс кредит» на встановлення ділових відносин та погодження способу укладення електронних правочинів (договорів).
Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
ТОВ «Макс Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором № 00-10506971 від 25.07.2025 виконало в повному обсязі та надало для ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 000 грн шляхом перерахунку на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 через ТОВ «ПрофітГід» на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714 від 28.07.2023, що також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260127/34970-БТ від 03.02.2026, за даними якого на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 25.07.2025 здійснено зарахування коштів в сумі 7000 грн.
Згідно з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-10506971, розмір заборгованості відповідача за даним кредитним договором станом на 08.11.2025 становить 14 950,60 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн, заборгованість за відсотками - 3 750,60 грн, комісії - 1 400 грн та штрафних санкцій - 2 800 грн.
ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове повернення кредиту в порядку ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо усунення порушення умов договору, а саме сплатити прострочену заборгованість станом на дату такої оплати і продовжити користуватись кредитом на умовах, передбачених договором №00-10506971 від 25.07.2025.
Всупереч умовам Договору №00-10506971 від 25.07.2025 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 14 950,60 грн.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що договір кредитної лінії №00-10506971 від 25.07.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 є укладеним.
Кредитор виконав свої зобов'язання та надав відповідачу узгоджену сторонами договору суму кредиту. Проте відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом.
Докази сплати ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості.
Зважаючи на оформлені в належному порядку кредитний договір № 00-10506971 від 25.07.2025 Товариство є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів та процентів за їх використання з боржника.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн та заборгованість за нарахованими процентами за період з 25.07.2025 по 19.09.2025 в розмірі 3750,60 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 1 400 грн суд зазначає наступне.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов'язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.
Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов'язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи слідує, що умовами договору надання грошових коштів у кредит, а саме п.1.6 договору, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово і становить 1400 грн.
Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 1400 грн не може бути стягнута з ОСОБА_1 на користь позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.
Тому вимога про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафними санкціями суд зазначає наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 1,2 ст. 549 ЦК України).
Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.
Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
На підставі викладеного суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 2800 грн, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану.
Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії №00-10506971 від 25.07.2025 в загальному розмірі 10 750,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 741,70 грн (10 750,60 грн становить 71,9 % від 14 950,60 грн; 71,9% від 2422,40 грн становить 1 741,70 грн).
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-283, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» заборгованість за договором кредитної лінії №00-10506971 від 25.07.2025, яка складається з: 7 000 грн - заборгованість по кредиту, 3 750,60 грн - заборгованість за процентами, а всього в загальній сумі 10 750 (десять тисяч сімсот п'ятдесят) грн 60 коп.
У решті вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 741 (одна тисяча сімсот сорок одна) грн 70 коп.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Макс кредит», код ЄДРПОУ 42806643, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лєскова, 9А, поштовий індекс 01011.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.Г. Горщар