Житомирський апеляційний суд
Справа №296/13495/25 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.
Категорія 55 Доповідач Борисюк Р. М.
24 лютого 2026 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 296/13495/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 28 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Адамовича О.Й. у місті Житомирі,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила:
- визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльності ОСОБА_2 неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них при розгляді звернень ОСОБА_1 про протиправні дії виконавчого комітету;
- прийняти виклад порушень законодавства, заподіяних ОСОБА_2 при розгляді звернення від 29 липня 2019 року №25/Д-8325 та запису на особистий прийом від 08 жовтня 2019 року.
- відшкодувати за рахунок ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну порушеннями законодавства в розмірі 210 000 грн.
Позов мотивувала тим, що 29 липня 2019 року під час розгляду її клопотання відповідачем здійснено істотні порушення законодавства, чим порушено її цивільні права. Зазначала, що порушення законодавства полягають у незаконному порушенні строку розгляду даного клопотання, оскільки її клопотання 44 місяців не розглянуте, також відповідачем були порушені вимоги законодавства при розгляді її скарги від 08 жовтня 2019 року.
Крім того, міським головою було здійснено 21 порушення законодавства, зокрема незаконна відмова провести службову перевірку усіх протиправних діянь виконавчого комітету Житомирської міської ради, вжити адміністративні міри реагування, як керівник-розпорядник, порушення законодавства під час особистого прийому по питанню щодо корупційних дій виконавчого комітету щодо відведення земельної ділянки, тощо
Вказувала, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 210 000,00 грн, що виразилося у душевному болі, розчаруванні, відчутті несправедливості та мали місце інші негативні переживання, які викликали погіршення здоров'я.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 28 листопада 2025 у відкритті провадження відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що оскаржувана ухвала незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду, є помилковими, оскільки суд істотно порушив норми процесуального права та змінив суть позовної заяви. Вважає, що суд неправильно застосував положення ЦПК, а також не встановив, які правовідносини виникли між сторонами. Зазначає, що її позбавлено права на захист порушених інтересів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, мотивуючи таким.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. (частина 1 статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.
Законодавець у частині 1 статті 16 ЦК встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Частиною 2 статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , порушення своїх цивільних прав вона обґрунтовує, тим, що при розгляді її заяви від 29 липня 2019 року за вх.№25/д-8325 міським головою Житомирської міської ради - Сухомлиним С.І. не було дотримано вимог чинного законодавства.
Зокрема, надано відповідь 11.11.2019, чим порушено ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Крім того, міським головою було здійснено 21 порушення законодавства, а саме: - незаконна відмова провести службову перевірку усіх протиправних діянь виконавчого комітету Житомирської міської ради; - вжити адміністративні міри реагування, як керівник-розпорядник; - порушення законодавства під час особистого прийому по питанню щодо корупційних дій виконавчого комітету щодо відведення земельної ділянки, тощо, внаслідок чого їй заподіяно моральну шкоду.
Розглядаючи матеріали позовної заяви, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при вирішенні судом, передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 29 липня 2019 рокута скарги від 08 жовтня 2019 року,що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання строків і процедури розгляду клопотання та, як наслідок, надання оцінки правомірності прийнятого за результатами розгляду клопотання рішення.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає оскарженню у порядку адміністративного судочинства, якщо рішення органу місцевого самоврядування/органу виконавчої влади, вимоги позивача або ж заперечення відповідача не пов'язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб (постанова ВП ВС від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16).
Таким чином, вказаний спір належить до компетенції адміністративного суду, оскільки стосується спору фізичної особи з посадовою особою органу місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та бездіяльності цієї особи, прийнятих або вчинених нею при здійсненні владних управлінських функцій.
Враховуючи наведене, спір у даній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
При цьому, вимога про стягнення моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини 5 статті 21 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведених вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі наведених норм процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 28 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді