Справа № 159/582/26
Провадження № 2/159/1124/26
про повернення позовної заяви
25 лютого 2026 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Денисюк Т.В., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02.02.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшов позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 08.10.2023-100000967 від 08.10.2023 в розмірі 16480,01 гривень.
Позовна заява підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Пилипчук А.С.
Ухвалою від 04.02.2026 суд залишив позовну заяву без руху, у зв'язку з несплатою позивачем судового збору за подання позову до суду.
Зокрема суд вказав, що за приписами ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач виконуючи вказані вимоги долучив до матеріалів позову платіжну інструкцію про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн (№СЦ00074578 від 30.01.2026).
Однак при перевірці зарахування судового збору у вказаній справі Ковельський міськрайонний суд Волинської області встановив, що позивач сплатив його на інший рахунок, не до Ковельського міськрайонного суду Волинської області за місцем звернення, а на рахунок Нововолинського міського суду Волинської області, який не уповноважений на розгляд цієї справи.
Суд встановив позивачу строк для усунення недоліків шляхом сплати судового збору на рахунок Ковельського міськрайонного суду Волинської області у встановленому законом розмірі.
Позивач та його представник кожен зокрема отримали ухвалу суду про залишення позову без руху в електронному кабінеті системи «Електронний суд» 12.02.2026.
У визначений в ухвалі строк недоліки позовної заяви не усунуті, судовий збір не сплачений.
Суд звертає увагу, що при здійсненні правосуддя в цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20.02.2014, пункт 111).
Вимоги до позовної заяви встановлені законодавцем і не формальністю.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що станом на 25.02.2026 позивач вимоги ухвали не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, судовий збір не сплатив, в зв'язку з чим відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України позовну заяву необхідно вважати неподаною та повернути позивачеві.
Керуючись статтею 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити право на повторне звернення із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складений 25.02.2026.
СуддяТ. В. Денисюк