Дата документу 26.02.2026
Справа № 334/517/25
Провадження № 1-кп/334/248/26
26 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, немаючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, маючого середню спеціальну освіту, офіційно непрацевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України,
установив:
23 листопада 2024 року о 23 годині 26 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи при собі предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме: сікач-ніж, а також імітаційну учбово-тренувальну гранату ПІРО-5, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до магазину «АТБ» «Продукти-1272», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незламна (Хакаська), буд. 1.
Перебуваючи у вказаному місці, діючи умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю та, проявляючи зневагу до існуючих в суспільстві правил поведінки, ОСОБА_4 підійшов до охоронця зазначеного магазина ОСОБА_6 , який виконував трудові обов'язки, перебуваючи на робочому місці, та став виражатись на адресу останнього нецензурною лайкою та погрожувати заподіянням тілесних ушкоджень із застосуванням заздалегідь заготовленого сікач-ножа. Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, бажаючи продемонструвати вседозволеність та зневагу до існуючих в суспільстві правил співжиття, викликати страх у оточуючих за своє життя та здоров'я, дістав імітаційну учбово-тренувальну гранату ПІРО-5, та, видаючи її за справжній вибуховий пристрій підвищеної вражаючої дії, імітуючи приведення у бойове положення шляхом від'єднання кільця, став погрожувати її підривом і тим самим заподіянням шкоди життю і здоров'ю охоронцю магазину ОСОБА_6 , іншим працівникам та відвідувачам магазину, викликавши таким чином побоювання у останніх за власне життя та здоров'я.
Побачивши вказані дії ОСОБА_4 , які супроводжувались агресивними висловлюваннями і нецензурною лайкою, побоюючись здійснення погроз, з метою недопущення заподіяння шкоди життю та здоров'ю, працівники магазину «АТБ» «Продукти - 1272» відвели присутніх відвідувачів у глиб торгівельної зали, припинивши тимчасово продаж товарів та викликали службу охорони.
Таким чином, в результаті вказаних хуліганських дій ОСОБА_4 , що супроводжувались особливою зухвалістю, було грубо порушено громадський порядок, що виразилось у порушенні безпечного середовища у громадському місці, а також на робочому місці працівників магазину «АТБ» «Продукти - 1272», створенні відчуття страху за життя і здоров'я працівників та відвідувачів вказаного магазину, а також порушенні нормального режиму його роботи та відпуску товарів відвідувачам.
Крім того, 23 листопада 2024 року о 23 годині 27 хвилини ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні магазину «АТБ» «Продукти-1272» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незламна (Хакаська), буд.1, пройшов до торгівельної зали магазину, і маючи прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, розуміючи, що за його діями спостерігає охоронець магазину ОСОБА_6 та інші працівники вказаного магазину, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, відкрито з полиці вказаного магазину викрав коньяк «Аznauri» 5 зірок, об'ємом 0,7л. вартістю 228 грн 80 коп. (без ПДВ), який належить ТОВ «АТБ- Маркет».
Після чого, ОСОБА_4 вийшов з приміщення магазину, не розрахувавшись за товар, та покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, спричинивши ТОВ «АТБ-Маркет» матеріальний збиток на вказану суму.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 визнав свою провину в пред'явленому обвинувачені визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив суду, що 23.11.2024 року він разом із своїм другом вживали алкоголь у квартирі, друг поскаржився йому, що у нього був конфлікт з охоронцями магазину «АТБ», і після цього ОСОБА_4 разом із своїм товаришем вирішили піти до цього магазину аби поговорити із охоронцями. З собою ОСОБА_4 взяв страйкбольну гранату та ніж для нарізки овочів. Прийшовши до магазину «АТБ» вони побачили, що на місці вже інший охоронець, а не ті із ким у знайомого ОСОБА_4 до цього був конфлікт. Охоронець вийшов на зустріч ОСОБА_4 та через-деякий час вони вийшли на вулицю, де розмовляли. ОСОБА_4 не погрожував охоронцю, можливо вживав нецензурну лексику під час розмови, точно не пам'ятає, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Під час розмови із охоронцем ОСОБА_4 домовився із ним, що зайде до магазину без ножа та візьме пляшку коньяку. Після цього він зайшов до торгівельної зали, взяв пляшку коньяку, підійняв руку у повітря з пляшкою аби показати охоронцю та вийшов з магазину, і разом із своїм знайомим пішов додому, на цьому шляху їх зупинила поліція. У скоєному щиро кається, вибачився перед потерпілим, припинив вживати алкоголь взагалі та щиро шкодує про наслідки своєї поведінки. Просив не призначати йому покарання пов'язане із позбавленням волі, адже на його утримані перебуває батько в якого більше нікого немає.
Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його вина повністю доведена і підтверджується сукупністю доказів, зібраних в даному кримінальному провадженні та досліджених під час судового розгляду:
Протоколом огляду місця події від 24.11.2024 року із додатками, у якому зафіксований огляд території біля магазину «АТБ» та приміщення магазину «АТБ», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незламна, буд. 1.
Висновком експерта від 24.12.2024 року №СЕ-19/108-24/24598-ВТХ, відповідно до якого наданий на дослідження предмет еліпсоїдної форми є імітаційною учбово-тренувальною гранатою ПІРО-5 промислового виготовлення, яка до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься, вибухових речовин не містить, для здійснення вибуху не придатна, але містить заряд піротехнічної суміші та придатна для використання за призначенням, а саме для утворення звукового ефекту.
Довідкою від 24.11.2024 року №1439 про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, відповідно до якої ПІРО-5 є обмежено небезпечною.
Висновком експерта від 04.12.2024 року №СЕ-19/108-24/23018-ХЗ, згідно із яким наданий на дослідження предмет до холодної зброї не відноситься, є предметом господарсько-побутового призначення, а саме сікачем-ножом для розділки туш/м'яса.
Висновком експерта від 03.12.2024 року №СЕ-19/108-24/23091-Д, у відповідності до якого на поверхі пляшки, яку вилучено 24.11.2024 року, в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незламна, 1, виявлено один слід папілярного узору руки, який придатний до ідентифікації особи.
Листом від 03.01.2025 року про результати перевірки за дактилоскопічним обліком, за змістом якого слід руки належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протоколом огляду предмету від 24.11.2024 року в якому зафіксований огляд предмета схожого на гранату ПІРО-5 та предмета схожого на ніж-сокиру.
Протоколом огляду від 24.11.2024 року у якому зафіксований огляд відеозаписи з камер відеоспостереження, розташованих у приміщенні та на фасаді магазину «АТБ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незламна, буд. 1.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.11.2024 року, проведеного за участю ОСОБА_6 , у якому він впізнав особу зображену на фото №3, як особу яка вчинила хуліганські дії в магазині «АТБ» 23.11.2024 року. На фото №3 зображений ОСОБА_4 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 25.11.2024 року із додатком та стенограмою, проведеного за участю ОСОБА_6 .
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.11.2024 року, проведеного за участю ОСОБА_7 , у якому вона впізнала особу зображену на фото №4, як особу яка вчинила хуліганські дії в магазині «АТБ» 23.11.2024 року. На фото №4 зображений ОСОБА_4 .
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.11.2024 року, проведеного за участю ОСОБА_8 , у якому вона впізнала особу зображену на фото №1, як особу яка вчинила хуліганські дії в магазині «АТБ» 23.11.2024 року. На фото №1 зображений ОСОБА_4 .
Протоколом огляду предметів від 03.01.2025 року, у якому зафіксований огляд відеозапису з нагрудних камер поліцейських, які прибули на виклик 23.11.2024 року.
Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.11.2024 року із додатком.
Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.11.2024, складеного лікарем КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР, за змістом якого ОСОБА_4 24.11.2024 року о 05:30 год перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Показами допитаного у судовому засідання потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив суду, що 23 листопада 2024 року він працював охоронцем у нічну зміну в магазині «АТБ», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незламна, буд. 1. Приблизно після 23-й години ОСОБА_6 побачив, як до тамбуру магазину зайшов чоловік із ножем, для того аби відвернути потенційну небезпеку для працівників та покупців, ОСОБА_6 пішов на зустріч чоловіку із ножем у тамбур та зупинив його там. ОСОБА_6 у судовому засіданні впізнав в обвинуваченому ОСОБА_4 того самого чоловіка із ножем.
