Справа № 287/250/26
3-зв/287/4/26
25 лютого 2026 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Олевського районного суду Житомирської області Нижника Г.П. у справі № 287/250/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
До Олевського районного суду Житомирської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 287/250/26 розподілено судді Нижнику Г.П.
23.02.2026 головуючим суддею Нижником Г.П. було заявлено самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Заява про самовідвід мотивована тим, що при підготовці до розгляду справи судді Нижнику Г.П. стало відомо, що особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 є чоловіком керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_2 , яка визначена потерпілою у зазначеній справі. У зв'язку з роботою в одному колективі, в межах однієї організації, між суддею Нижником Г.П. та ОСОБА_2 відбувається безпосереднє спілкування. На думку судді Нижника Г.П. зазначені обставини можуть викликати сумніви у його неупередженості при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин, суддя Нижник Г.П. вважає, що є підстави, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, для самовідводу, а тому, з метою недопущення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді вказаної справи про адміністративне правопорушення, згідно із ч. 1 ст. 80 КПК України він зобов'язаний заявити самовідвід.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 та суддя Нижник Г.П. в судове засідання не з'явилися, про розгляд заяви про самовідвід повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неприбуття не повідомили.
Враховуючи наведене, заяву про самовідвід розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та судді Нижника Г.П., оскільки відповідно до вимог ст. 81 КПК України їх неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду питання про самовідвід.
Вивчивши заяву про самовідвід, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності та неупередженості.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 рішення від 11.10.2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Конституційний Суд України поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що, у свою чергу, надає можливість застосувати аналогію закону при вирішенні питання про відвід (самовідвід) судді, тобто застосувати у межах своєї компетенції норми іншого закону, зокрема положень КПК України, які регламентують подібні відносини.
Зокрема, згідно з вимогами статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Статтею 75 КПК України закріплено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Пунктом 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви у неупередженості судді.
Неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід (самовідвід), який відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України повинен бути вмотивованим.
При цьому наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Зокрема, в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 року зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові №277/599/15-к від 17 вересня 2019 року вбачається, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Враховуючи викладені у заяві про самовідвід обставини, роботу в межах одного колективу судді Нижника Г.П. та керівника апарату суду Остапчук Л.О. та безпосереднє спілкування, в тому числі під час виконання обов'язків суддею Нижником Г.П. як в.о. голови суду, з метою уникнення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, заявлений суддею Нижником Г.П. самовідвід підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 48, 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, суд,
Заяву судді Олевського районного суду Житомирської області Нижника Григорія Петровича про самовідвід у справі № 287/250/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - задоволити.
Відвести суддю Олевського районного суду Житомирської області Нижника Григорія Петровича від розгляду справи № 287/250/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Л. В. Винар