Справа № 286/223/26
я 2/287/1255/26
про залишення позовної заяви без руху
25 лютого 2026 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
До Олевського районного суду Житомирської області, за підсудністю, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Винару Л.В.
На запит суду від Білокоровицької сільської ради Коростенського району Житомирської області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України.
Зокрема, у поданій позовній заяві:
- не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін по справі;
- відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
- не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про зменшення платежів ціна позову визначається сумою, на яку зменшуються платежі, але не більше ніж за один рік.
Позивачем заявлені вимоги про зменшення періодичних платежів (аліментів), проте не визначено ціну позову, не розраховано суму, на яку зменшуються аліменти за період не більше одного року.
Також, у вступній частині позовної заяви ОСОБА_1 вказує про те, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, з відповіді Білокоровицької сільської ради Коростенського району Житомирської області від 19.02.2026 року за вих. №206 слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи наведене, позовну заяву в цій частині слід уточнити.
Суд звертає увагу, що некоректне зазначення місця проживання сторін у справі унеможливить у подальшому їх належний виклик у судове засідання для розгляду справи.
У мотивувальній частині позовної заяви позивач вказує про те, що рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 02.10.2023 року по справі №287/1111/23 з нього стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Проте, долучена до позовної заяви як додаток копія рішення Олевського районного суду Житомирської області від 02.10.2023 року по справі №287/1111/23 про стягнення аліментів належним чином не засвідчена, оскільки не містить необхідних реквізитів судового рішення, зокрема не містить гербової печатки суду, відмітки про набрання законної сили рішенням суду.
Так, у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та печаткою суду із зазначенням дати. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається чи надсилається.
На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.
Відтак, позивачу слід долучити до матеріалів позову належним чином завірену копію судового рішення від 02.10.2023 року у відповідності до перелічених вище вимог.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір входить до складу судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та вирішенням, а у випадках звільнення від сплати цих осіб - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2026 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на працездатну особу складає 3328 грн. 00 коп.
Отже, станом на 01.01.2026 ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, дорівнює 1331,20 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
До позовної заяви позивачем не додано квитанції про сплату судового збору, натомість надано копію військового квитка серії НОМЕР_1 , яку вочевидь надано на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору.
За змістом пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 вищевказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 545/1149/17) зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає права на звернення до суду із звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі, а тому судовий збір за подання позовної заяви у цій справі підлягає до сплати.
Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є зменшення розміру аліментів, позивач має сплатити судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 1331 грн. 20 коп.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В.Винар