Справа № 442/9313/25
Провадження № 1-кп/442/126/2026
26 лютого 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудового розслідування за №12025141110001310 від 28.11.2025 року стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Стебник Дрогобицького району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , неодруженого, із вищою освітою, розлученого, що на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого помічником бурильника в АТ « Укргазвидобування», війьсковозобов'язаний, депутатом не являється, раніше несудимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_3
встановив:
ОСОБА_3 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.
Так, статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.
Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суду ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомлений з постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.08.2025 (справа № 442/3154/25), яка набрала законної сили 19.08.2025, про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. З ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, без конфіскації транспортного засобу, та достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою її невиконання в частині призначеного судом покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 10 років, маючи реальну можливість її виконати шляхом уникнення керування будь-якими транспортними засобами на визначений судом строк, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки, керуючись прямим умислом спрямованим на невиконання вищевказаної постанови суду, керував транспортним засобом та порушував Правила дорожнього руху.
Зокрема, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови Дрогобицького міськрайонного суду від 08.08.2025, яка набрала законної сили, будучи ознайомлений з нею, з метою умисного невиконання такої щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість її виконати, 27.11.2025 о 16 год. 35 хв., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, тобто діючи умисно, керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВМW» моделі 5231 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухаючись ним автодорогою поблизу житлового будинку № 2 по вулиці Калнишевського у місті Стебник Дрогобицького району Львівської області, був зупинений працівниками поліції, які виявили порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 .
Тим самим, своїми умисними діями ОСОБА_3 не виконав постанову суду, яка набрали законної сили, що проявилось у невиконанні покладених на нього обов'язків, а саме будучи позбавлений права керування транспортним засобом, умисно керував таким.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, просить суворо не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а фактичні обставини справи, а саме факт умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, згідно обвинувального акту не оспорюються учасниками кримінального провадження, суд впевнившись у правильному розумінні обвинуваченим ОСОБА_3 , змісту обставин справи та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи.
Аналізуючи представлені суду докази та їх в сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні ним кримінального правопорушення доведеною в судовому засіданні повністю.
Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він вчинив дії які виразились в умисному невиконанні постанови суду, яка набрала законної сили.
Призначаючи вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_3 ,суд враховує характер та суспільну небезпеку скоєного ним кримінального правопорушення, раніше не судимого, пом'якшуючі вину обставинами якими є те, що підсудний щиро кається у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, обтяжуючі вину обставини не встановлені, а тому вважає призначити йому кримінальне покарання у вигляді штрафу.
Підстав для застосування вимог ст.69 КК України судом не встановлено.
Судові витрати відсутні.
Речові докази визначити відповідно до вимог ст.. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370,371,374 КПК України суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання за ч.1 ст. 382 КК України, передбачене санкцією даної статті: у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п"ятдесят ) гривень.
Речовий доказ відеозапис з нагрудного відеореєстроватора "ВОDY САМ" від 27.11.2025 року, який знаходиться при матеріалах кримінального проважження залишити при матеріалах кримінального провадження №12025141110001310 від 28.11.2025 року
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку за винятком з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1