Вийшовши до тамбуру ОСОБА_6 схопив ОСОБА_4 за праву руку, у якій останній тримав ніж, та намагався його вивести з приміщення магазину, у цей час ОСОБА_4 , дістав з внутрішньої кишені своєї куртки гранату. Увесь цей час вони розмовляли, при цьому за словами ОСОБА_6 . ОСОБА_4 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і його мова була незрозумілою та алогічною. Під час розмови ОСОБА_6 переконав ОСОБА_4 вийти з приміщення магазину на вулицю. Вже на вулиці ОСОБА_6 вдалось заспокоїти ОСОБА_4 , після чого останній знову зайшов до магазину вільно взяв пляшку коньяку, яку із торговельної зали продемонстрував ОСОБА_6 і пішов з магазину. ОСОБА_6 не перешкоджав у цьому ОСОБА_4 , оскільки на той момент інші працівники вже викликали працівників охоронної фірми.
За твердженнями ОСОБА_6 інші покупці та співробітники навряд чи злякались цієї події, оскільки все відбувалось далеко від них. Сам ОСОБА_6 зазначив, що не злякався і не пережив жодного емоційного стресу через цю подію, оскільки ОСОБА_4 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і прямих погроз на його адресу не висловлював.
Також потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що жодної шкоди особисто йому діями ОСОБА_4 не заподіяно і він не має претензій до обвинуваченого, щодо покарання потерпілий зазначив, що ОСОБА_4 має обов'язково понести покарання, проте не надто суворе.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що на момент інкримінованих ОСОБА_4 подій працювала заступником керівника магазину «АТБ» за адресою м. Запоріжжя, вул. Незламна, буд. 1. 23 листопада 2024 року вона працювала у магазині, увечері вона перебувала у касовій зоні разом із касиром, адміністратором та охоронцем і очікувала на таксі. У цей час до магазину зайшов хлопець із гранатою в лівій руці та почав вимагати алкоголь в охоронця. До нього підійшов охоронець ОСОБА_6 та почав з ними спокійно розмовляти, потім він взяв цього чоловіка за руку та вийшов із ним в тамбур. У цей час охоронець подав сигнал касиру викликати охорону. Вже коли вони вийшли у тамбур, свідок побачила в хлопця ніж, схожий на той, що використовують для розділки м'яса. В подальшому, охоронець та цей хлопець вийшли на вулицю. За деякий час хлопець вже без ножа зайшов до магазину і взяв з вітрини пляшку коньяку та пройшовши повз касову зону вийшов з магазину. Потім приїхала охорона. За словами свідка крім працівників у магазині у цей час знаходилось близько десяти покупців. У судовому засіданні свідок не впізнала обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначивши, що бачила усе здалеку та через декілька вікон.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що він є поліцейським та вночі 23.11.2024 року екіпаж до складу якого він входив отримав виклик про те, що невідомий погрожує ножем та гранатою охоронцю магазину «АТБ». Прибувши на місце він побачив двох чоловіків із пляшкою та гранатою. Поліцейські під'їхали до них та забрали гранату та пляшку і поклали їх на службовий автомобіль. Чоловік у якого забрали гранату перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння та почав поводити себе агресивно через що до нього був застосований спецзасіб «кайданки», а він був затриманий та доставлений до відділення поліції. Під час огляду місця, де поліцейські зупинили чоловіків також знайшли ніж (десь в п'яти метрах від місця зупинки). Чоловік, якого затримали повідомив, що граната не бойова, а страйкбольна. У судовому засіданні свідок вказав, що в обвинуваченого ОСОБА_4 «знайоме обличчя».
