Справа № 450/3275/25 Провадження № 2-о/450/37/26
26 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_9.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Представник заявника через систему «Електронний Суд» звернулась із заявою, у якій просила встановити факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали спільно за адресою АДРЕСА_1 , та були членами однієї сім'ї.
Мотивувала вимоги тим, що заявник ОСОБА_2 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 626137 від 22.12.2023 року ОСОБА_3 встановлено І групу інвалідності, пов'язану з проходженням військової служби. Захворювання ОСОБА_3 у виді ракової інтоксикації та раку тіла підшлункової залози стали причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.09.2024 року ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги після смерті батька майора ОСОБА_3 , у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №2/зм від 17.01.2025 року комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю батька заявника ОСОБА_2 , вказавши про необхідність встановлення факту, що ОСОБА_2 є членом сім'ї ОСОБА_3 . Представник заявника ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_2 піклувався про батька, останні півроку купував ліки, возив до лікарів, приходив в лікарню, отримував та купував медикаменти. Підтвердженням факту спільного проживання, ведення побуту та взаємних прав і обов'язків є фотографій та квитанції про оплату комунальних послуг. Крім цього, вказані вище обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . З огляду на викладене, просила заявлені вимоги задовольнити.
Ухвалою від 29.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
20.08.2025 року представником заінтересованої особи Міністерства оборони України ОСОБА_9. подано відзив на заяву, згідно мотивів якого просив відмовити у задоволенні заявлених вимог. Вказав, що надані заявником спільні фотографії, квитанції та довідка про реєстрацію, не підтверджують спільного проживання із померлим та наявності у таких осіб спільного побуту і взаємних прав та обов'язків. Крім цього, факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 вказує на те, що 24.09.2024 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю батька майора ОСОБА_3 . Однак, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено пунктом 11 протоколу №2/зм від 17.01.2025 року, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 . В якості підстави повернення документів на доопрацювання комісією вказано неподання документів, які відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що повнолітній син перебував на утриманні померлого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за померлого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), а також ненадання висновку з лікувального закладу (в якому оформлювалось лікарське свідоцтво про смерть) про перебування (не перебування) ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, а не про необхідність встановлення факту того, що ОСОБА_2 є членом сім'ї ОСОБА_3 , як про це зазначає заявник у заяві про встановлення факту спільного проживання. За таких обставин, виходячи із взаємозв'зку підстав та предмету заяви ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання із померлим батьком ОСОБА_3 , її задоволення не породить жодного юридичного наслідку, тобто така є безпідставною.
20.08.2025 року представником заінтересованої особи Міністерства оборони України ОСОБА_9. подано заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою від 21.08.2025 року.
17.09.2025 року представником ОСОБА_1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, яка підтверджує факт, що ОСОБА_2 возив батька ОСОБА_3 до амбулаторії.
В судовому засіданні 17.09.2025 року представник ОСОБА_1 , з думкою якої погодився заявник ОСОБА_2 , вимоги заяви підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним письмово та просили такі задовольнити. Додатково ОСОБА_2 вказав, що його батько був одруженим, а він має на утриманні сина, який живе із ним за однією адресою. Крім цього, просили допитати в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , забезпечивши явку останнього.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України ОСОБА_9. в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним письмово та просив відмовити у задоволенні заявлених вимог.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що є сусідом заявника та проживає у будинку близько 25-ти років. Вказав, що ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_3 , здійснював за ним догляд і опікувався батьком, а проживали вони разом за адресою АДРЕСА_1 .
Протокольною ухвалою від 17.09.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву з метою виклику та допиту в якості свідка ОСОБА_4 .
03.02.2026 року представником ОСОБА_1 подано додаткові письмові пояснення, згідно мотивів яких вказала, що метою, з якою ОСОБА_2 просить встановити даний факт, є необхідність належного оформлення пакету документів для отримання права на одноразову грошову допомогу.
Допитана в судовому засіданні 16.02.2026 року свідок ОСОБА_4 пояснила, є сусідкою та постійно проживає у сусідньому будинку. Вказала, що ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_3 та займався похованням батька. Вони разом святкували день народження та проживали за адресою АДРЕСА_1 . Повідомила, що заявник одружений, а також має сина. Сестра заявника, яка є донькою померлого ОСОБА_3 , виїхала за межі території України.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.02.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 26.02.2026 року.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та в межах судового розгляду.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлення факту проживання однієї сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження.
Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28.12.2023 року Солонківською сільською радою Львівського району Львівської області.
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.04.1989 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із довідки № 136, виданої 28.12.2023 року Філією № 1 Будинкоуправління № 4 (Липники) КЕВ м. Львова, вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані і проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Обов?язковою умовою для визнання факту проживання однією сім'єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов?язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов?язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім?єю; спільний побут; взаємні права та обов?язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім?ї.
Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-13019), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.
Факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов?язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім?ї, оскільки про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб чи будинкова книга домогосподарства не можуть свідчити про спільний побут, ведення спільного господарства чи приналежність до сім?ї особи; вони лише засвідчують місце знаходження житла особи (адреса житла).
Таким чином, надані заявником спільні фотографії із померлим, квитанції та довідка про реєстрацію, не підтверджують наявності у таких осіб спільного побуту і взаємних прав та обов'язків.
Окрім наведеного, судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 є одруженим та має сина, що об'єктивно унеможливлює його проживання з батьком в якості сім'ї, оскільки така у нього вже створена.
З огляду на викладене вище, мотиви заяви в частині проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості членів однієї сім'ї не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, натомість їх сімейні зв'язки, як батька з сином, підтверджені копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.04.1989 року та не потребують додаткового встановлення вказаного факту судом.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України закріплено перелік справ про встановлення факту, що підлягають розгляду судом.
Частиною 2 статті 315 передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-56718) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
24.09.2024 року ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги після смерті батька майора ОСОБА_3 , у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Із витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №2/зм від 17.01.2025 року, встановлено, що комісією повернуто на доопрацювання документи ОСОБА_2 для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю батька. В якості підстави повернення документів на доопрацювання комісією вказано те, що ОСОБА_2 не надано документів, які відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що повнолітній син перебував на утриманні померлого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за померлого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні батька на дату загибелі), а також не надано висновку з лікувального закладу, в якому оформлювалось лікарське свідоцтво про смерть, про перебування або не перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що за наявних у таких письмових доказах, факт спільного проживання, який просить встановити заявник, не породить жодного юридичного наслідку для отримання останнім виплати одноразової грошової допомоги після смерті батька.
З цього приводу слід вказати, що мотиви заяви ОСОБА_2 фактично зводяться до незгоди із витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №2/зм від 17.01.2025 року, яким встановлено, що комісією повернуто на доопрацювання документи ОСОБА_2 для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю батька.
Крім цього, правова позиція представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 щодо породження юридичних наслідків внаслідок задоволення заявлених вимог ґрунтується на ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку №975, який надає певним категоріям громадян право на отримання одноразової грошової допомоги, практиці Верховного Суду в межах адміністративної юрисдикції, а також покликанням на необхідність держави забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців.
Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди, натомість розгляд судом у порядку цивільного судочинства в межах окремого провадження правових питань, які не віднесені на його розгляд, є порушенням правил предметної юрисдикції та виходом суду за межі повноважень, визначених законом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які покликалась сторона заявника у заяві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а також не породять жодного юридичного наслідку для отримання виплати одноразової грошової допомоги, а тому у задоволенні таких вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315, 316 ЦПК України, ст.ст. 3, 21, 36, 74 СК України, ст.ст. 1216, 1264, 1268 ЦК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.