183/10076/25
2/179/177/26
25 лютого 2026 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді Чорної А.О.,
секретаря судового засідання Голобородько Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (скорочена назва АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.10.2016 відповідач звернувся до А-Банку з метою отримання банківських послуг та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором про надання кредитних коштів виконав. Однак відповідач умови договору не виконує, порушує строки повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення за ним заборгованості, розмір якої станом на 25.09.2025 складає 186 484,20 гривень, з яких: 155 145,35 гривень - заборгованість за кредитом; 31 338,85 гривень - заборгованість по відсоткам.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань порушує законні прав та інтереси АТ «А-Банк», як кредитора, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за вказаним договором про надання банківських послуг в розмірі 186 484,20 гривень та судові витрати, які складаються із суми судового збору сплаченого при зверненні до суду з позовом у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27.11.2025 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.
21.01.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем долучено не оригінал анкети - заяви, а її ксерокопія, паспорт споживчого кредиту в додатках до позовної заяви відсутній. Надана виписка по особовому рахунку не повна та в деяких аркушах взагалі не читаєма. Тарифів, які діяли на час підписання анкети - заяви, позивач не надав. З анкети - заяви неможливо визначити відомості щодо суми отриманого кредиту та погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Витяг з Умов і Правил обслуговування не підписаний відповідачем. Відтак, у цьому випадку не можливо застосувати ч. 1 ст. 634 ЦК України. Із розрахунку заборгованості по особовому рахунку випливає, що за користування кредитом списувалися відсотки, що не узгоджувалося сторонами. Внаслідок таких дій позивача тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків. Сума неправомірно списаних з відповідача неузгоджених платежів за користування кредитом перевищує загальний залишок заборгованості за кредитом, заявлений банком та відповідно позовні вимоги банку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Ухвалою суду від 25.02.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що АТ «Акцент-Банк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 14.10.2016 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у в А-Банку, відповідно до якої відповідач виявляє бажання оформити на своє ім'я банківську карту.
Зазначена вище анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, комісії, неустойки.
У вказаній анкеті-заяві містяться дані про ОСОБА_1 - дата народження, РНКПО, місце проживання, сімейний стан, соціальний статус.
В анкеті-заяві ОСОБА_1 підписом підтвердив, що вказана заява разом з правилами і умовами і правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
При цьому, вказана анкета-заява не містить відомостей про те, що відповідач просив банк надати йому кредитні кошти та їх розмір.
Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
Також до позову долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщений на веб-сайті в розділі «Умови та Правила», які не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладання кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6.2 Відсотки за користування кредитом (кредитним лімітом) та / або овердрафтом нараховуються в дату їх сплати, передбачену п.12.3 і п.12.4., при цьому відсотки розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок Кредиту та/ або овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли Кредит та / або овердрафт стають простроченими кредитами.
Разом з цим, долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», якими передбачено, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови, - відповідачем не підписані.
Згідно з довідки за картами ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки № НОМЕР_2 , строком дії до вересня 2020 року, № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року.
Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 12.06.2023 встановлено кредитний ліміт в розмірі 5 000 грн, 28.01.2024 кредитний ліміт зменшено до 880 грн., 30.05.2024 кредитний ліміт збільшено до 40 000 грн, 22.06.2024 кредитний ліміт збільшено до 60 000 грн., 22.06.2024 кредитний ліміт збільшено до 155 200 грн.
Також представником позивача додано виписку по картці ОСОБА_1 .
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний залишок за наданим ОСОБА_1 кредитом станом на 25.09.2025 складає 186 484,20 гривень, з яких: 155 145,35 гривень - заборгованість за кредитом; 31 338,85 гривень - заборгованість по відсоткам.
Як на підставу позовних вимог АТ «Акцент - Банк» посилався на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент Банк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву б/н від 14.10.2016. При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. АТ «Акцент Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов'язання за договором не виконав і станом 25.09.2025 складає 186 484,20 гривень, з яких: 155 145,35 гривень - заборгованість за кредитом; 31 338,85 гривень - заборгованість по відсоткам. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Акцент - Банк».
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 14.10.2016 розмір процентів за користування кредитом не зазначений (а.с. 12).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.10.2016, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід'ємну частину кредитного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (14.10.2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30.09.2025), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов'язковими до врахування судом.
Надані суду розрахунок заборгованості та виписка з рахунку не є документами, які посвідчують погодження сторонами умов щодо розміру та сплати процентів.
Суд вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.10.2016 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Матеріали справи не містять доказів визнання ОСОБА_1 , зокрема, факту погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів у будь-якому розмірі.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» процентів за користування кредитом в сумі 31 338,85 грн, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 14.10.2016, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті позивача, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.
Щодо вимог про стягнення залишку заборгованості за кредитом суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, а також строк та порядок повернення кредиту у визначеному розмірі та сплати процентів за користування кредитом.
Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 14.10.2016 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.
Дослідивши виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 , долучену позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що за період з 14.10.2016 по 25.09.2025 сума витрат становить 1 034 964,99 грн., сума зарахувань - 852 296,06 грн, сума комісій - 13 315, 93 грн.
Як встановлено судом, відповідач за період з 14.10.2016 по 25.09.2025 використав кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 13-34).
Проте, з виписки вбачається, що банком в тіло кредиту безпідставно нараховувались не передбачені умовами договору відсотки, так списання відсотків за використання кредитного ліміту за період з 14.10.2016 по 25.09.2025 становить 37 291,67 грн, регулярне списання за кредитом Розстрочка з виписки - 52 299,21 грн, списання - 289 036,89 грн, погашення кредиту Швидка готівка - 76 184,18 грн, нарахування яких не підтверджено жодними доказами та не передбачено умовами цього договору.
Таким чином, позивачем не доведено, чи є відображені у виписці по рахунку зобов'язання такими, що мають відношення безпосередньо до кредитного договору № б/н від 14.10.2016.
АТ «А-Банк» скористалося своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, та не надало до суду належних доказів на підтвердження наявності заборгованості у відповідача за кредитним договором № б/н від 14.10.2016.
З наданого Акціонерним товариством «Акцент-Банк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником та його заборгованості.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 155 145,35 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.
ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
При цьому, як вбачається з виписки по картці ОСОБА_1 банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, списання та погашення кредиту, що теж враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є.
Таким чином, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості та виписка по рахунку за відсутності анкети-заяви № б/н від 14.10.2016, на яку посилається позивач в позовній заяві, як на свідчення укладення кредитного договору, не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та невиконаних зобов'язань саме за кредитним договором № б/н від 14.10.2016.
З огляду на вказане, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 14.10.2016 позивачем не доведена та не обґрунтована.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), зазначено, що «виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами».
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надавши оцінку наданим банком доказам у їх сукупності та встановивши, що АТ «Акцент-Банк» не надало належних доказів на підтвердження того, що підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку містить суму наданого кредиту (кредитного ліміту), відсоткової ставки за користування кредитом, суд дійшов висновку, що надана банком виписка по картковому рахунку не може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача. Відповідачем не було заявлено вимог щодо стягнення з позивача понесених ним судових витрат.
Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.О. Чорна