Справа №766/13791/25 н/п 2/766/1040/26
25 лютого 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.
за участю секретаря Савицького В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Березинець Катерини Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав,-
Адвоката Березинець Катерина Григорівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначив, що з 06.08.2010 року позивач з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбу, який розірвано Новотроїцьким районним судом Херсонської області від 13.12.2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . З дня народження дитини і по даний час син постійно проживає зі позивачем і знаходиться на її утриманні, особисто сама займаюся вихованням дитини, батько дитини не бажав і на даний час взагалі не приймає участі у його вихованні. Відповідач взагалі не приділяє уваги до їх дитини, жодного разу не з'являється по місцю проживання та по місцю виховання своєї дитини і не цікавиться його життям. У зв'язку із чим просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв, клопотань чи відзив на адресу суду не надходило.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти позовних вимог.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що з 06.08.2010 року позивач з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбу, який розірвано Новотроїцьким районним судом Херсонської області №662/1821/13-ц від 03.10.2013 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 09.11.2010 року Виконавчим комітетом Сиваської селищної ради Новотроїцького району Херсонської області ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблений актовий запис №35.
Згідно рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області №2118/2393/12 від 13.12.2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму громадян на дитину відповідного віку, починаючи з 01.11.2012 року до 04.11.2028 року до досягненням дитиною повноліття.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 11.01.2017 року Володимир-Волинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, 11.01.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу прізвище позивача « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 », про що зроблений актовий запис №3.
Відповідно до довідки від 07.08.2025 року та розрахунку заборгованості Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 07 серпня 2025 року в розмірі 183339,55грн.
Відповідно до характеристики опорного закладу освіти «Жуківський ліцей» Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №01-22/132 від 21.08.2025 року ОСОБА_3 навчається у закладі з 09.08.2018 року. за час навчання зарекомендував себе здібною, розумною дитиною. Мати, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини. Батько, ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає. У вихованні дитини участь не бере. З класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являється.
Відповідно до характеристики Жукинського старостинського округу №6 Пірнівської сільської ради №93/13-14 від 21.08.2025 року подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_1 зареєстровані та проживають з 2015 року. У сім'ї виховується дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сім'я характеризується як дружна, благополучна та соціально відповідальна.
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно рішення Виконавчого комітету Пірнівської селищної ради №384 від 25.12.2025р. затверджено висновок органу опіки та піклування відповідно до якого орган опіки та піклування Пірнівської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносного його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В судовому засіданні встановлено, а відповідачем не спростовано, що ОСОБА_2 вихованням своєї дитини не займається, матеріально її не забезпечує, необхідних умов для розвитку дитини не надає, не цікавиться її долею та здоров'ям, маючи при цьому об'єктивну можливість, тим самим свідомо нехтує своїми обов'язками.
У відповідності до ст.12 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про те, що відповідач, маючи об'єктивну можливість виконувати свої батьківські обов'язки у відношенні дитини, ухиляється від їхнього виконання, самоусунувшись від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27.02.1991 № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.
Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує дитині необхідного медичного догляду та лікування, харчування, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу тощо.
Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню й матеріальному утриманню неповнолітньої дитини, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя.
Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки байдужість відповідача до дитини свідчить про винну поведінку відповідача та свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками. Доказів, що спростовують вказане відповідачем суду не надано.
Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Також, суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що за приписами ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 191 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд -
Позов адвоката Березинець Катерини Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч.6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Роз'яснити відповідачу зміст статті 169 СК України, відповідно до якого мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. І. Кузьміна