Справа №403/734/25 провадження № 2/403/208/26
20 лютого 2026 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Муляві В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого між ними 24 грудня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №42. Позовна вимога обґрунтовується тим, що шлюбні відносини між сторонами по справі припинені близько одного року, оскільки вони різні погляди на сімейне життя. Відповідач по справі у скрутний час, коли позивачу була необхідна матеріальна та моральна підтримка через стан здоров'я, такої підтримки не надав. З огляду на викладене, позивач не згодна на примирення та вважає наявними обставини для розірвання шлюбу з відповідачем.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання по розгляду справи по суті не з'явилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України. Згідно письмової заяви, наданої до суду, прохала суд розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Прохає суд після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_3 ». Судові витрати прохає стягнути з відповідача (а.с.25).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України. Згідно письмової заяви, поданої до початку розгляду справи по суті, прохав суд розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі. Відзив на позовну заяву подавати не буде. В питанні сплаченого позивачем судового збору прохав відмовити в повному обсязі. Спір про місце проживання дітей прохав винести з ним (а.с.35).
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, з огляду на письмові заяви учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутності та, з урахуванням визнання відповідачем позову, вирішення питання про ухвалення судового рішення в першому судовому засіданні.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом по справі встановлено, що між сторонами по справі 24 грудня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області, зареєстровано шлюб за актовим записом №42 (а.с.5).
Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6, 7).
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова від 21 грудня 2007 року №11) проголошена Конституцією охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
У відповідності до ст.112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом не встановлено доказів існування виключних обставин, за наявності яких виправданим було б примушування сторін до збереження шлюбу, а наявність дітей, з урахуванням наявних взаємовідносин між сторонами, не може братися судом до уваги, оскільки інститут шлюбних відносин ґрунтується на взаємному почутті любові жінки та чоловіка, поваги один до одного, наданні взаємодопомоги та підтримки, а тому не може ставитись в залежність виключно від наявності у подружжя дитини та обов'язку у зв'язку з цим його спільного проживання.
Судом встановлено, що за час, що минув з дня прийняття позовної заяви до розгляду та призначення першого судового засідання, сторони по справі не вживали жодних дій щодо примирення та збереження сім'ї з огляду на відсутність поданих ними суду відповідних письмових заяв з цього приводу.
Наявності спірних питань щодо поділу майна, як спільної сумісної власності подружжя, за відсутності відповідних заяв сторін судом під час судового провадження також не встановлено.
При цьому суд зауважує, що обставина проживання дітей з одним із батьків не належить до обставин, які мають значення для розгляду даної справи та які підлягають встановленню при ухваленні судового рішення про розірвання шлюбу, оскільки стосується зовсім інших правовідносин сторін - визначення місця проживання їх спільних дітей, що не охоплюється предметом заявленого ОСОБА_6 позову до відповідача ОСОБА_7 про розірвання шлюбу.
Отже, вирішення будь-яких інших питань, в тому числі і питання проживання спільних дітей сторін по справі після припинення ними шлюбних відносин, не охоплюється змістом поданого ОСОБА_1 позову та не вимагає ухвалення судом рішення з даного питання як такого, що не відповідає спірним правовідносинам сторін по справі.
З огляду на викладене, зазначене відповідачем у письмовій заяві твердження щодо вирішення спору про місце проживання дітей за його участі не підлягає вирішенню у межах даної справи про розірвання шлюбу сторін.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) та усталеної практики Верховного Суду, суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог і не наділений повноваженнями виходити за їх межі чи вирішувати питання, які сторонами не поставлені на вирішення суду в установленому законом порядку, у зв'язку з чим питання визначення місця проживання дітей може бути предметом окремого позову за наявності відповідного спору між батьками.
Відповідно до п.10 Постанови від 21 грудня 2007 року №11 передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
З урахуванням викладеного, судом зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач ОСОБА_1 не згодна на примирення, оскільки вважає, що шлюб між нею та відповідачем по справі припинив своє існування. Відповідач по справі ОСОБА_2 згідно наданої до суду письмової заяви не заперечує проти задоволення позову, внаслідок чого суд приходить до висновку про наявність згоди кожного з подружжя на розірвання укладеного між ними шлюбу та недоцільність вжиття судом заходів, спрямованих на примирення сторін, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України є підставою для вирішення судом справи за наявними матеріалами.
За змістом ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги письмову заяву відповідача, суд приходить до висновку про те, що визнання відповідачем ОСОБА_2 позову здійснено у процесуальній формі та порядку, що відповідають вказаним вище вимогам ч.1 ст.206 ЦПК України.
Щодо наявності законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
З огляду на викладене, дослідивши зміст позовної заяви та інших матеріалів справи, суд приходить до висновку, що викладені в них обставини свідчать про: дійсну волю сторін, як подружжя, на розірвання укладеного між ними шлюбу; неможливість подальшого спільного сімейного життя сторін, як подружжя, а також наявність підстав вважати, що збереження шлюбу суперечитиме особистим інтересам сторін.
Крім того, зі змісту ч.1 ст.21, ч.1 ст.24 СК України слідує, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
З огляду на зазначені вище правові норми, враховуючи, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад, а визначення законодавцем шлюбу «як сімейного союзу» засвідчує, що шлюб створює сім'ю та передбачає його договірну природу, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач по справі ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач ОСОБА_2 не надав суду заперечень проти задоволення позовних вимог і сторони по справі, як подружжя, не змогли налагодити відносини як до моменту подання позовної заяви до суду, так і під час судового провадження, то відмова суду в задоволенні позову про розірвання шлюбу буде примушенням позивача до шлюбу та шлюбним відносинам, що не відповідає моральним засадам суспільства та є неприпустимим.
На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд, приймаючи до уваги визнання відповідачем ОСОБА_2 позову, дійшов висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
При цьому судом не встановлено обставин, за яких визнання відповідачем позову суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Після розірвання шлюбу позивачу, за заявою її заявою, слід залишити прізвище « ОСОБА_3 », що відповідатиме приписам ч.1 ст.113 СК України, якою закріплено право особи, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно положень ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті в першому судовому засіданні, призначеному на 20 лютого 2026 року, була подана письмова заява про визнання ним позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Відповідно до платіжної інструкції на переказ готівки №75 від 28 листопада 2025 року позивачем по справі ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп..
З огляду на викладене, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визнання позову відповідачем ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті, у відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України, з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у виді 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору при поданні позову до суду в розмірі 605 грн. 60 коп., а 50 відсотків сплаченого судового збору, що складає суму 605 грн. 60 коп., підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
Інші витрати, пов'язані з розглядом справи, відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 142, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 24 грудня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №42, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_3 ».
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок), сплаченого нею згідно платіжної інструкції на переказ готівки №75 від 28 листопада 2025 року за наступними реквізитами: отримувач: ГУК у Кіров.обл./тг с-щеУстин/22030101; код отримувача: 37918230; рах.отримувача: UA348999980313101206000011555; надавач платіжних послуг отримувача: 899998; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; судовий збір (Державна судова, Устинівський районний суд Кіровоградської області, ОСОБА_1 , с-ще Устинівка вул.Заводська №10).
Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Долинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Повне ім'я сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , зазначений в позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 25 лютого 2026 року.
Суддя С.Ю.Атаманова