Справа № 454/1823/25
15 січня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
за участю секретаря Калиш В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом
ОСОБА_1
до Сокальської міської ради Львівської області
за участю третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач звернулася в суд з даним позовом, який мотивовано тим, що після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 вона успадкувала належний м атері пай .
Також, після смерті матері відкрилася спадщина на відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які збудовані в 1960 році та право власності на такі не зареєстровано, що є перешкодою спадкування даного нерухомого майна через нотаріальну контору.
Заяви (клопотання) учасників справи
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його та позивача відсутності, позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, заяви про розгляд справи у його відсутності або відзиву не подав.
Інші процесуальні дії
Ухвалою суду постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.11.2025р. закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.
Оскільки відповідач був повідомлений про дату, час та місце судового засідання в порядку статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)) і в судове засідання не з'явився, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З технічного паспорта встановлено, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 завершено в 1960 році. Даний будинок складається з коридору площею 3,3кв.м, кладової площею 4,0кв.м, кухні площею 12,0кв.м, житлової кімнати площею 14,3кв.м, коридору площею 3,3кв.м. Загальна площа будинку складає 36,9кв.м, житлова площа - 14,3кв.м.
Відповідно до довідки №4877 від 13.09.2024р., реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не проводилася.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено з свідоцтва про смерть.
З свідоцтва про право на спадщину від 08.04.2008р. встановлено, що позивачка успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ ім. Б.Хмельницького в с.Тудорковичі Шептицького району Львівської області.
З відповіді нотаріуса від 16.05.2025р. встановлено, що видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 неможливо з огляду на відсутністю правовстановлюючого документа на це майно.
Оцінка суду
Позивачем ставиться питання про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність).
Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).
У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).
В той же час, відсутність реєстрації права власності на вказаний житловий будинок за первинним забудовником є перешкодою в реєстрації права власності на такий за позивачами та реєстрації прав на земельну ділянку, на якій він розташований.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також уразі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що за позивачем підлягає визнанню право власності на спірний житловий будинок, який споруджений 1960 року до набуття чинності законодавством, яке передбачало порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, однак щодо нього не зареєстровано право власності за первинним забудовником (спакдодавцем).
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 36,9кв.м, житловою площею 14,3кв.м, розташований АДРЕСА_1 та належні до нього господарські будівлі та споруди: Б1 - літню кухню, В1 - сарай, Г1 - сарай, Д1 - погріб, Ж1 - вбиральню, №1 - ворота, №2, 3 - огорожу, №4 - хвіртку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, поданою до Сокальського районного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або двадцяти днів з дня отримання копії рішення, якщо воно не було вручене в день його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Сокальська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26205171, місцезнаходження: вул.Шептицького,44, м.Сокаль, Шептицький район, Львівська область.
Третя особа: Сокальська державна нотаріальна контора Львівської області, ЄДРПОУ:02899536, місцезнаходження: вул.Тартаківська,7а, м.Сокаль, Шептицький район, Львівська область.
Головуючий: М. Я. Адамович