Справа № 159/3986/25
Провадження № 1-кп/159/182/26
25 лютого 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
у відкритому судовому засіданні розглянув обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12025030550000572 по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луцьк,, Волинської області, українця, громадянина України, пенсіонера, особа з інвалідністю 3 групи, УБД, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, не судимого, адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 .
у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України
19 квітня 2025 року, близько 10 години 26 хвилин ОСОБА_8 , всупереч вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від, 10 жовтня 2001 року, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Kangoo» р.н. НОМЕР_1 в м. Ковель Волинської області, під час виїзду вказаним транспортним засобом з другорядної дороги, що по вулиці Загородня на головну автодорогу, яка пролягає по вулиці Будищанська, допустив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не виконавши покладені на нього обов'язки, як на водія, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого не пересвідчився в безпечності вказаного маневру та під час виїзду на вказану вище авто дорогу не виконав технічних вимог дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху України та не надав перевагу в русі автомобілю марки «Volkswagen Tiguan» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по проїзній частині головної автодороги, що по вулиці Будищанська з права на ліво відносно напрямку руху транспортного засобу марки «Renault Kangoo» р.н. НОМЕР_1 , в результаті чого допустив зіткнення даних автомобілів.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Volkswagen Tiguan» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 1, 2, 3, 4 ребер справа та 6 ребра зліва, що утворились від дії тупих твердих предметів, можливо внаслідок виступаючих частин салону автомобіля та за ступенем тяжкості відноситься до категорії - тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, згідно пункту 2.2.1. в -«Правил судово-медичного визначення ступеня - тяжкості тілесних ушкоджень».
Пасажир автомобіля марки «Renault Kangoo» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні, отримала тілесні ушкодження у вигляді - закритого багатовідламкового перелому середньої третини правої плечевої кістки, що утворилися від дії тупого твердого предмету, можливо від виступаючих частин салону автомобіля та за ступенем тяжкості відноситься до категорії - тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, згідно пункту 2.2.1. в - «Правил судово-медичного визначення- ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Таким чином, у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали перебуває грубе порушення ОСОБА_8 вимог п.п. 2.3 б), 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України:
- п. 2.3 (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу,» технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину в скоєні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що як зазначено в обвинувальному акті 19 квітня 2025 року він їхав на своєму автомобілі разом із дружиною та виїжджаючи на перехрестя з другорядної на головну дорогу не побачив автомобіль Рено. Відбулося зіткнення, підбігши до автомобіля потерпілої він побачив жінку, яка була в шоковому стані. У скоєному розкаюється. Він визнає матеріальну шкоду за цивільним позовом в сумі 14596,04 грн. за лікування потерпілої. Також не оспорює наявності завдання моральної шкоди потерпілій, проте сума 80000 грн. для нього завелика, оскільки він є непрацюючим пенсіонером внаслідок інвалідності 3 групи і його дохід складає 5528,00 грн, щомісячно у виді пенсії. Іншого доходу у нього не має. Сплатити штраф, як призначене покарання у нього фінансової спроможності немає.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні вказала, що являється дружиною обвинуваченого, вона не працює. Іншого доходу в їх сім'ї ніж пенсія чоловіка у них немає. Тому штраф, як призначене обвинуваченому покарання у їхньої сім'ї фінансової спроможності сплатити немає.
Потерпла ОСОБА_4 приймала участь у справі через свого представника ОСОБА_5 .
Третя особа Приватне Акціонерне Товариство «Страхова компанія «Євроінс України» у судове засідання не з'вилася, повідомлена засобами електронного кабінету ЄСІТС.
У зв'язку з тим, що обвинувачений в судовому засіданні свою вину, в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, визнав повністю, суд розцінює його показання як об'єктивні, які відповідають фактичним обставинам і вважає достатнім розглянути справу без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалення вироку відповідно до ч.3 ст..349 КПК України.
Суд вважає, що події кримінального правопорушення мали місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його необережні дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обговорюючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер скоєного кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, дані про особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, розкаявся, що судом враховується як обставини які пом'якшують покарання.
Обставини, що обтяжують покарання відсутні.
Обвинувачений не працює, являється пенсіонером внаслідок встановлення 3 групи інвалідності, учасник бойових дій, одружений, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, відомості про негативну характеристику відсутні, шкоду не відшкодував, скоїв необережний нетяжкий злочин у перше.
Разом із тим суд враховує положення ст. 50 та ч.2 ст.65 КК України в яких зазначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає мінімальне покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 51000 грн. до 85000 грн., який відповідно до ч.1 ст.26 КВК України засуджений зобов'язаний сплатити у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
В судовому засіданні, обвинувачений та його дружина повідомили суду, що вони не працюють, іншого доходу ніж пенсія чоловіка сім'я не має. Обвинувачений не працює, є пенсіонером внаслідок інвалідності 3 групи та йому призначена пенсія в сумі 5528,00 грн, щомісячно, про що надав довідку і ПФУ №9286202571970241 від 22.02.2026р., іншого доходу ніж призначена пенсія не має. Сума навіть у мінімальному розмирі штрафу 51000 грн. для нього є надмірним тягарем, яку він не зможе сплатити. Отже наведені обставини, дають суду підстави вважати, що призначення покарання у виді штрафу навіть в мінімальній межі кримінального закону, є для обвинуваченого надмірним тягарем, який він не зможе виконати з об'єктивних причин та застосування покарання у виді штрафу не буде ефективним заходом примусу для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Покарання у виді виправних робіт суд керуючись ст.57 КК України не призначає, оскільки вказаний вид покарання відбувається за місцем роботи засудженого, і як встановлено судом обвинувачений не працює.