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_10 пояснив суду, що він є працівником поліції. 23.11.2024 року він із напарником отримали виклик в радіоефірі про погрози охоронцю магазину «АТБ» гранатою. Під'їхавши на місце вони побачили двох чоловіків, зупинившись біля них вони побачили, що в одного з них у руках є граната та ніж. Напарник ОСОБА_10 схопив цього чоловіка та відібрав гранату. Після цього чоловіки почали поводити себе агресивно та лаятись, через що напарник свідки застосував до них спецзасоби кайданки та затримав їх. В подальшому, затриманих було доставлено до відділення поліції. Чоловіки перебували у стані явного алкогольного сп'яніння. На місці події ОСОБА_4 зазначав поліцейським, що він із другом йшли до магазину аби придбати алкоголь і не знали, що вийшли з нього не розрахувавшись.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона на момент подій працювала адміністратором залу магазину «АТБ». Приблизно наприкінці листопада 2024 року (точну дату свідок не пам'ятає) увечері близько 22-ї молодий чоловік, у якому свідок впізнала обвинуваченого ОСОБА_4 , хотів зайти у магазин через двері «вихід». До нього підійшов охоронець, у цей час свідок побачила в руках у ОСОБА_4 ніж. Працівники магазину викликали охорону та попросили покупців не підходити до касової зони, а охоронець та ОСОБА_4 вийшли на вулицю, там вони деякий час розмовляли, приблизно 30-40 хвилин. Чи заходив після цього ОСОБА_4 до магазину свідок не пам'ятає. Щодо викрадення коньяку свідок знає лише зі слів інших працівників.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив суду, що він працював охоронцем у компанії «Вен бест» та отримали виклик з магазину «АТБ», який розташований по вулиці Хакаський, про те, що невідомий погрожує охоронцю гранатою та ножем. Коли він прибув на місце, там вже не було цих невідомих, був лише охоронець, який вказав, що буде писати заяву про цей випадок і свідок викликав поліцію. Щодо того чи були у невідомого ніж та граната свідок повідомити не може. Також свідок зазначив, що він особисто нічого не бачив з приводу викрадення алкоголю. В подальшому, свідок виступав понятим при вилучені поліцейськими гранати та ножа.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за 4 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану та за ч. 4 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги для суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень
Обставинами, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, судом визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Частиною першою статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст.12 КК України злочин, вчинений ОСОБА_12 є відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України тяжким.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 , враховує, що він раніше несудимий, на психіатричному чи наркологічному обліку не перебуває, неодружений, щиро покаявся у вчиненому, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем навчання також характеризується позитивно. За словами самого обвинуваченого зробив висновки із своїх вчинків та повністю відмовився від вживання алкоголю.
Судом враховується позиція потерпілого, який цивільного позову не заявив, не має моральних та матеріальних претензій до обвинуваченого, також судом враховується наявність пом'якшуючих обставин і ставлення самого обвинуваченого до вчиненого.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина перша статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Верховний Суд у своїй постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 699/434/19 виснував про те, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст.414 КПК України, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
З зазначених вище обставин, суд прийшов до висновку, що призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини четвертої статті 186 КК України явно не буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання.
Враховуючи викладене, засади, передбачені ст. 65 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає за потрібне призначити покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статей у вигляді позбавлення волі з застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.
Суд не вбачає підстав для застосування вимог ст. 75 КК України, оскільки урахування одних і тих же обставини справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов'язаних із пом'якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжких злочинів, має мати для цього достатні підстави. Втім, дані про особу обвинуваченого не зменшують ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, тим більше за наявності обставини, що обтяжує покарання (вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння), а тому, з огляду на фактичні обставини скоєного, вагомих підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України суд не вбачає.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Дана позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
На переконання суду дане покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Згідно з ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,
- за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання за цим вироком ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку суду до виконання.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту затримання з 24 листопада 2024 року до 27 грудня 2024 року (включно) відповідно до ч. 5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи у сумі 5 969 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 25 копійок.
Речові докази:
учбово-імітаційну гранату ПІРО-5, упаковану до спецпакету №5705528 та передану на зберігання до сектору контролю за обігом зброї Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити.
пляшку коньяку Aznauri, об'ємом 0.7 л, упаковану до спецпакету №6064092 та передану на зберігання до камери речових доказів Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути власникові ТОВ «АТБ Маркет» та скасувати накладений на неї арешт ухвалою слідчого суддів від 27.11.2924 року у справі № 334/9548/24.
DVD-R диск із записами з камер спостереження з магазину «АТБ» та DVD-R диски з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських - залишити в матеріалах провадження.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1