Отже за таких обґрунтувань єдиним ефективним заходом примусу для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень є призначення покарання у виді обмеженням волі з мінімальним строком визначеним статтею кримінального закону.
Визначаючи можливість призначеного цього виду покарання суд керується також обмеженнями передбаченими ч.3 ст.61 КК України. Де вказано, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Згідно ст.1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років.
Судом встановлено, що обвинувачений досяг віку 47 років., тобто не досяг пенсійного віку та не є військовослужбовцем або особою з інвалідністю першої і другої групи.
За таких умов, призначення покарання у виді обмеженням волі є можливим да дієвим заходом примусу для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Разом із цим, суд враховуючи наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності за неумисний нетяжкий злочин, є особою з інвалідністю 3 групи та учасник УБД, дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.
Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов на відшкодування витрат на лікування в сумі 14596,04 грн., які обвинувачений визнав в повному обсязі.
Як зазначено в ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч.2, ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як зазначено в ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Представник потерпілого, суду подав довідку від 16.01.2026р. №402/2-05.26 в якій вказано, що потерпіла ОСОБА_4 з 13.01.2026р. перебуває на лікуванні в КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька». Лікування пов'язано із душевними психічними стражданнями потерпілої, яких вона особа зазнала у зв'язку з отриманими тілесними травмами та наслідками ДТП.
Обвинувачений визнаючи обставини кримінального правопорушення та не оспорюючи підстави та наявність завданої потерпілій моральної шкоди не погоджується із її розміром з підстав відсутності грошових коштів на її відшкодування. Притому буд-яких доказів на спростування доводів потерпілої про психічний стан за наслідками ДТП та перебування через це потерпілої у лікарні суду не надав.
Отже судом встановлено, що внаслідок криміналізованих неправомірних винних дій обвинуваченого потерпіла зазнала фізичних тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості із тривалим розладом здоров'я, які знаходяться у в причинному зв'язку із обставинами на які посилається потерпіла як підставу для відшкодування моральної шкоди. Оскільки розлад здоров'я визначений, як тривалий у суду відсутні сумніви, що саме через це потерпіла вимушена проходити лікування в психіатричній лікарні.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При визначенні співмірності стягнення моральної шкоди на користь потерпілого, суд приймає до уваги той факт, що з моменту вчинення кримінального правопорушення до моменту розгляду кримінального провадження в суді обвинуваченим не було здійснено будь-яких реальних домовленостей щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому в повному (або хоча б у достатньому) обсязі.
Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи моральні та фізичні страждання останнього від вчиненого кримінального правопорушення, фізичні та душевні страждання у зв'язку з необхідністю відновлення здоров'я, з огляду на встановлені обставини самої події, ступінь вини обвинуваченого, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого в про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково, в сумі 50000 грн. На думку суду, саме ця сума буде достатньою та справедливою і не буде такою, яка сприятиме потерпілому до збагачення, а також буде відповідати позиції, викладеній у вищезазначеному правовому висновку.
Що стосується витрат потерпілого на правничу допомогу, то і в цій частині суд вважає їх обґрунтованими та підставними, оскільки потерпілим надані договір про надання правничої допомоги адвокатом ОСОБА_5 , ордер, розрахунок витрат на правову допомогу (Додаток до договору), акт виконаних робіт правничої допомоги, квитанції до прибуткового касового ордера загальною сумою 10000,00 грн..
Враховуючи положення ст.ст. 118, 124 КПК України, посилаючись на обсяг наданої правничої допомоги потерпілому, суд стягує з обвинуваченого такі витрати на правничу допомогу адвокатом ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_4 ..
Речовий доказ по справі: - автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», 2022 року випуску, білого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , номер рами « НОМЕР_3 », який належить ПП «Юкон-Логістик» та автомобіль марки «Renault Kangoo» 2013 року випуску, білого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер рами « НОМЕР_4 », який належить ОСОБА_8 - залишити власникам. Арешт накладений Ухвалою слідчого суді від 28.04.2025р., Справа № 159/2435/25 на вказані речі скасувати.
Витрати на залучення експерта загальною сумою 7131,20 грн. підлягають відшкодуванню обвинуваченим на підставі ч.2 ст.124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 374, 375 КПК України суд - ,
ОСОБА_8 визнати винуватим в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у виді обмеженням волі на строк 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 в період іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_8 РНОКПП НОМЕР_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 7131,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_6 , яка проживає АДРЕСА_3 на відшкодування матеріальної шкоди суму14596,04 грн., на відшкодування моральної шкоди суму 50000,00 грн., судові витрати на правничу допомогу 10000,00 грн.
Речовий доказ по справі: - автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», 2022 року випуску, білого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , номер рами « НОМЕР_3 », який належить ПП «Юкон-Логістик» та автомобіль марки «Renault Kangoo» 2013 року випуску, білого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер рами « НОМЕР_4 », який належить ОСОБА_8 - залишити власникам. Арешт накладений Ухвалою слідчого суді від 28.04.2025р., Справа № 159/2435/25 на вказані речі скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити після його проголошення обвинуваченому, потерпілому, прокурору.
Головуючий:ОСОБА_1